(190) 

ћ. ¬. Ѕака, ћ. ≤. Ћахижа

¬≥д полтавц≥в вимагалис¤ нелюдська сила ≥ велика вол¤, щоб скал≥чене, зруйноване чужинц¤ми, знекровлене м≥сто ожило, запрацювало, заговорило.

« перших дн≥в в≥дбудови першор¤дне значенн¤ надавалос¤ в≥дродженню промислових п≥дприЇмств, що в≥дпов≥дало стратег≥чн≥й л≥н≥њ пол≥тики союзного ≥ республ≥канського центр≥в. ÷е мало на мет≥ забезпечувати зростанн¤ ≥ндустр≥альноњ, а отже ≥ в≥йськовоњ могутност≥ крањни, утвердженн¤ њњ м≥жнародного впливу. ¬ той же час в≥дбудова об'Їкт≥в, що стосувались безпосередньо життЇвих ≥нтерес≥в людини, њњ сьогоденних потреб, в≥дсувалас¤ на другор¤дний план. ” цьому пол¤гали кор≥нн≥ причини вс≥х майбутн≥х проблем рад¤нськоњ економ≥ки.

≈кстремальн≥ умови ¤к в≥йни, так ≥ повоЇнного часу диктували необх≥дн≥сть жорстких адм≥н≥стративних метод≥в кер≥вництва господарським ≥ пол≥тичним житт¤м, бо дозвол¤ли енерг≥йно, без звол≥кань моб≥л≥зувати ≥ концентрувати вс≥ сили на в≥дбудову. «а таких умов пр≥оритети в≥ддавалис¤ не компетентн≥й розсудливост≥, а вольовим д≥¤м. “ому й склад полтавських обласноњ та м≥ськоњ –ад депутат≥в труд¤щих повоЇнного часу формувавс¤ значною м≥рою за формальною ознакою, тобто дотримувавс¤ принцип Ђсправноњ цифриї щодо представництва в≥д роб≥тничого класу, ≥нтел≥генц≥њ. ¬≥дтак ≥ в сформованих в≥дд≥лах викон-(191)ком≥в –ад працювати з≥ знанн¤м справи не завжди було кому.

”¤вленн¤ про к≥льк≥сний та ¤к≥сний склад ѕолтавськоњ м≥ськради, ¤ку в р≥зний час п≥сл¤ в≥йни очолювали —.“. Ѕондаренко, ћ.¬. ¬екленко, √.3. ”манець, дають результати вибор≥в 1947 року. “од≥ до –ади було обрано 299 депутат≥в, у тому числ≥ 185 чолов≥к≥в та 114 ж≥нок. «а нац≥ональним складом у –ад≥ переважали украњнц≥ (218). –ешта були рос≥¤ни (59), б≥лоруси (7), Їврењ (14), в≥рмени (1). ” –ад≥ було 120 роб≥тник≥в, що й ≥люструЇ сказане вище. 210 депутат≥в мали ур¤дов≥ нагороди за ратн≥ подвиги. ј.≤. якушев, Ќ.≤. ∆уган, ƒ.ѕ. √лущенко були √еро¤ми –ад¤нського —оюзу, а ћ.‘. √рицаЇнко Ч √ероЇм —оц≥ал≥стичноњ ѕрац≥. ќтже, у ѕолтавськ≥й м≥ськрад≥ працювали в≥ддан≥ народн≥й справ≥ люди, але не кожен з них мав достатньо знань та досв≥ду пол≥тичноњ ≥ господарськоњ д≥¤льност≥. “од≥ ж були сформован≥ районн≥ –ади, чий ¤к≥сний склад мало чим в≥др≥зн¤вс¤ в≥д м≥ськоњ. ѕроте районн≥ структури влади про≥снували недовго: зг≥дно з указом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– у серпн≥ 1948 року л≥кв≥довувавс¤ районний под≥л м≥ста, ≥ райради припинили роботу.

ќрган≥затором в≥дбудовчих роб≥т стала м≥ська орган≥зац≥¤ комун≥стичноњ парт≥њ. ¬ њњ р¤дах у 1945 роц≥ нараховувалось 2235 член≥в парт≥њ ≥ кандидат≥в. ¬они об'Їднувалис¤ в 142 первинн≥ орган≥зац≥њ. ” наступн≥ роки р¤ди парт≥њ зросли, особливо за рахунок кандидат≥в з числа кращих роб≥тник≥в промислових п≥дприЇмств. ” травн≥ 1947 року число первинних парт≥йних орган≥зац≥й зросло до 220, тобто б≥льше, н≥ж у п≥втора раза. Ќа початку 1948 року м≥ська парторган≥зац≥¤ нараховувала 5176 член≥в ≥ кандидат≥в. ¬они об'Їднувалис¤ 236 первинними, 23 цеховими орган≥зац≥¤ми та 20 партгрупами. ѕом≥тний внесок у справу в≥дбудови м≥ста вносила комсомольська орган≥зац≥¤. Ќа 1 червн¤ 1947 року вона нал≥чувала в своњх р¤дах 6554 члени. Ќа п≥дприЇмствах ≥ будовах м≥ста працювало 138 комсомольсько-молод≥жних бригад, 7 молод≥жних зм≥н.

ѕ≥сл¤воЇнна ѕолтава п≥дводилас¤ з руњн ≥ згарищ у нов≥й м≥ськ≥й мереж≥. ќсвоЇнн¤ ц≥Їњ мереж≥ мало в≥дбутис¤ ще в 1940 Ч 1941 роках зг≥дно з постановою ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади ”–—– в≥д серпн¤ 1939 року. јле перешкодила в≥йна. Ћише в березн≥ 1946 року виконком м≥ськради прийн¤в р≥шенн¤ про адм≥н≥стративне ≥ господарське п≥дпор¤дкуванн¤ м≥сту окрањнних як≥ц≥в, –ибц≥в, Ѕрањлок, “ерн≥вщини, ќгн≥вки, ћалоњ –удки та ƒальн≥х  ривохаток. ѕ≥сл¤ цього ще тривалий час господарство м≥ста носило зм≥шаний промислово-с≥льськогосподарський характер. ” 1950 роц≥ у зв'¤зку з включенн¤м до мереж≥ ѕолтави земель радгоспу ≥мен≥ Ўевченка, √орбан≥вськоњ експериментальноњ бази, колгоспу ≥мен≥ „апаЇва площа с≥льгоспуг≥дь, ¤кими розпор¤джавс¤ м≥ськвиконком, розширилась. ћ≥ськ≥ орган≥зац≥њ й заклади одержали дл¤ створенн¤ п≥дсобних господарств 1021 гектар земл≥, в т≥м числ≥ ≥нститут свинарства Ч 324 гектари, с≥льськогосподарський техн≥кум Ч 87, контора сан≥тарноњ очистки м≥ста Ч 28, дитбудинок є 1 Ч 16 гектар≥в ≥ т. д. ¬сього на 1948 р≥к у ѕолтав≥ ≥снувало 83 допом≥жних с≥льських господарства, в розпор¤дженн≥ ¤ких перебувало 4460 гектар≥в земл≥, з них 3791 Ч орноњ. Ќа н≥й вирощували зернофуражн≥ культури (1308 гектар≥в), картоплю (70), овоч≥ (687), зернобобов≥ (320), ол≥йн≥ (246 гектар≥в). Ќемал≥ можливост≥ мало ставкове господарство: в м≥ст≥ нараховувавс¤ 31 ставок, у тому числ≥ 11 у –ибц¤х, 5 Ч у радгосп≥ ≥мен≥ Ўевченка. ѕроте небагато з них були догл¤нутими, зарибненими.

«важаючи на на¤вн≥сть у структур≥ господарства м≥ста с≥льськогосподар-(192)ського виробництва, при виконком≥ м≥ськради д≥¤в в≥дд≥л с≥льського господарства.

’арактерною рисою житт¤ ѕолтави пер≥оду в≥дбудови було нап≥внатуральне господарюванн¤, особливо тих, хто мешкав на околиц¤х. Ћюди тримали кор≥в, к≥з, свиней, домашню птицю, займались, кр≥м основноњ роботи на п≥дприЇмствах, городництвом, сад≥вництвом. «важаючи на все це, м≥ська –ада в червн≥ 1945 року постановила закр≥пити за м≥крорайонами неуг≥дд¤ дл¤ випасу кор≥в, к≥з. ћонастирська гора (35 гектар≥в) в≥дводилась ¤к паст≥вник дл¤  ривохаток, „ервоного Ўл¤ху та вулиц≥ –ад¤нськоњ. –айон –ог≥зноњ (20 гектар≥в) закр≥пл¤вс¤ за дворами вулиц≥ –ог≥зноњ та частини ѕодолу, л≥воруч в≥д ѕролетарськоњ. ≤нститутська гора була випасом дл¤ худоби двор≥в ѕодолу, праворуч вулиц≥ ѕролетарськоњ. –айон  улики (10 гектар≥в) закр≥пл¤вс¤ за ∆овтневим районом. ¬ид≥л¤лис¤ паст≥вники в район≥ Ўпорт≥вки, √ерово- лим≥вки, „ервоного м≥стечка, Ўведськоњ вулиц≥, Ћ≥ска, на ƒубл¤нщин≥.  р≥м того, в т≥ повоЇнн≥ роки щор≥чно вид≥л¤лось по 200 Ч 270 гектар≥в земл≥ п≥д городи приватного сектору.

ћеншою м≥рою було розвинуто тваринництво. ” 1947 роц≥ в ≥ндив≥дуальному сектор≥ м≥ста, переважно на околиц¤х, нараховувалос¤ 1207 гол≥в великоњ рогатоњ худоби, в т≥м числ≥ 1109 кор≥в. Ќайб≥льше њх було у Ћен≥нському район≥ (446 гол≥в), найменше Ч у центральному ∆овтневому (285 кор≥в). „ерез три роки погол≥в'¤ худоби в ≥ндив≥дуальному сектор≥ дещо зросло. √осподар≥ волод≥ли 30 к≥ньми, 1888 коровами, 1561 козою та в≥вцею, 3416 головами свиней.  артина розвитку тваринництва в м≥ст≥ стаЇ повн≥шою, ¤кщо до сказаного додати, що мав державний та кооперативний сектор. ” ньому на 1950 р≥к нараховувалось 789 коней, 344 корови, 28 к≥з та овець ≥ 1701 свин¤. ќтже, за вин¤тком коней, решта домашн≥х тварин перебувала переважно в приватному сектор≥. “рапл¤лис¤ випадки, коли окрем≥ господар≥ тримали свиней у своњх комунальних квартирах на других поверхах будинк≥в.

јле, зрозум≥ло, не с≥льське господарство, питома вага ¤кого була незначною, визначало виробничий ≥ соц≥альний проф≥ль м≥ста. «гадка про нього потр≥бна лише дл¤ повн≥шого у¤вленн¤ про строкат≥сть ѕолтави перших повоЇнних рок≥в. ћ≥сто в≥дроджувалось ¤к ≥ндустр≥альний центр. ќсновний обс¤г ус≥х в≥дбудовчих роб≥т випав на 40-≥ Ч початок 50-х рок≥в. ќдне за одним п≥дприЇмства п≥дводилис¤ з руњн. Ўвидкими темпами, зокрема, в≥дбудовувавс¤ паровозоремонтний завод. «г≥дно з постановою ƒержавного  ом≥тету ќборони в≥д 27 лютого 1944 року його колектив уже навесн≥ повн≥стю перейшов на в≥дбудовч≥ роботи. Ќаприк≥нц≥ 1945 року ѕѕ–« дос¤г 75 в≥дсотк≥в р≥вн¤ довоЇнного виробництва. «а усп≥хи в соц≥ал≥стичному змаганн≥ колектив заводу в лютому 1946 року був в≥дзначений перех≥дним „ервоним прапором Ќ Ў—. ѕодальш≥й в≥дбудов≥ ≥ нарощенню його виробничих потужностей спри¤в «акон про п'¤тир≥чний план в≥дбудови ≥ розвитку народного господарства —–—– на 1946 Ч 1950 роки (березень 1946 року) та в≥дпов≥дний закон ”–—– (серпень 1946 року).

ƒл¤ в≥дродженн¤ народного господарства ѕолтавщини держава вид≥лила на 1946 р≥к 47198 тис¤ч карбованц≥в, а всього на п'¤тир≥чку област≥ було асигновано понад 262 м≥льйони. „астина вид≥лених кошт≥в вкладалась у в≥дбудову полтавських п≥дприЇмств, особливо таких, ¤к ѕѕ–«. ѕрот¤гом 1946 Ч 1947 рок≥в на цьому завод≥ були повн≥стю здан≥ в експлуатац≥ю ковальський, кол≥сний, механ≥чний, тендерний, електромонтажний, ≥нструментальний цехи. (193) ƒала струм заводська електростанц≥¤. ” 1948 роц≥ за дос¤гнут≥ усп≥хи колективу заводу присудили перех≥дний „ервоний прапор –ади ћ≥н≥стр≥в —–—–, ¤кий перебував там майже два роки. 25 листопада 1949 року ”казом ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– за дос¤гнут≥ усп≥хи по ремонту паровоз≥в ≥ виробництву запчастин дл¤ зал≥зниц≥ ѕѕ–« був нагороджений орденом “рудового „ервоного ѕрапора. “од≥ йому присвоњли ≥м'¤ ∆данова. ќрденом Ћен≥на нагородили слюсар¤ ¬.ј. ЅалеЇва, старшого ≥нженера ≤.Ѕ. –ибк≥на.  авалерами ордена “рудового „ервоного ѕрапора стали начальник заводу ¬. “. √айовий, машин≥ст ≤.“. —андул≥н, формувальник ƒ.¬. ѕанф≥лов, секретар парт≥йноњ орган≥зац≥њ ј.≤. √аврось.

” с≥чн≥ та липн≥ 1953 року завод в≥дв≥дали делегац≥њ паровозоремонтних завод≥в крањни, вивчали досв≥д технолог≥чних процес≥в виробництва з метою його впровадженн¤ в себе. Ќарешт≥ 1 с≥чн¤ 1954 року ƒержавна ком≥с≥¤ прийн¤ла завод у ц≥лому. ¬≥дбудовн≥ роботи тут зак≥нчились.

ѕод≥бний шл¤х в≥дбудови проходили й ≥нш≥ п≥дприЇмства, що мали всесоюзне значенн¤.

ќдним з великих в≥дроджуваних п≥дприЇмств м≥ста була бавовнопр¤дильна фабрика, що споруджувалас¤ на пустир¤х обаб≥ч –ешетил≥вського шл¤ху ще в довоЇнн≥ роки. ¬≥дбудова п≥дприЇмства об≥йшлас¤ в 45 м≥льйон≥в карбованц≥в. «авд¤ки самов≥ддан≥й прац≥ полтавц≥в уже в травн≥ 1946 року фабрика дала крањн≥ першу продукц≥ю.

” с≥чн≥ 1946 року на виконанн¤ постанови виконкому обласноњ –ади депутат≥в труд¤щих про переведенн¤  ременчуцького мотороремонтного заводу в ѕолтаву по вулиц≥ «≥ньк≥вськ≥й на площ≥ 6 гектар≥в розпочалос¤ буд≥вництво нового п≥дприЇмства. ƒл¤ ц≥Їњ мети ћ≥н≥стерство землеробства ”–—– асигнувало спочатку 280 тис¤ч, а в четвертому квартал≥ ще 200 тис¤ч карбованц≥в. «г≥дно з генпланом завод мав бути побудований у 1950 роц≥, але невчасне виготовленн¤ вс≥Їњ техн≥чноњ документац≥њ, нестача буд≥вельних матер≥ал≥в не дозволили вкластис¤ в запланован≥ строки.

Ќавесн≥ 1946 року по вулиц≥ –ад¤нськ≥й на м≥сц≥ руњн панч≥шноњ фабрики розгорнулось буд≥вництво взуттЇвоњ фабрики.

Ќа початку 1948-го вступила в д≥ю перша черга електроремонтного заводу ћ≥н≥стерства електропромисловост≥ —–—–.

—еред потужних п≥дприЇмств союзного значенн¤, ¤к≥ почали ритм≥чно давати продукц≥ю уже в 1945 роц≥, був полтавський завод Ђћеталї.

ѕоступово в≥дбудовувавс¤ ливарно-механ≥чний завод. …ого перш≥ цехи вступили в д≥ю в 1947 роц≥.

—еред п≥дприЇмств, що в≥дбудовувались та будувались заново, було 8 Ч союзного, 12 Ч республ≥канського, 5 Ч обласного, 2 Ч м≥ського п≥дпор¤дкуванн¤ ≥ 10 арт≥лей промкооперац≥њ. ѕ≥дприЇмства союзного значенн¤ уже в 1945 роц≥ дали продукц≥њ на 37,3 м≥льйона карбованц≥в. 1947 року 67 п≥дприЇмств, розм≥щених у м≥ст≥, виробили товарноњ продукц≥њ на 372,9 м≥льйона карбованц≥в. ” п≥дсумку це становило четверту частину того, що виробл¤лось на п≥дприЇмствах ≥нших м≥ст област≥. ” загальному обс¤з≥ виробленоњ продукц≥њ найб≥льшою була частка т≥Їњ, ¤ка виробл¤лас¤ на п≥дприЇмствах державного п≥дпор¤дкуванн¤. Ќа цих п≥дприЇмствах в≥дпов≥дно було зосереджено 36,8 в≥дсотка вс≥Їњ робочоњ сили.

—еред п≥дприЇмств м≥ського ≥ обласного п≥дпор¤дкуванн¤, ¤к≥ швидко налагодили п≥сл¤воЇнне виробництво, вид≥л¤лись машинно-тракторна майстерн¤ (Ѕульварна, 37/6), ћ“— (¬еликорешетил≥вська), паротурб≥нна електростанц≥¤ (194) (ѕролетарська, 83), водог≥н (√огол¤,19), л≥спромгосп (≤нститутська, 4), енергопоњзд є 86, дв≥ хл≥бопекарн≥ та ≥н.

ћасштабн≥сть завдань пер≥оду в≥дбудови не можна ос¤гнути, обмежившись лише показом становища в промисловому та с≥льськогосподарському виробництв≥. ” дуже важкому становищ≥ перебував транспорт. якщо пор≥вн¤но швидко налагоджувалис¤ зал≥зничн≥ перевезенн¤, то далеко не задовольн¤в потреб автомоб≥льний ≥ нав≥ть гужовий транспорт. Ќаведемо к≥лька статистичних даних. Ќаприклад, зримо зростаЇ вантажооб≥г полтавського зал≥зничного вузла. ” 1948 роц≥ було обслуговано 32026 товарних вагон≥в, а в наступному Ч 36126. ” ц≥ ж роки полтавською продукц≥Їю завантажили в≥дпов≥дно 8360 ≥ 11637 вагон≥в, ¤к≥ в≥дправл¤лись у р≥зн≥ куточки крањни. ўо ж до м≥ського пасажирського автотранспорту, то в≥н складавс¤ в 1947 роц≥ з двох трофейних автобус≥в, ¤к≥ виконували перевезенн¤ за нар¤дом. Ћише в 1949 Ч 1950 роках, коли автопарк пасажирських машин зр≥с до 9, з'¤вилис¤ три перш≥ маршрутн≥ л≥н≥њ. ¬они зв'¤зували зал≥зничн≥ вокзали, ѕ≥вденний вокзал з рибзбутом та центр м≥ста з аеропортом. ƒещо в кращому стан≥ перебував вантажний транспорт. Ќа обл≥ку державноњ авто≥нспекц≥њ м≥ста в 1947 роц≥ сто¤ло 94 вантажн≥ автомоб≥л≥. ѕереважно вони були власн≥стю великих промислових п≥дприЇмств. ўо ж до м≥ськоњ автотранспортноњ контори, то вона мала лише 4 вантажних такс≥.

” сумному становищ≥ залишалос¤ вуличне господарство. јсфальтного покритт¤ дор≥г практично не було. « 209 к≥лометр≥в вулиць м≥ста п≥д брук≥вкою перебувало в 1946 роц≥ 116,8 к≥лометра. ѕ≥д час злив дороги на глин¤них крутосхилах вулиць Ўолом-јлейхема, ѕан¤нки ставали непрох≥дними, так само, ¤к п≥щана —акко перетворювалась у пастку дл¤ малопотужного автотранспорту. Ќав≥ть центральн≥ вулиц≥ –ад¤нська та Ўевченка були важкопрох≥дними. Ћише 3 к≥лометри м≥ських вулиць мали н≥чне осв≥тленн¤. ” занедбаному стан≥ перебували м≥стки й м≥сточки, ¤ких нараховувалось у т≥ роки 59.

Ќе задовольн¤ли потреб виробництва й побуту служби комун≥кац≥њ. “елефонна станц≥¤ ≥ на 1950 р≥к не дос¤гла мереж≥ абонементних точок довоЇнного часу.  раще працювала поштова контора. ¬она мала 7 в≥дд≥лень зв'¤зку Ч ст≥льки, ¤к ≥ в довоЇнн≥ роки. ”сп≥шн≥ше зд≥йснювалась ≥ рад≥оф≥кац≥¤. Ќа 1950 р≥к у м≥ст≥ нал≥чувалось 17,2 тис¤ч≥ рад≥оточок (до в≥йни Ч 13 тис¤ч).

“ривалий час критичною залишалас¤ ситуац≥¤ з центральним водопостачанн¤м. Ћ≥н≥¤ водогону (3,5 км) не могла задовольнити н≥ виробництва, н≥ побутових потреб. “ому черги за колод¤зною водою, ¤к, наприклад, на територ≥њ цукротресту, були типовою картиною.

¬≥дчутною залишалась проблема функц≥онуванн¤ таких комунальних служб, ¤к готел≥. ѕерший готель п≥сл¤воЇнного часу (на вул.  отл¤ревського) та будинок сел¤нина (в пристосованих прим≥щенн¤х староњ в'¤зниц≥) могли вм≥стити лише 80 ос≥б. ќдинадц¤ть лазень у нап≥впристосованих прим≥щенн¤х мали малу пропускну здатн≥сть. Ћише в липн≥ 1950 року було закладено буд≥вництво новоњ простор≥шоњ лазн≥, але просувалось воно дуже пов≥льно.

ќдним з нев≥дкладних завдань було в≥дкритт¤ ≥ забезпеченн¤ нормального функц≥онуванн¤ дит¤чих дошк≥льних заклад≥в, загальноосв≥тн≥х шк≥л, середн≥х спец≥альних навчальних заклад≥в та вуз≥в. ƒо в≥йни в м≥ст≥ працювала 31 школа, де навчалос¤ 13526 учн≥в.  р≥м того, було дв≥ школи роб≥тничоњ молод≥ з контингентом 1207 учн≥в. ‘ункц≥онувало 10 дитсадк≥в ћ≥н≥стерства осв≥ти на 800 м≥сць. ” 1943 Ч (195) 1944 навчальному роц≥ в≥дновили навчанн¤ 3 початков≥, 10 семир≥чних та « середн≥х школи. ќсновний контингент шк≥л того часу складавс¤ з учн≥в ≤ Ч IV клас≥в. ѓх нараховувалось 3185. ¬дв≥ч≥ менше учн≥в було в V Ч VII класах ≥ всього 309 Ч у VIII Ч X класах. ќстанн≥й показник став насл≥дком в≥йни: багато переростк≥в не стали ходити до школи. ƒо того ж середн¤ осв≥та тод≥ не була обов'¤зковою.

Ќа в≥дбудову шк≥л держава вид≥л¤ла певн≥ кошти та фондов≥ матер≥али, ¤ких, проте, не вистачало. Ќа початок 1946 року в м≥ст≥ працювало вже 19 шк≥л (6 чолов≥чих, 6 зм≥шаних ≥ 7 ж≥ночих) ≥ в них навчавс¤ 9871 учень. ” 1946 Ч 1947 навчальному роц≥ в≥дкрилась ще одна зм≥шана школа, ≥ к≥льк≥сть учн≥в зросла до 10660. Ќа початку 1947 Ч 1948 навчального року було в≥дбудовано 4-у чолов≥чу та 10-у ж≥ночу середн≥ школи. «аново в≥дкрили 3-ю середню чолов≥чу, 6-у семир≥чну школи. ѕочатков≥ 13-а та 9-а школи були перетворен≥ в семир≥чн≥, а 24-а семир≥чна Ч у середню.

 р≥м 22 загальноосв≥тн≥х шк≥л, ¤к≥ працювали на той час, було в≥дкрито також 3 школи роб≥тничоњ молод≥ на 700 учн≥в та 3 спецшколи (дл¤ глухон≥мих, сл≥пих та розумово в≥дсталих). ќстанн≥ школи в≥дкрилис¤ зг≥дно з розпор¤дженн¤м м≥ськвиконкому та м≥ського ком≥тету парт≥њ в≥д 5 липн¤

1945 року з контингентом в 75, 40 ≥ 60 учн≥в. ” 1950 Ч 1951 навчальному роц≥ к≥льк≥сть денних шк≥л не зм≥нилась (22), але учн≥в у них навчалос¤ 14743. ¬иникла ще одна школа роб≥тничоњ молод≥. ”чительський корпус нараховував 723 спец≥ал≥сти. « них заслужених вчител≥в Ч 2, нагороджених орденами та медал¤ми Ч 132 ≥ в≥дзначених значком Ђ¬≥дм≥нник народноњ осв≥тиї Ч 23. ƒошк≥льн¤та виховувались у 6 дитсадках ћ≥н≥стерства осв≥ти (550 м≥сць) та в 12 в≥домчих (730 м≥сць).

ƒо середини 50-х рок≥в ус≥ школи були в основному в≥дбудован≥. јле умови њхньоњ роботи залишалис¤ важкими. Ќе вистачало п≥дручник≥в, зошит≥в, навчальних приладь.  ласи були переповненими. Ќавчанн¤ проходило в дв≥ зм≥ни, а в середн≥х школах єє 1, 4, 5, 8, 10 та в 9 початков≥й Ч нав≥ть у три зм≥ни. ¬ ос≥нньо-зимовий пер≥од у зв'¤зку з нестачею палива класн≥ прим≥щенн¤ промерзали, д≥ти сид≥ли в них у верхньому од¤з≥. Ќер≥дко скрута повоЇнного часу у багатьох с≥м'¤х позбавл¤ла д≥тей можливост≥ в≥дв≥дувати школу Ч не вистачало взутт¤, од¤гу. « ц≥Їњ причини восени 1945 року 467 д≥тей в≥ком в≥д 7 до 15 рок≥в залишалис¤ вдома. “а ж причина змусила 302 д≥тей у 1949 Ч 1950 навчальному роц≥ залишити школу посеред року. —л≥д мати на уваз≥ й те, що в повоЇнн≥ роки навчанн¤ було платним.

¬имушен≥ пропуски зан¤ть, в≥дсутн≥сть п≥дручник≥в зумовлювали велику неусп≥шн≥сть. Ћише в перш≥й чверт≥ 1948 року невстигаючих нараховувалось 2121, а в 1950 Ч 2277 учн≥в.

ѕ≥сл¤ в≥йни повернулис¤ з евакуац≥њ ≥ розпочали навчанн¤ педагог≥чний, ≥нженерно-буд≥вельний, с≥льськогосподарський та учительський ≥нститути. ” 1946 Ч 1947 навчальному роц≥ в пед≥нститут≥ навчалос¤ 567 студент≥в, в учительському Ч 183, у буд≥вельному Ч 370 ≥ в с≥льгосп≥нститут≥ Ч 457. ƒва останн≥ були вузами союзного п≥дпор¤дкуванн¤.

” 1948 роц≥ в м≥ст≥ працювало 11 техн≥кум≥в. 1945 року зг≥дно з постановою виконкому обласноњ –ади на баз≥ школи ковал≥в виникла школа с≥льського господарства. ¬осени того ж року на виконанн¤ постанови –Ќ  —–—– та –Ќ  ”–—– Ђѕро п≥дготовку ≥нженерно-техн≥чних кадр≥в дл¤ с≥льського ≥ колгоспного буд≥вництва ”–—–ї засновано техн≥кум с≥льськогосподарського буд≥вництва. ” 1945 роц≥ в≥дчинили двер≥ (196) дл¤ навчанн¤ фельдшерсько-акушерська, зубол≥карська, фармацевтична школи. ¬≥дновило навчанн¤ музучилище, ¤кому в 1952 роц≥ присвоњли ≥м'¤ ћ. ¬. Ћисенка. Ѕ≥льш≥сть середн≥х спец≥альних навчальних заклад≥в була республ≥канського п≥дпор¤дкуванн¤, а механ≥ко-технолог≥чний та зал≥зничний техн≥куми Ч союзного.

” 1948 роц≥ в м≥ст≥ працювало три науково-досл≥дн≥ установи союзного значенн¤: ≥нститути корм≥в, свинарства та грав≥метрична обсерватор≥¤. ѓхн¤ д≥¤льн≥сть розгорнулас¤ в м≥ру в≥дбудови м≥ста. ўе 5 червн¤ 1945 року виконком облради та бюро обкому  ѕ(6)” прийн¤ли сп≥льну постанову про спри¤нн¤ в буд≥вництв≥ прим≥щень дл¤ встановленн¤ астроном≥чних прилад≥в.

Ќев≥дкладним завданн¤м цього пер≥оду було в≥дновленн¤ роботи установ охорони здоров'¤. ƒо в≥йни в м≥ст≥ д≥¤ло 6 л≥карень на 952 л≥жка, будинок дитини на 100 л≥жок, 20 л≥карських ≥ фельдшерських пункт≥в на п≥дприЇмствах, станц≥¤ швидкоњ допомоги, санеп≥демстанц≥¤. ѕ≥сл¤ в≥йни перш≥ л≥кувальн≥ установи доводилось орган≥зовувати в пристосованих прим≥щенн¤х. —таном на 1947 р≥к у м≥ст≥ працювало 5 л≥карень на 665 м≥сць, 5 амбулатор≥й ≥ пол≥кл≥н≥к, 23 л≥карськ≥ пункти на п≥дприЇмствах, мал¤р≥йна станц≥¤, санеп≥демстанц≥¤, швидка допомога. ” л≥кувальних установах працювало 190 л≥кар≥в, 422 середн≥ медичн≥ прац≥вники.

” травн≥ 1947 року було в≥дкрито ц≥лодобов≥ ¤сла є 7, ¤к≥ прийн¤ли д≥тей-сир≥т. ясла ц≥ стали фактично дитбудинком. ѕрот¤гом трьох наступних рок≥в ввели в д≥ю будинок немовл¤ти є 2, першу чергу зруйнованого будинку першоњ л≥карн≥, прим≥щенн¤ дл¤ реЇстратури першоњ пол≥кл≥н≥ки. ћережа л≥кувальних установ складалас¤ з обласноњ л≥карн≥ (200 л≥жок), ≥нфекц≥йноњ (200 л≥жок), дит¤чоњ (75 л≥жок) л≥карень, пологового будинку (80 л≥жок), ф≥з≥отерапевтичноњ л≥карн≥ з амбулатор≥Їю (100 л≥жок), л≥ксанупру ≥з стац≥онаром (20 л≥жок), тубдиспансеру ≥з стац≥онаром (50 л≥жок), онколог≥чного та дит¤чого к≥стково-туберкульозного диспансер≥в, трьох пол≥кл≥н≥к ≥ амбулатор≥й, двох л≥карських здоровпункт≥в на п≥дприЇмствах, 14 фельдшерських здоровпункт≥в, психоневролог≥чного та л≥карсько-ф≥зкультурного диспансер≥в, сан- ≥ мал¤р≥йноњ еп≥демстанц≥њ, станц≥њ швидкоњ допомоги та переливанн¤ кров≥, станц≥њ сан≥тарноњ ав≥ац≥њ, рентгенстанц≥њ, госп≥талю ≥нвал≥д≥в, псих≥атричноњ л≥карн≥.

ќдночасно в≥дбудовувались ≥ в≥дновлювали роботу установи духовного ≥ культурного житт¤. ” 1946 роц≥ в≥дкривс¤ к≥нотеатр ≥мен≥  отл¤ревського. ¬≥дновили д≥¤льн≥сть драмтеатр, ф≥лармон≥¤, клуби зал≥зничник≥в, глухон≥мих та промкооперац≥њ. Ќа п≥дприЇмствах (197) та в установах запрацювали 39 червоних куточк≥в. ¬ установах, навчальних закладах в≥дкрились 54 б≥бл≥отеки. Ќаказом по  ом≥тету в справах культурно-осв≥тн≥х установ ”–—– в≥д 30 червн¤

1949 року ѕолтавськ≥й обласн≥й б≥бл≥отец≥ було присвоЇно ≥м'¤  отл¤ревського, а дит¤ч≥й б≥бл≥отец≥ Ч ≥м'¤ ѕанаса ћирного. ” м≥ст≥ д≥¤ло 85 гуртк≥в художньоњ самод≥¤льност≥. ” 1948 роц≥ в ѕолтав≥ працювали чотири музењ: ≥сторико-краЇзнавчий, художн≥й,  ороленка та ѕанаса ћирного. 1950 року в≥дчинив своњ двер≥ дл¤ в≥дв≥дувач≥в музей ѕолтавськоњ битви, орган≥зац≥¤ ¤кого, ¤к воЇнно-≥сторичного запов≥дника, з ≥н≥ц≥ативи м≥ських рад¤нських ≥ парт≥йних орган≥в розпочалас¤ в травн≥ 1945 року. ” 1950 роц≥ художньому музею було передано реставроване прим≥щенн¤, в ¤кому в≥н працював до в≥йни.

” кв≥тн≥ 1947 року виконком обласноњ –ади та обком  ѕ(б)” прийн¤ли сп≥льну постанову про в≥дновленн¤ буд≥вництва в ѕолтав≥ пам'¤тника Ћен≥ну, розпочатого ще до в≥йни. ƒл¤ цього м≥ськ≥ власт≥ просили ур¤д ”крањни вид≥лити 700 тис¤ч карбованц≥в. ѕрот¤гом 1948 Ч 1950 рок≥в у м≥ст≥ побудовано й в≥дкрито р¤д монумент≥в, скульптур, пам'¤тник≥в. —еред них пам'¤тники на могил≥ ѕанаса ћирного, на братських могилах воњн≥в –ад¤нськоњ јрм≥њ, пам'¤тник ѕетру ≤ б≥л¤ музею ѕолтавськоњ битви, монумент —тал≥ну на виставочн≥й площ≥. Ѕуло розпочато буд≥вництво пам'¤тника генералу «иг≥ну.

—тало традиц≥Їю, починаючи з 1949 року, проводити св¤то п≥сн≥. ” зведеному хор≥ брало участь в≥д « до 5 тис¤ч чолов≥к.

” роки в≥йни в ѕолтав≥ в≥дновилис¤ ≥, при терпимому ставленн≥ до рел≥г≥њ в перше повоЇнне дес¤тир≥чч¤, д≥¤ли: ’рестовоздвиженський ж≥ночий монастир з двома церквами, ѕокровська церква з кафедральним собором, ¬с≥хсв¤тська (цвинтарна), —паська ≥ ћакар≥вська церкви, к≥лька молитовних будинк≥в. “а за њхньою д≥¤льн≥стю ≥ повед≥нкою в≥руючих уважно стежив уповноважений у справах рел≥г≥йних культ≥в при –ад≥ ћ≥н≥стр≥в —–—– по ѕолтавськ≥й област≥. јнтире-(198)л≥г≥йна пол≥тика, спр¤мована в першу чергу на молодь, н≥чого не додавала Ч швидше шкодила справ≥ вихованн¤ в дус≥ гуман≥зму ≥ високих моральних ¤костей.

ўо ж до ф≥зичного вихованн¤ ≥ загартуванн¤ молод≥, то цьому питанню прид≥л¤лась пост≥йна велика увага. ƒо в≥йни в м≥ст≥ д≥¤ли стад≥он Ђ’арчовикї, 5 спортивних майданчик≥в з футбольними пол¤ми та необх≥дним комплексом спортснар¤д≥в (Ђƒинамої, Ђѕед≥нститутї, ЂЋокомотивї, Ђћукомолї ≥ ѕалацу п≥онер≥в). ‘ункц≥онувало 6 спортзал≥в, в т. ч. пед≥нституту, ¤кий мав республ≥канське значенн¤.  р≥м того, д≥¤ли 4 водних станц≥њ, 8 лижних баз, центральний мотоклуб. 1947 року в м≥ст≥ працювало 14 добров≥льних спортивних товариств, ¤к≥ охоплювали 87 низових ф≥зколектив≥в та 5625 спортсмен≥в. Ћише в згаданому роц≥ було проведено змаганн¤ фактично з ус≥х вид≥в спорту, ≥ в них вз¤ло участь 16 тис¤ч спортсмен≥в. ѕ≥дготували 690 значк≥вц≥в Ѕ√ѕќ та 1900 Ч √ѕќ першого ступеню.

¬≥дбудова м≥ста неминуче зач≥пала його ≥сторичне кор≥нн¤, перв≥сний арх≥тектурний ансамбль. ¬раховуючи потреби сьогоденн¤ та дбаючи про майбутнЇ, водночас необх≥дно було зберегти неповторне самобутнЇ обличч¤ м≥ста, ≥сторичну значим≥сть пам'¤ток минулого. ѕевною м≥рою це вдалос¤. ÷ьому спри¤ло й те, що ѕолтава р≥шенн¤м ”правл≥нн¤ у справах арх≥тектури при –ад≥ ћ≥н≥стр≥в ”–—– в≥д 27 грудн¤ 1946 року була занесена до списку старовинних ≥сторичних м≥ст республ≥ки, в ¤ких проведенн¤ проектно-планувальних ≥ буд≥вельних роб≥т повинно проходити п≥д особливим контролем. –обота головного арх≥тектора ѕолтави спр¤мовувалас¤ на збереженн¤ арх≥тектури минулого м≥ста ≥ водночас на його модерн≥зац≥ю. «г≥дно з новим плануванн¤м належало вивести з центру частину п≥дприЇмств, складських прим≥щень. ” зв'¤зку з цим у район≥  ињвського вокзалу, вулиц≥ «≥ньк≥вськоњ розгорнулись основн≥ роботи по буд≥вництву нових промислових п≥дприЇмств. Ќа м≥сц≥ зруйнованих квартал≥в ≥ пустир≥в виникли нов≥ парки, сквери. “ак з'¤вилис¤ парк по вулиц≥ ‘рунзе, сквер на „ервон≥й площ≥. Ќа м≥сц≥ пол≥граффабрики та вуг≥льних склад≥в з'¤вилис¤ нов≥ площ≥. «ате центральна частина м≥ста, його споруди, ¤к пам'¤тники минулого, були в≥дбудован≥ у перв≥сному вигл¤д≥ ÷ьому спри¤ла допомога, надана лен≥нградськими арх≥текторами.

¬елика увага прид≥л¤лась озелененню, що проводилос¤ зеленбудом, громадськ≥стю м≥ста. ” 1946 роц≥ був закладений парк ѕеремоги. Ќа його територ≥њ зашум≥ли молод≥ деревц¤, заграли барвами кв≥ти. Ќа площ≥ в 10 гектар≥в виник парк ≥мен≥ ƒзержинського. —правжн≥м л≥сопарком стала ≤нститутська гора з њњ 55 гектарами молодих насаджень. ¬сього на 1948 р≥к у м≥ст≥ було посаджено 80582 дерева та 28846 кущ≥в.

” 1949 роц≥ на благоустр≥й м≥ста витратили 847,9 тис¤ч≥ карбованц≥в. Ѕуло вимощено 13932 квадратних метри брук≥вки, в≥дремонтовано 10566 квадратних метр≥в тротуар≥в по вулиц¤х —≥нн≥й, ∆овтнев≥й, Ћен≥на, ѕушк≥на, ѕролетарськ≥й. ¬≥дремонтували м≥ст через р≥чку  оломак та 52 п≥шох≥дних м≥сточки. Ќа площ≥ в 5 гектар≥в було закладено розсадник. ¬еликий обс¤г роб≥т виконано по розчистц≥ м≥сць п≥сл¤ розбору зруйнованих буд≥вель та по спорудженню стад≥ону ≥мен≥ ƒзержинського. ќрган≥зовувалис¤ м≥с¤чники благоустрою.

” роки наступноњ п'¤тир≥чки в основному було завершено в≥дбудову м≥ста. “о був час, коли робилис¤ перш≥, хоч ≥ непосл≥довн≥, кроки до в≥дмови в≥д адм≥н≥струванн¤ й волюнтаризму в (199) сусп≥льно-пол≥тичному ≥ господарському житт≥. –≥шенн¤ вересневого (1953 р.) та липневого (1955 р.) ѕленум≥в ÷   ѕ–— ор≥Їнтували на наданн¤ соц≥ал≥зму б≥льшого динам≥зму, на впровадженн¤ в д≥ю стимул≥в, пов'¤заних з особистим зац≥кавленн¤м у результатах прац≥. ќднак ¤к≥сно нов≥ пол≥тичн≥ завданн¤ залишалис¤ нереал≥зованими, бо њх виконанн¤ гальмувалос¤ старими пол≥тичними ≥ економ≥чними механ≥змами. “ому й надал≥ основними факторами орган≥зац≥њ виробництва, соц≥ально-економ≥чного ≥ сусп≥льно-пол≥тичного житт¤ залишались директивн≥ плани, соц≥ал≥стичне змаганн¤, жонглюванн¤ пон¤тт¤ми демократ≥њ, пр≥оритетних ≥нтерес≥в держави.

Ќову п'¤тир≥чку полтавськ≥ п≥дприЇмства почали, суд¤чи з тод≥шн≥х оф≥ц≥йних пов≥домлень, добрими виробничими показниками. ѕ≥дприЇмства союзного значенн¤ виконали план 1951 року на 104,6 в≥дсотка, республ≥канського Ч на 102,4, обласного Ч на 109,1 ≥ м≥сцевого Ч на 111 в≥дсотк≥в.  олектив пр¤дильноњ фабрики виборов у всесоюзному соц≥ал≥стичному змаганн≥ перше м≥сце ≥ був в≥дзначений перех≥дним „ервоним прапором –ади ћ≥н≥стр≥в —–—–.

«разково працював колектив ѕѕ–«. ” 1952 роц≥ на завод≥ було освоЇне ≥ широко застосовувалос¤ стикове електрозварюванн¤, впроваджувалось швидк≥сне р≥занн¤ металу та рацвинаходи, ¤к≥ дали п≥дприЇмству 647 тис¤ч карбованц≥в економ≥њ.

«наменною под≥Їю культурного житт¤ м≥ста стало в≥дкритт¤ наприк≥нц≥ вересн¤ 1952 року л≥тературно-мемор≥ального музею ≤. ѕ.  отл¤ревського. ” масовому урочистому м≥тингу вз¤ли участь прац≥вники виконкому м≥ськради, полтавськ≥ письменники, викладач≥ пед≥нституту.

” березн≥ 1953 року помер —тал≥н. ƒо чест≥ полтавц≥в, ц¤ под≥¤ не стала трауром на весь р≥к, хоча ставленн¤ до нењ у багатьох громад¤н було далеко неоднозначним. ¬ ус¤кому раз≥, нав≥ть парт≥йн≥ ≥ рад¤нськ≥ документи надал≥ не згадували його ≥мен≥ в ус≥х випадках (так, ¤к це робилос¤ за його житт¤). ѕродовжувавс¤ уз¤тий ритм в≥дбудови, були усп≥хи, були труднощ≥, але була й в≥ра народу в краще завтра.

¬продовж перших двох квартал≥в 1953 року ѕолтава виходила переможцем соц≥ал≥стичного змаганн¤ серед м≥ст област≥. «а перех≥дним „ервоним прапором виконкому обласноњ –ади депутат≥в труд¤щих ≥ обкому компарт≥њ сто¤ли колективи 42 промислових п≥дприЇмств, ¤к≥ достроково виконали своњ плани. ¬ цьому ж роц≥ тривало спорудженн¤ 76 великих об'Їкт≥в, у тому числ≥ 32 жилих будинк≥в ≥ гуртожитк≥в, 9 шк≥л та ≥нших навчальних заклад≥в. Ѕули здан≥ в експлуатац≥ю зал≥зничний техн≥кум, нов≥ цехи ливарно-механ≥чного заводу, м'¤сокомб≥нату. ¬≥дчинила своњ двер≥ студентськ≥й молод≥ њдальн¤ с≥льськогосподарського ≥нституту, частина навчальних корпус≥в ≥нженерно-буд≥вельного. Ѕуло закладено фундамент дит¤чоњ л≥карн≥. Ѕудувалис¤ комб≥кормовий завод ≥ цегельний завод сухого пресуванн¤. «апочаткувалось спорудженн¤ першого номерного заводу Ч поштовий ¤щик 20, п≥дн≥малис¤ агору риштуванн¤ навколо будинк≥в краЇзнавчого музею, музично-драматичного театру, клуб≥в пр¤дильноњ фабрики та машинобуд≥вного заводу.

ѕоступово пол≥пшувалось дорожнЇ господарство. Ќа вулиц≥ —акко при активн≥й участ≥ громадськост≥ було проведено висипку земельного полотна та зроблено тверде покритт¤ прот¤жн≥стю майже 2 к≥лометри.

«вичайно, не все заплановане було виконано. «алишалос¤ чимало нерозв'¤заних питань, ¤к≥ стосувалис¤, в першу чергу, задоволенн¤ потреб полтавц≥в. ƒосить сказати, що з 15 проми-(200)слових п≥дприЇмств ≥ арт≥лей, ¤к≥ не справилис¤ з виробничими завданн¤ми, 9 були тими п≥дприЇмствами, що випускали предмети народного вжитку. ÷е означало, що населенн¤ м≥ста позбавл¤лос¤ можливост≥ одержати у потр≥бн≥й к≥лькост≥ найнеобх≥дн≥ш≥ товари легкоњ промисловост≥ та харч≥. «алишалос¤ значним в≥дставанн¤ житлового буд≥вництва. ѕри план≥ введенн¤ в експлуатац≥ю в 1953 роц≥ 150 тис¤ч квадратних метр≥в житла було здано лише 32 тис¤ч≥ Ч фактично т≥льки п'¤ту частину запланованого.

1954 року промислов≥ п≥дприЇмства виробили надплановоњ продукц≥њ на 48,3 м≥льйона карбованц≥в. ¬ авангард≥ йшли ѕѕ–«, машинобуд≥вний завод, взуттЇва та пр¤дильна фабрики. —тругальник ѕѕ–« ѕрихода виконав 8, а токар ѕриходько Ч 6 р≥чних норм.

1954 р≥к проходив п≥д знаком широко пропагованоњ в оф≥ц≥йн≥й прес≥, по рад≥о, у лекц≥йн≥й робот≥ пол≥тичноњ под≥њ Ч 300-р≥чч¤ возз'Їднанн¤ ”крањни з –ос≥Їю. “од≥ оц≥нка т≥Їњ под≥њ була тенденц≥йно однозначною: возз'Їднанн¤ несло свободу ≥ возвеличувало ”крањну.

” травн≥ до ѕолтави прибули представники паровозоремонтного заводу, пр¤дильноњ та взуттЇвоњ фабрик з Ћен≥нграда. ¬они вз¤ли участь в урочистих зборах спор≥днених п≥дприЇмств ѕолтави. ѕолтавський машинобуд≥вний завод ћ≥н≥стерства електростанц≥й приймав посланц≥в ≥з —аратова. ѕод≥бн≥ акц≥њ мали одну позитивну сторону: п≥д час зустр≥чей в≥дбувавс¤ обм≥н досв≥дом роботи.

Ќа початку червн¤ 1954 року в улюбленому м≥сц≥ в≥дпочинку полтавц≥в, на ≤ванов≥й гор≥, була урочисто в≥дкрита 8-метрова нап≥вкругла ротонда Ч альтанка Ђƒружби народ≥вї.

¬ останн≥й, п≥дсумковий р≥к п'¤тир≥чки було завершено в≥дбудову ≥ введено в д≥ю навчальний корпус пед≥нституту, 19-у школу, зак≥нчувалось буд≥вництво дитсадка по вулиц≥ ѕаризькоњ  омуни на 100 м≥сць, пол≥кл≥н≥чного в≥дд≥ленн¤ дит¤чоњ л≥карн≥, навчального корпусу с≥льськогосподарського техн≥куму, гуртожитку техн≥куму м'¤сноњ промисловост≥.

”сп≥шно йшло буд≥вництво на ѕодол≥ моста через ¬орсклу. Ќа його спорудженн¤ держава асигнувала 13,4 м≥льйона карбованц≥в, у тому числ≥ 1,7 м≥льйона використали на ажурне арх≥тектурне оформленн¤.

Ќаполеглив≥сть ≥ сумл≥нн≥сть були притаманн≥ багатьом полтавц¤м, де б вони не працювали. ” промисловост≥ м≥ста нал≥чувалось 17 тис¤ч передовик≥в ≥ новатор≥в, з ¤ких майже 12 тис¤ч своњ плани виконали достроково, а 135 виконували подв≥йн≥ р≥чн≥ корми. —еред них коваль ѕѕ–« ё. ‘.  ононенко, токар машинобуд≥вного заводу ƒ. ћ. ћасл≥й, мотальниц¤ пр¤дильноњ фабрики “. ƒ. ћот≥йченко та ≥н.

” ц≥лому ≥з виконанн¤м п'¤тир≥чки трудов≥ колективи ѕолтави справились до 1 листопада 1955 року. ¬ цьому ж роц≥ розпочалась п≥дготовка до газиф≥кац≥њ м≥ста.

ѕоступово входила в нормальну кол≥ю робота навчальних заклад≥в ≥ культурних установ. ” м≥ст≥ працювало 144 б≥бл≥отеки. Ѕуло встановлено б≥льше 23 тис¤ч рад≥оточок, функц≥онувало 520 рад≥оприймач≥в. ѕочав активно д≥¤ти один з найкращих в ”крањн≥ краЇзнавчий музей, ¤кий за останн≥ два роки в≥дв≥дало 100 тис¤ч чолов≥к.

” трьох вузах ѕолтави навчалось 3615 студент≥в, а в 13 техн≥кумах та спецучилищах Ч 4710 учн≥в. ”с≥ма формами навчанн¤ було охоплено 45 тис¤ч юнак≥в ≥ д≥вчат.

ѕоступово пол≥пшувалось медичне обслуговуванн¤ населенн¤, зменшувалас¤ захворюван≥сть, але в ц≥й галуз≥ залишалос¤ ще чимало проблем, пов'¤заних ≥з слабкою матер≥альною базою, (201) в≥дсутн≥стю достатньоњ к≥лькост≥ медпрац≥вник≥в. “ак, у м≥ст≥, кр≥м обласноњ л≥карн≥, не було жодного в≥дд≥ленн¤ дл¤ л≥куванн¤ невролог≥чних, вушних ≥ очних захворювань. ƒруга м≥ська л≥карн¤ залишалас¤ без водопроводу, канал≥зац≥њ й центрального опаленн¤.

Ќа шл¤ху в≥дбудови ≥ налагодженн¤ мирного житт¤ доводилос¤ долати багато перешкод ≥ труднощ≥в, ¤к≥ мали найр≥зноман≥тн≥ший характер. “ак, 8 червн¤ 1946 року в п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ м≥ста ставс¤ величезноњ сили вибух ав≥абомб, п≥сл¤ чого прот¤гом 5 годин не вщухали вибухи боЇприпас≥в на ≥нших складах. ѕ≥дземн≥ поштовхи струснули землю майже по всьому м≥сту, особливо в≥дчутно Ч в рад≥ус≥ 6 к≥лометр≥в. ¬они викликали пошкодженн¤ 1333 жилих будинк≥в, 63 п≥дприЇмств, 28 л≥карень та дошк≥льних дит¤чих заклад≥в. 10 ос≥б загинуло, 56 отримали важк≥ пораненн¤. ¬сього постраждали 444 громад¤ни м≥ста. «агальна сума збитк≥в, завданих вибухом, становила 3630 тис¤ч карбованц≥в. «азнавало матер≥альних втрат м≥сто ≥ в≥д таких стих≥йних лих, ¤к пожеж≥, що часто виникали то в одному, то в ≥ншому район≥. Ћише в 1946 роц≥ було зареЇстровано 42 випадки загоранн¤. ¬ основному, ц≥ лиха ставали результатом користуванн¤ зал≥зними п≥чками або саморобними нагр≥вальними приладами. ≤ все це трапл¤лось тод≥, коли в≥дбудова т≥льки-т≥льки налагоджувалась, ≥ на зраненому т≥л≥ м≥ста з'¤вилис¤ перш≥ рубц≥ загоюванн¤.

¬супереч негараздам, стих≥йним лихам та перегинам у пол≥тиц≥ м≥сто п≥дводилос¤ з руњн, трудилось до самозабутт¤, жило над≥¤ми на кращий завтрашн≥й день. Ѕуло трудове п≥днесенн¤ ≥ нав≥ть героњзм. јле були й владн≥ ман≥пул¤ц≥њ д≥¤ми людей, спр¤мован≥ на виробленн¤ певних стереотип≥в мисленн¤ та утвердженн¤ в≥ри в абсолютну непогр≥шим≥сть ≥снуючоњ сусп≥льно-пол≥тичноњ системи. ќф≥ц≥йн≥ документи того часу, ¤к правило, переповнен≥ ≥нформац≥¤ми про блискуч≥ усп≥хи на трудових фронтах п'¤тир≥чок, ≥ набагато р≥дше зустр≥чаютьс¤ в них св≥дченн¤ про те, ¤кою ц≥ною це давалос¤. ¬з¤ти, наприклад, так≥ пон¤т≥йн≥ рефрени, ¤к ударна прац¤, стахан≥вськйй рух, дострокове виконанн¤ п'¤тир≥чок. ‘актично за де¤кими д≥йсними усп≥хами, дос¤гнутими ≥мперативними методами, приховувалась фальсиф≥кована картина реальност≥. Ќа ’≈ м≥ськ≥й партконференц≥њ (с≥чень 1948 року), наприклад, прозвучало визнанн¤, що на р¤д≥ полтавських п≥дприЇмств виробнич≥ норми виконуютьс¤ на 215 в≥дсотк≥в, у той час ¤к продуктивн≥сть прац≥ становила лише 96 в≥дсотк≥в довоЇнного р≥вн¤.

”сна й письмова пропаганда того часу багато сил витрачала на прославленн¤ трудових будн≥в ѕѕ–«. јле вона мовчала про 3 м≥льйони збитк≥в у результат≥ перебоњв у робот≥ заводу в 1947 роц≥. ” першому квартал≥ згаданого року вс¤ промислов≥сть м≥ста виконала планов≥ завданн¤ лише на 65 Ч 70 в≥дсотк≥в. ѕричина такого в≥дставанн¤ в устах тод≥шнього л≥дера м≥ськоњ парторган≥зац≥њ зводилась до Ђвкрай незадов≥льноњ роботи нашоњ електростанц≥њї. ≤нш≥ фактори, пов'¤зан≥ з катастроф≥чними насл≥дками внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики тод≥шнього ур¤ду крањни ≥ в≥дпов≥дною д≥¤льн≥стю м≥сцевих орган≥в влади, не називалис¤. “ак, у повоЇнн≥ роки в ц≥лому усп≥шно ≥ у визначен≥ строки виконувалис¤ плани введенн¤ в експлуатац≥ю промислових об'Їкт≥в ≥ н≥коли Ч по буд≥вництву житла. Ќа XVI м≥ськрад≥ (лютий 1947 року) зазначалось, що програма житлово-комунального буд≥вництва за попередн≥й р≥к виконана лише на 32 в≥дсотки. 1950 року на кап≥тальне буд≥вництво в ѕолтав≥ було асигновано 9900 тис¤ч карбованц≥в. ќсвоЇно з них 80 в≥дсотк≥в, а (202) програма введенн¤ в експлуатац≥ю житла реал≥зована лише на 47 в≥дсотк≥в. ∆итлова проблема тривалий час залишалась одн≥Їю з найгостр≥ших. Ќа к≥нець 40-х рок≥в з майже повн≥стю зруйнованого у в≥йну комунального житлового фонду була в≥дремонтована лише п'¤та частина.

јкценти в господарськ≥й ≥ соц≥альн≥й пол≥тиц≥ не на пр¤м≥ ≥нтереси людини ще б≥льшою м≥рою визначались при розв'¤занн≥ продовольчого питанн¤. «вичайно, був важкий, засушливий 1946 р≥к. Ѕезумовно, крањна недобрала тод≥ великоњ к≥лькост≥ хл≥ба, скоротилось погол≥в'¤ худоби. јле незаперечним Ї той факт, що саме тод≥ м≥льйони тонн зерна та ≥нших продовольчих продукт≥в вивозилис¤ за кордон дл¤ п≥дтримки васальних режим≥в. «имово-весн¤н≥ м≥с¤ц≥ 1947 року ви¤вилис¤ найважчими в продовольчому постачанн≥, ≥ особливо Ч що Ї парадоксальним Ч дл¤ села. «а де¤кими даними, у 1946 Ч 1947 роках на ”крањн≥ померло з голоду майже 800 тис¤ч колгоспник≥в. ѕр¤мих документальних св≥дчень про голодну смерть у ѕолтав≥ тих рок≥в не ви¤влено. јле ц≥лий р¤д посередн≥х факт≥в засв≥дчують картину житт¤ в м≥ст≥ з ≥ншого, не оф≥ц≥йно-благополучного боку. Ќасамперед, катастроф≥чно не вистачало хл≥ба. 2 серпн¤ 1946 року на виконанн¤ постанови виконкому обласноњ –ади депутат≥в труд¤щих вийшла обов'¤зкова постанова виконкому м≥ськради Ђѕро заборону продажу ≥ обм≥ну зерна, борошна ≥ печеного хл≥ба на базарах та ≥нших м≥сц¤х ѕолтави до виконанн¤ плану здач≥ зерна держав≥ з урожаю 1946 рокуї. ÷е звузило можливост≥ поповненн¤ хл≥бних запас≥в м≥ста, а зданий п≥д примусом у державн≥ зас≥ки колгоспний хл≥б пот≥к на «ах≥д.

¬имальовувалис¤ зрим≥ риси нового голодомору, тому потр≥бн≥ були ¤к≥сь заходи, аби попередити катастрофу.

30 с≥чн¤ 1947 року м≥ськком парт≥њ та виконком м≥ськради змушен≥ були прийн¤ти постанову про затвердженн¤ л≥м≥т-контингент≥в на отриманн¤ пайкового хл≥ба на лютий дл¤ 96810 жител≥в м≥ста, в тому числ≥ на 52,3 тис¤ч≥ працюючих, 17,8 тис¤ч≥ утриманц≥в, на 26,5 тис¤ч≥ д≥тей. јле хл≥ба, отримуваного по картках, не вистачало. —≥м'њ жили надголодь, особливо страждали д≥ти. ” березн≥ 1947 року м≥ськ≥ власт≥ розпор¤дилис¤ створити мережу громадського харчуванн¤ шл¤хом в≥дкритт¤ спец≥альних комерц≥йних њдалень з контингентом 2 тис¤ч≥ ос≥б, в т≥м числ≥ на 1000 в ∆овтневому, 600 Ч у  ињвському ≥ 400 Ч у Ћен≥нському районах. “ак≥ њдальн≥ видавали на д≥м по 100 грам≥в хл≥ба та 500 безплатних об≥д≥в. –айвиконкомам ≥ райздоровв≥дд≥лам доручалось визначати контингенти та видавати дов≥дки на право користуванн¤ згаданими њдальн¤ми.

” травн≥ 1947 року на виконанн¤ постанови –ади ћ≥н≥стр≥в ”–—– в≥д 26 лютого виконком обласноњ –ади прийн¤в свою постанову про наданн¤ допомоги населенню харчуванн¤м. ” н≥й, зокрема, мова йшла про вид≥ленн¤ дл¤ тресту њдалень 2500 к≥лограм≥в круп та 250 к≥лограм≥в арах≥совоњ ол≥њ з того фонду продукт≥в харчуванн¤, ¤кий визначавс¤ –адою ћ≥н≥стр≥в ”–—– дл¤ област≥. 28 травн¤ вийшла нова постанова виконкому облради Ђѕро використанн¤ сушеноњ картопл≥ї.  артопл¤ вид≥л¤лась украњнським ур¤дом у розпор¤дженн¤ ѕолтавщини. ѕро глибину продовольчоњ кризи св≥дчать т≥ в≥дпускн≥ норми на людину в м≥с¤ць, ¤к≥ схвалювала постанова. “ак, на одного вихованц¤ полтавського дитбудинку є 1 вид≥л¤лось по 750 грам≥в хл≥ба, а на одну дитину дитсадка ћ≥н≥стерства осв≥ти Ч лише 400 грам≥в.

«ате в прив≥лейованому становищ≥ перебували представники кер≥вноњ номенклатури, про що св≥дчить липнева (203) постанова м≥ськради та м≥ського ком≥тету парт≥њ. ÷≥Їю постановою затверджувавс¤ л≥м≥т додаткових вид≥в харчуванн¤ дл¤ 24 посадових ос≥б першоњ категор≥њ, 58 Ч другоњ ≥ 120 Ч третьоњ категор≥њ.

¬ажке продовольче становище вс≥л¤ко замовчувалось у прес≥ та опубл≥кованих оф≥ц≥йних документах. Ќав≥ть у неопубл≥кованих документах п≥д грифом ЂтаЇмної слово Ђголодї старанно обминалось. “а непр¤м≥ св≥дченн¤ таких документ≥в мають жахливу картину пол≥тики голодомору. “ак, лише у кв≥тн≥ 1947 року в л≥карн¤х ѕолтави було розгорнуто 300 додаткових л≥жок дл¤ хворих на дистроф≥ю, в тому числ≥ 150 при перш≥й м≥ськ≥й л≥карн≥, 100 Ч в прим≥щенн≥ стр≥лковоњ охорони станц≥њ ѕолтава-ѕ≥вденна. ¬сього було госп≥тал≥зовано 626 дистроф≥к≥в. ћайже ст≥льки ж залишилось не госп≥тал≥зованими. «агострилась проблема дит¤чоњ безпритульност≥ та бездогл¤дност≥. ” вагонах поњзд≥в прим≥ського сполученн¤ знаходили холодний притулок дес¤тки голодних бездомних, ¤ких виловлювала м≥л≥ц≥¤ ≥ влаштовувала в дит¤ч≥ приюти. « с≥чн¤ до листопада 1947 року дитбудинки ћ≥н≥стерства народноњ осв≥ти прийн¤ли 167 д≥тей, а дитбудинки ћ≥н≥стерства охорони здоров'¤ Ч в≥дпов≥дно 301 безпритульного.  р≥м того, було вз¤то п≥д оп≥ку 155 та усиновлено 87 сир≥т.

” 1946 Ч 1947 роках спалахнули еп≥дем≥чн≥ захворюванн¤. Ѕуло зареЇстровано к≥лька смертних випадк≥в в≥д черевного тифу. ¬ м≥стах област≥, зокрема ≥ в ѕолтав≥, померло 39 д≥тей в≥ком до 5 рок≥в в≥д дифтер≥њ. ѕричиною 40 дит¤чих смертей стала дизентер≥¤. ѕоказовими щодо голодуванн¤ Ї й так≥ демограф≥чн≥ дан≥. ” с≥чн≥ 1947 року в м≥ст≥ зареЇстровано 254 новонароджених та 197 дит¤чих смертей. јле вже в лютому Ч ≥нша картина: 184 народжених ≥ 238 померлих д≥тей. ” березн≥ дит¤ча смертн≥сть зросла до 291. ¬сього прот¤гом року в м≥ст≥ народилось 1883, а померло 2302 дитини. ” дзеркал≥ ц≥Їњ жахливоњ статистики ч≥тко видно п≥к найт¤жчого становища полтавц≥в. ¬≥н припадаЇ на зиму ≥ весну 1947 року. ¬ ус≥ ≥нш≥ повоЇнн≥ роки такоњ демограф≥чноњ ситуац≥њ м≥сто не знало. ѕричиною њњ було одне Ч голодне ≥снуванн¤ людей. ѓх буквально морили голодом, тисли податковим пресом, оббирали державними позиками. ќподаткуванню п≥дл¤гало все Ч земл¤, худоба, садки, човни ≥ нав≥ть велосипеди.

ќд≥озними дл¤ народу ставали акц≥њ збору кошт≥в у рахунок державних позик. “ак, наприклад, 7 кв≥тн¤ 1947 року виконком м≥ськради ≥ бюро м≥ськкому парт≥њ ухвалили постанову Ђѕро п≥дготовку до розм≥щенн¤ другоњ державноњ позики в≥дбудови ≥ розвитку народного господарства —–—– по м. ѕолтав≥ї. ” н≥й ≥шлос¤ про те, що встановлений облвиконкомом та обкомом  ѕ{б)” план реал≥зац≥њ позики в сум≥ 21800 тис¤ч карбованц≥в Ђприйн¤то до неухильного виконанн¤ї. —тов≥дсоткове охопленн¤ населенн¤ п≥дпискою, говорилось у постанов≥, повинно зд≥йснитис¤ Ђпрот¤гом одн≥Їњ добиї.

≤ в наступн≥ роки оббиранн¤ народу шл¤хом податковоњ пол≥тики та державних позик робилос¤ з тим же методичним розмахом ≥ в≥двертим цин≥змом. ” зв≥т≥ голови ѕолтавськоњ м≥ськради за 1948 Ч 1950 роки пов≥домл¤лос¤, що в 1949 роц≥ при план≥ податкового збору в 34418 тис¤ч карбованц≥в було з≥брано 35264,4 тис¤ч≥, а за 9 м≥с¤ц≥в 1950 року при план≥ 26791 тис¤ча Ч з≥брано 29520,7 тис¤ч≥ карбованц≥в. јналог≥чною була картина збору кошт≥в у рахунок позики. ” 1949 роц≥ при план≥ 21585 тис¤ч карбованц≥в було з≥брано 24899 тис¤ч. ѕеревиконан≥ плани збор≥в кошт≥в позбавл¤ли багатьох полтавц≥в звичайного шматка (204) хл≥ба. ” кв≥тн≥ 1950 року за умов, коли ще не вс≥ п≥дписчики внесли кошти в рахунок четвертоњ державноњ позики, њм Ђдо неухильного виконанн¤ї була встановлена нова сума Ч 23 м≥льйони в рахунок п'¤тоњ державноњ позики.

 омандно-адм≥н≥стративна влада регламентувала все до др≥бниць. 1947 року було не лише накладено вето на торг≥влю хл≥бом, але й заборон¤вс¤ продаж тютюновоњ ≥ махорковоњ сировини. ѕорушник≥в постанови чекав штраф, а то й крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть. —имптоматичним було й те, що к≥нець 40-х Ч початок 50-х рок≥в став часом рецидив≥в нових пол≥тичних процес≥в. —тал≥нська теза про загостренн¤ класовоњ боротьби в умовах просуванн¤ до комун≥зму була реан≥мована ≥ вз¤та знову на озброЇнн¤ ≥деологами парт≥њ. Ќездатн≥сть або не бажанн¤ подолати соц≥ально-економ≥чн≥ проблеми житт¤ затул¤лис¤ вигаданим жупелом ворожих д≥й. ¬ажкоњ зими й весни 1947 року було сфабриковано Ђсправу професор≥в ћосковського ун≥верситету  люЇвоњ ≥ –аск≥наї, а в  иЇв≥ викривали Ђпол≥тичн≥ помилкиї ≤нституту ≥стор≥њ јЌ ”–—–. ƒирективи з центру зобов'¤зували парт≥йн≥ та рад¤нськ≥ органи на м≥сц¤х загострювати пол≥тичну пильн≥сть ≥ закликали боротись проти Ђворог≥в народуї в особ≥ Ђнос≥њв украњнського буржуазного нац≥онал≥змуї. —аме тод≥ 9 раз≥в перев≥р¤ли стан викладанн¤ ≥стор≥њ ”крањни в ѕолтавському пед≥нститут≥.  ≥лька його викладач≥в потрапили в опалу, будучи звинувачен≥ в нац≥онал≥зм≥ та космопол≥тизм≥.

1948 року великого розголосу набрала кампан≥¤ проти морган≥ст≥в, мендел≥ст≥в та вейсман≥ст≥в, ¤к≥й дала старт сумнозв≥сна IV сес≥¤ ¬сесоюзноњ академ≥њ с≥льськогосподарських наук ≥ не менш в≥дома допов≥дь на н≥й про становище в б≥олог≥чн≥й науц≥ нашого земл¤ка академ≥ка “. ƒ. Ћисенка, в ¤к≥й проголошувалась анафема генетиц≥ Ч Ђбуржуазн≥й лженауц≥ї ≥, в≥дпов≥дно, вченим-генетикам. –¤д викладач≥в ѕолтавського с≥льськогосподарського ≥нституту було звинувачено в теоретичн≥й плутанин≥ та ≥деолог≥чних збоченн¤х. « б≥бл≥отеки ≥нституту вилучили до 500 книг, ¤к≥ оголошувались антинауковими ≥ шк≥дливими.

—права доходила до абсурд≥в. Ќа XII м≥ськ≥й партконференц≥њ (с≥чень 1950 року) прац≥вниц¤ м≥ськкому парт≥њ була звинувачена в аг≥тац≥њ за запозиченн¤ Ђзах≥дництваї лише на т≥й п≥дстав≥, що з њњ санкц≥њ п≥д час п≥дготовки до в≥дзначенн¤ 240-р≥чч¤ ѕолтавськоњ битви б≥л¤ ∆овтневого парку був вив≥шений лозунг з в≥домими словами Ћен≥на про те, що ѕетро ≤ прискорив перенесенн¤ Ђзах≥дництваї варварською –уссю, викор≥нюючи варварство варварським шл¤хом. ¬ умовах черговоњ кампан≥њ Ђпроти п≥дступних д≥й ворог≥в народуї почалис¤ масов≥ вигнанн¤ з парт≥њ Ђгромад¤нї, ¤к≥ Ђне виконали своњх обов'¤зк≥в, не вели боротьбу з ворогамиї.

—простуванн¤м тенденц≥йного висв≥тленн¤ в оф≥ц≥йних джерелах трудових будн≥в ¤к вин¤тково прац≥ на п≥днесенн≥ Ї правдивий показ метод≥в орган≥зац≥њ виробництва та використанн¤ трудових ресурс≥в. ” перш≥ повоЇнн≥ роки, ¤к ≥ п≥д час в≥йни, основною формою залученн¤ мас до трудовоњ д≥¤льност≥ була не добров≥льна участь на основ≥ економ≥чних ≥нтерес≥в, а моб≥л≥зац≥¤ ¤к своЇр≥дний примус. “≥льки гасло стало ≥ншим Ч Ђ¬се дл¤ в≥дбудови!ї. «авд¤ки моб≥л≥зац≥њ прот¤гом к≥лькох п≥сл¤воЇнних рок≥в ѕолтава одержала по л≥н≥њ трудових резерв≥в 3305 молодих квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в, ¤к≥ за рознар¤дками готувалис¤ в 4 школах та 3 училищах м≥ста. Ќабори у ‘«” проводились методом обов'¤зкових поставок юнак≥в з район≥в. « боку останн≥х нер≥дко зустр≥чавс¤ оп≥р. (205) «а св≥дченн¤м секретар¤ парторган≥зац≥њ ‘«” є 5 ѕолтави, ћиргородський район свою рознар¤дку на 16 учн≥в Ђвиконавї с≥мома Ђдезертирамиї, ¬еликобагачанський район зам≥сть 20 юнак≥в направив лише 4. ” сам≥й ѕолтав≥ з 20 запланованих було командировано 5 учн≥в. јналог≥чно складалас¤ ситуац≥¤ з п≥дготовкою трудових ресурс≥в в ≥нших училищах. ѕоказовою в цьому в≥дношенн≥ була постанова виконкому обласноњ –ади депутат≥в в≥д «ќ жовтн¤ 1945 року. ¬ н≥й, зокрема, наголошувалос¤; тих, хто ухил¤Їтьс¤ в≥д обов'¤зковоњ трудовоњ участ≥, Ђприт¤гати до судовоњ в≥дпов≥дальност≥ зг≥дно указу ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—– в≥д 15 кв≥тн¤ 1945 рокуї. ÷е стосувалос¤ ¤к м≥ста, так ≥ села, ≥ посл≥довно виконувалось. –обочу силу м≥ста змоб≥л≥зовували за рознар¤дками на розчищенн¤ руњн, буд≥вництво дор≥г, земл¤н≥ роботи тощо.

Ќа в≥дбудов≥ в примусовому пор¤дку Ч ≥ це зрозум≥ло Ч використовували н≥мецьких в≥йськовополонених, ¤ких нараховувалось 3100.

 р≥м моб≥л≥зац≥йних, примусових форм залученн¤ до прац≥, використовувавс¤ також громадський заклик. ¬≥дгукнувшись на нього, гвинт≥вку на лопату й кельму пом≥н¤ло багато демоб≥л≥зованих солдат≥в ≥ оф≥цер≥в, ¤ких у травн≥ 1947 року повернулос¤ в м≥сто понад 7 тис¤ч.

ƒо в≥дбудовчих роб≥т у м≥ст≥ залучались ≥ украњнськ≥ переселенц≥, що прибули навесн≥ 1946 року з ѕольщ≥.

Ќарешт≥, на громадський заклик в≥дгукувалас¤ с≥льська молодь, ¤ка т≥кала в≥д нестерпних умов житт¤ на сел≥. « 25,5 тис¤ч≥, що прибули до м≥ста прот¤гом 1948 Ч 1949 рок≥в з р≥зних причин, 24 в≥дсотки, тобто 6,1 тис¤ч≥, мотивували своЇ перем≥щенн¤ бажанн¤м працювати в м≥ст≥.

” середин≥ 50-х рок≥в тривав розвиток ѕолтави ¤к значного промислового центру. Ќа 1956 р≥к у м≥ст≥ д≥¤ло 76 промислових п≥дприЇмств ≥з загальним р≥чним планом випуску валовоњ продукц≥њ 1295584 тис¤ч≥ карбованц≥в. 15 п≥дприЇмств мали союзне п≥дпор¤дкуванн¤, 26 Ч республ≥канське, 4 Ч обласне, 3 Ч м≥сцеве. ƒ≥¤ло також 27 п≥дприЇмств кооперативноњ промисловост≥. ѕолтавц≥ виробл¤ли паровозн≥ котли, пр¤жу, трикотаж, преси, зд≥йснювали кап≥тальний ремонт паровоз≥в, вантажних вагон≥в, мотор≥в тощо. ћайже половина п≥дприЇмств займалас¤ переробкою с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.

Ќа початок 60-х рок≥в внасл≥док буд≥вництва нових завод≥в ≥ фабрик таке сп≥вв≥дношенн¤ дещо зм≥нилос¤. «начно зросла частка металообробних п≥дприЇмств Ч 29 в≥дсотк≥в продукц≥њ, та завод≥в будматер≥ал≥в Ч 9 в≥дсотк≥в. „астка ж вироблюваноњ продукц≥њ харчовоњ промисловост≥ скоротилас¤ пор≥вн¤но з 1956 роком майже вдв≥ч≥ ≥ становила 23 в≥дсотки. ”сього в 1961 роц≥ в ѕолтав≥ було 67 промислових колектив≥в, ¤к≥ постачали свою продукц≥ю у 23 крањни св≥ту.

” середин≥ 50-х рок≥в к≥льк≥сть фабрик ≥ завод≥в м≥ста внасл≥док укрупненн¤ дещо скоротилас¤. ” зв≥тах писали, що вс≥ 56 п≥дприЇмств м≥ста виконали план 1956 року. ¬они дали надплановоњ товарноњ продукц≥њ майже на 25 м≥льйон≥в карбованц≥в, знизили соб≥варт≥сть на 3 м≥льйони. јле варто в≥дзначити, що 32 колективи, тобто б≥льше половини, не виконали плану в натуральному обчисленн≥.

¬ажлив≥ зм≥ни були проведен≥ в орган≥зац≥њ управл≥нн¤ виробництвом. ” 1957 роц≥ зд≥йснено перех≥д до територ≥ального принципу управл≥нн¤ промислов≥стю ≥ буд≥вництвом. ѕолтавськ≥ п≥дприЇмства вв≥йшли до складу ’арк≥вського раднаргоспу, ¤кому передавалис¤ функц≥њ плануванн¤ ≥ безпосереднього кер≥вництва ними. ÷е спри¤-(206)ло пол≥пшенню њхньоњ роботи. якщо прот¤гом 1956 року щом≥с¤ц¤ не виконували план≥в 10 Ч 15 колектив≥в, то наступного року њх к≥льк≥сть скоротилас¤ до 3 Ч 4.

” травн≥ 1960 року було утворено ѕолтавський раднаргосп, до ¤кого було передано 113 п≥дприЇмств. ѕро≥снував в≥н до с≥чн¤ 1963-го. ” раднаргосп≥ було утворено так≥ функц≥ональн≥ в≥дд≥ли: планово-економ≥чний, виробничо-техн≥чний, кап≥тального буд≥вництва, в≥дд≥л кадр≥в та навчальних заклад≥в, в≥дд≥л прац≥ ≥ зароб≥тноњ плати, ф≥нансовий та адм≥н≥стративний в≥дд≥ли, центральна бухгалтер≥¤ ≥ арб≥траж. –аднаргоспу п≥дпор¤дковувалис¤ вс≥ п≥дприЇмства, що працювали на його територ≥њ. √алузеве управл≥нн¤ зд≥йснювалос¤ за комплексами взаЇмозв'¤заних галузей (наприклад, управл≥нн¤ паливноњ, нафтовоњ, газовоњ ≥ х≥м≥чноњ промисловост≥). ÷е давало можлив≥сть координувати њх розвиток та ефективно маневрувати ресурсами. “ака форма управл≥нн¤ позитивно впливала на розвиток кооперац≥њ в рамках рег≥ону. «д≥йсненн¤ плану поставок суворо контролювалос¤. ѕлан вважавс¤ невиконаним, ¤кщо не були зд≥йснен≥ поставки, ≥ прем≥¤ в такому випадку не виплачувалас¤.

–аднаргосп спец≥ал≥зував к≥лька п≥дприЇмств, л≥кв≥дував дублюванн¤ виробництва однотипноњ продукц≥њ. ¬иход¤чи ≥з м≥ркувань економ≥чноњ доц≥льност≥, вир≥шувалос¤ питанн¤ про об'Їднанн¤ р¤ду п≥дприЇмств легкоњ ≥ харчовоњ промисловост≥. « метою забезпеченн¤ доступност≥ ≥ можливост≥ передач≥ науково-техн≥чноњ ≥нформац≥њ було орган≥зовано ÷ентральне бюро техн≥чноњ ≥нформац≥њ. –озгл¤далос¤ питанн¤ про створенн¤ ≥нструментального ≥ модельного завод≥в дл¤ потреб всього економ≥чного району. ќтже, у раднаргосп≥ повн≥ше використовувалис¤ м≥сцев≥ ресурси, йшло прискорене формуванн¤ виробничоњ ≥ соц≥альноњ ≥нфраструктури. јле фактично при створенн≥ раднаргосп≥в одна система централ≥зац≥њ лише зм≥нювалас¤ ≥ншою, не менш жорсткою. ƒемократизац≥њ управл≥нн¤ виробництвом не в≥дбулос¤, ¤к ≥ демократизац≥њ самого виробництва на м≥сц¤х. Ќе було оптовоњ торг≥вл≥. Ќизькою залишалас¤ роль м≥сцевих –ад.

—л≥д в≥дзначити ≥ те, що в 1960 роц≥ почавс¤ перех≥д промисловост≥ та установ м≥ста на 7-годинний робочий день.

“радиц≥йно т≥сним був зв'¤зок ≥з с≥льським господарством. “ак, наприклад, пост≥йно зд≥йснювалос¤ шефство колектив≥в ѕолтави над колгоспами област≥. “≥льки в 1961 роц≥ до пос≥вноњ кампан≥њ полтавц≥ в≥дремонтували 220 бор≥н, 55 плуг≥в, 39 с≥валок, 21 культиватор, 22 автомашини та трактори, 22 автопричепи ≥ 20 мотор≥в.  олгоспам було передано багато деталей та над≥слано 35 ремонтних бригад.  р≥м того, проводилас¤ ≥ культурно-осв≥тн¤ робота.

Ѕагато город¤н у середин≥ 50-х рок≥в мали п≥дсобне господарство. јле саме у 1956 Ч 1957 роц≥ почавс¤ процес його р≥зкого скороченн¤. (ƒив. табл. є 1).

“аблиц¤ є 1. Ќа¤вн≥сть худоби у п≥дсобних господарствах
жител≥в ѕолтави в 1956 ≥ 1958 роках

Ѕ≥льш≥сть п≥дсобних господарств л≥кв≥дували свою худобу у зв'¤зку з постановою –ади ћ≥н≥стр≥в —–—– про зростанн¤ податк≥в на нењ та введенн¤м обов'¤зкових поставок м'¤са ≥ молока. ƒо того ж 1957 р≥к був неврожайним, ≥ жител¤м м≥ста було важко знайти фураж. јле ц¤ тенденц≥¤ збереглас¤, що (207) по¤снюЇтьс¤ пол≥тикою кер≥вництва крањни на скороченн¤ будь-¤кого ≥ндив≥дуального виробництва. Ќеобгрунтованими ≥ несвоЇчасними були р≥шенн¤ про зменшенн¤ присадибних д≥л¤нок у колгоспник≥в та заборона жител¤м м≥ст тримати свиней ≥ велику рогату худобу. ¬≥дпов≥дним чином була сформована ≥ громадська думка. ” той час оф≥ц≥йно засуджувалос¤ прагненн¤ до пол≥пшенн¤ особистого добробуту. Ќаприклад, на зборах ≥нтел≥генц≥њ ѕолтави у вересн≥ 1960 року мова йшла про використанн¤ насамперед моральних стимул≥в прац≥, р≥зко засуджувалис¤ не лише так≥ Ђпотворн≥ форми приватно-власницьких пережитк≥в ¤к користолюбство ≥ казнокрадствої, а й колективне сад≥вництво.

Ќасл≥дком цього стало пад≥нн¤ життЇвого р≥вн¤ населенн¤. якщо у першому п≥вр≥чч≥ 1956 року ц≥ни на колгоспному ринку значно знизилис¤: на масло Ч на 34,5, на молоко Ч на 27,4 в≥дсотка, ол≥ю Ч на 25, цибулю Ч на 80, овоч≥ Ч на 63,7 в≥дсотка, то на початку 60-х рок≥в вони знову почали зростати. ” середин≥ 60-х рок≥в пор≥вн¤но з серединою 50-х завезенн¤ с≥льськогосподарських продукт≥в на ринки ѕолтави в≥дчутно скоротилос¤: м'¤са Ч на 24, молока Ч на 60, масла вершкового Ч на 88, зерна Ч на 48 в≥дсотк≥в. ÷е призвело до зростанн¤ ц≥н: на масло Ч на 58, м'¤со Ч на 50 в≥дсотк≥в, молоко ≥ зерно Ч б≥льш ¤к удв≥ч≥.

“орг≥вл¤ на колгоспному ринку залишалас¤ важливою дл¤ м≥ста, але у вказан≥ роки активного розширенн¤ зазнала мережа державноњ торг≥вл≥. Ќа початку 1956 року вона мала 229 магазин≥в, 247 к≥оск≥в, 150 њдалень, ресторан≥в, кафе та буфет≥в. јле до 70 в≥дсотк≥в њх було розм≥щено в центр≥ м≥ста. “ому нов≥ торгов≥ точки в≥дкривалис¤ переважно на околиц¤х. Ћише за 1961 р≥к у ѕолтав≥ було введено в д≥ю понад 60 торгових точок, у тому числ≥ ун≥вермаг, 22 магазини, 5 овочевих базар≥в. ѕродовжувалас¤ спец≥ал≥зац≥¤ магазин≥в та встановленн¤ в них касових апарат≥в.

“а все ж торг≥вл¤ задовольн¤ла попит населенн¤ далеко не на вс≥ товари. ќб'Їктивно не вистачало м'¤са ≥ масла, але трапл¤лис¤ перебоњ нав≥ть у продажу таких продукт≥в, ¤к с≥ль, цукор, г≥рчиц¤, ¤к≥ були на складах ≥ не потрапл¤ли на прилавки т≥льки через нерозторопн≥сть торгових прац≥вник≥в.

‘актично до початку 60-х рок≥в тривала в≥дбудова ѕолтави. ” той час перевага в≥ддавалас¤ кап≥тальному буд≥вництву. «а 1956 Ч 1957 роки в нього вклали 170 м≥льйон≥в карбованц≥в. Ѕули введен≥ в експлуатац≥ю вокзал ѕолтава- ињвська, тарний завод, дит¤ча пол≥кл≥н≥ка, будинок м≥ськкому  ѕ”, м≥ський Ѕудинок культури, зал≥зобетонний м≥ст через ¬орсклу та невеликий м≥ст через “арапуньку. ” 1958 Ч 1959 роках було зак≥нчено буд≥вництво музично-драматичного театру, споруджено автобусну станц≥ю, обласний арх≥в, шл¤хопров≥д через зал≥зницю. ” цей час створено пол≥гон зал≥зобетонних вироб≥в, перетворений п≥зн≥ше на завод зал≥зобетонних конструкц≥й. 1960 року почалос¤ буд≥вництво, а в травн≥ 1963 року стала до ладу перша черга заводу газорозр¤дних ламп. Ўвидкими темпами споруджували завод штучних алмаз≥в та алмазного ≥нструменту ≥ завод х≥м≥чного машинобудуванн¤.

—кладн≥ше йшло житлове буд≥вництво. Ќа початок 1956 року населенн¤ ѕолтави становило вже 131771 чолов≥к. –озширенн¤ промислового буд≥вництва викликало приплив с≥льського населенн¤, водночас багато промислових колектив≥в (паровозоремонтний завод, м'¤сокомб≥нат, бавовнопр¤дильна фабрика, машинобуд≥вний завод тощо) зовс≥м не споруджували квартир. ƒавалис¤ взнаки ≥ насл≥дки в≥йни. ” середи-(208)н≥ 50-х рок≥в житлофонд ѕолтави не дос¤г нав≥ть довоЇнного р≥вн¤, тод≥ ¤к населенн¤ зросло у п≥втора рази.

Ќа початок 1956 року в м≥ст≥ було 2366 житлових будинк≥в. Ћише один з них був п'¤типоверховим, 11 Ч чотириповерховими. ѕереважно ж ѕолтава лишалас¤ одноповерховим м≥стом. ѕредставники м≥сцевоњ влади добре усв≥домлювали цю проблему. ѕитанн¤ про житлове буд≥вництво дуже часто порушувалос¤ на зас≥данн¤х р≥зного р≥вн¤, але не вистачало кошт≥в. ќсновним лишалос¤ в≥домче буд≥вництво. “ак, у 1957 роц≥ було здано 8 експлуатац≥ю 24,9 тис¤ч≥ квадратних метр≥в житла, у тому числ≥ в≥домчого Ч 16,3 тис¤ч≥, ≥ндив≥дуального Ч 5,2 тис¤ч≥, комунального Ч лише 3,5 тис¤ч≥ квадратних метр≥в. «а два наступн≥ роки було введено в д≥ю 68,8 тис¤ч≥ квадратних метр≥в житловоњ площ≥. ѕереважно це були ≥ндив≥дуальн≥ будинки та будинки з малогабаритними квартирами, що змусило нав≥ть вести мову про випуск полтавськими фабриками малогабаритних та компактних мебл≥в. ƒуже низькою ви¤вилас¤ ¤к≥сть буд≥вельних роб≥т; димоходи та вентил¤ц≥йн≥ канали забит≥ буд≥вельним см≥тт¤м, канал≥зац≥йн≥, опалювальн≥ та водог≥нн≥ трубопроводи прот≥кали в м≥сц¤х з'Їднань, п≥длоги настелен≥ нер≥вно. ѕопри те, малогабаритн≥, нап≥вготов≥ квартири сприймалис¤ ¤к велике благо. Ќа той час у м≥ст≥ було понад 180 авар≥йних будинк≥в, в ¤ких проживало 800 с≥мей. ѕонад 200 будинк≥в потребували кап≥тального ремонту.

¬иникли ≥ проблеми з м≥сц¤ми забудови та комун≥кац≥¤ми. ѕ≥дприЇмства прагнули зводити своЇ житло поблизу основного виробництва. јле на 1959 р≥к вс≥ пустир≥ в центральних районах м≥ста вже були забудован≥, тому головний арх≥тектор м≥ста Ћ. —. ¬айнгорт вн≥с пропозиц≥ю добиватис¤ концентрац≥њ житлового буд≥вництва, вести його кварталами ≥ за типовими проектами, щоб знизити соб≥варт≥сть роб≥т.

¬ажкою була проблема ≥нфраструктури. ” 1956 роц≥ лише 28,8 в≥дсотка полтавських будинк≥в були обладнан≥ водогоном, 22,7 Ч канал≥зац≥Їю, 20,1 Ч центральним опаленн¤м, 5,6 Ч газом, 13,6 Ч ванною або душем, 99,7 в≥дсотка Ч електрикою.

ƒжерелом водопостачанн¤ служили 12 артез≥анських свердловин, розм≥щених у долин≥ ¬орскли, њх загальна потужн≥сть дор≥внювала 14 тис¤чам кубометр≥в на добу. ¬улична мережа водогону дос¤гала в 1956 роц≥ 91 к≥лометра. ѕолтавц≥ брали воду ≥з 118 колонок.

ѕочалас¤ ≥ газиф≥кац≥¤ ѕолтави на баз≥ –адченк≥вського родовища газу, що на ћиргородщин≥. ¬же через три роки в м≥ст≥ було прокладено 66 к≥лометр≥в труб, газиф≥ковано 7,5 тис¤ч≥ квартир ≥ 138 котельних.

Ќа початку 60-х рок≥в, коли почалос¤ спорудженн¤ заводу штучних алмаз≥в, житлове буд≥вництво перем≥стилос¤ в основному на п≥вдень м≥ста, де виростав новий м≥крорайон Ч јлмазний. јле багатоповерхове буд≥вництво ≥ в цей час ≥шло пов≥льно, а забудова де¤ких близьких до центру вулиць одноповерховими будинками, очевидно, була помилкою. Ќав≥ть у 1966 роц≥ 600 с≥мей полтавц≥в жило в авар≥йних будинках ≥ понад 500 с≥мей Ч у п≥двалах ≥ нап≥вп≥двалах.

Ќезважаючи на труднощ≥, увага зверталас¤ ≥ на наведенн¤ пор¤дку та благоустр≥й м≥ста. 1958 року в ѕолтав≥ було орган≥зовано ƒЌƒ (добров≥льн≥ народн≥ дружини), ≥ на вулиц¤х разом з м≥л≥ц≥Їю вперше з'¤вилис¤ дружинники. ” березн≥ 1961 року було затверджено розроблений управл≥нн¤м головного арх≥тектора та м≥ськкомунгоспом трир≥чний план озелененн¤ обласного центру. Ќа 346 гектарах планувалос¤ посадити 533,4 тис¤ч≥ дерев ≥ 1205 тис¤ч кущ≥в. Ќарешт≥ було приведено в (209) пор¤док ≥ дес¤ть м≥ських фонтан≥в, ¤к≥ ран≥ше майже не д≥¤ли.

¬т≥м, проблем лишалос¤ багато. ’оча в 1960 роц≥ в м≥ст≥ працювало 200 дв≥рник≥в, нав≥ть новоасфальтован≥ вулиц≥ були брудними. „асто населенн¤ лишалос¤ байдужим до цих проблем. “ак, восени 1959 року було проведено велику роботу по очищенню в≥д см≥тт¤, ¤ке збиралос¤ роками, вулиц≥ Ўолом-јлейхема. “а вже навесн≥ вона була такою ж забрудненою.

—кладною залишалас¤ еколог≥чна ситуац≥¤. „ерез малу спроможн≥сть ≥снуючого канал≥зац≥йного колектора грунт псували ст≥чн≥ води м'¤сокомб≥нату, пр¤дильноњ фабрики, ол≥йжиркомб≥нату та ≥нших п≥дприЇмств. ѕов≥тр¤ забруднювали промислов≥ викиди, не вистачало води.

Ќагадувало про себе ≥ в≥длунн¤ далекоњ в≥йни. “ак, у червн≥ 1960 року було розм≥новано великий склад боЇприпас≥в ≥ зброњ на стад≥он≥ Ђƒинамої.

” зв'¤зку з розбудовою м≥ста дедал≥ важлив≥шою ставала проблема транспорту. Ќа початок 1957 року в м≥ст] було вже 1567 вантажних автомоб≥л≥в, 330 Ч легкових, 90 автобус≥в ≥ 115 автомоб≥л≥в спецпризначенн¤. Ѕагато домоуправл≥нь, дитсадк≥в та ≥нших заклад≥в ще мали своњх коней, ¤ких вони передали на утриманн¤ в≥зникам, котр≥ вважалис¤ прац≥вниками цих заклад≥в. ¬≥зники к≥лька дн≥в на тиждень використовували коней у своњх ц≥л¤х, заробл¤ючи таким чином не лише соб≥ на житт¤, а й на фураж кон¤м.

” 1959 роц≥ зам≥сть др≥бних, малорентабельних створено велик≥ автогосподарства загального користуванн¤. ÷е дозволило на чверть зб≥льшити вантажооб≥г транспорту. јле лишалас¤ проблема перевезенн¤ пасажир≥в. „астково вона була вир≥шена з пуском у 1962 роц≥ першоњ тролейбусноњ л≥н≥њ, ¤ку обслуговували 8 тролейбус≥в.

¬ажливою под≥Їю дл¤ полтавц≥в стало ≥ налагодженн¤ прийманн¤ телепередач. ” 1958 роц≥ збудовано телевежу, а 23 вересн¤ 1960 року в≥дбулас¤ перша передача полтавського телебаченн¤. Ќа той час жител≥ м≥ста вже мали 300 телев≥зор≥в ≥ 32611 рад≥оточок.

ѕолтава традиц≥йно залишалас¤ одним ≥з пров≥дних культурних центр≥в ”крањни. 1956 року тут створено обласну ф≥л≥ю —п≥лки письменник≥в —–—–, у склад≥ ¤коњ було 11 член≥в, 7 з них Ч полтавц≥. “а м≥сто не мало свого видавництва, досить с≥рою вигл¤дала обласна газета Ђ«ор¤ ѕолтавщиниї. ¬она майже не порушувала проблем, пов'¤заних з розвитком м≥ста. ѕереважали тр≥скуч≥, запол≥тизован≥ передруки з центральних газет.

” 1959 роц≥ м≥сто мало 9 клуб≥в ≥ ѕалац≥в культури, 2 к≥нотеатри, 6 музењв, 4 к≥номайданчики та понад 150 б≥бл≥отек. јле багато з них м≥стилос¤ у пристосованих прим≥щенн¤х, а переважна маса книг обласноњ б≥бл≥отеки збер≥галас¤ штабел¤ми.

—ередина 50-х рок≥в в≥дзначалас¤ терпимим ставленн¤м до церкви. ¬ област≥ було в≥дкрито р¤д рел≥г≥йних громад. јле починаючи з 1958 року р≥зко загострюЇтьс¤ атењстична пропаганда. “од≥ ж припинено д≥¤льн≥сть ¬с≥хсв¤тськоњ церкви, що м≥стилас¤ на територ≥њ колишнього старого цвинтар¤ б≥л¤ школи є 27. Ѕуд≥влю передали школ≥ п≥д виробнич≥ майстерн≥.

8 липн¤ 1960 року закрито ’рестовоздвиженський ж≥ночий монастир. ÷им була завершена двор≥чна кампан≥¤, ¤ка почалас¤ з проханн¤ ректора пед≥нституту про передачу прим≥щень монастир¤ п≥д житло студент≥в. «гадаЇмо тут, що з 1923 року, п≥сл¤ першого закритт¤ монастир¤, ≥ по 1941 ≥нститут теж використовував його прим≥щенн¤ ¤к гуртожиток дл¤ студент≥в та п≥д квартири дл¤ викладач≥в. ѕ≥сл¤ другого закритт¤ обител≥ 48 монашок пере-(210)везли до ћиколањвського ж≥ночого монастир¤ в Ћебедин на „еркащин≥, а ще 39 Ч роз'њхалис¤ на проживанн¤ до родич≥в. јле вс≥ житлов≥ корпуси передали не пед≥нституту, а обласн≥й допом≥жн≥й школ≥-≥нтеркату дл¤ розумово в≥дсталих д≥тей.

” березн≥ 1961 року прийн¤то р≥шенн¤ про закритт¤ ѕокровськоњ церкви. ” ньому зазначалос¤: ЂЌа проханн¤ труд¤щих м≥ста та област≥ на територ≥њ ÷ентрального колгоспного ринку розпочато буд≥вництво критого ринку. Ќа територ≥њ центрального базару находитьс¤ садиба ѕокровськоњ церкви (в ц≥й функц≥онуЇ кафедральний собор), ¤ка заважаЇ буд≥вництву критого ринку, а також нормальн≥й робот≥ базару. ¬≥дв≥дувач≥ церкви затрудн¤ють роботу таксомоторного парку, що знаходитьс¤ проти церкви, ≥ створюють небезпеку дл¤ вуличного рухуї.

 афедральний собор було перенесено до ћакар≥вськоњ церкви, а гарну ѕокровську церкву, побудовану ще у 1800 роц≥ з цегли, було знесено у 1962 роц≥. —л≥д в≥дзначити, що на ц≥ д≥њ м≥сцев≥ власт≥ одержали не лише дозв≥л з центру, але ≥ згоду полтавського Їпископа јл≥п≥¤. “од≥ ж у ѕолтав≥ перестали ≥снувати громади ≥удейського спов≥данн¤ та адвентист≥в сьомого дн¤.

“а незважаючи на активну атењстичну пропаганду ≥ акти вандал≥зму, населенн¤ ще м≥цно трималос¤ звичањв. “ак, 1961 року в м≥ст≥ було охрещено 1206 д≥тей, або б≥льше половини народжених. 236 похоронних ритуал≥в в≥дбулос¤ ≥з св¤щеником. “ому власт≥ вжили ≥ економ≥чних санкц≥й. ћ≥ський ф≥нансовий в≥дд≥л посилив контроль за тим, щоб рел≥г≥йн≥ общини не займалис¤ доброд≥йн≥стю, не подавали пожертвувань ≥ не розпод≥л¤ли њх серед служител≥в культу та церковного активу.

Ќаприк≥нц≥ 50-х Ч початку 60-х рок≥в в основних рисах склалос¤ обличч¤ сучасноњ ѕолтави ¤к промислового ≥ культурного центру област≥.