Меню: Особистості - Є; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Єлизавета Петрівна (29(18). 12.1709–05.01.1762(25.12.1761)) – рос. імператриця (1741–61), дочка Петра I і Катерини I. Н. у великокняжій та царській садибі Коломенське (нині в складі М. Москва). Вступила на престол унаслідок двірського перевороту. Уряд Є.П. відновив систему правління в Російській імперії, запроваджену Петром I (Правительствуючий Сенат, міські магістрати, колегії), здійснював політику розширення станових привілеїв дворянства, сприяв розвитку торгівлі. За царювання Є.П. засновано Московський університет (12 січ. 1755), Акад. мист-в (6 січ. 1757). Рос. армія досягла значних успіхів у Семилітній війні 1756–1763. Під впливом свого фаворита, укр. козака, співака Придворної співацької капели О.Г. Розумовського, з яким 1742 таємно взяла шлюб, Є.П. проявляла інтерес до України, певну прихильність до козацької старшини, духовенства і навіть посполитих. За підтримки Є.П. указом Синоду від 25 жовт. 1742 відновлено Київську митрополію (до того з 14 трав. 1722 предстоятель Київ. кафедри мав титул архієпископа, а архієпископія прирівнювалася до звичайної рос. єпархії). 1744 Є.П. здійснила подорож в Україну, відвідала міста Глухів, Козелець, Київ. У зв’язку з приїздом Є.П. в Києві було закладено Андріївську церкву (1744). На численні клопотання козац. старшини Є.П. дала згоду на відновлення гетьманату інституту в Україні, пов’язуючи його з особою брата свого фаворита – з К. Розумовським (церемонія його «обрання» гетьманом відбулася в Глухові 16 січ. 1750; див. Глухівські ради 1750, 1763). Надалі Є.П. впроваджувала в Україні імперські порядки. Указом від 19 жовт. 1750 вона підпорядкувала гетьман. владі Нову Січ. У черв. 1753 вийшов указ Є.П. про заборону запорожцям переобирати кошового отамана й війсьК. старшину без відома гетьмана. 1754 царським указом ліквідовано митні кордони між Україною й Росією, скасовано евекти та індукти, чим були усунуті перепони для злиття тер., запроваджено контроль над укр. фінансами. Указом 1756 Гетьманщина та Нова Січ із відомства Колегії закордонних справ були передані у відання Сенату, що посилювало владу центр. органів Рос. імперії в Україні. За Є.П. створено військові поселення на укр. землях, 9 полків ландміліції вздовж притоки Дніпра – р. Оріль (1746), сербські поселення поблизу Запорожжя (1751) тощо. Згодом з’явилася низка указів про утворення Нової Сербії (1752), Слов’яно-Сербії (1753), Новослобідського козацького полку (1754), які підпорядковувалися Правительствуючому Сенату та ВійсьК. колегії.

П. в М. Санкт-Петербург. Похована в соборі святих апостолів Петра і Павла в Петропавловській фортеці.

Літ.: Історія Української РСР, т. 2. К., 1979; Дорошенко Д.І. Нарис історії України, т. 2. Львів, 1991.

В.В. Панашенко.