Генеральна військова канцелярія

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Органи державного управління 
 Версія для друку   На головну

Генеральна військова канцелярія - центральна установа гетьманського уряду на Лівобережній Україні у 17—18 ст. Вперше згадана в документах за 1650 р. У Генеральній військовій канцелярії зосереджувалися військове, адміністративне, судове, фінансове управління, вирішувалися суперечки з приводу належності до козацтва, складалися універсали, розглядалися повідомлення полкової та сотенної старшини, справи міст тощо. У Генеральній військовій канцелярії засідала генеральна старшина. Керував канцелярією генеральний писар, якому були підпорядковані військові канцеляристи. У 1657 у працювало 12 канцеляристів, які, знаючи мови, виконували й обов'язки перекладачів.

Указом Петра I від 28.09.1720 р. Генеральна військова канцелярія була позбавлена фінансових і судових справ, а в травні 1722 р. підпорядкована Малоросійській колегії. Після смерті І. Скоропадського царат не дозволив обрання гетьмана. У 1727 р. відновлено гетьманство. Гетьманом став Миргородський полковник Д. Апостол, але його влада була дуже обмежена присутністю при ньому царського резидента. Генеральна військова канцелярія у цей час ділилася на повиття - департаменти. Перше повиття відало загальними питаннями (звідси й його назва - загальне). Інші повиття називалися іменем того полку, справи якого розглядали (гадяцьке, лубенське, миргородське, полтавське, прилуцьке та ін.). 1734 царат знову не дав дозволу на обрання гетьмана й створив тимчасове Малоросійське правління (канцелярію) Міністерського правління з 6 осіб (3 українці і 3 росіянина), якому підпорядкував усі установи, у т. ч. Генеральну військову канцелярію. У 1750 р. гетьманом було обрано К. Розумовського, якому з цього часу й стала підкорятися Генеральна військова канцелярія. Вона, як і резиденція гетьмана, перебувала в різні часи в Чигирині, Гадячі, Батурині, Глухові. Остаточно Генеральна військова канцелярія ліквідована 21.11.1764 р.

Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992).
Стор. 167

 

Генеральна військова канцелярія - найвища адміністративна установа Гетьманщини в 17-18 ст. Створена Б.Хмельницьким під час національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького 1648-57. Здійснювала все військове, адміністративне, судове і фінансове управління. Гетьман через Г.в.к. здійснював управління військовими, адміністративними, судовими і фінансовими справами держави. Г.в.к. підпорядковувалась гетьману, а безпосередньо керував її діяльністю генеральний писар. До складу Г.в.к. входила вся генеральна старшина, крім генерального судді. Здійснювала нагляд за рішеннями Генерального Військового Суду з кримінальних і політичних справ. Все діловодство велося українською мовою. Місцем перебування канцелярії була гетьманська резиденція (в різні часи - Чигирин, Гадяч, Батурин, Глухів). З 28. 11. 1720 указом Петра I позбавлена фінансових і судових функцій. З 1722 діяльність Г.в.к. контролювалась Малоросійською колегією. В 1727-34 за гетьманства Д. Апостола знову підпорядкувалась гетьману. Після його смерті реорганізована у Правління гетьманського уряду. За гетьмана К. Розумовського була знову відновлена і функціонувала до остаточної ліквідації російським урядом гетьманства 10(21).11.1764.

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm

 

Правління Гетьманського уряду (1734-1750 рр.).

Перші члени Правління, головні командири (правителі) Малоросії: генерал-аншеф, генерал-ад'ютант, сенатор, князь Олексій Іванович Шаховськой (1734—1736 рр.); генерал-поручик, сенатор, князь Іван Федорович Борятинський (1736—1738 рр.); генерал-аншеф, генерал-ад'ютант, граф Олександр Іванович Румянцев (1738—1740 рр.), за відсутністю — генерал-майор, прем'єр-майор лейб-гвардії Ізмайловського полку Іван Афанасійович Шипов; генерал, підполковник лейб-гвардії Ізмайловського полку Джеймс (Яків Вілімович) Кейт (1740-1741 рр.); київський генерал-губернатор Михайло Іванович Леонтьєв (1741 р.); таємний радник, сенатор Іван Іванович Неплюєв (1742 р.); генерал-поручик, генерал-крігс-комісар, згодом генерал-фельдмаршал, граф Олександр Борисович Бутурлін (1742 р.); генерал-поручик Іван Іванович Бібіков (1743—1745 рр.).

Члени Правління (з російського боку): бригадир, князь Андрій Трохимович Борятинський (1734—?), за відсутністю — полковник Іван Акимович Сенявін; полковник Василь Гурьєв (1734—?); бригадир Іван Кіндратович Ільїн (1743—1750 рр.); полковник Андрій Тимофійович Тютчев (1743—1745 рр.); полковник Олексій Петрович Ізвольський (1745-1750 рр.); полковник Іван Алферович Челіщев (1745-1750 рр.).

Члени Правління (з українського боку): генеральний обозний Яків Юхимович Лизогуб (1734 р.); генеральний суддя Михайло Тарасович Забіла (1734—1745 рр.); генеральний підскарбій Андрій Маркович Маркович (1734-1740 рр.); генеральний осавул, згодом генеральний суддя Федір Іванович Лисенко (1734—1750 рр.); генеральний підскарбій Михайло Васильович Скоропадський (1740-1750 рр.); генеральний осавул Петро Васильович Валькевич (1745-1750 рр.).

Білоусько О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини.
Друга половина XVI — друга половина XVII століття. Стор. 156

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Сотник

 Левенець Іван Прокопович

 Чуйкевич Василь Никифорович

 

 

Хостинг от uCoz