|
Емський акт
(Емський указ) -розпорядження російського
уряду, спрямоване на придушення
української культури, підписане
імператором Олександром II 18(30).5.1876 у м. Емсі (Німеччина).
Е. а. доповнював основні положення
Валуєвського циркуляра 1863. Виданий у зв'язку
з меморандумом, надісланим цареві
помічником попечителя Київського учбового
округу М. Юзефовичем, в якому українців
звинувачено в тому, що вони хочуть “вільної
України у формі республіки з гетьманом на
чолі”. Е. а. забороняв ввозити на територію
Російської імперії з-за кордону українські
книги, українською мовою видавати
оригінальні твори і робити переклади з
іноземних мов, тексти для нот, театральні
вистави і публічні читання. Місцевій
адміністрації наказувалося посилити
нагляд, щоб у початкових школах не велося
викладання українською мовою, та щоб з
бібліотек були вилучені українські книги
українською мовою. На підставі Е.а. було
закрито Південно-Західний Відділ
Російського Географічного Товариства у
Києві, припинено видання “Кіевского
Телеграфа”, ліквідовано Громади, звільнено
ряд професорів - українців з Київського
університету (М. Драгоманова,
Ф. Вовка, М. Зібера, С.
Подолинського та ін.). В 1878 на
Паризькому літературному конгресі М. Драгоманов
виступивши на захист української мови і
культури, різко засудив Е.а. Ставши одним з
проявів колоніально-національної політики
російського царизму щодо України, Е.а.
гальмував розвиток української культури та
національно-визвольного руху, хоча
повністю його припинити не міг.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Емський
акт 1876 – таємне розпорядження про повну заборону укр. письменства, підписане імп. Олександром II у нім. курортному м-ку Емс (нині м. Бад-Емс, Німеччина) 30(18) трав. Е.а. доповнював Валуєвський циркуляр 1863. Сучасники називали його також «Юзефовичевим законом» (за прізвищем гол. його автора – пом. куратора Київ. учбового округу М.
Юзефовича, який в 1840-х рр. допоміг властям викрити учасників Кирило-Мефодіївського товариства). Е.а. заборонив друкувати українською мовою оригінальні та перекладні тв. (навіть тексти до нот), завозити укр. книги й брошури, надруковані за кордоном, ставити укр. вистави, влаштовувати концерти укр. пісень та декламацій. Призвів і до заборони діяльності громад – напівлегальних орг-цій національно свідомої інтелігенції української, закриття наук. осередку тодішнього українофільства – Південно-Західного відділу Російського географічного товариства – та прихильної до українців газ. «Киевский телеграф»; зазнали репресій з боку царських властей і деякі професори Київського університету.
Укр. громадськість на поч. 20 ст. розгорнула масову кампанію за скасування Е.а. Її вимоги підтримали такі найавторитетніші вчені Петерб. АН, як академіки Ф.
Корш та О. Шахматов. 1905 їхня ґрунтовна доповідь «Об отмене стеснений малорусского печатного слова» була схвалена заг. зборами академіків та надіслана царському урядові. В демократ. і ліберальній періодичній пресі, що видавалася в Російській імперії (передусім – в Україні), публікувалися списки осіб, у т. ч. робітників і селян, які вимагали свободи укр. слова. Під час революції 1905–1907 30(17) жовт. 1905 імп.
Микола II підписав маніфест про запровадження в життя політ. свобод, у т. ч. й свободи слова. Невдовзі почали виходити періодична преса укр. мовою, створюватися вид-ва укр. книжок. Е.а. без будь-якого офіц. оголошення припинив свою чинність, хоча так і не був скасований формально.
Літ.: Науменко В. До історії указу 1876 року про заборону українського письменства. «Україна», 1907, № 5; Грушевський М. Ганебній пам’яті. «Україна», 1926, кн. 4; Савченко Ф. Заборона українства 1876 р. Х.–К., 1930.
В.Г. Сарбей.
e-Енциклопедія історії України
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|