Будинок губернського земства
|
|
 Будинок Полтавського губернського земства. Сучасний вигляд Будинок Полтавського губернського земства споруджений в 1903-1908 рр. за проектом В. Г. Кричевського, з використанням первісних проектів Є. І. Ширшова, М. О. Ніколаєва. Став першим прикладом українського архітектурного стилю. Завдяки проведеним наприкінці 1902 р. і на поч. 1903 р. нарадам з питань розвитку народних промислів Полтавщини, на яких були присутніми художники С. І. Васильківський, О. Г. Сластіон, архітектор-художник В. Г. Кричевський та інші, народилась ідея розвитку українського народного стилю в мистецтві і в архітектурі. Зокрема, С. І. Васильківський піддав критиці проекти будинку земства, першим з яких був створений Є. І. Ширшовим і затверджений у кінці 1902 р. до будівництва. Після того, як архітектор відмовився вносити зміни, яких домагалася земська управа, проект переробив київський архітектор академік В. М. Ніколаєв. Художник запропонував відхилити прийнятий до будівництва проект і почав переконувати земських діячів у необхідності розробити проект, який не мав би банального архітектурного рішення у стилі псевдоренесансу чи псевдокласицизму, що було у прийнятому проекті, а був би оригінальним і таким, в якому б відбилися народні художні уподобання. Цю ідею підтримав на сторінках газети письменник М. А. Дмитрієв, що висунув як пропозицію для архітектури - український стиль. У розгорнутій дискусії на сторінках полтавської, а потім і київської преси аргументовано виступив О. Г. Сластіон, теоретично обґрунтувавши необхідність і можливість створити такий проект, а відтак і почати розвиток своєрідного архітектурного стилю. Результатом цих дій стало проведення конкурсів проектів, першого - 6 червня і другого - 23 червня 1903 р. Спеціальна комісія управи в складі Ф. А. Лизогуба (голова), С. Б. Бразоля, Д. К. Квітки, В. І. Мезенцева, Д. М. Милорадовича, Є. М. Шейдемана, М. А. Ерістова, П. М. Бровка, О. П. Старицького, Г. А. Данковського, за участю І. В. Шамраєвського, О. Г. Сластіона, С. І. Васильківського розглянула 8 проектів, авторами яких були Є. І. Ширшов, В. М. Ніколаєв (два), І. В. Жолтовський (два), Віденський, П. Н. Волков, В. Г. Кричевський і прийняла рішення про присудження премії та затвердження останнього проекту. Оскільки з весни 1903 р. почалося закладання фундаментів будинку, В. Г. Кричевському довелося терміново включитися в докорінну переробку вже здійснюваного будівництвом проекту і розробити інші робочі креслення.
Будинок має симетричний Ш-подібний план. У середній його частині розміщено вестибюль, центральний хол з парадно розгорнутими сходами, великий зал засідань. Інші частини мають широкі коридори, які об'єднували ділові приміщення земської управи, розташовані на двох поверхах. На третьому поверсі, з боку двору, було влаштовано музейні приміщення, в одному з крил - кімнати готельного призначення. Підвальний поверх відводився для господарських та архівних приміщень. З головного фасаду будинок мав два з половиною поверхи, з двору - три з половиною.
Загальна композиція будинку була надзвичайно виразною, її визначали три виступаючі вперед об'єми і дві високі башти, що фланкували центральний виступ. Високий цоколь рожевого граніту, складений з великих грубо обколотих каменів, прорізують вікна з фігурними перемичками, над ними простягнувся міцний карниз. Основну стіну, обличковану світложовтою керамікою, на першому поверсі прорізують стрункі вікна з напівколовою перемичкою, вписані у трапеційні ніші, на другому поверсі вікнам надано трапеційної форми, їх перемички спираються па витончені колонки крученої форми. Головний вхід заглиблено в лоджію трапеційної форми, таку ж форму має дверний проріз, чудові різьблені двері із орнаментом на тему «дерево життя». Обабіч головного входу - спаровані вікна з гранчастим різьбленим стовпчиком, над яким на стіні півколом розгорнув свої орнаментальні віти «вазон». Над головним порталом влаштовані красиві потрійні вікна з крученими білосиніми колонами, над якими зображено герб Полтави в оточенні прапорів. Карнизну плиту великого виносу підтримували кронштейни у вигляді «коників», а під ними по стіні простягнувся фриз, складений розмаїтими за формою і надзвичайно витонченими за кольором розетками, що чергуються зі стилізованими вазами.
Широко застосовані орнаментальні прикраси: на 2-му поверсі вони скомпоновані, як арабески у вигляді «вазонів», над трапеційними вікнами розміщені досконало намальовані орнаментальні вставки на тему «дерево життя», вони всі близькі за своїми габаритами, але неповторні за малюнками. Увінчував будинок високий дах зеленаво-блакитної, покритої поливою черепиці, викладеної прямим мозаїчним набором, надзвичайно майстерно і мальовничо так, що дах мінився кольорами неба і відблисками сонця. Загальне кольористичне вирішення фасаду було вражаючим: поєднання рожевого цоколю з світложовтою і золотаво-вохристою керамікою стіни, оперезаною на рівні вікон 1-го поверху широкою оранжевою смугою, поліхромні орнаментальні композиції, біло-сині кручені колонки, нарешті блакитно-зеленавий дах - все це створювало надзвичайно емоційний образ. Розмаїття форм і кольорів, пластичне багатство деталей і ліній, пишність і водночас простота синтезували найкращі особливості українського народного мистецтва. Вони були підпорядковані вимогам найвищого художнього смаку і водночас відзначалися зображеннями, які через свою метафоричність розкривали теми добра і щастя, миру і злагоди, прославлення творчого життя і побажання всього ліпшого на майбутнє.
Цей метафоричний стрій архітектури підкреслювали дві високі і стрункі башти, накриті наметовими дахами із заломами. Внутрішній простір у своїх головних частинах з'єднувався через широкі аркові прорізи і перетікав від вестибюлю до центрального холу з його розлогими мармуровими, розгорнутими в два боки сходами, залитими через скляну стелю потоками світла. Оточували хол синьо-білі колони, помережані стилізованими орнаментами типу «вазон» і гідною подиву світлою балюстрадою у вигляді куманців, з яких виходило важке колосся пшениці, що схилялося в два боки од переповнюючої їх сили. Стіни на рівні сходів вкривала біла фаянсова плита із блакитно-зеленими квітками на ній, що викликали враження святкової плахти. Нарешті, стіни під колонами і на фризі над залізобетонними балками також прикрашали орнаменти. Головний зал відзначав дуже виразно вирішений хрещатий простір, перекритий еліптичним склепінням. Стіни залу вкривали рослинні орнаменти, виконані за ескізами М. С. Самокиша, та три великі тематичні картини, написані С. І. Васильківським за допомогою М. М. Уварова, М. А. Беркоса. На головній вісі залу була розташована картина "Вибори полтавського полковника М. Пушкаря", ліворуч на повздовжній стіні - "Козак Голота і татарин", праворуч - "Ромоданівський шлях". Перша картина прославляла демократичні форми вибору керівників, друга розкривала тему військової звитяги в обороні рідного краю, третя - торговельні зв'язки і підприємництво. Розписи ставали важливим завершальним акордом у цьому ансамблі синтетичної єдності архітектури, орнаментального та тематичного живопису. Будинок перші 12 років функціонував як адміністративно-музейна споруда, у 1920 р. його було віддано під Центральний пролетарський музей Полтавщини. Під час Великої Вітчизняної війни у 1943 р. при відступі з Полтави його спалили фашисти. У 50-ті роки будинок відновили за проектом архітекторів П. Костирка, В. Крачмера, Н. Квітки та інших, загалом зберігши більшість форм, проте змінивши деякі частини даху та його колір на червоний, а також оздоблення і живопис головного залу. Тепер використовується як Полтавський краєзнавчий музей. Міститься на пл. Конституції № 2. Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Монументальна мурована архітектора Трипільська Єлизавета Родіонівна
|
