Генеральна
військова канцелярія - центральна установа
гетьманського уряду на Лівобережній
Україні у 17—18 ст. Вперше згадана в
документах за 1650 р. У Генеральній військовій
канцелярії
зосереджувалися військове,
адміністративне, судове, фінансове
управління, вирішувалися
суперечки з приводу належності до козацтва,
складалися універсали, розглядалися
повідомлення полкової та сотенної старшини,
справи міст тощо. У Генеральній військовій
канцелярії засідала генеральна старшина.
Керував канцелярією генеральний писар,
якому були підпорядковані військові
канцеляристи. У 1657 у працювало 12
канцеляристів, які,
знаючи мови, виконували й обов'язки
перекладачів.
Указом
Петра I від 28.09.1720 р. Генеральна військова
канцелярія була позбавлена фінансових і
судових справ, а
в травні 1722 р. підпорядкована
Малоросійській колегії. Після
смерті І. Скоропадського царат не дозволив
обрання гетьмана. У 1727 р. відновлено
гетьманство. Гетьманом став Миргородський
полковник Д. Апостол, але його влада була
дуже обмежена присутністю при ньому
царського резидента. Генеральна військова
канцелярія у цей час ділилася на повиття -
департаменти. Перше повиття відало
загальними питаннями (звідси й його назва -
загальне). Інші
повиття називалися іменем того полку,
справи якого розглядали (гадяцьке,
лубенське, миргородське, полтавське, прилуцьке
та ін.). 1734 царат знову не дав дозволу на
обрання гетьмана й створив тимчасове
Малоросійське правління (канцелярію)
Міністерського правління з 6 осіб (3
українці і 3 росіянина),
якому підпорядкував усі установи, у т. ч. Генеральну
військову канцелярію. У 1750 р. гетьманом було
обрано К. Розумовського, якому з цього часу
й стала підкорятися Генеральна військова
канцелярія. Вона, як
і резиденція гетьмана, перебувала в різні
часи в Чигирині, Гадячі, Батурині, Глухові.
Остаточно Генеральна військова канцелярія
ліквідована 21.11.1764 р.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
167
Генеральна
військова канцелярія
- найвища
адміністративна установа Гетьманщини в 17-18
ст. Створена Б.Хмельницьким під час
національно-визвольної війни українського
народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57.
Здійснювала все військове, адміністративне,
судове і фінансове управління. Гетьман
через Г.в.к. здійснював управління
військовими, адміністративними, судовими і
фінансовими справами держави. Г.в.к.
підпорядковувалась гетьману, а
безпосередньо керував її діяльністю
генеральний писар. До складу Г.в.к. входила
вся генеральна старшина, крім генерального
судді. Здійснювала нагляд за рішеннями
Генерального Військового Суду з
кримінальних і політичних справ. Все
діловодство велося українською мовою.
Місцем перебування канцелярії була
гетьманська резиденція (в різні часи -
Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів). З 28. 11. 1720
указом Петра I позбавлена фінансових і
судових функцій. З 1722 діяльність Г.в.к.
контролювалась Малоросійською колегією. В
1727-34 за гетьманства Д. Апостола знову
підпорядкувалась гетьману. Після його
смерті реорганізована у Правління
гетьманського уряду. За гетьмана К.
Розумовського була знову відновлена і
функціонувала до остаточної ліквідації
російським урядом гетьманства 10(21).11.1764.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Правління
Гетьманського
уряду (1734-1750 рр.).
Перші
члени
Правління,
головні
командири (правителі)
Малоросії:
генерал-аншеф,
генерал-ад'ютант,
сенатор,
князь
Олексій
Іванович
Шаховськой
(1734—1736 рр.); генерал-поручик,
сенатор,
князь Іван
Федорович
Борятинський
(1736—1738 рр.); генерал-аншеф,
генерал-ад'ютант,
граф
Олександр
Іванович
Румянцев (1738—1740
рр.), за
відсутністю
— генерал-майор,
прем'єр-майор
лейб-гвардії
Ізмайловського
полку Іван
Афанасійович
Шипов;
генерал,
підполковник
лейб-гвардії
Ізмайловського
полку Джеймс (Яків
Вілімович)
Кейт (1740-1741 рр.);
київський
генерал-губернатор
Михайло
Іванович
Леонтьєв (1741 р.);
таємний
радник,
сенатор Іван
Іванович
Неплюєв (1742 р.);
генерал-поручик,
генерал-крігс-комісар,
згодом
генерал-фельдмаршал,
граф
Олександр
Борисович
Бутурлін (1742 р.);
генерал-поручик
Іван
Іванович
Бібіков (1743—1745 рр.).
Члени
Правління (з
російського
боку):
бригадир,
князь Андрій
Трохимович
Борятинський
(1734—?), за
відсутністю
— полковник
Іван
Акимович
Сенявін;
полковник
Василь
Гурьєв (1734—?);
бригадир
Іван
Кіндратович
Ільїн (1743—1750 рр.);
полковник
Андрій
Тимофійович
Тютчев (1743—1745 рр.);
полковник
Олексій
Петрович
Ізвольський
(1745-1750 рр.);
полковник
Іван
Алферович
Челіщев (1745-1750 рр.).
Члени
Правління (з
українського
боку):
генеральний
обозний Яків
Юхимович
Лизогуб (1734 р.);
генеральний
суддя
Михайло
Тарасович
Забіла (1734—1745 рр.);
генеральний
підскарбій
Андрій
Маркович
Маркович (1734-1740
рр.);
генеральний
осавул,
згодом
генеральний
суддя Федір
Іванович
Лисенко (1734—1750 рр.);
генеральний
підскарбій
Михайло
Васильович
Скоропадський
(1740-1750 рр.);
генеральний
осавул Петро
Васильович
Валькевич (1745-1750
рр.).
Білоусько
О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини.
Друга половина XVI
— друга половина XVII століття.
Стор. 156
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Сотник
Левенець Іван Прокопович
Чуйкевич Василь Никифорович
|