Петро І Олексійович
|
|
Меню: Особистості - П;
Правителі; Учасники Полтавської битви |
||
|
Петро І Олексійович — Петр І Алексеевич — (30.05/9.06.1672, Москва — 28.01/8.02.1725, С.-Петербург) — політичний, державний і військовий діяч; російський цар (з 1682 p.), імператор (з 1721 p.). Син царя Олексія Михайловича від другої дружини Наталії Наришкіної. Після смерті батька (1676 р.) владу успадкував старший син (від першої дружини М. Милославської) Федір, Через 6 років він помер, а влада була розділена між зведеними братами 16-річним Іваном і 10-річним Петром. Регентшею малолітніх правителів стала 25-літня царівна Софія. В 1689 р. після спроби узурпувати владу її було заслано в монастир. Фактичним правителем країни став Петро, а після смерті брата (1696 р.) він став єдиним самодержцем. Проводив широку й агресивну зовнішню політику. За участю українського війська вів війну з Кримом і Туреччиною (Кримські походи 1687, 1689 pp.), Азово-Дніпровські походи 1690-х pp.
Протягом 1700—1721 pp. із перемінним успіхом воював зі Швецією (Північна війна). Після переходу І. Мазепи на бік антиросійської коаліції переніс головні воєнні дії на Україну, завдавши Карлу XII поразки під Полтавою (1709 р.). За Ніштадським миром закріпив за Росією балтійське узбережжя, де заклав нову столицю — Санкт-Петербург (1703 p.). Провів невдалу війну з Туреччиною (1710-1711 pp.) і успішну війну з Іраном (1722-1723 pp.). Всередині країни здійснив низку важливих реформ, які мали на меті європеїзувати Московщину й розбудувати могутню імперію. Для ознайомлення з різними сторонами європейського життя в 1697—1698 pp. виїздив за кордон, побувавши в Німеччині, Голландії, Англії. Жорстоко придушував численні вияви опозиції (стрілецький бунт у Москві) та соціальне й національне невдоволення (повстання в Башкирії, Астрахані, Булавінський бунт на Дону). Створив регулярну армію й флот. Увів зміни в адміністративний устрій, реорганізував управління, встановив порядок проходження державної служби (Табель про ранги). Створив єдину систему поміщицького землеволодіння з обов'язковою службою дворянства, запровадив нову систему податків, вживав заходів для розвитку торгівлі й промисловості. На будівництво каналів зганяв десятки тисяч людей, зокрема, з України. Дбав про поширення освіти (переважно технічної), друкарської справи. Заснував першу газету (1703 p.). Силами європейських учених заснував Академію наук у Петербурзі (1724 p.). Запровадив нове літочислення (1700 р.) з початком року 1 січня.
Щодо України вів імперіалістичну й колоніальну політику. Безкінечними мобілізаціями на канальні роботи перетворив елітне козацьке військо на землекопів. В ході війни із шведсько-українською коаліцією наказав зруйнувати гетьманську столицю Батурин (1708 p.), знищити Запорозьку Січ (1709 p.). Після Полтавської перемоги запровадив на Україні режим терору й військової окупації, брутально втручався в усі сфери українського життя. Після смерті гетьмана І. Скоропадського (1722 р.) не дозволив обрати його наступника, а старшинських опозиціонерів на чолі з П. Полуботком репресував. В українській історичній традиції збереглася пам'ять про Петра І як гнобителя й ката України. Одружувався двічі: вперше в 1689 р. з Євдокією Лопухіною (у 1698 р. заслана в монастир); вдруге у 1705 р. (обвінчався в 1712 р.) з Мартою Скавронською (під іменем Катерини І Олексіївни правила Росією в 1725— 1727 pp.). Мав трьох дітей від першої дружини і восьмеро від другої. Перед смертю заплутав питання престолонаслідування, що загострило боротьбу за владу й уможливило в майбутньому двірцеві перевороти. Білоусько
О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини. Дивись - http://ru.wikipedia.org/wiki/Пётр_I
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Другий укріплений табір російської армії Пам'ятник на місці відпочинку Петра І Арсеній (Берло Андрій Іванович) Гордієнко Костянтин Гордійович
|
