Дмитро Олексійович Іваненко
|
|
Меню:
Особистості - І;
Журналісти; Письменники;
Навчалися у Полтаві |
|
Дмитро Іваненко був організатором і редактором трьох місцевих газет: неофіційної частини «Губернских ведомостей», «Полтавского вестника» і «Полтавского голоса». За його активною участю виходили ілюстроване видання «Колокольчикъ», «Полтавский календарь» на 1911 р., довідкові книги на 1913 і 1914 роки «Вся Полтава и губерния», опис «Празднование 200-летия Полтавской победы в Полтаве». Д. Іваненко заслуговує поваги і як літератор. Окрім «Записок и воспоминаний», його перу належить книга «Летний отдых». Варто хоч стисло розповісти про життєвий шлях цієї людини — одного з кращих представників нашої інтелігенції кінця XIX — початку XX ст. Дмитро Олексійович Іваненко народився 1859 р. в селі Китайгород Кобеляцького повіту (нині Новосанжарського району) Полтавської губернії в родині священика. Вчився в Полтавському духовному училищі, потім — у місцевій духовній семінарії. Після її закінчення склав іспити за курс класичної гімназії і 1880 р. вступив на навчання на юридичний факультет Київського університету. Закінчивши університет, а потім відбувши військову повинність, він у січні 1888 р. повертається до Полтави. Через брак юридичних вакансій почав працювати бухгалтером, потім секретарем статистичного комітету в канцелярії губернатора. Старанністю й кмітливістю Д.Іваненко виділявся з-поміж інших чиновників, і 1890 р. його призначають редактором неофіційної частини газети «Полтавские губернские ведомости». І хоча Дмитро Олексійович як чиновник випадково потрапив у журналістику, але саме тут знайшов себе. Газета стала різноманітнішою, цікавішою, згуртувала прогресивних дописувачів. 1902 р. Д. Іваненко запалився ідеєю організувати власну міську газету. Йому вдалося успішно пройти всі бюрократичні перепони, які чинила влада щодо створення нових періодичних видань. 1 грудня 1902 р. вийшов перший номер міської газети «Полтавскій вестникъ». Вона швидко набула популярності, широко висвітлювала різноманітні аспекти життя міста і губернії. Д. Іваненко очолював редакцію «Полтавского вестника» до 1907 p., потім змушений був залишити цю посаду у зв'язку з фінансовими ускладненнями. Пізніше разом з братом Яковом він засновує нову газету «Полтавскій голосъ». Вона виходила до 1915 p., а тоді у зв'язку з фінансовими негараздами, що виникли в період війни, припинила своє існування. Дмитро Олексійович змушений був працювати в різних міських установах. Після революції і громадянської війни він обрав учительську стезю, викладав українську і російську літературу в трудовій школі. 1927 року вийшов на пенсію і переїхав жити в Харків, а потім у Київ до своєї дочки, відомої письменниці Оксани Іваненко. З початком Великої Вітчизняної війни разом з родиною дочки змушений був виїхати в евакуацію, там у Свердловську захворів і помер 1 січня 1943 р. на 84 році життя. Заснована Д. О. Іваненком газета «Полтавскій вестникъ» виходила до 30 квітня 1917 р. Потім випуск її припинився. Редакція обіцяла читачам, що шукає кошти і незабаром сподівається відновити вихід. Та це вдалося зробити аж через... 73 роки. Передмова
до репринтного видання книги
Дивись також - http://www.zorya.poltava.ua/index.php?rozd=&nomst=526
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Полтавська губернська вчена архівна комісія
|
