|
Сотник
- 1)
особа, що очолювала військову і
адміністративно-територіальну одиницю - сотню
у Гетьманщині у Слобідській Україні в
другій пол. 17-18 ст. Під час національно-визвольної
війни під проводом Б. Хмельницького 1648-57
посада С. була виборною. Обирався на
козацькій сотенній раді й затверджувався
полковою радою або радою генеральної
старшини. З 1687 С. призначав полковник або
гетьман, у 1734-50 - Генеральна
військова канцелярія; у
Слобідській Україні - царським урядом або
місцевою московською адміністрацією. Після
скасування гетьманства в 1764 С. призначав
президент Малоросійської колегії. На
території сотні здійснював військову,
адміністративну і судову владу. С. очолював
сотенну старшину, до якої входили сотенний
отаман (городовий), сотенний писар, сотенний
осавул, сотенний хорунжий. Як голова
сотенного суду, С. розглядав цивільні й
незначні кримінальні справи. Посаду С. у
Слобідській Україні ліквідовано в 1765, у
Лівобережній Україні - на поч. 1780 років. У
Правобережній Україні, що перебувала під
владою Польщі, посаду сотника скасовано в
1711-14. 2) Військове офіцерське (старшинське)
звання в Збройних силах України - Армії
Української Народної Республіки
та Українській Галицькій Армії. Найвище
звання серед молодшого старшинського
складу.
І.
Підкова (Львів).
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|