Походив з боярського роду на Овруччині. Батько (+1663) був намісником київського замку. Освіту одержав у Києво-Могилянській колегії. Наприкінці 1630-х рр. розпочав службову кар'єру юристом земського суду в Луцьку, після придушення козацьких повстань 1637—1638 рр. займав посаду писаря при польському комісарі в Україні. В Жовтоводській битві потрапив у полон до татар. Викуплений (за переказом) Б. Хмельницьким, служив у козацькому війську. Посівши уряд генерального військового писаря, виявив неабиякі дипломатичні здібності. Після смерті Б. Хмельницького був заступником його сина. На Корсунській раді 25 жовтня 1657 р. обраний гетьманом. Зіткнувшись з опозицією М. Пушкаря й Я. Барабаша, жорстоко придушив повстання і відкрито виступив проти Росії. 16 вересня 1658 р. уклав Гадяцьку унію з Польщею, за якою Гетьманщина мала увійти до Речі Посполитої як Велике князівство Руське. В липні 1659 р. розбив московське військо під Конотопом. Однак цією перемогою не зміг скористатися. Зіткнувшись з незадоволенням козацьких мас Гадяцьким договором, змушений був втекти з козацької ради в Германівці у вересні 1659 р. (остаточно позбавлений гетьманської булави на раді під Білою Церквою). Дістав від польського короля титул київського воєводи і барське староство. Виявив себе як захисник інтересів українського православного населення, був членом Львівського братства. Безпідставно звинувачений гетьманом П. Тетерею в участі у протипольському повстанні, був розстріляний за вироком польового суду під Корсунем.

Брати Данило, Федір, Василь і Костянтин служили в українській армії. Данило (+1659), бихівський полковник, зять Б. Хмельницького, в 1655 р. добував Люблін. У 1659 р. намагався вигнати московську залогу з Києва, потрапив у полон і був закатований під Калугою.