Меню: Особистості - П; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Павло І [20.9(1.10).1754 - 12(24).3.1801] - російський імператор з 6(17).11.1796. Син Петра ІII і Катерини II. Був одружений з Гессен-Дармштадтською принцесою Вільгельміною; після її смерті - з принцесою Софією Доротеєю Вюртенберзькою (з 1776, у православ'ї - Марія Федорівна). З 1783 жив у Гатчині, де мав свій двір і невелике військо.

У внутрішній політиці П. І сприяв поширенню поміщицького землеволодіння (дворянам було роздано бл. 600 тис. державних селян, з них до 150 тис. в Україні); роздавав дворянам і урядовцям землі на Пд. Україні (на 1800 - бл. 8 млн. десятин).; у грудні 1796 видав указ про закріпачення селян Пд. України, Дону і Приазов'я, одночасно указом про 3-х денну панщину (1796) П. І мав намір регламентувати повинності селян. П. І, будучи противником політичних заходів Катерини II, скасував розпочатті нею перетворення (зокрема, в 1796 ліквідував намісництва, знову запровадив поділ на губернії), частково відновив судову систему, що існувала в 1760-70-х рр. (в Україні було поновлено діяльність Генерального земського і підкоморського суду; 1796).

Страх російського уряду перед впливом вільнолюбивих ідей Великої Французької революції примусив П. І ввести сувору цензуру, закрити приватні друкарні (1797), заборонити ввіз іноземної літератури (1800). Армія була реформована за пруським зразком.

П.І продовжував традиційну для московського центру колоніальну національну політику щодо неросійських народів імперії. Українські автономістичні кола сподівалися з приходом до влади П. І послаблення централістської політики російської адміністарції (у ній значну роль відігравали урядовці українського походження - О. Безбородько, Д. Трощинський, В. Кочубей, брати А. та І. Гудовичі та ін.) щодо України. Ходили навіть чутки про відновлення гетьманства на чолі з сином П. І великим князем Констянтином і регентом А. Гудовичем. Однак, єдине, що було зроблено урядом П. І, це поновлено підкоморський суд (1796) та фунціонування норм магдебургзького права.

За П. І Росія входила до т.зв. другої антифранцузької коаліції, вела воєнні дії проти республіканської Франції (Італійський та Швейцарський походи російської армії у 1799 під командуванням О. Суворова). Загострення суперечностей між Росією та її союзниками Англією та Австрією привели до розриву з Британською імперією (1800) та зближення П. І з Наполеном І Бонапартом.

Незадоволення внутрішньою та зовнішньою політикою П. І широких дворянських та військових кіл, його психологічна неврівноваженість і самодурство, викликало ряд змов придворної аристократії - т. зв. «Смоленська змова» 1798 та гвардійська змова 1800-01, яка завершилась вбивством П. І в ніч з 11(23) на 12(24).3.1801 у Михайлівському замку.

Російський престол зайняв його син Олександр І [а після смерті О. І престол зайняв третій син П. І - Микола І - Т.Б.].

Т. Полещук (Львів).

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Губернські магістрати

 Катеринославське намісництво

 Малоросійська губернія

 Намісництво

 Малоросійський генеральний суд

 Афанасій II (Вольховський)

 Микола І

 Тома де Томон Жан Франсуа

 Тургенєв Іван Петрович