Полтавці — Депутати першої Державної думи (27.IV. — 8. VII. 1906 р., 478 депутатів, 1 сесія):

Джигіль Микола Васильович — службовець Крюківських залізничних майстерень

Дубовик Феодосій Ісидорович (*1869, м-ко Омельник Кременчуцького повіту) — козак-хлібороб

Дяченко Максим Федорович (*1871, с. Іванівка Роменського повіту) — малоземельний селянин-хлібороб (підписав Виборзьку відозву)

Імшенецький Яків Кіндратович (21.III.1858, с. Баба Сосницького повіту Чернігівської губ.) — статистик, громадський діяч  (підписав Виборзьку відозву)

Іоллос Григорій Борисович (1859, Кременчук — 1907, Москва) — правник і журналіст (підписав Виборзьку відозву)

Кириленко Іван Павлович (*1853) — селянин-хлібороб

Онацький Микола Степанович (р. н. невід. — 1907) — козак із с. Бірки Гадяцького повіту (підписав Виборзьку відозву)

Присецький Іван Миколайович (*1858, м-ко Ковалівка Зіньківського повіту — 1911) — поміщик

Тесля Андрій Юхимович (*1880, с. Степанівка Полтавського повіту) — викладач у школі садівництва (підписав Виборзьку відозву)

Чижевський Павло Іванович (*1860, Гадяч) — дворянин (підписав Виборзьку відозву)

Шемет Володимир Михайлович (*1873, хутір Олександрович біля Лубен) — інструктор із садівництва (підписав Виборзьку відозву)

Яснопольський Леонід Миколайович (*1873, Київ) — вчений-статистик (підписав Виборзьку відозву)

Про вибори до І Державної думи дивіться:
 Д. А. Иваненко "Записки и воспоминания"

2-га Д.д.Р.і. працювала з 5 берез.(20 лют.) до 15(02) черв. 1907; налічувала 518 депутатів, у т.ч.: соціал-демократів – 65, есерів (див. Партія соціалістів-революціонерів) – 37, нар. соціалістів – 16, трудовиків – 104, кадетів – 98, правих та октябристів – 54, націоналістів – 76, безпарт. – 50, чл. фракції «козача група» – 17. Голова – Ф.Головін, секретар – М.Челноков. Припинила існування у зв’язку з введенням у дію нової системи голосування (див. Третьочервневий переворот 1907).

Полтавці — Депутати другої Державної думи (20.11. — 2. VI. 1907 р., 518 депутатів, 1 сесія):  

Булюбаш Володимир Іванович (*1858) — поміщик Хорольського повіту

Власенко Олексій Федорович — заможний козак

Дубовик Карпо Андрійович (*1881) — канцелярист

Лукашевич Степан Володимирович (*1853) — поміщик Золотоніського повіту

Маслянников Василь Васильович (1867—1913) — поміщик Прилуцького повіту

Милорадович Дмитро Миколайович (*1865) — поміщик Кременчуцького повіту, голова земської управи

Павлов Петро Петрович (21.ХІІ.1841, с. Заїченці Зіньківського повіту) — службовець суду

Пирський Микола Васильович (1855) — протоєрей, настоятель собору в Кобеляках

Сайко Юхим Антонович (*1879) — селянин із с. Бориспіль Переяславського повіту

Черненко Тимофій Глібович (*1864) — козак-хлібороб.

3-тя Д.д.Р.і. функціонувала з 14(01) листоп. 1907 по 22(09) лип. 1912. В її складі було 442 депутати, серед них: правих – 50, націоналістів та поміркованих – 97, октябристів – 154, прогресистів – 28, кадетів – 54, мусульман – 8, членів «Польського кола» – 11, литов.-білоруської групи – 7, трудовиків – 14, соціал-демократів – 19. Голови – М.Хомяков, О.Гучков, М.Родзянко. Секретар – І.Созонович. Склала повноваження у зв’язку з закінченням строку своєї діяльності.

Полтавці — Депутати третьої Державної думи (1.ХІ.1907 — 9.VI.1912 р., 442 депутати, 5 сесій):  

Герценвіц Дмитро Іванович (*1872) — землевласник Костянтиноградського повіту

Гордієвський Петро Микитович (*1842) — викладач

Капніст Іполит Іполитович (*1877) — граф, великий землевласник Хорольського повіту

Комарецький Микола Ананійович (*1867) — священик, благочинний Роменського повіту

Коченевський Модест Капітонович (*1838) — суддя (депутат після відмови П.М. Малами)

Лукашевич Степан Володимирович (*1853) — поміщик Золотоніського повіту, депутат Думи другого скликання

Малама Павло Миколайович (*1862) — громадський діяч

Милорадович Володимир Родіонович (*1852) — предводитель дворянства Прилуцького повіту, голова земської управи

Навроцький Григорій Миколайович (6.1.1833—25.ХІІ.1907) — громадський діяч, голова повітової земської управи, почесний громадянин Ромен

Остроградський Василь Олександрович (*1860) — землевласник Кременчуцького повіту

Пилипенко Никифор Омелянович (*1862) — юрист

Старицький Олександр Павлович (*1841) — предводитель дворянства Полтавського повіту (депутат після смерті Г.М. Навроцького)

Удовицький Гаврило Гаврилович (*1873) — селянин с. Кобелячок Кременчуцького повіту

Шейдеман Євген Михайлович (*1845) — управитель карлівськими маєтками герцогів Мекленбург-Стрілецьких.

4-та Д.д.Р.і. працювала з 28(15) листоп. 1912 до 19(06) жовтня 1917, налічувала 441 депутата, у т.ч.: правих – 65, націоналістів та поміркованих – 120, октябристів – 98, прогресистів – 48, кадетів – 59, трудовиків – 10, безпарт. – 7, соціал-демократів – 14, діячів націоналістичних груп – 21. Голова – М. Родзянко. Секретар – І. Дмитрюков. Була розпущена указом імп. Миколи II 12 берез.(27 лют.) 1917, але продовжувала нелегітимно існувати ще 8 місяців.

Полтавці — Депутати четвертої Державної думи (15.ХІ.1912 — 6.Х.1917 р., 442 депутати, 5 сесій):

Величко Сергій Вадимович (*1870) — поміщик Лубенського повіту

Герценвіц Дмитро Іванович (*1872) — землевласник Костянтиноградського повіту, депутат Думи третього скликання

Гриневич Сергій Іванович (*1864) — поміщик Костянтиноградського і Полтавського повітів

Дроздовський Іоанн Дмитрович (*1865) — благочинний Золотоніського повіту

Капніст Дмитро Павлович (*1879) — предводитель дворянства Золотоніського повіту

Капніст Іполит Іполитович (*1877) — граф, великий землевласник Хорольського повіту, депутат Думи третього скликання

Коваленко Михайло Іванович (р. н. невід. — 1919) — поміщик Костянтиноградського повіту

Кочубей Василь Васильович (*1883) — предводитель дворянства Пирятинського повіту

Лукашевич Степан Володимирович (*1853) — поміщик Золотоніського повіту, депутат Думи другого і третього скликання

Невіандт Костянтин Олександрович (*1869) — поміщик Полтавського повіту

Пилипенко Никифор Омелянович (*1862) — юрист, депутат Думи третього скликання

Полунін Василь Миколайович — викладач гімназії

Угнич Юхим Савич (*1858) — касир Хорольської земської управи.

До компетенції Д.д.Р.і. входило досить широке коло питань (окрім справ Мін-ва імператорського двору та уділів і деяких таємних статей держ. бюджету). Д.д.Р.і. регулярно звітував уряд країни. В цілому робота Д.д.Р.і. сприяла радикалізації суспільства. Зокрема частина діячів 4-ї Д.д.Р.і. 14–15(1–2) берез. 1917 створила «Тимчасовий монархічний комітет», що згодом перетворився на Тимчасовий уряд.

Літ.: Милюков П.Н. Вторая Дума. СПб., 1908; Обнинский В.П. Новый строй, ч. 1–2. М., 1911; Родзянко М.В. Государственная Дума и Февральская революция. Ростов-на-Дону, 1919; Таганцев Н.С. Пережитое: Учреждение Государственной Думы в 1905–1906 гг., вып. 1–2. Пг., 1919.