Оксана Дмитрівна Іваненко
|
|
Меню:
Особистості - І; Письменники;
Перекладачі; Навчалися у Полтаві;
Народилися у Полтаві |
|
Іваненко Оксана Дмитрівна (1906-1997) — українська письменниця, перекладачка. Народилася 31 березня (за н. ст. — 13 квітня) 1906 року в Полтаві. Вчилася в гімназії, потім у робітничій школі та Полтавському ІНО, звідки восени 1922 р. вступила в Харківський ІНО (Полтавщина: Енциклопедичний довідник (За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 283.) Закінчила 1926 року Харківський інститут народної освіти і 1931 року аспірантуру при Українському НДІ педагогіки, керувала секцією дитячої літератури у Київському філіалі цього інституту. Була вихователькою в дитячій колонії ім. О. М. Горького під керівництвом А. С. Макаренка. У 1932 — 1939 рр. працювала у видавництві «Молодий більшовик», в 1947 — 1951 рр. — в журналі «Барвінок». Друкується з 1925р. О. Іваненко належать численні книжки оповідань, казок, повістей для дітей та юнацтва: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок» (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Твори письменниці виховують у підростаючого покоління любов до Батьківщини, її сучасного й минулого, до людей праці, допомагають пізнавати життя, розуміти красу природи. Автор повістей «Друкар книжок небачених» (1947, про І. Федорова), «Рідні діти» (1951), «Богдан Хмельницький» (1954), «Великий шум» (1967), романів «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Т. Г. Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка). Книга спогадів «Завжди в житті» (1985) відзначена Державною премією УРСР ім Т. Г. Шевченка (1986). О. Іваненко є також лауреатом премії ім. Лесі Українки (1974). Переклала роман «Тургенєв» А. Моруа (1977), книгу оповідей «Малахітова шкатулка» П. Бажова (1979), окремі твори Л. Толстого, В. Короленка, казки Г. К. Андерсена, братів Грімм. (Т.Б. – Батько О. Д. Іваненко – знаний полтавський журналіст Д. О. Іваненко, брат – фізик-теоретик Д. Д. Іваненко). http://art.iv-fr.net/2007/12/26/vanenko_oksana.html Фото - http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2856/art/31933.html Дивись - http://www.ukrlit.vn.ua/biography.html
Оксана Дмитрівна Іваненко (13.04(31.03).1906 — 17.12.1997) Оксана Дмитрівна залишила рідні місця в середині 20-х років, і лише в квітні 1986 року приїхала до Полтави, щоб дихнути повітрям свого дитинства і юності. На колишній Різницькій горі (тепер — вул. Василя Верховинця) вона знову побачила незруйновані батьківські будівлі і майже такий, як і був давно колись, краєвид з монастирем, що його малював Шевченко, і Ворсклою... Народилася письменниця в сім’ї письменника і вчительки. Навчалася в жіночій гімназії, а закінчувала радянську робітничу школу. 1922 року вступила до Полтавського інституту народної освіти і почала працювати вихователькою дитбудинку. Влітку 1924 і 1925 років працювала поруч із А. С. Макаренком у Ковалівці, а потім і в Куряжі поблизу Харкова. 1926 року закінчила факультет соцвиховання Харківського ІНО. Літературна творчість захопила її дуже рано. Перший твір — казка «Квіти» — з’явився в друці 1917 року в журналі полтавських гімназистів «Слово». Писала вірші і п’єски. Але початком свого творчого шляху Оксана Іваненко вважає 1925 рік, коли в журналі «Червоні квіти» було опубліковано оповідання «До царя». В 1928 — 31 роках навчалася в аспірантурі Українського науково-дослідного інституту педагогіки і захистила роботу на звання наукового працівника з правом доцента. Після того деякий час працювала в Київській філії цього інституту, одночасно й у видавництві «Молодий більшовик». 1938 року перейшла на творчу роботу. В 1947 — 51 роках редагувала дитячий журнал «Барвінок». Оксана Іваненко написала кілька десятків книжок оповідань, повістей і казок для дітей та юнацтва. Серед них: «Майка та жабка» (1930), «Дитячий садок». (1931), «Черевички» (1933), «Лісові казки» (1934), «Великі очі» (1936), «Джмелик» (1937), «Три бажання» (1940), «Куди літав журавлик» (1947), «Казки» (1958) та ін. Ці твори розкривають людське життя, допомагають пізнати красу рідної природи. У більших її творах — повістях і романах — розповідається про видатних діячів культури, відомих письменників. Сюди належать повісті «Друкар книг небачених» (1947, про І. Федорова), «Богдан Хмельницький» (1954), романи «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини опубліковані 1939, про життя Тараса Шевченка), «Марія» (1973, про Марка Вовчка). Великий інтерес викликає роман про життя і творчість Т. Г. Шевченка, його горьовані шляхи від дитинства до смерті, написаний з любов’ю, знанням і майстерністю. Про те, як письменниця йшла до відтворення образу Великого Кобзаря, вона розповіла в нарисі «Мої Тарасові шляхи», вміщеному в книзі спогадів «Завжди в житті» (1985, відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка, 1986). О. Д. Іваненко відома і як перекладачка. Вона переклала на українську роман А. Моруа «Тургенєв» (1977), збірку оповідей П. Бажова «Малахітова шкатулка» (1979), окремі твори В. Г. Короленка, Л. М. Толстого, казки Г. К. Андерсена, братів Грім та ін. її твори (роман «Марія» та ін.) перекладено на російську та іноземні мови. Велику цінність для біографів і краєзнавців становить згадана збірка «Завжди в житті», де письменниця перебігає спогадом пережите й розповідає про своє життя в літературі та про знайомства з видатними людьми. Тепло говорить Оксана Дмитрівна про Полтаву, своїх батьків. Її полтавські враження знайшли місце в оповіданнях «Ялинка», «Черешенька», романі «Весілля в монастирі» («Вітчизна», 1989) та інших творах. У 1986 році письменниця відвідала Полтавський педінститут, музеї Панаса Мирного і В. Короленка, виступала перед учнями і вчителями школи № 32 та в Будинку піонерів. Ця поїздка в рідну Полтаву освіжила душу письменниці.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|
