Меню: Особистості - М; Особистості - С; Благодійники; Громадські діячі 
 Версія для друку   На головну

Милорадович (уродж. Скоропадська) Єлисавета Іванівна — Милорадович (урожд. Скоропадская) Елисавета Ивановна — (12.01.1832, хутір Тростянець Прилуцького повіту, тепер селище Ічнянського району Чернігівської обл. — 27.03.1890, Полтава) — громадська діячка, меценатка, графиня.

Походила із відомих старовинних українських родів Скоропадських (по батьківській лінії) і Тарновських (по материнській лінії). В родинному маєтку зберігалася велика колекція українських старожитностей, зокрема портретів українських гетьманів. Видавши в 1856 р. заміж доньку, Скоропадські поріднилися з не менш відомим старшинсько-шляхетським (графським) родом Милорадовичів. Полтавський маєток подружжя в освічених колах називали «центром мистецтва».

Вихована в дусі українського консерватизму, Є. Милорадович присвятила своє життя українській громадській і культурній справі. Активістка Полтавської громади, допомагала щедрими пожертвами недільним школам, українським виданням і бібліотекам. Заснувала на свої кошти народну школу в с. Рибці під Полтавою. Матеріально підтримувала український національно-культурний рух в Галичині, фінансуючи львівську «Просвіту» та журнал «Правда». Внесла 9000 гульденів (20000 австрійських крон) для заснування у Львові Товариства імені Т. Шевченка. З 1873 р. очолювала Полтавське Філантропічне Товариство. Українофільство полтавської поміщиці привернуло увагу царського уряду, який провадив спеціальне слідство у справі немов би керованого Є. Милорадович Малоросійського товариства, що його метою мала бути реставрація Гетьманщини. Померла і похована в Полтаві. Рідний небіж Павло Петрович Скоропадський у 1918 р. був гетьманом Української Держави.

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
 Кінець XVIII - початок XX століття. Стор.

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: