Рєпнін Микола Григорович (1778—1845), батько Варвари Рєпніної, друга Т. Г. Шевченка. Був одружений з дочкою графа Розумовського Варварою Олексіївною. Шлюб брав у Батурині. Сприяв українській культурі. Підтримував морально і матеріально І. П. Котляревського. У 1818 р. губернатор запросив з Харкова частину місцевої трупи й організував у Полтаві театр, керівником якого став Котляревський. У трупі грав молодий актор-кріпак М. Щепкін. Того ж 1818 р. Рєпнін розпочав збирання коштів на викуп актора. Дозволив спектаклі українською мовою. У Полтаві йшли п'єси «Наталка-Полтавка» і «Москаль-чарівник». За його порадою Бантиш-Каменський розпочав працю з історії України. Сам Рєпнін написав до неї розділ про битву під Берестечком. Бував у Трощинського в Кибинцях, дивився спектаклі домашнього театру Д. Трощинського. Підтримував добрі стосунки з Капністами. Зокрема, О. В. Капніст був ад'ютантом князя, познайомив Рєпніна з Шевченком у Яготині (де жив з 1842 р.), з княжною Варварою Миколаївною. У січні 1845 р. помер, похований у Густинському монастирі під Прилуками.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 512-513

Сімейний портрет Рєпніних-Волконських
Невідомий художник. Перша половина XIX ст.
Із фондів Державного Ермітажу

Рєпнін-Волконський Микола Григорович (1778 - 6.(18.)1.1845) - російський військовий і державний діяч, генерал від кавалерії (1828), князь. Старший брат декабриста С. Волконського.

Походив з роду чернігівських Рюриковичів. У 1792 закінчив кадетський корпус, перебував на військовій службі. У 1809-12 - посол у Вестфальському герцогстві, у 1813-14 - генерал-губернатор Саксонії. У 1816-34 - малоросійський генерал-губернатор (Полтавської і Чернігівської губерній). Послідовно відстоював інтереси українського населення перед російським урядом. У 1830-31 склав проект відновлення козацьких полків. Цікавився історією України, надавав допомогу Д. Бантиш-Каменському у написанні “Історії Малої Росії”. Співчував українському автономістському руху, підтримував зв'язки з його діячами. Погляди Р.-В. спричинили до його усунення Миколою І з посади генерал-губернатора та еміграції за кордон. Останні роки свого життя провів в Яготині. Був близько знайомий з Т. Шевченком, який в 1843 - на поч. 1844 жив у його маєтку. Т.Шевченко виконав дві копії портрета Р.-В. роботи швейцарського художника Й. Горнунга (п. 1870). Р.-В. був одружений з онукою гетьмана К. Розумовського. Його дочка княжна Варвара Р. була близьким другом Т Шевченка.

І. Підкова (Львів)

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
 

Николай Григорьевич Репнин (1778-1845). Генерал-адъютант, генерал-от-кавалерии, член Государственного Совета, кавалер ордена св. Александра Невского и св. Владимира 1-й степени. Был губернатором Саксонского королевства с октября 1813 по ноябрь 1814 г., а затем 18 лет генерал-губернатором Малороссии. В 1805 г., командуя четвертым эскадроном Кавалергардского полка, отличился в сражении под Аустерлицем, был тяжело ранен и попал в плен. Оправившегося от ран, его направил Наполеон I к Александру I с предложением вступить в переговоры. В 1806 г. за Аустерлиц награжден орденом св. Георгия 4-й степени и по болезни уволен от службы в чине генерал-майора. В 1809 г. назначен чрезвычайным посланником и полномочным министром к брату Наполеона I, вестфальскому королю Иерониму. В 1810 г. переведен к испанскому двору. В 1812 г. назначен командиром дивизии и участвовал в сражении под Кластицами, при Свольне, под Полоцком, при Чашницах. Награжден орденом св. Георгия 3-й степени и золотой шпагой, украшенной алмазами «За храбрость». В 1813 г., будучи в авангарде армии под командованием Витгенштейна, занял Берлин. Произведен в генерал-адъютанты. Участвовал в битвах: под Дрезденом, Кульмом и Лейпцигом.

Имея неограниченные полномочия в управлении Саксонией, он содействовал в восстановлении края, совершенно разрушенного войной.

В 1814 г. был произведен в генерал-лейтенанты и назначен военным губернатором в Малороссию. В Полтаве он организовал Кадетский корпус. В 1828 г. — произведен в генералы-от-кавалерии, а в 1834 г. назначен членом Государственного Совета.

В 1801 г. Указом императора Александра I ему было разрешено принять фамилию его деда по матери князя Репнина и потомственно именоваться князем Репниным.

Его жена гр. Варвара Алексеевна Разумовская (1778—1864), была известной благотворительницей, много сделавшей для женского образования. Содействовала устройству Елизаветинского и Павловского институтов, на которые пожертвовала значительные суммы; открыла в Полтаве женский институт; участвовала в походах своего мужа, устраивая в пути лазареты для больных и раненых воинов.