Меню: Особистості - П; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Петро ІІІ Федорович [Карл Петер Урліх; 10(31).2.1728 - 7(13).7.1762] - російський імператор (1761-62).

Н. у м. Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Готторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спаткоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем. У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (майбутня російська імператриця Катерина II). У грудні 1761 вступив на російський престол. За правління П. III Ф. у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо. П. Ill Ф., підтримуючи сімейну традицію прихильного ставлення до України (його батько був добрим знайомим П. Орлика, а при гольштайнському дворі служили українці). Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини - генерал-ад'ютант А. Гудович, флігель-ад'ютант В. Ханенко (див. Ханенки), С. Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора. В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським Фрідріхом II. За П. Ill Ф. Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семилітній війні 1756-63 та уклала з нею союзний договір. П. Ill Ф., готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до т. зв. Гольштайнського корпусу. Зовнішня політика П. III Ф., запровадження пруських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його жінка Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, увязнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.

М. Ерстенюк (Львів).