ќстаннЇ перед горбачовською Ђперебудовоюї двадц¤тир≥чч¤ було часом, коли практично завершивс¤ процес формуванн¤ сучасноњ територ≥њ м≥ста. ≤нтенсивна м≥грац≥¤ населенн¤ ≥з с≥льськоњ м≥сцевост≥ в промислов≥ центри, що була викликана природним в умовах науково-техн≥чного прогресу зростанн¤м попиту на робочу силу в м≥стах ≥ звуженн¤м сфери њњ застосуванн¤ на сел≥, зумовила ≥нтенсивну забудову окрањн ѕолтави, включенн¤ до њњ меж земель сус≥дн≥х колгосп≥в ≥ радгосп≥в. ѕ≥д впливом згаданих обставин на рубеж≥ 70 Ч 80-х рок≥в загальна територ≥¤ м≥ста зросла до 82,03 квадратного к≥лометра, з ¤ких 57,7 квадратного к≥лометра Ч площа, на ¤к≥й знаходилис¤ житлов≥ будинки, промислов≥ об'Їкти ≥ т. п. ќдн≥Їю з в≥дм≥нних рис ѕолтави к≥нц¤ 60-х Ч початку 80-х рок≥в було те, що значна частина њњ територ≥њ знаходилась п≥д зеленими насадженн¤ми Ч л≥сопарками, скверами та ≥ншими м≥сц¤ми громадського користуванн¤, ¤к≥ займали 619 гектар≥в; п≥д садами було 357 гектар≥в. ƒо цього сл≥д додати зелену зону в адм≥н≥стративних межах м≥ста Ч 447 гектар≥в. ” ц≥лому ж на одного жител¤ припадало 17,4 квадратного метра площ≥ зелених насаджень, чим можуть похвалитис¤ лише окрем≥ м≥ста ™вропи.

«г≥дно з розробленим у 1965 роц≥ проектом забудови м≥ста промислов≥сть концентрувалас¤ в трьох районах: (212) а) —упрун≥вському (п≥вн≥чно-зах≥дна окрањна); б) ѕ≥вденному (район вулиць ‘рунзе,  агамлика ≥ передм≥ст¤ –озсошенц≥); в) «атуринському (п≥вденно-сх≥дна окрањна). ќсобливо швидко промислове буд≥вництво зд≥йснювалос¤ в друг≥й половин≥ 60-х Ч на початку 70-х рок≥в. “ак, у 1965 роц≥ стали до ладу завод штучних алмаз≥в ≥ алмазних ≥нструмент≥в, пивоварний завод, новий корпус бавовнопр¤дильноњ фабрики. ” 1966 роц≥ в новому прим≥щенн≥ склозаводу почав д≥¤ти цех виготовленн¤ склодроту. ” 1971 роц≥ на баз≥ заводу х≥м≥чного машинобудуванн¤ (збудований 1967 року) ≥ науково-досл≥дного конструкторсько-технолог≥чного ≥нституту Ђ≈мальх≥ммашї було створене об'Їднанн¤ Ђѕолтаваемальх≥ммашї. ћайже одночасно (1971 р≥к) був побудований молокозавод, а в 1973 роц≥ на баз≥ шк≥р¤ного комб≥нату є 5 було в≥дкрито експериментальну взуттЇву фабрику, ¤ка щор≥чно повинна була виробл¤ти 2,7 м≥льйона пар взутт¤. ƒо 800-р≥чч¤ ѕолтави (1974 р≥к) був споруджений стад≥он Ђ олосї на 30 тис¤ч посадочних м≥сць. ” 1975 роц≥ стали до ладу нов≥ прим≥щенн¤ заводу газорозр¤дних ламп, завершено буд≥вництво нового хл≥бозаводу потужн≥стю 135 тонн продукц≥њ за добу. „ерез к≥лька рок≥в запрацювали нов≥ корпуси трикотажноњ (1979 р≥к) ≥ швейноњ (1984 р≥к) фабрик. —ерйозн≥ роботи по розширенню виробництва були проведен≥ майже на вс≥х п≥дприЇмствах м≥ста, загальна чисельн≥сть ¤ких на 1985 р≥к дос¤гла 70.

” 60-х роках були визначен≥, а згодом ≥ реал≥зован≥ плани забудови п≥вн≥чно-зах≥дного житлового масиву, ¤кий одержав назву јлмазного. „ерез в≥дсутн≥сть добро¤к≥сноњ цегли, ст≥нових блок≥в ≥ панелей забудова јлмазного була зд≥йснена майже виключно 5-поверховими будинками, що не в≥дпов≥дало задумов≥ арх≥тектор≥в, ¤к≥ передбачали зведенн¤ тут не лише п'¤ти-, але й дев'¤типоверхових будинк≥в.

” 1973 роц≥ починаЇтьс¤ буд≥вництво нових житлових масив≥в Ч ѕоловки ≥ Ѕрањлки, де на середину 80-х рок≥в проживало вже майже сто тис¤ч мешканц≥в.

Ќедол≥ки в плануванн≥ розвитку ѕолтави були наст≥льки очевидними, що в 1975 роц≥ був проведений ¬сесоюзний конкурс на розробку проекту плануванн¤ ≥ забудови ≥сторичноњ частини м≥ста, ¤ка в 60 Ч 70-≥ роки ви¤вилас¤ вкрай занедбаною. ѕерше м≥сце пос≥ла робота колективу ’арк≥вського ≥нституту ”крм≥ськбудпроект, ¤ка повн≥стю узгоджувалас¤ з генеральним планом забудови м≥ста 1965 року. Ќа жаль, у проект≥ харк≥вських арх≥тектор≥в було про≥гноровано традиц≥њ м≥ста, що привело, врешт≥-решт, до л≥кв≥дац≥њ де¤ких старовинних буд≥вель, що були важливою складовою частиною староњ ѕолтави.

ќдночасно з буд≥вництвом зростало ≥ населенн¤ м≥ста, причому надзвичайно високими темпами, що стало повною неспод≥ванкою дл¤ тогочасноњ влади. “ак, ¤кщо у 1965 роц≥ в ѕолтав≥ проживало дещо б≥льше, н≥ж п≥втораста тис¤ч мешканц≥в, то зг≥дно з генерального планом (того ж таки 1965 року) станом на 1980 р≥к м≥сто повинно було мати 260 тис¤ч. ‘актично ж на 1 с≥чн¤ 1980 року в ѕолтав≥ нал≥чувалос¤ 281,8 тис¤ч≥, тобто на 22 тис¤ч≥ б≥льше плану. ƒо такоњ к≥лькост≥ жител≥в ви¤вилис¤ не готовими практично вс≥ служби, особливо комунгосп, в≥дд≥ли охорони здоров'¤ ≥ народноњ осв≥ти. ≤ справа тут не т≥льки в тому, що в м≥ст≥ Ђзайвимиї ви¤вилис¤ 22 тис¤ч≥ ос≥б. “≥ служби, в≥д ¤ких залежить життЇд≥¤льн≥сть кожноњ людини, з року в р≥к не виконували своњх план≥в, значно пог≥ршуючи, таким чином, застар≥лу проблему з дит¤чими ¤слами, л≥карн¤ми, житлом тощо. —каж≥мо, зг≥дно з генераль-(213)ним планом 1965 року в 1980 роц≥ м≥сто повинно було мати 3889 тис¤ч квадратних метр≥в житла, фактично житловий фонд склав 3691,6 тис¤ч≥ квадратних метр≥в. ≤ншими словами, в розрахунку на одного жител¤ припадало 12,7 квадратного метра, тод≥ ¤к планом передбачалос¤ 15 квадратних метр≥в.

÷≥каво, що не т≥льки автори генерального плану 1965 року, але й економ≥сти м≥ськвиконкому в дев'¤тому п'¤тир≥чному план≥, складеному у 1975 роц≥, не змогли розрахувати оч≥кувану к≥льк≥сть населенн¤. «а њхн≥м прогнозом, у 1980 роц≥ чисельн≥сть мешканц≥в м≥ста повинна була дос¤гти 292 тис¤ч ос≥б. ѕомилка, ¤к ми бачимо, склала 10 тис¤ч ос≥б, правда, на цей раз у б≥к завищенн¤ оч≥куваноњ цифри.

якщо анал≥зувати динам≥ку зростанн¤ населенн¤ м≥ста: 1965 р≥к Ч 170,1 тис¤ч≥; 1970 р≥к Ч 220,0 тис¤ч; 1975 р≥к Ч 263,1 тис¤ч≥; 1980 р≥к Ч 282 тис¤ч≥; 1985 р≥к (31.’≤≤) Ч 304,8 тис¤ч≥, то ви¤витьс¤, що найб≥льше чисельн≥сть його мешканц≥в зростала в 1965 Ч 1969 роках, тобто в пер≥од масовоњ м≥грац≥њ с≥льськоњ молод≥ в м≥ста. ¬исновок про те, що саме м≥гранти були основним джерелом поповненн¤ населенн¤ ѕолтави, п≥дтверджуЇтьс¤ такими цифрами: прот¤гом 1965 Ч 1985 рок≥в природн≥й прир≥ст складав у середньому 30 в≥дсотк≥в щор≥чно, тод≥ ¤к механ≥чний Ч 70 в≥дсотк≥в, причому з року в р≥к питома вага природного приросту в цьому процес≥ зростаЇ.

ќсновна частина населенн¤ концентрувалас¤ в ∆овтневому район≥ (46,3 в≥дсотка), друге м≥сце пос≥дав  ињвський (38,4 в≥дсотка), третЇ Ч Ћен≥нський (15,3 в≥дсотка).

« точки зору перспектив розвитку м≥ста демограф≥чна ситуац≥¤ в ньому була типовою дл¤ аналог≥чних обласних центр≥в ”крањни. ƒ≥тей до 14 рок≥в було 24 в≥дсотки, тод≥ ¤к пенс≥онер≥в старше 60 рок≥в Ч б≥льш н≥ж удв≥ч≥ менше. ќсновну ж частину складали особи в≥ком в≥д 26 до 55 рок≥в (34,8 в≥дсотка).

«а переписом населенн¤ 1970 року, в м≥ст≥ проживали представники 71 нац≥ональност≥ ≥ народност≥, з ¤ких абсолютну б≥льш≥сть складали украњнц≥ Ч 79,3 процента. Ќа другому м≥сц≥ чисельно сто¤ли рос≥¤ни (17 в≥дсотк≥в) ≥ на третьому Їврењ Ч 1,9 в≥дсотка. ѕитома вага представник≥в ус≥х ≥нших етн≥чних груп разом уз¤тих не перевищувала ≥ двох в≥дсотк≥в. «вертаЇ на себе увагу значне зростанн¤ чисельност≥ рос≥¤н (пор≥вн¤но з переписом 1956 року, њх питома вага п≥двищилась на к≥лька пункт≥в), що по¤снюЇтьс¤, головним чином, оселенн¤м тут пенс≥онер≥в-в≥йськовослужбовц≥в (по област≥ рос≥¤н було 5,1 процента), ¤к≥ однозначно в≥ддавали перевагу ѕолтав≥ перед т≥Їю ж ¬ологдою чи “амбовом.

ѕерепис 1979 року заф≥ксував у ѕолтав≥ представник≥в 79 етн≥чних груп, причому питома вага украњнц≥в за дев'¤ть рок≥в зменшилас¤ (79,1 в≥дсотка), тод≥ ¤к рос≥¤н зросла б≥льше н≥ж на один пункт (18,1 в≥дсотка). ” зв'¤зку з масовою ем≥грац≥Їю до ≤зрањлю к≥льк≥сть Їврењв скоротилас¤ до 1,3 в≥дсотка.

Ќа формуванн¤ чисельност≥ населенн¤ м≥ста у 1965 Ч 1985 роках значний вплив мала динам≥ка народжуваност≥, смертност≥ ≥ розлучень, адже в одних випадках згадан≥ фактори ур≥вноважують демограф≥чну ситуац≥ю, тод≥ ¤к в ≥нших порушують њњ. ѕрот¤гом 1965 Ч 1985 рок≥в на кожну тис¤чу мешканц≥в м≥ста припадало в середньому 16 немовл¤т. ѕри цьому ¤коњсь тенденц≥њ до зниженн¤ чи зростанн¤ народжуваност≥ не заф≥ксовано, чого не можна сказати про смертн≥сть. “ак, ¤кщо в 1965 роц≥ вона складала 6,8 ос≥б на 1000 мешканц≥в, то через дес¤тир≥чч¤ цей показник зр≥с майже на ц≥лий пункт. ¬≥дм≥чена тенденц≥¤ мала (214) м≥сце ≥ в наступн≥ дес¤ть рок≥в (1976 Ч 1985). –≥к у р≥к зростала ≥ к≥льк≥сть розлучень, склавши в середньому за двадц¤тир≥чч¤ близько 5 ос≥б на кожну тис¤чу полтавц≥в.

“аким чином, назване двадц¤тир≥чч¤ було пер≥одом ≥нтенсивного ¤к промислового, так ≥ житлового буд≥вництва, що привело до небувалого в ≥стор≥њ м≥ста зростанн¤ населенн¤ (за 20 рок≥в на 123 тис¤ч ос≥б). ÷¤ обставина наклала св≥й в≥дбиток на житт¤ ≥ д≥¤льн≥сть сотень тис¤ч полтавц≥в. ” поЇднанн≥ з неефективною економ≥чною ≥ культурною пол≥тикою тогочасних можновладц≥в вищезгадане ¤вище додало нашим земл¤кам немало таких проблем, ¤ких при ≥нш≥й внутр≥шн≥й пол≥тиц≥ можна було б уникнути без особливих зусиль орган≥в державноњ влади.

ѕеред тим ¤к анал≥зувати соц≥ально-економ≥чний розвиток м≥ста, сл≥д зауважити, що п≥сл¤ зн¤тт¤ з ус≥х посад ћ. —. ’рущова кер≥вники  ѕ–— тривалий час не могли визначитис¤ щодо своњх подальших д≥й. ” ÷  сформувалис¤ три групи високопоставлених функц≥онер≥в, кожна з ¤ких в≥дстоювала св≥й вар≥ант розвитку крањни. ќдна з груп, л≥дером ¤коњ був голова –ади ћ≥н≥стр≥в ќ.  осиг≥н, в≥дстоювала безумовний пр≥оритет економ≥ки в процес≥ соц≥ального розвитку, що на практиц≥ означало в≥дсуванн¤ пол≥тичних проблем на другий план. ѕр¤мо протилежну позиц≥ю захищали стал≥н≥сти (ƒ. ѕол¤нський, ј. ЎелЇп≥н), ¤к≥ кор≥нь зла вбачали в надм≥рн≥й, на њх думку, демократизац≥њ сусп≥льства. ѕроте найб≥льше прихильник≥в ви¤вилос¤ в так званих центрист≥в (Ћ. ЅрежнЇв, ћ. ѕ≥дгорний, ¬. ўербицький), ¤к≥ вс≥л¤к≥ зм≥ни в держав≥ вважали шк≥дливими. ” вересн≥ Ч жовтн≥ 1965 року ѕленум ÷  прийн¤в постанову Ђѕро пол≥пшенн¤ управл≥нн¤ промислов≥стю, удосконаленн¤ плануванн¤ та посиленн¤ економ≥чного стимулюванн¤ промислового виробництваї, в ¤к≥й знайшли своЇ в≥дображенн¤ косиг≥нськ≥ ≥дењ л≥берал≥зац≥њ господарськоњ системи. ¬≥днин≥ держава поверталас¤ до галузевого принципу кер≥вництва (зам≥сть раднаргосп≥в), одночасно надавши п≥дприЇмствам право встановлювати пр¤м≥ зв'¤зки, розпор¤джатис¤ на власний розсуд частиною прибутку тощо.

ѕроте сл≥дом за хрущовськими реформами п≥шли в небутт¤ ≥ косиг≥нськ≥. як вже зазначалос¤ вище, б≥льш≥сть член≥в ÷  на чол≥ з першим (п≥зн≥ше Ч генеральним) секретарем Ћ. ЅрежнЇвим т≥льки на словах виступали за реформац≥ю створеноњ ще ¬. Ћен≥ним ≥ його в≥рним учнем …. —тал≥ним неефективноњ командно-адм≥н≥стративноњ системи, в ¤к≥й все Ч в≥д виробництва та розпод≥лу продукц≥њ до вихованн¤ д≥тей Ч скеровувалос¤ з одного центру.

“акою була загальна обстановка в крањн≥, ¤ка пр¤мо чи посередньо впливала на житт¤ нашого м≥ста пер≥оду Ђзастоюї. «астосуванн¤ господарськоњ реформи на п≥дприЇмствах ѕолтави наприк≥нц≥ 60-х рок≥в дало змогу п≥двищити ефективн≥сть промислового виробництва пор≥вн¤но з попередньою семир≥чкою, коли 37 з 64 п≥дприЇмств ѕолтави так ≥ не спромоглис¤ дос¤гти нам≥ченого планом випуску продукц≥њ в натуральних показниках. “ак, ¤кщо в 1965 роц≥ валова продукц≥¤ промисловост≥ м≥ста становила 268,5 м≥льйона карбованц≥в, то в 1968 вона разюче зросла (до 445,2 м≥льйона карбованц≥в). ѕри цьому середньор≥чна к≥льк≥сть промислових роб≥тник≥в зросла за цей же час всього на 7 тис¤ч ос≥б, що при майже 50-тис¤чк≥й к≥лькост≥ роб≥тник≥в було незначною цифрою.

ѕроте пожвавленн¤ економ≥чного розвитку ви¤вилос¤ короткочасним, бо л≥берал≥зац≥¤ господарськоњ системи йшла врозр≥з з жорстким диктатом планових орган≥в, ¤к≥ поступово посилювали адм≥н≥стративний тиск. ћ≥сцев≥ (215) органи влади практично були безсилими щодо впливу на функц≥онуванн¤ дес¤тк≥в промислових п≥дприЇмств. ÷≥каво, що коли на 1 с≥чн¤ 1965 року валова продукц≥¤ промисловост≥ союзного п≥дпор¤дкуванн¤ складала всього 5,9 в≥дсотка, республ≥канського Ч 93,1 в≥дсотка, а м≥сцевого Ч 1 в≥дсоток, то в 1985 роц≥ союзн≥ м≥н≥стерства контролювали випуск 95 процент≥в продукц≥њ полтавських завод≥в ≥ фабрик.

«найомство з протоколами XXVI Ч ’’’≤≤ м≥ських зв≥тно-виборних парт≥йних конференц≥й показуЇ, що вже на початку 70-х рок≥в ц≥ла група промислових п≥дприЇмств з року в р≥к не виконувала планових завдань. “ак, у 1973 роц≥ 4 п≥дприЇмства не виконали план≥в реал≥зац≥њ продукц≥њ, 6 Ч ≥з продуктивност≥ прац≥, 16 Ч ≥з соб≥вартост≥ промисловоњ продукц≥њ. ѕричому мова йде не про другор¤дн≥, а ≥ велик≥ п≥дприЇмства (заводи Ђ≈лектромоторї, металовироб≥в, деревообробний завод тресту Ђѕолтавс≥льбудї, бавовнопр¤дильна фабрика, меблевий комб≥нат та р¤д ≥нших). ѕоказовою в цьому план≥ Ї ≥стор≥¤ заводу Ђ≈лектромоторї, ¤кий у св≥й час брав участь у ¬иставц≥ дос¤гнень народного господарства —–—– за освоЇнн¤ випуску новоњ сер≥њ електродвигун≥в. як зазначалос¤ у зв≥тн≥й допов≥д≥ першого секретар¤ м≥ськкому  ѕ” 19 с≥чн¤ 1974 року, Ђв даний момент завод працюЇ дуже погано, не виконуЇ директивн≥ завданн¤ п'¤тир≥чки по росту обс¤г≥в продукц≥њ ≥ продуктивност≥ прац≥, заборгував п≥дприЇмствам крањни 36 тис¤ч електродвигун≥вї. «а останн≥ к≥лька рок≥в завод не спром≥гс¤ виконати плану з впровадженн¤ новоњ техн≥ки, хоч б≥льше 60 в≥дсотк≥в роб≥тник≥в були зайн¤т≥ важкою ручною працею.

ѕричину такого становища тогочасн≥ парт≥йн≥ функц≥онери вбачали не в об'Їктивних умовах, породжених певною соц≥ально-економ≥чною системою, а в недостатньому кер≥вництв≥ виробництвом з боку директора ≥ головного ≥нженера, ¤к≥ Ђпогано займалис¤ виробництвом, не зд≥йснювали в≥дпов≥дноњ техн≥чноњ пол≥тики, послабили вимоги до ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥вї. јле ¤к можна було р¤довим ≥нженерам ≥ нав≥ть кер≥вникам завод≥в ≥ фабрик впливати на техн≥чну пол≥тику, коли жорстке плануванн¤ на п'¤тир≥чку не давало достатн≥х можливостей дл¤ своЇчасного техн≥чного переоснащенн¤ виробництва? ќсь типовий приклад.

” 1971 роц≥ в ѕолтав≥ було споруджено м≥ськмолокозавод.  оли буд≥вництво п≥д≥йшло до к≥нц¤, ви¤вилос¤, що частина встановленого обладнанн¤ морально застар≥ла. “ому одразу виникло питанн¤ про необх≥дн≥сть реконструкц≥њ з повною зам≥ною всього обладнанн¤. ¬инуватц¤ такоњ нечуваноњ безгосподарност≥ знайти не вдалос¤. Ќе знайшли його й у випадку з домобуд≥вельним комб≥натом, ¤кий став до ладу у 1976 роц≥. яких т≥льки зусиль не докладали органи державного управл≥нн¤, а оч≥куваного результату не вийшло. Ќав≥ть газета Ђѕравдаї 31 травн¤ 1978 року п≥ддала критиц≥ стан справ на ѕолтавському ƒЅ . ≤ що ж? ” 1979 роц≥ ƒЅ  дос¤г т≥льки 40 в≥дсотк≥в проектноњ потужност≥, у 1985 роц≥ Ч трохи б≥льше половини. “акою була ефективн≥сть роботи цього Ђсоц≥ал≥стичногої п≥дприЇмства. ѕро ¤к≥сть його продукц≥њ год≥ й говорити.

¬≥дсутн≥сть зац≥кавленост≥ у випуску продукц≥њ високоњ ¤кост≥ в роб≥тник≥в та ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в була одн≥Їю з найважлив≥ших причин пад≥нн¤ продуктивност≥ прац≥ на промислових п≥дприЇмствах ѕолтави. ” 1971 роц≥, скаж≥мо, њњ р≥ст по м≥сту складав у середньому 7,3 в≥дсотка, тод≥ ¤к у 1972 роц≥ Ч 6,5 ≥ 1973-му Ч 4,4 в≥дсотка. Ќа початку 80-х рок≥в р≥ст продуктивност≥ прац≥ майже припинивс¤. ƒосл≥дженн¤ в≥дпов≥дних джерел показують, що (216) продуктивн≥сть прац≥ була низькою ¤к з об'Їктивних, так ≥ суб'Їктивних причин. “иповий факт у цьому зв'¤зку нав≥в у своЇму виступ≥ на ’’’≤≤ м≥ськ≥й парт≥йн≥й конференц≥њ (7.’≤≤.1985 р.) секретар парткому тепловозоремонтного заводу ё. ј. Ќечеса.  олектив одержав завданн¤ в≥дремонтувати 60 дизел≥в, а запчастин дл¤ њх ремонту завезено не було. Ђћи зверталис¤, Ч говорив оратор, Ч у в≥дпов≥дност≥ ≥з законом про трудов≥ колективи до м≥н≥стерства з проханн¤м збалансувати план. ѕроте на вс≥ наш≥ зверненн¤ поки що сп≥вчутливо кивають головами, погоджуютьс¤, що завод не зможе нормально працювати, але питанн¤ не вир≥шують. ” 1981 Ч 1985 роках через под≥бну незбалансован≥сть завод втратив близько 100 тис¤ч карбованц≥в фонду матер≥ального заохоченн¤ї.

ќкр≥м вищезгаданоњ, були ≥ причини суб'Їктивного пор¤дку, тобто, були машини ≥ механ≥зми, була сировина ≥ квал≥ф≥кован≥ роб≥тники, а високо¤к≥сноњ продукц≥њ сусп≥льство майже не одержувало. ” 1973 роц≥, наприклад, втрати в≥д браку склали по м≥сту 2,4 тис¤ч≥ карбованц≥в, а у 1985 роц≥ Ч в к≥лька раз≥в б≥льше. —аме через брак продукц≥¤ завод≥в газорозр¤дних ламп, металовироб≥в, бавовнопр¤дильноњ фабрики неодноразово заборон¤лас¤ до реал≥зац≥њ. Ўвейн≥й фабриц≥ у 1973 роц≥ потр≥бно було ц≥лий р≥к розв'¤зувати проблему реал≥зац≥њ своЇњ продукц≥њ, ¤ка Ђп≥шлаї т≥льки п≥сл¤ зниженн¤ њњ ц≥ни. «а словами колишнього секретар¤ м≥ськкому  ѕ”, у 1985 роц≥ т≥льки близько 2 в≥дсотк≥в промисловоњ продукц≥њ полтавських фабрик ≥ завод≥в в≥дпов≥дало вимогам експортного товару.  оментар≥, ¤к кажуть, зайв≥.

Ќа заводах ≥ фабриках масового ¤вища набрали зап≥зненн¤ на роботу, прогули, п'¤нство в робочий час. Ѕагато шкоди виробництву приносила висока плинн≥сть кадр≥в.

“≥льки прот¤гом 1981 Ч 1983 рок≥в на п≥дприЇмствах ѕолтави було втрачено 150 тис¤ч людино-дн≥в, у тому числ≥ прогули, невиходи на роботу через п'¤нство склали 44 тис¤ч≥. ≤ншими словами, було недодано продукц≥њ на 12 м≥льйон≥в карбованц≥в. ўор≥чно до медвитверезника потрапл¤ло близько 7 тис¤ч полтавц≥в.  оли пор≥вн¤ти втрати робочого часу в 70-х ≥ у 80-х роках, то очевидною Ї тенденц≥¤ до зростанн¤ згаданих втрат у середньому на 20 в≥дсотк≥в кожноњ п'¤тир≥чки. ўо ж до плинност≥ кадр≥в, то в 70 Ч 80-х роках вона становила близько 25 процент≥в, а на окремих п≥дприЇмствах (харчосмакова фабрика) щор≥чно зв≥льнювавс¤ кожен трет≥й роб≥тник.

ќсобливо незадов≥льне становище склалос¤ в буд≥вництв≥, де з року в р≥к зростали обс¤ги незавершеного буд≥вництва. —таном на 1 с≥чн¤ 1974 року, наприклад, вони склали суму понад 30 м≥льйон≥в карбованц≥в, а в 1985 роц≥ ц¤ цифра с¤гнула 39 м≥льйон≥в карбованц≥в, хоч ≥ намагалис¤ кер≥вники м≥ста (≥ не т≥льки м≥ста) пок≥нчити з таким ганебним ¤вищем, коли заводи ≥ фабрики будувалис¤ роками. ¬край незадов≥льна робота буд≥вельних орган≥зац≥й, окр≥м всього ≥ншого, по¤снювалас¤ не т≥льки розпорошуванн¤м кошт≥в, а й значною м≥рою поганими побутовими умовами, важкою ф≥зичною працею роб≥тник≥в, про що р≥к у р≥к говорили без ¤когось конкретного результату кер≥вники вс≥х ранг≥в.

«агальна картина втрат робочого часу на промислових п≥дприЇмствах ≥ в буд≥вельних орган≥зац≥¤х м≥ста у 1976 Ч 1979 роках була такою:

Ћюдино-дн≥в ц≥лоденних, простоњв Ч 16 730; Ћюдино-дн≥в не¤вок на роботу з дозволу адм≥н≥страц≥њ, Ч 109 142, Ћюдино-дн≥в прогул≥в, Ч 46 199, Ћюдино-дн≥в внутр≥шньо-зм≥нних простоњв, Ч 16213, ¬сього людино-дн≥в втрат робочого часу Ч 188 284.

(217) ѕри таких величезних втратах робочого часу звичайним ¤вищем були надурочн≥ роботи, так звана штурм≥вщина, коли наприк≥нц≥ м≥с¤ц¤ виконувалос¤ до 70 в≥дсотк≥в планового завданн¤, що не могло не позначатис¤ на ¤кост≥ продукц≥њ, умовах прац≥ ≥ в≥дпочинку роб≥тник≥в.

якщо не повне безсилл¤, то незначну ефективн≥сть командно-адм≥н≥стративноњ системи 60 Ч 80 рок≥в у розв'¤занн≥ конкретних народногосподарських завдань епохи науково-техн≥чноњ революц≥њ дуже добре видно на приклад≥ роботи колективу бавовнопр¤дильноњ фабрики. ÷е п≥дприЇмство на початку 70-х рок≥в п≥ддав критиц≥ в одному з своњх публ≥чних виступ≥в тод≥шн≥й перший секретар ÷   ѕ” ¬. ўербицький. ¬иконуючи його вказ≥вки, м≥сцев≥ парт≥йн≥ кер≥вники прот¤гом к≥лькох рок≥в чотири рази слухали директора ≥ секретар¤ парткому фабрики на зас≥данн≥ бюро м≥ськкому ≥ два рази на бюро райкому  ѕ”. “а фабрика, ¤к ≥ ран≥ше, не виконувала планових завдань, зменшуючи в окрем≥ роки обс¤г продукц≥њ на 3,5 в≥дсотка, зам≥сть планового зростанн¤ њњ виробництва на 10,8 в≥дсотка.

« усього сказаного вище можна зробити висновок, що трудов≥ колективи промислових п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й ѕолтави у 1965 Ч 1985 роках з≥ткнулис¤ з тими ж труднощами, що њх переживала вс¤ крањна. Ќизька ефективн≥сть сусп≥льного виробництва так ≥ не була подолана в роки так званого Ђрозгорнутого буд≥вництва комун≥змуї. як насл≥док Ч низький життЇвий р≥вень людей, злиденне ≥снуванн¤ тих, хто жив на одну лише зарплату. ўоб ¤кось п≥дтримати показники п'¤тир≥чних план≥в про зростанн¤ добробуту народу, кер≥вники крањни вдалис¤ до широкоњ торг≥вл≥ сировиною (нафтою ≥ газом), беручи в зах≥дних б≥знесмен≥в все нов≥ ≥ нов≥ кредити на закуп≥влю товар≥в широкого вжитку.

ќдночасно кер≥вники ÷   ѕ–— ≥ ÷   ѕ” на своњх пленумах ≥ з'њздах розробили ц≥лу систему ≥деолог≥чного тиску на труд¤щ≥ маси. ¬ њњ основу була покладена теза комун≥стичного буд≥вництва в умовах ворожого оточенн¤ Ђкрањн соц≥ал≥стичного таборуї. Ѕудучи слухн¤ними виконавц¤ми директив ÷ , кер≥вники полтавськоњ м≥ськоњ парт≥йноњ орган≥зац≥њ витратили немало зусиль дл¤ ≥деолог≥чного забезпеченн¤ Ђкомун≥стичного буд≥вництваї. ўе в 1962 роц≥ м≥ськком  ѕ” в≥д ≥мен≥ труд¤щих ѕолтави започаткував рух за перетворенн¤ обласного центру в Ђм≥сто комун≥стичноњ прац≥ ≥ побутуї. Ќа практиц≥ цей рух реал≥зувавс¤ в ремонт≥ тротуар≥в, розчистц≥ звалищ, озелененн≥, проведенн≥ нових тролейбусних л≥н≥й. ’оч в ус≥х заходах не було, по сут≥, н≥чого комун≥стичного, у 1969 роц≥ –ада ћ≥н≥стр≥в ”крањни вручила ѕолтав≥ перех≥дний „ервоний прапор разом з грошовою прем≥Їю в розм≥р≥ 2800 карбованц≥в. ƒо 800-р≥чч¤ м≥ста, ¤ке св¤ткувалос¤ в 1974 роц≥, ѕолтава була нагороджена орденом “рудового „ервоного ѕрапора.

≤ все ж ефект в≥д численних суботник≥в, м≥тинг≥в, демонстрац≥й ≥ урочистих збор≥в з нагоди т≥Їњ чи ≥ншоњ революц≥йноњ дати не давав бажаних дл¤ парт≥йних функц≥онер≥в насл≥дк≥в, ” середовищ≥ студентськоњ молод≥, ≥нтел≥генц≥њ, роб≥тник≥в м≥ста, ¤к ≥ по вс≥й крањн≥, зростало невдоволенн¤ своњм становищем. ќб≥ц¤ний XXII з'њздом  ѕ–— у 1980 роц≥ комун≥зм так ≥ не настав. Ѕ≥льше того, труд¤щ≥ в своњй основн≥й мас≥ не могли розв'¤зати нав≥ть елементарних побутових проблем. “ак, хоч з року в р≥к м≥сто нарощувало житлове буд≥вництво, та черга на одержанн¤ квартир не зменшувалас¤, а навпаки, зростала, що по¤снюЇтьс¤ ¤к ≥нтенсивними м≥грац≥йними процесами, (218) так ≥ зростанн¤м розлучень ≥ створенн¤м нових с≥мей. ўе на початку 70-х рок≥в була визначена потреба ѕолтави у 200 тис¤ч квадратних метр≥в житла щор≥чно, але фактично будувалос¤ вдв≥ч≥ менше. —каж≥мо, прот¤гом 1981 Ч 1985 рок≥в збудовано було т≥льки 438 тис¤ч квадратних метр≥в житла зам≥сть одного м≥льйона. ” буд≥вництв≥ житла за XI п'¤тир≥чку ви¤вилос¤ неосвоЇними 10 м≥льйон≥в карбованц≥в, що означало втрату понад 3 тис¤ч квартир. Ќа черз≥ ж у м≥ст≥ в 1985 роц≥ перебувало понад 16 тис¤ч с≥мей (у 1973 роц≥ Ч 12 тис¤ч). ўоб одержати квартиру, р¤довому полтавцю потр≥бно було чекати до 15 рок≥в, хоч дл¤ парт≥йних ≥ рад¤нських кер≥вник≥в ≥ член≥в њх с≥мей н≥¤коњ черги практично не ≥снувало. Ѕ≥льше того, окрем≥ кер≥вники за хабар≥ миттЇво давали ¤к квартири, так ≥ м≥сц¤ п≥д гараж≥.

Ќезадоволен≥ своњм життЇвим р≥внем, ¤кий був одним з найнижчих в ™вроп≥, труд¤щ≥ нашоњ крањни не могли вдатис¤ до активних форм протесту через сувор≥ репрес≥њ  ƒЅ до порушник≥в встановленого  ѕ–— пор¤дку. –озгалужена система нагл¤ду за тими, хто думав не так, ¤к того хот≥лос¤ парт≥йним можновладц¤м, давала можлив≥сть придушувати в самому зародку бажанн¤ протестувати в т≥й чи ≥нш≥й форм≥.

як про надзвичайну под≥ю на одн≥й з парт≥йних конференц≥й м≥ста пов≥домл¤лос¤, що р¤д студент≥в ≥нженерно-буд≥вельного ≥нституту час в≥д часу слухають Ђпередач≥ закордонних антирад¤нських рад≥останц≥й, допускаючи п≥д њх впливом нац≥онал≥стичн≥ та ≥нш≥ судженн¤, причому не т≥льки в студентському середовищ≥ї. “ут же перший секретар м≥ськкому парт≥њ визнав, що студенти в своњй основн≥й мас≥ не в≥р¤ть комун≥стичн≥й пропаганд≥, б≥льше того, засуджують теор≥ю ≥ практику атењзму. ” тому ж таки ≥нженерно-буд≥вельному ≥нститут≥ р¤д викладач≥в в≥дкрито в≥дмовл¤лис¤ брати участь у пропагандистськ≥й робот≥, за¤вл¤ючи своЇму парт≥йному секретарев≥, що основне завданн¤ викладача навчати студент≥в в≥дпов≥дн≥й спец≥альност≥, а не Ђ¤кась там сусп≥льно-пол≥тична практикаї. “ака позиц≥¤ викликала невдоволенн¤ кер≥вництва, що в свою чергу вело до репрес≥й щодо непок≥рних.

” 1972 роц≥, скаж≥мо,  ƒЅ збирало в педагог≥чному ≥нститут≥ компрометуюч≥ матер≥али на колишнього асистента кафедри украњнськоњ л≥тератури ™вгена —верстюка. “авро Ђукрањнського буржуазного нац≥онал≥стаї тривалий час носив л≥тературознавець ≥ поет ѕетро –отач, ¤кому не давали роботи за спец≥альн≥стю, наказуючи вињхати з ѕолтави ≥ п≥ддаючи моральному терору в засобах масовоњ ≥нформац≥њ. Ѕ≥льше того, його ≥м'¤ потрапило до списку автор≥в, чињ твори не мало право друкувати жодне з видавництв ”крањни. ¬иручала закордонна украњнська преса, де наш земл¤к у 70 Ч 80-т≥ роки опубл≥кував немало ц≥нних л≥тературних праць.

” так званий Ђзаст≥йний пер≥одї в ≥стор≥њ м≥ста трапл¤лис¤ под≥њ, ¤к≥ з позиц≥й сьогоденн¤ взагал≥ важко зрозум≥ти. “ак, у 1972 роц≥ парт≥йн≥ органи заборонили в≥дзначати двадц¤тир≥чний юв≥лей музею ≤. ѕ.  отл¤ревського, батька новоњ украњнськоњ л≥тератури. Ќаступного, 1973 року виповнювалос¤ 175-р≥чч¤ славетноњ Ђ≈нењдиї. ќкр≥м заборони в≥дзначенн¤ нового юв≥лею, обласний ком≥тет  ѕ” заборонив виданн¤ наукових записок, п≥дготовлених на цей час прац≥вниками музею ≥ науковц¤ми педагог≥чного ≥нституту. «араз важко сказати, хто був ≥н≥ц≥атором ц≥Їњ дикунськоњ акц≥њ. ћожна лише з абсолютною впевнен≥стю твердити, що вс¤ нац≥ональна пол≥тика формувалас¤ в кремл≥вських каб≥нетах. ѕоб≥чним п≥дтвердженн¤м ц≥Їњ тези Ї публ≥кац≥й в друкованому орган≥ ¬ерховноњ –ади (219) —–—– Ђ»звести¤ї (є 275 за 1967 р≥к) програмноњ статт≥ ц≥лого сонму власних кореспондент≥в: ≈. јл≥Ївоњ, ¬. Ѕайдер≥на, ћ. Ѕуренкова, ¬. ћихайлова, ¬.  алн≥на та ѕ. ‘≥л≥монова п≥д недвозначною назвою: Ђ“акие музеи не нужныї. ” н≥й мова йшла саме про полтавський л≥тературно-мемор≥альний музей ≤. ѕ.  отл¤ревського. Ќа думку згаданих вище Ђкомун≥стњв-≥нтернац≥онал≥ст≥вї, ћ≥н≥стерству культури —–—– сл≥д негайно видати розпор¤дженн¤ про закритт¤ под≥бних музењв на територ≥њ вс≥Їњ крањни, забезпечивши ф≥нансуванн¤ т≥льки тих, Ђ¤к≥ ведуть велику роботу по комун≥стичному вихованню труд¤щихї. јвтори статт≥ безсоромно за¤вл¤ли про в≥дсутн≥сть у згаданому музењ документ≥в ≥ особистих речей самого  отл¤ревського, хоч 90 в≥дсотк≥в арх≥ву, комод ≥ люстра славетного митц¤ збер≥гаютьс¤ саме в полтавському л≥тературно-мемор≥альному музењ.

≤деолог≥чний диктат ≥ жорстк≥ рамки творчост≥, в ¤к≥ були поставлен≥ д≥¤ч≥ науки ≥ культури, традиц≥йна (ще з лен≥нських час≥в!) недооц≥нка значенн¤ ≥нтел≥генц≥њ в духовному розвитку сусп≥льства, зумовили, врешт≥-решт, ≥гноруванн¤ п≥дростаючим покол≥нн¤м загальнолюдських ц≥нностей. ≤ це законом≥рно, бо важко чекати гуман≥зму, взаЇмоповаги, сп≥вчутт¤ там, де вс¤ культурно-масова робота побудована на основ≥ ч≥тко визначеного ≥деолог≥чного спр¤муванн¤. „ого варт≥ сам≥ т≥льки назви позакласних заход≥в, ¤к≥ в 70-х роках мали м≥сце в полтавських загальноосв≥тн≥х школах: Ђ–ад¤нська  онституц≥¤ Ч найдемократичн≥ша у св≥т≥ї, Ђ«а компасом ∆овтн¤ї, Ђ–≥шенн¤ XXV з'њзду в д≥њї, Ђ√ероњчн≥ звершенн¤ рад¤нського народу Ч патр≥отичне вт≥ленн¤ ≥дей Ћен≥наї, Ђѕрава, гарантован≥ ¬еликим ∆овтнемї, Ђ¬еликий ∆овтень ≥ прогрес людстваї, Ђ≈тапи великого шл¤хуї, Ђ¬≥д перемоги до перемогиї ≥ т. п. ” 1978 роц≥ зав≥дуючий м≥ським в≥дд≥лом народноњ осв≥ти у своЇму зв≥т≥ бадьоро допов≥в кер≥вництву, що в основу Ђформуванн¤ комун≥стичного св≥тогл¤ду у школ¤р≥в покладено високу орган≥зован≥сть ≥ дисципл≥ну, революц≥йну (?) пильн≥сть ≥ непримиренн≥сть до ворог≥вї. ѕрактичн≥ ж результати такого вихованн¤ були далекими в≥д оч≥куваних: станом на 1985 р≥к кожен другий п≥дл≥ток област≥, що зловживав алкоголем, був жителем ѕолтави.

¬край незадов≥льне вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ мало своњм пр¤мим насл≥дком пост≥йне зростанн¤ злочинност≥, джерела ¤коњ кер≥вники м≥ськоњ комсомольськоњ орган≥зац≥њ за п≥дказкою своњх старших товариш≥в вбачали у Ђв≥дсутност≥ ч≥ткоњ координац≥њ зусиль ≥деолог≥чних кадр≥вї м≥ста. ÷≥каво, що на жодн≥й з парт≥йних конференц≥й м≥ста ѕолтави прот¤гом 1965 Ч 1985 рок≥в не було акцентовано увагу присутн≥х на такому, скаж≥мо, факт≥, ¤к в≥дсутн≥сть пристосованого прим≥щенн¤ дл¤ обласноњ науковоњ б≥бл≥отеки, що привело, врешт≥-решт, до втрати дес¤тк≥в тис¤ч ун≥кальних видань XVIII Ч XIX стол≥ть. јж до початку 80-х рок≥в кер≥вники полтавськоњ м≥ськоњ ≥ обласноњ парт≥йноњ орган≥зац≥њ так ≥ не змогли (чи не схот≥ли?) в≥дсто¤ти перед ƒержпланом —–—– ≥дею побудови нового прим≥щенн¤ обласноњ науковоњ б≥бл≥отеки.

 ошт≥в у тогочасного кер≥вництва не вистачало не т≥льки на ф≥нансуванн¤ об'Їкт≥в культури, але й життЇво необх≥дних Ч пол≥кл≥н≥к, л≥карень ≥ дит¤чих дошк≥льних заклад≥в. ” 70-х роках ѕолтава мала в середньому 30 л≥кар≥в ≥ 67 ос≥б середнього медичного персоналу на кожн≥ 10 тис¤ч жител≥в, що було нижче, н≥ж у р¤д≥ ≥нших обласних центр≥в ”крањни. «г≥дно з висновком одного з секретар≥в обкому  ѕ”, в ѕолтав≥ прот¤гом 70-х рок≥в Ђсистематично не виконувалис¤ плани держав-(220)них кап≥таловкладень на буд≥вництво медичних установї. ” роки IX п'¤тир≥чки було недоосвоЇно 333 тис¤ч≥ карбованц≥в, через що полтавц≥ не одержали своЇчасно к≥лькох л≥карень ≥ пол≥кл≥н≥к. —уд ≥стор≥њ Ч чи не Їдиний неупереджений суд. ћинув час, ≥ сьогодн≥ ми запитуЇмо: ¤к же так сталос¤, що в орденоносному м≥ст≥, кер≥вники ¤кого у св≥й час претендували на званн¤ зразкового, у 70 Ч 80-≥ роки створилас¤ реальна загроза життю людей? ќсь т≥льки де¤к≥ факти.

«авод газорозр¤дних ламп дес¤тил≥тт¤ми не будував необх≥дних очисних споруд, викидаючи шк≥длив≥ дл¤ живого орган≥зму пари ртут≥ в пов≥тр¤. Ќа комб≥нат≥ буд≥вельних матер≥ал≥в ще в 1979 роц≥, тобто п≥сл¤ к≥лькох рок≥в його функц≥онуванн¤, нав≥ть не розпочали буд≥вництва пилоочисних споруд, а на меблевому комб≥нат≥ не орган≥зували передбачене проектом брикетуванн¤ тирси. “урбомехан≥чний завод не забезпечив оборотноњ системи промислових в≥дход≥в з еколог≥чно шк≥дливого цеху турбозапчастин, скидаючи њх у р≥чку “арапуньку, ¤ка впадаЇ у ¬орсклу недалеко (!) в≥д м≥ського пл¤жу. «а даними спец≥альних обстежень пов≥тр¤ного басейну ѕолтави, у 1975 роц≥ в≥н був переобт¤жений парами ртут≥ в 10 Ч 12 раз≥в вище допустимих норм, а сполуками фтору в окремих м≥сц¤х Ч у 100 раз≥в.

Ѕайдуже ставленн¤ до здоров'¤ людей ≥ небажанн¤ кер≥вник≥в м≥ста гостро поставити перед союзними м≥н≥стерствами проблему охорони навколишнього середовища привело, врешт≥-решт, у кв≥тн≥ 1980 року до масових захворювань гострими кишковими ≥нфекц≥¤ми. “≥льки п≥сл¤ цього ганебного дл¤ кожноњ цив≥л≥зованоњ крањни факту в ѕолтав≥ розпочалос¤ буд≥вництво нових очисних споруд у район≥ —упрун≥вки. “а ще довго промислов≥ ≥ канал≥зац≥йн≥ води поступали в басейн р≥ки ¬орскли, на берегах ¤коњ аж до —анжар знаходилис¤ дес¤тки табор≥в в≥дпочинку д≥тей. √од≥ й говорити, ¤к в≥дбивалос¤ на њх здоров'њ купанн¤ в брудн≥й вод≥.

«ауважимо, що вс≥ дан≥, ¤к≥ стосувалис¤ стану навколишнього середовища, ¤к, м≥ж ≥ншим, ≥ р¤ду ≥нших життЇво важливих дл¤ людей питань, трималис¤ в глибок≥й таЇмниц≥ не т≥льки в≥д р¤дових труд≥вник≥в, але й в≥д 25 тис¤ч комун≥ст≥в ≥ 55 тис¤ч комсомольц≥в м≥ста. „ас в≥д часу м≥ськком парт≥њ проводив наради прац≥вник≥в свого апарату, на ¤ких обговорювалис¤ шл¤хи посиленн¤ режиму таЇмност≥. ¬ одн≥й ≥з постанов Ч в≥д 22 липн¤ 1971 року читаЇмо: Ђ¬жити конкретн≥ заходи по недопущенню просоченн¤ ≥нформац≥њ при телефонних переговорах, в≥дправц≥ телеграм ≥ телетайпограмї. Ѕула розроблена спец≥альна пам'¤тка, в ¤к≥й ф≥ксувалис¤ правила веденн¤ в≥дпов≥дних переговор≥в.

Ќаполеглив≥сть ≥ ц≥леспр¤мован≥сть парт≥йних кер≥вник≥в, ¤коњ так не вистачало в тих же питанн¤х охорони навколишнього середовища, знайшла св≥й ви¤в не т≥льки в жорстокому пересл≥дуванн≥ своњх ≥деолог≥чних противник≥в, але й у посл≥довн≥й русиф≥кац≥њ м≥ста. «вичайно, ц¤ пол≥тика визначалас¤ далеко за межами ѕолтави, але хто з колишн≥х високопоставлених кер≥вник≥в м≥ськкому  ѕ” чи м≥ськвиконкому, прац≥вник≥в районноњ чи ¤коњсь ≥ншоњ ланки виступив на захист украњнськоњ культури? “аких людей, на жаль, не ви¤вилос¤. Ќаприк≥нц≥ 60-х Ч початку 80-х рок≥в поступово переводилис¤ на рос≥йську мову дит¤ч≥ садки, школи ≥ нав≥ть педагог≥чний ≥нститут, ¤кий готував учительськ≥ кадри переважно дл¤ украњнських шк≥л. ѕри цьому в≥дпов≥дн≥ органи державного управл≥нн¤ посилалис¤ на бажанн¤ батьк≥в, ¤к≥, в свою чергу, мотивували таке р≥шенн¤ тим, що практично в ус≥х середн≥х ≥ вищих (221) навчальних закладах викладанн¤ предмет≥в велос¤ рос≥йською мовою. ƒ≥ловодство в парт≥йних ≥ державних установах м≥ста, не кажучи вже про заводи ≥ фабрики, зд≥йснювалос¤ виключно рос≥йською мовою.

ѕрактична реал≥зац≥¤ постанови ÷   ѕ–— про посиленн¤ вивченн¤ та викладанн¤ рос≥йськоњ мови (ЂЅрежнЇвський циркул¤рї 1978 року) привела до особливого становища в школах вчител≥в рос≥йськоњ словесност≥, ¤ким платили на 15 в≥дсотк≥в б≥льше за ту ж саму, що ≥ в њхн≥х колег, к≥льк≥сть годин. Ќормою вважалос¤ те, що немало високопоставлених кер≥вник≥в, таких, наприклад, ¤к колишн≥ друг≥ секретар≥ обкому  ѕ” ј. якубов, ј. Ќочовк≥н, зав≥дуюча в≥дд≥лом народноњ осв≥ти “. “олстоносова ≥ р¤д ≥нших взагал≥ не знали украњнськоњ мови ≥ в≥дкрито це демонстрували широкому загалу. Ќе бажаючи попасти в розр¤д Ђнац≥онал≥ст≥вї, немало кер≥вник≥в украњнського походженн¤, що добре знали р≥дну мову, в≥дмовл¤лис¤ використовувати њњ в сп≥лкуванн≥ з людьми, ¤к робив, скаж≥мо, колишн≥й перший секретар м≥ськкому, а невдовз≥ ≥ другий секретар обкому  ѕ” ј.  ов≥нько, батьк≥вщиною ¤кого Ї село ѕлоске –ешетил≥вського району.

ќстанн≥м у ѕолтав≥ перейшов на веденн¤ д≥ловодства рос≥йською мовою в 1983 роц≥ м≥ськвиконком. ÷е був р≥к, коли ÷   ѕ–— прийн¤в чергову постанову (Ђјндроповський указї) про посиленн¤ вивченн¤ рос≥йськоњ мови в школах, що означало, фактично, чергове п≥дштовхуванн¤ процесу русиф≥кац≥њ нац≥ональних окрањн —–—–. Ќа цей час вже близько 80 в≥дсотк≥в д≥тей полтавц≥в в≥дв≥дували класи, де навчанн¤ велос¤ рос≥йською мовою.

¬≥длученн¤ украњнц≥в в≥д своЇњ мови, а значить ≥ в≥д культури, формувало у них почутт¤ меншовартост≥, що т≥льки посилювало н≥г≥л≥зм серед основноњ частини населенн¤. —усп≥льство деградувало не т≥льки економ≥чно, але й морально, хоч ≥ будувалис¤ нов≥ заводи ≥ фабрики, л≥карн≥, школи, середн≥ ≥ вищ≥ навчальн≥ заклади, к≥нотеатри, спортивн≥ зали ≥ будинки в≥дпочинку. ¬ цьому ≥ пол¤гав один з парадокс≥в епохи Ђзастоюї, к≥нець ¤кому поклала в 1985 роц≥ Ђера √орбачоваї.