Меню: Особистості - К; Історики, краєзнавці; Літературо- і мовознавці 
 Версія для друку   На головну

Комаров Михайло Федорович (псевдонім — Комарь, М. Уманець; 23(11).01.1844 — 19(06).08.1913) — народознавець, історик, бібліограф, мовознавець, критик.

[Був присутнім на відкритті пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві у 1903 році - Т.Б.].

Закінчив юридичний факультет Харківського університету. Спочатку працював адвокатом у Києві, Острогожську (нині місто Воронезької обл., РФ), а з 1883 — нотаріусом в Умані, Одесі. Зі студентських років захоплювався збиранням укр. фольклору, займався складанням словника української мови (був надрукований у 4-х т. у Львові 1893—98). Багато уваги приділяв розвитку народної освіти. Друкувався в часописах «Діло», «Зоря», «Правда», «Киевская старина», «По морю і суші». Після 1905 К. був одним з ініціаторів створення і першим головою Одеського товариства «Просвіта». Окремими виданнями вийшла низка праць К. з етнографії, бібліографії. Відомий як автор і видавець популярної укр. літ. Особливої уваги заслуговують його розвідки, присвячені історії укр. козацтва: «Оповідання про Антона Головатого» (1901); «Оповідання про Богдана Хмельницького» (1901); «Запорожські вольності» (1917). Переклав укр. мовою «Тараса Бульбу» М. Гоголя, а також праці М. Костомарова: «Нариси українсько-руської історії» (1886); «Богдан Хмельницький» (1886).

Літ.: Сімович В. Похорони Михайла Комарова. «Діло», 1913, 25 серп.; Т-ко Гр. Михайло Фед. Комаров (Комарь). В кн.: Комарь М. Запорожські вольності. К., 1917.

О.В. Богуславський

e-Енциклопедія історії України

Фото: http://www.day.kiev.ua/41751/