Першим підручником, написаним для недільних шкіл українською мовою, була «Граматка» П. О. Куліша. У 1859 р., повернувшись з України в Петербург, Т. Г. Шевченко приступив до складання для недільних і народних шкіл «Букваря южнорусского», який вийшов з друку на початку січня 1861 р. Серед включених до «Букваря» матеріалів було дві думи: «Дума про Пирятинського поповича Олексія» і «Дума про Марусю попівну Богуславку». Як тільки був надрукований «Букварь», Шевченко негайно почав розсилати його в різні губернії України, в т. ч. й до Полтави. З цього приводу в листі до Ф. Л. Ткаченка він писав: «Посилаю тобі 10 моїх «Букварів» на показ, а с контори транспортів ти получиш їх 1000, і не розв'язувавши тюка, передай його, хто там у вас старший над воскресними школами? То йому й передай. А він нехай як знає продасть, а грошики положить в касу воскресної школи. От що... Дай один «Букварь» редактору «Губернских ведомостей» і попроси його, щоб він напечатав, що такий-то і такий «Букварь» продається по три копійки в пользу воскресних школ».

Крім Т. Г. Шевченка, в цей час активну участь у складанні підручників для шкіл брала революційно-демократична і передова студентська молодь, зокрема, Харкова (буквар П. В. Завадського) і Києва («Домашня наука» К. В. Шейківського, «Таблиці для початкового навчання грамот» Грещанковського) та інших міст. У 1861 р. у Полтаві було надруковано «Азбуку по методу Золотова для Южно-Руського края». Її підготував учитель історії Полтавської гімназії і засновник недільної школи О. І. Стронін. У 1862 р. у Полтаві було видано «Українські прописи» О. Кониського. Учитель Гадяцького парафіяльного училища Куликов ще в 1858 р. на базі власного досвіду склав «Арифметичні записки для використання в приходських училищах». До прогресивної педагогічної літератури належала і книга «Взаимные отношения жизни и воспитания», яку в 1862 р. підготував директор Лубенського уч-ща В. Шевич. Серед книг для народного читання можна назвати оповідання «Козак і Ганнуся» П. Правди із Золотоноші.

Водночас прогресивна громадськість Полтавщини дбала й про поширення та популяризацію української книги. Оскільки книги українською мовою не могли потрапити на полиці книгарень, поширювачам доводилося продавати їх на базарах та через різних приватних осіб. У межах Полтавської губернії з січня до жовтня 1861 р. було продано 12 195 примірників книг. Найбільше їх було поширено у містах: Хоролі — 2476, Зінькові — 1955, Полтаві — 1972 книги. Поширювали книги А. Л. Шиманов (Шимапенко), В. Л. Трунов, Д. П. Пильчиков, О. І. Стронін, О. Я. Кониський, П. Лобко та ін. Лише протягом літа 1861 р. у межах Зміївського повіту учителями повітового училища під керівництвом студента Харківського університету й учасника роботи недільних шкіл П. Лобка було продано 200 примірників Шевченкового «Кобзаря».

У 1862 р. царизм заборонив недільні школи. Було закрито 300 шкіл. У 1864 р. недільні школи знову дозволено, але з великими обмеженнями.