Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в пол≥тичне кер≥вництво —–—– на чол≥ з≥ —тал≥ним, остаточно в≥дмовившись в≥д непу, вз¤ло курс на створенн¤ адм≥н≥стративно-командноњ системи Ч з жорстким централ≥зованим плануванн¤м, р≥зким обмеженн¤м сфери д≥њ товарно-грошових в≥дносин та впровадженн¤м директивних, позаеконом≥чних метод≥в управл≥нн¤ економ≥кою. ” цих умовах почала зд≥йснюватись форсована ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ крањни, покликана привести до переважанн¤ в економ≥ц≥ великого промислового виробництва, зб≥льшенн¤ чисельност≥ роб≥тничого класу та зростанн¤ м≥ст.

–озвиток народного господарства, починаючи з 1928 року, визначавс¤ п'¤тир≥чними планами, ¤к≥ диктували економ≥чн≥ показники дл¤ кожноњ республ≥ки, област≥, району, м≥ста. ѕерший п'¤тир≥чний план, складений дл¤ ѕолтавського округу та м≥ста ѕолтави з участю голови окрвиконкому “.—. ¬инникова, голови м≥ськради ќ.≤. ¬ерби, голови окрплану ћ.≤. ѕопова, пров≥дних спец≥ал≥ст≥в-економ≥ст≥в, враховував особливост≥ попереднього розвитку народного господарства краю. ќск≥льки м≥сто мало багато др≥бних нап≥вкустарних п≥дприЇмств ≥з виробництва панч≥х, рукавиць, трикотажу, було заплановано розгорнути масовий випуск ц≥Їњ продукц≥њ, але вже на баз≥ високомехан≥зованого фабричного виробництва. ƒл¤ забезпеченн¤ перероб-(155)ки с≥льськогосподарськоњ сировини ѕолтавщини нам≥чалось збудувати к≥лька п≥дприЇмств харчовоњ промисловост≥. ¬≥дпов≥дно металообробн≥ заводи ≥ майстерн≥ п≥сл¤ реконструкц≥њ мали перепроф≥люватис¤ на виробництво ≥ ремонт обладнанн¤ дл¤ легкоњ ≥ харчовоњ промисловост≥. ” кап≥тальне буд≥вництво нових п≥дприЇмств за п'¤тир≥чку передбачалос¤ вкласти 70 м≥льйон≥в карбованц≥в.

” в≥дпов≥дност≥ до планових накреслень у 1928 Ч 1929 роках у ѕолтав≥ стали до ладу панч≥шна фабрика, де працювало понад 1000 роб≥тниць, та рукавична фабрика ≥мен≥ 1 “равн¤. «а рахунок спорудженн¤ нових цех≥в та приЇднанн¤ др≥бних майстерень р≥с завод Ђћеталї. ѕ≥сл¤ переоснащенн¤ його новими металообробними верстатами роб≥тники та ≥нженери вз¤лис¤ освоювати випуск складноњ американськоњ трикотажноњ машини типу Ђ“омпк≥нсї, ¤ку до того ввозили з-за кордону. ѕри налагодженн≥ сер≥йного випуску машини спец≥ал≥сти заводу Ђћеталї не просто скоп≥ювали американський зразок, але й зробили його значно продуктивн≥шим. ƒл¤ цього довелос¤ спроектувати ≥ перерозрахувати техн≥чн≥ характеристики 350 деталей. ” 1931 роц≥ на завод≥ також було налагоджено випуск перших рад¤нських плоско-друкарських машин, ¤кими обладнувались районн≥ друкарн≥.

ќдним з найб≥льших п≥дприЇмств харчовоњ ≥ндустр≥њ в ”крањн≥ став утворений у 1929 роц≥ на баз≥ колишньоњ холодоб≥йн≥ споживчоњ кооперац≥њ ѕолтавський м'¤сокомб≥нат. ѕ≥дприЇмство було розраховане на заб≥й та переробку щороку до 150 тис¤ч гол≥в великоњ рогатоњ худоби, 100 тис¤ч свиней, 600 тис¤ч курей та ≥ншоњ птиц≥.  омб≥нат мав потужний холодильник, цехи по виготовленню ковбас, копченостей, консерв≥в та ≥ншоњ м'¤сноњ продукц≥њ. « ≥нших переробних п≥дприЇмств, споруджених у перш≥й п'¤тир≥чц≥, пом≥тне м≥сце займали ол≥йзавод (1928 р.) та комб≥кормовий (1930 p.).

” 1929 роц≥ найстар≥ше п≥дприЇмство ѕолтави Ч паровозоремонтн≥ майстерн≥ Ч п≥сл¤ кап≥тальноњ реконструкц≥њ одержало статус заводу. ¬иробнич≥ потужност≥ ѕѕ–« дозвол¤ли щор≥чно ремонтувати до 240 паровоз≥в 13 сер≥й. ” 1931 роц≥, освоњвши нов≥тн≥ технолог≥њ, колектив встановив два св≥тових рекорди швидкост≥ ремонту локомотив≥в. ƒосв≥д заводчан вивчали вс≥ паровозоремонтн≥ п≥дприЇмства крањни.

” липн≥ 1931 року стала до ладу ѕолтавська фабрика медичних термометр≥в Ч перше п≥дприЇмство такого проф≥лю в ”крањн≥. ƒо цього термометри в республ≥ку завозили з Ќ≥меччини. «а п≥втора року в м≥ст≥ була споруджена пол≥граф≥чна фабрика, ¤ку урочисто в≥дкрили в жовтн≥ 1931 року. ѓњ виробнич≥ потужност≥ дозволили щом≥с¤ц¤ випускати в св≥т до 1,5 м≥льйона прим≥рник≥в книжок. “ут же друкувалас¤ газетна продукц≥¤, виготовл¤лис¤ учн≥вськ≥ зошити.

« початку ≥ндустр≥ал≥зац≥њ парт≥йн≥ ≥ профсп≥лков≥ органи м≥ста посилено впроваджували на промислових п≥дприЇмствах так зване соц≥ал≥стичне змаганн¤, покликане п≥дн¤ти продуктивн≥сть прац≥ роб≥тник≥в без належного матер≥ального стимулюванн¤. ѕри цьому змаганн¤ намагалис¤ видати за про¤в трудового ентуз≥азму мас. Ќасправд≥ його насаджували директивними методами згори. ƒень 21 кв≥тн¤ 1929 року напередодн≥ в≥дкритт¤ XVI всесоюзноњ парт≥йноњ конференц≥њ, ¤ка затвердила план першоњ п'¤тир≥чки, був проголошений днем початку соц≥ал≥стичного змаганн¤ в ѕолтав≥. Ќа фабриках, заводах, у буд≥вельних орган≥зац≥¤х, арт≥л¤х промисловоњ кооперац≥њ проводилась кампан≥¤ укладанн¤ угод про виконанн¤ ≥ перевиконанн¤ виробничих норм. ¬се це робилос¤ п≥д гаслом (157) Ђѕ'¤тир≥чку Ч за чотири роки!ї. « 1 жовтн¤ 1930 року стали проводитис¤ дн≥ ударника, п≥д час ¤ких роб≥тник≥в об'Їднували у найменован≥ за в≥йськовою терм≥нолог≥Їю ударн≥ та штурмов≥ бригади. “ак≥ бригади брали на себе п≥двищен≥ соцзобов'¤занн¤. ¬провадженн¤ ударницького руху велос¤ формально, насамперед йшла гонитва за його масов≥стю. ¬же на к≥нець 1930 року в ударних бригадах рахувалос¤ 77 в≥дсотк≥в ус≥х роб≥тник≥в м≥ста, хоча далеко не вс≥ вони могли працювати з високою продуктивн≥стю. ќбстеженн¤, проведене 1932 року на 11 великих промислових п≥дприЇмствах ѕолтави, показало, що ≥з загальноњ к≥лькост≥ ударник≥в норми вироб≥тку виконували т≥льки 43 в≥дсотки. Ќав≥ть кер≥вники профсп≥лок м≥ста змушен≥ були констатувати: Ђ„асто ми маЇмо справу з ударництвом лише на папер≥ї.

«вичайно, серед роб≥тник≥в, службовц≥в, ≥нженерно-техн≥чних прац≥вник≥в було чимало людей, ¤к≥ сумл≥нно ставилис¤ до прац≥. ” даному випадку спрацьовували переважно матер≥альн≥ мотиви Ч бажанн¤ мати б≥льшу платню, швидше отримати житло. ѕевний час, особливо серед молод≥, трималас¤ нањвна в≥ра, н≥бито ≥з завершенн¤м буд≥вництва Ђфундаменту соц≥ал≥змуї матер≥альний р≥вень житт¤ р≥зко зросте, що в свою чергу живило трудовий ентуз≥азм людей.

« великими труднощами довелос¤ з≥ткнутис¤ при освоЇнн≥ складноњ ≥ндустр≥альноњ техн≥ки. «а 1928 Ч 1932 роки чисельн≥сть роб≥тник≥в у ѕолтав≥ зросла у 2,2 раза (з 6415 до 13024 чолов≥к). ѕереважною б≥льш≥стю колективи новозбудованих ≥ реконструйованих завод≥в ≥ фабрик формувалис¤ з роб≥тник≥в др≥бних нап≥вкустарних п≥дприЇмств, а також колишн≥х сел¤н, що прибули до ѕолтави, р¤туючись в≥д примусовоњ колектив≥зац≥њ. Ќов≥ промислов≥ кадри мали низьку виробничу квал≥ф≥кац≥ю ≥ були, ¤к правило, малописьменними. ѕитома вага неквал≥ф≥кованих роб≥тник≥в на паровозоремонтному завод≥ в 1932 роц≥ становила 57, на завод≥ Ђћеталї Ч 50 в≥дсотк≥в. ўе г≥рша ситуац≥¤ складалас¤ на м'¤сокомб≥нат≥ та в ≥нших колективах легкоњ ≥ харчовоњ промисловост≥. “ому одночасно з буд≥вництвом п≥дприЇмств, обладнанн¤м њх промисловим устаткуванн¤м зд≥йснювалась п≥дготовка молод≥ через систему фабрично-заводського учн≥вства та техн≥чне навчанн¤ роб≥тник≥в безпосередньо на заводах ≥ фабриках. Ўколи ‘«” м≥ста в к≥нц≥ першоњ п'¤тир≥чки п≥сл¤ 6 Ч 9-м≥с¤чного терм≥ну навчанн¤ випускали близько 2 тис¤ч роб≥тник≥в. Ќа 20 основних промислових п≥дприЇмствах 5300 роб≥тник≥в в≥дв≥дували 172 гуртки техн≥чного навчанн¤. ≤ все-таки цього було ¤вно недостатньо дл¤ ¤к≥сного освоЇнн¤ техн≥ки. ѕогано навчен≥ роб≥тники часто псували техн≥ку, через поломки велика к≥льк≥сть њњ простоювала. Ќав≥ть на паровозоремонтному завод≥, ¤кий вважавс¤ на той час передовим п≥дприЇмством, використанн¤ верстат≥в становило 75 в≥дсотк≥в. Ќизька зароб≥тна плата, поган≥ умови прац≥, нехтуванн¤ техн≥кою безпеки породжували велику плинн≥сть кадр≥в. Ќа п≥дприЇмства легкоњ промисловост≥ м≥ста в 1932 роц≥ на роботу було прийн¤то 5500 роб≥тник≥в, а зв≥льнилос¤ Ч 6646. ѕрогули дос¤гали 13 в≥дсотк≥в в≥д зад≥¤ноњ робочоњ сили.

“а, незважаючи на вс≥ ц≥ недол≥ки, промисловий потенц≥ал ѕолтави зростав. Ќа к≥нець 1932 року варт≥сть виробленоњ промисловоњ продукц≥њ дор≥внювала 110 м≥льйонам карбованц≥в проти 33 м≥льйон≥в у 1928 роц≥. Ѕурхливе промислове буд≥вництво викликало попит на робочу силу ≥ в к≥нцевому рахунку забезпечило повну зайн¤т≥сть населенн¤. 1929 року у м≥ст≥ нараховувалось 7 тис¤ч безроб≥тних, на 1 кв≥тн¤ 1930-го Ч 4,5 тис¤ч≥, здеб≥льшого до-(158)машн≥х господарок. ” 1931 роц≥ безроб≥тних вже заф≥ксовано не було.

” пер≥од другоњ ≥ перших рок≥в третьоњ п'¤тир≥чок головна увага прид≥л¤лас¤ не ст≥льки буд≥вництву в ѕолтав≥ нових завод≥в ≥ фабрик, ск≥льки реконструкц≥њ вже д≥ючих та освоЇнню встановленого там промислового устаткуванн¤. ” зв'¤зку з цим безперервне нарощуванн¤ розм≥ру кап≥таловкладень у промислов≥сть м≥ста, ¤ке було характерне дл¤ к≥нц¤ 20-х Ч першоњ половини 30-х рок≥в, поступово п≥шло на спад. якщо в 1936 роц≥ ц≥ кап≥таловкладенн¤ становили 26,9 м≥льйона, в 1937 Ч 14,2 м≥льйона, то в 1939 роц≥ Ч лише 11 м≥льйон≥в карбованц≥в.

Ќайб≥льшою новобудовою середини 30-х рок≥в стала бавовнопр¤дильна фабрика на 100 тис¤ч веретен. —порудженн¤ њњ почалось у травн≥ 1934-го, а р≥вно через два роки фабрика дала першу продукц≥ю. Ќа повну потужн≥сть п≥дприЇмство розгорнуло роботу в 1940 роц≥, коли за добу в середньому виробл¤лось 24,5 тонни пр¤ж≥. —воЇю продукц≥Їю фабрика задовольн¤ла потреби половини вс≥Їњ трикотажноњ промисловост≥ ”крањни.

 олектив заводу Ђћеталї одночасно ≥з нарощуванн¤м виробничих потужностей свого п≥дприЇмства та розбудовою нових цех≥в р≥зко п≥двищив випуск складного трикотажного обладнанн¤, в тому числ≥ ≥ верстат≥в-автомат≥в. ƒиректор заводу ™.ћ. Ўир¤Їв, начальник механ≥чного цеху √.ƒ. ѕрудський, конструктор ¬.≤. ƒедушевський, ≥нженери ќ.≤.  ононов ≥  .√. —ос¤к, ливарники ¬.≤. „еревко, ѕ.ƒ. √онтаренко, слюсар≥ “.≤. ѕустогородський, ƒ.ѕ. ≤щенко та ≥нш≥ доклали чимало зусиль дл¤ впровадженн¤ нових технолог≥й. “ворча сп≥вдружн≥сть роб≥тник≥в та ≥нженерно-техн≥чного персоналу дала добр≥ результати. ” 1940 роц≥ в пор≥вн¤нн≥ з 1925 завод у 122 рази зб≥льшив випуск валовоњ продукц≥њ, к≥льк≥сть працюючих зросла в 25 раз≥в, а продуктивн≥сть прац≥ Ч в 10.

«ростали потужност≥ ≥ п≥дприЇмств харчовоњ промисловост≥. ” роки другоњ п'¤тир≥чки в ѕолтав≥ став до ладу новий механ≥зований хл≥бозавод. ”дв≥ч≥ зб≥льшив випуск своЇњ продукц≥њ м'¤сокомб≥нат ” 1936 роц≥ при комб≥нат≥ почала д≥¤ти Їдина в —–—– струнна фабрика, а в 1939 м'¤сокомб≥нат освоњв виробництво такого ц≥нного медичного препарату, ¤к гематоген.

≤ндустр≥альний розвиток крањни в роки другоњ п'¤тир≥чки теж намагалис¤ форсувати, експлуатуючи в≥ру в краще майбутнЇ, вишукуючи нов≥ форми соцзмаганн¤. « осен≥ 1935 року в ѕолтав≥, ¤к ≥ в ц≥лому по —–—–, стали пропагувати стахан≥вський рух. ќб'Їктивно в≥н був викликаний тим, що поступово росла квал≥ф≥кац≥¤ роб≥тник≥в, вони опановували нову техн≥ку, а п≥сл¤ того, ¤к були введен≥ б≥льш прогресивн≥ системи оплати прац≥, у людей з'¤вилас¤ ≥ матер≥альна зац≥кавлен≥сть у результатах своЇњ роботи. ѕерш≥ стахан≥вц≥ з'¤вилис¤ на панч≥шн≥й фабриц≥, пот≥м у рух включилис¤ роб≥тники м'¤сокомб≥нату та ≥нших п≥дприЇмств. ј в 1936 роц≥ стахан≥вц≥в, до числа ¤ких зараховувались роб≥тники, котр≥ виконували норми вироб≥тку на 120 ≥ б≥льше процент≥в, по м≥сту нараховувалось 4960, або 31 в≥дсоток в≥д загальноњ к≥лькост≥ роб≥тник≥в.

«а вказ≥вкою згори адм≥н≥страц≥¤, парткоми ≥ профкоми п≥дприЇмств влаштували чергову кампан≥ю проведенн¤ стахан≥вських дн≥в, тижн≥в, декад, дл¤ перших стахан≥вц≥в створювали особливо спри¤тлив≥ умови прац≥, нер≥дко приписували њм фактично виконану ≥ншими роботу. ¬се це породжувало Ђрекордоман≥юї, по¤ву Ђлиповихї стахан≥вц≥в. ” той час по вс≥й ѕолтавщин≥ лунало ≥м'¤ машин≥ста ѕолтавського паровозного депо ….ћ. яцини. (159) 1936 року в≥н виступив з почином зб≥льшити середньодобовий проб≥г паровоз≥в, знизити час перебуванн¤ њх у проф≥лактичному ремонт≥. —початку цей почин базувавс¤ на вм≥лому, новаторському використанн≥ техн≥ки, тож давав добр≥ результати. «авд¤ки цьому середньодобовий проб≥г паровоз≥в депо у вересн≥ 1936 року становив 325 к≥лометр≥в при норм≥ 287, продуктивн≥сть прац≥ в ремонтних цехах зросла на 37 в≥дсотк≥в. Ѕлискуче складалас¤ кар'Їра ≥ в яцини. …ого призначили начальником депо, обрали депутатом ¬ерховноњ –ади —–—–. “а незабаром …. яцина ≥ його посл≥довники у гонитв≥ за новими рекордами стали по-рвацьки експлуатувати паровози, що вело до њх передчасного зношенн¤ ≥ авар≥й. ўоб припинити дезорган≥зац≥ю роботи паровозного депо, без зайвого галасу в≥дмовилис¤ в≥д Ђстахан≥вського починуї, а яцину послали до ћоскви на навчанн¤.

—тахан≥вський рух дав короткочасний ефект. ” 1935 Ч 1937 роках спостер≥гавс¤ середньор≥чний прир≥ст продуктивност≥ прац≥ на промислових п≥дприЇмствах м≥ста до 10 в≥дсотк≥в. “а п≥сл¤ того, ¤к на фабриках ≥ заводах ввели, ор≥Їнтуючись на показники окремих стахан≥вц≥в, п≥двищен≥ норми вироб≥тку дл¤ вс≥х роб≥тник≥в, зам≥сть оч≥куваного зростанн¤ виробництва нам≥тилась тенденц≥¤ до його стагнац≥њ. ” 1936 роц≥ середн≥й вироб≥ток продукц≥њ на одного роб≥тника в ѕолтав≥ становив 10,8 тис¤ч≥ карбованц≥в, у 1937 Ч 11,7 тис¤ч≥, в 1938 Ч 12,0 ≥ в 1939 роц≥ Ч теж 12,0 тис¤ч карбованц≥в. Ќа п≥дприЇмствах зб≥льшилис¤ плинн≥сть кадр≥в, прогули, зап≥зненн¤.

Ќапередодн≥ в≥йни кер≥вництво крањни, не прокладаючись б≥льше на ентуз≥азм, вдалось до дракон≥вських метод≥в налагодженн¤ трудовоњ дисципл≥ни. 26 червн¤ 1940 року був прийн¤тий указ ѕрезид≥њ ¬ерховноњ –ади —–—–, за ¤ким роб≥тник≥в ≥ службовц≥в, що вчинили прогул чи нав≥ть на 20 хвилин зап≥знилис¤ на роботу, в≥ддавали п≥д суд. «астосуванн¤ цього карального указу набуло масового поширенн¤. ” друг≥й половин≥ 1940 року на ѕолтавському паровозоремонтному завод≥, колектив ¤кого нал≥чував 3607 чолов≥к, за цим указом було засуджено 350 чолов≥к, тобто кожен дес¤тий роб≥тник ≥ службовець, з них 66 прац≥вник≥в потрапили до в'¤зниц≥, а решта отримали примусов≥ роботи з в≥драхуванн¤м на користь держави 20 в≥дсотк≥в зароб≥тку. ѕод≥бна картина спостер≥галась ≥ на ≥нших п≥дприЇмствах.

«авд¤ки зусилл¤м полтавц≥в њх р≥дне м≥сто вже в довоЇнн≥ роки перетворилос¤ у важливий центр харчовоњ ≥ легкоњ ≥ндустр≥њ ”крањни. Ќа початок 1940 року в ѕолтав≥ д≥¤ло 231 п≥дприЇмство союзного, республ≥канського ≥ обласного п≥дпор¤дкуванн¤, де працювали 20159 роб≥тник≥в. ” 1939 роц≥ випуск валовоњ промисловоњ продуц≥њ дос¤г 266,3 м≥льйона карбованц≥в, тобто перевищив р≥вень 1932 року у 2,5 раза. ≤з загального обс¤гу випущеноњ в 1939 роц≥ валовоњ продукц≥њ 72,4 в≥дсотка виробл¤лос¤ на п≥дприЇмствах легкоњ ≥ харчовоњ промисловост≥.

17 с≥чн¤ 1939 року був проведений всесоюзний перепис населенн¤, ¤кий дав ц≥нн≥ п≥дсумков≥ в≥домост≥ ≥ про жител≥в ѕолтави напередодн≥ в≥йни. «агальна чисельн≥сть населенн¤ м≥ста складала 130,5 тис¤ч≥ чолов≥к, з них чолов≥к≥в 59,9 тис¤ч≥ (45,9 в≥дсотка), ж≥нок 70,6 тис¤ч≥ (54,1 в≥дсотка). ѕитома вага украњнц≥в серед жител≥в ѕолтави становила 78,5 в≥дсотка, Їврењв Ч 9,9, рос≥¤н Ч 9,5, ≥нших нац≥ональностей Ч 2,1 в≥дсотка. ” результат≥ ≥ндустр≥ального розвитку м≥ста докор≥нним чином зм≥нилась соц≥альна структура населенн¤. ѕан≥вне становище в н≥й зайн¤ли представники клас≥в ≥ соц≥альних груп, пов'¤заних з усусп≥льненим (160) сектором народного господарства. —еред жител≥в м≥ста 49 в≥дсотк≥в були роб≥тниками, 38,4 Ч службовц¤ми, 5,6 Ч колгоспниками, 5,4 Ч кооперативними кустар¤ми, 0,7 Ч некооперативними кустар¤ми, 0,1 в≥дсотка Ч сел¤нами-одноос≥бниками. —оц≥альна приналежн≥сть 0,8 в≥дсотка жител≥в не була визначена.

¬становленн¤ в к≥нц≥ 20-х Ч на початку 30-х рок≥в стал≥нського авторитарного режиму внесло значн≥ зм≥ни у пол≥тичну систему сусп≥льства, зокрема, р≥зко знизило ≥ без того обмежену роль –ад. ‘ормально будучи органом народовладд¤, ѕолтавська м≥ськрада мало що вир≥шувала самост≥йно, без попереднього схваленн¤ на бюро м≥ськкому  ѕ(б)”. —клад депутат≥в м≥ськради л≥д час вибор≥в 1928, 1931, 1934, 1939 рок≥в заздалег≥дь визначавс¤ встановленими згори пропозиц≥¤ми щодо стат≥, в≥ку, нац≥ональност≥, парт≥йност≥, соц≥ального походженн¤. ¬исуненн¤ одного кандидата на м≥сце, в≥дкрите голосуванн¤ (до прийн¤тт¤  онституц≥њ 1936 року) дозвол¤ло мати бажаний дл¤ парт≥йного кер≥вництва депутатський корпус. ѕолтавська м≥ськрада 1934 року скликанн¤, наприклад, мала серед депутат≥в 36,3 в≥дсотка комун≥ст≥в. ѕитома вага роб≥тник≥в-депутат≥в становила 45,7 в≥дсотка, службовц≥в Ч 38,1, домогосподарок Ч 13,8, ≥нших Ч 2,4 в≥дсотка. як ≥ ≥нш≥ громад¤ни, депутати були незахищеними в≥д репрес≥й. ƒосить в≥дзначити, що з 3491 депутата, обраного до складу м≥ськради а 1934 роц≥, до 1939 року 134 втратили св≥й мандат Ђза пол≥тичними мотивамиї, тобто за поданн¤м орган≥в Ќ ¬—, п≥сл¤ арешту, а то й розстр≥лу Ђнародних обранц≥вї.

Ѕюрократичн≥ методи кер≥вництва вс≥ма сферами житт¤ м≥ста з боку парт≥йно-державноњ номенклатури вели до байдужост≥ ≥ соц≥альноњ пасивност≥ простих полтавц≥в до громадських справ.

якщо в 1935 роц≥ у секц≥¤х м≥ськради працювало 765 актив≥ст≥в, то в 1939 Ч т≥льки 161, у квартальних ком≥тетах в≥дпов≥дно 1197 ≥ 150 чолов≥к.

—касуванн¤ непу ≥ утвердженн¤ антиринкового господарського механ≥зму негативно позначилос¤ на життЇвому р≥вн≥ труд¤щих. ќр≥Їнтац≥¤ на непом≥рно висок≥ темпи створенн¤ важкоњ ≥ндустр≥њ, жорсткий режим економ≥њ, спр¤мований на зб≥льшенн¤ частки нац≥онального доходу, що вилучалась ≥з споживанн¤ у виробничу сферу, породили ≥нфл¤ц≥ю ≥ зростанн¤ дорожнеч≥, за ¤кими не встигала зароб≥тна плата. ” 1927 роц≥ р≥чний фонд зарплати по ѕолтав≥ в перерахунку на одного роб≥тника становив 550, а в 1939 Ч 2800 карбованц≥в, тобто за 12 рок≥в зб≥льшивс¤ у 5 раз≥в, але державн≥ роздр≥бн≥ ц≥ни за цей же час зросли у 6 Ч 7 раз≥в.

≤нфл¤ц≥йн≥ процеси уже в к≥нц≥ 20-х рок≥в призвели до гострого деф≥циту продовольчих ≥ промислових товар≥в, основну масу ¤ких у 1928 Ч 1929 роках довелос¤ розпод≥л¤ти за картками, знизили роль торг≥вл≥ ¤к регул¤тора економ≥чних взаЇмов≥дносин м≥ж м≥стом ≥ селом.

” к≥нц≥ 1928 року мережа торговельних заклад≥в ѕолтави мала 1268 одиниць. ќсновну роль у реал≥зац≥њ товар≥в в≥д≥гравала споживча кооперац≥¤, ¤ка 1929 року охоплювала бюджет м≥ського споживача майже на 80 в≥дсотк≥в. ѕолтавський центральний роб≥тничий кооператив (÷– ) мав 29,6 тис¤ч≥ пайовик≥в ≥ його р≥чний товарооб≥г складав 19 м≥льйон≥в карбованц≥в. ¬веденн¤ картковоњ системи на основн≥ товари народного споживанн¤ в 1928 Ч 1929 роках зм≥нили суть ≥ функц≥њ споживчоњ кооперац≥њ. “орговельн≥ заклади перетворились у розпод≥льники, де споживачам у залежност≥ в≥д њх соц≥альноњ категор≥њ в≥дпускавс¤ м≥н≥мум продовольства ≥ промтовар≥в. ‘актична заборона в 1930 роц≥ приватноњ торг≥вл≥ (161) призвела до скороченн¤ торговельноњ мереж≥ в ѕолтав≥ на 975 одиниць. ” 1932 Ч 1933 роках у м≥ст≥ було 4 в≥дд≥ли роб≥тничого постачанн¤ та 8 окремих закритих роб≥тничих кооператив≥в, ¤к≥, в свою чергу, розпод≥л¤ли товари м≥ж п≥дприЇмствами, установами.

ќсобливо напружене становище з продовольством у м≥ст≥ склалос¤ в 1932 Ч 1933 роках. –об≥тники на день отримували 300 грам≥в хл≥ба, службовц≥ Ч 200 грам≥в. Ќа утриманц≥в видавалас¤ половинна норма. ¬≥льний продаж хл≥ба, нав≥ть за так званими комерц≥йними, непом≥рно високими, ц≥нами, у ѕолтав≥ до осен≥ 1933 року не зд≥йснювавс¤. ” зв'¤зку з проведенн¤м хл≥бозагот≥вельноњ кампан≥њ методом продрозкладки на колгоспи ≥ одноос≥бник≥в продаж хл≥ба ≥ хл≥бопродукт≥в на ринках м≥ста теж був заборонений. 23 листопада 1932 року бюро ѕолтавського м≥ськкому  ѕ(б)” прийн¤ло постанову Ђѕро посиленн¤ боротьби з спекул¤ц≥Їю хл≥бомї, ¤ка фактично заборонила торг≥влю хл≥бопродуктами ≥ зерном на ринках м≥ста.

«овс≥м ≥ншим було становище номенклатурних парт≥йно-державних прац≥вник≥в. ¬они забезпечувались продовольством у спец≥альних розпод≥льниках за ц≥лком нормальними споживацькими нормами. ѕосилен≥ щом≥с¤чн≥ пайки видавались уповноваженим м≥ськкому парт≥њ та м≥ськради, над≥сланим на село дл¤ проведенн¤ хл≥бозагот≥вель. „лени њх с≥мей теж отримували пайки ≥ харчувались у закрит≥й њдальн≥.

ѕ≥д час голодомору 1932 Ч 1933 рок≥в ѕолтава бачила тис¤ч≥ вмираючих сел¤н, що добрели до м≥ста в пошуках хл≥ба, але, окр≥м ц≥лковитоњ байдужост≥ властей ≥ траг≥чноњ смерт≥ п≥д парканом, н≥чого тут не знаходили. Ћише навесн≥ 1933 року в ѕолтав≥ почала д≥¤ти њдальн¤ на 111 ос≥б дл¤ голодуючих, що, звичайно, було вкрай недостатньо дл¤ пор¤тунку великоњ к≥лькост≥ людей. ѕолтавськ≥ вулиц≥ та вокзали знов, ¤к ≥ в роки громад¤нськоњ в≥йни, заповнили безпритульн≥ д≥ти, чињ батьки загинули в≥д голоду. ѕро масштаби цього страх≥тливого ¤вища скупо говор¤ть р¤дки постанови ѕолтавського м≥ськкому  ѕ(6)” в≥д 20 березн¤ 1933 року Ђѕро охорону дитинстваї, в ¤к≥й пропонувалос¤ створити н≥чл≥жку дл¤ д≥тей не менше н≥ж на 500 м≥сць, в≥дкрити дл¤ безпритульноњ малеч≥ ¤сла на 600 м≥сць, а бригадам м≥л≥ц≥њ через 2 Ч 3 дн≥ робити облави по ви¤вленню Ђброд¤чих д≥тейї, ¤ких в≥дправл¤ли до дитбудинк≥в ≥ колон≥й.

” середин≥ 30-х рок≥в, особливо п≥сл¤ врожайного 1933 року, зб≥льшенн¤ оплати трудодн¤ в колгоспах, дозволу колгоспникам в≥льно продавати продукц≥ю особистого присадибного господарства ≥ частину натуроплати, одержаноњ з громадського виробництва, становище з с≥льськогосподарськими продуктами в м≥ст≥ дещо пол≥пшилось. ” ѕолтав≥ функц≥онувало 5 колгоспних ринк≥в, почали систематично влаштовуватись передсв¤тков≥ базари ≥ ¤рмарки.

« великим полегшенн¤м зустр≥ли труд¤щ≥ м≥ста скасуванн¤ в 1935 роц≥ картковоњ системи ≥ переходу до нормальноњ роздр≥бноњ торг≥вл≥. ” ѕолтав≥ почали в≥дкриватис¤ нов≥, ¤к на т≥ часи, торговельн≥ заклади. Ќа Ќовобазарн≥й вулиц≥ збудували великий ун≥вермаг, на ∆овтнев≥й Ч культмаг. ” 1939 роц≥ м≥сто мало 277 магазин≥в ≥ 117 ¤ток. “оварооб≥г державноњ ≥ кооперативноњ торг≥вл≥ того року становив 210,5 м≥льйона карбованц≥в. “а, незважаючи на укрупненн¤ магазин≥в, ≥снуюча торговельна мережа в передвоЇнн≥ роки не дозвол¤ла належним чином обслуговувати покупц≥в, особливо на околиц¤х м≥ста, де гостро бракувало магазин≥в.

Ќапередодн≥ в≥йни централ≥зован≥ фонди постачанн¤ ѕолтави хл≥бом та хл≥бопродуктами знову були ур≥зан≥. (162) ќкр≥м того, зменшилась оплата трудодн¤ зерном (за п≥дсумками врожаю 1939 року чверть колгосп≥в ѕолтавськоњ област≥ видала колгоспникам менше 500 грам≥в зерна на трудодень). ¬насл≥док цього значна частина с≥льських жител≥в прињздила в м≥сто дл¤ куп≥вл≥ печеного хл≥ба. ” лист≥ секретар¤ ѕолтавського обкому парт≥њ ¬.—. ћаркова в ÷   ѕ(б)” в≥д 11 с≥чн¤ 1940 року пов≥домл¤лос¤: Ђ¬ останн≥й час продаж хл≥ба в≥дбуваЇтьс¤ при на¤вност≥ величезних черг, ¤к≥ утворюютьс¤ ще з ноч≥. “акий стан ≥з забезпеченн¤м хл≥бом роб≥тник≥в на п≥дприЇмствах викликав зап≥зненн¤ на роботу та прогулиї.

ѕ≥д час зд≥йсненн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ першочергова увага прид≥л¤лась буд≥вництву споруд промислово-виробничого призначенн¤, а не житла. ƒержавне житлове буд≥вництво в ѕолтав≥ розпочалос¤ 1924 року ≥ велос¤ надто пов≥льно. ѕрот¤гом 1924 Ч 1931 рок≥в житлова площа у м≥ст≥ зросла лише на 24235 квадратних метр≥в, що при середньор≥чних темпах зростанн¤ населенн¤ ѕолтави на 3 Ч 4 тис¤ч≥ було вкрай недостатньо. Ќайб≥льш поширеним видом житла дл¤ роб≥тник≥в новоспоруджених промислових п≥дприЇмств у перш≥й п'¤тир≥чц≥ були бараки ≥ гуртожитки.

” роки другоњ ≥ третьоњ п'¤тир≥чок житлове буд≥вництво в м≥ст≥ набуло планового характеру, розширились його масштаби. ѕерший генеральний план реконструкц≥њ ѕолтави був розроблений у 1934 Ч 1935 роках (автор Ч ≥нженер-арх≥тектор ј.≤. —тан≥славський). ” ньому багато уваги прид≥л¤лос¤ зведенню багатоповерхового житла, споруд побутово-культурного призначенн¤, благоустрою, реконструкц≥њ головних вулиць.

22 вересн¤ 1937 року була утворена ѕолтавська область з центром у м≥ст≥ ѕолтав≥. ” зв'¤зку з цим 1938 року ухвалили другий генеральний план реконструкц≥њ м≥ста, ¤кий передбачав створенн¤ громадських, житлових ≥ промислових зон, з винесенн¤м фабрик ≥ завод≥в за меж≥ житлових район≥в, закладенн¤ нових парк≥в ≥ сквер≥в.

≤нтенсивна забудова велась на колишн≥х околиц¤х м≥ста Ч на ѕавленках, ёр≥вц≥, Ћ≥ску, споруджувались нов≥ житлов≥ будинки дл¤ роб≥тник≥в паровозоремонтного заводу ≥ зал≥зничник≥в на ѕодол≥, житловий масив пр¤дильно-ткацькоњ фабрики на роз≥ вулиць ѕушк≥на та јртема. ÷≥лий квартал зайн¤в чотириповерховий будинок дл¤ прац≥вник≥в панч≥шних фабрик на роз≥ вулиц≥ ∆овтневоњ та площ≥ Ћен≥на. Ќайвищих у довоЇнний пер≥од темп≥в житлового буд≥вництва було дос¤гнуто в 1939 роц≥, коли було введено в експлуатац≥ю 14,4 тис¤ч≥ квадратних метр≥в житла. “а житлове буд≥вництво не встигало за приростом м≥ського населенн¤, ≥ криза житла р≥к у р≥к поглиблювалас¤. якщо 1931 року на одного мешканц¤ ѕолтави в середньому при-(163)падало 7,4 квадратного метра корисноњ житловоњ площ≥, то в 1940 Ч т≥льки 6,3 квадратного метра. ” державних будинках набула масового поширенн¤ так звана комунальна квартира, в ¤к≥й одночасно проживало к≥лька с≥мей. Ќизьким залишавс¤ ≥ р≥вень комфортност≥ житла. “≥льки 24,8 в≥дсотка будинк≥в усусп≥льненого житлового фонду мали водопров≥д, 15,1 Ч канал≥зац≥ю, 13,5 Ч центральне опаленн¤.

ўо ж до партноменклатура к≥льк≥сть ¤коњ в ѕолтав≥ набагато зб≥льшилась п≥сл¤ створенн¤ област≥, то вона житлову проблему розв'¤зувала просто Ч займала квартири репресованих у 1937 Ч 1938 роках громад¤н. ÷е беззаконн¤ чинилос¤ наст≥льки брутально, що представник прокуратури —–—–, ¤кий прибув до ѕолтави, заборонив масов≥ виселенн¤ с≥мей репресованих з квартир. “од≥ на захист своњх п≥длеглих став перший секретар ѕолтавського обкому  ѕ(б)” ¬.—. ћарков. 24 вересн¤ 1938 року в≥н над≥слав листа ћ.—. ’рущову ≥ √.ћ. ћаленкову з проханн¤м в≥дпов≥дно вплинути на прокуратуру.

Ќезважаючи на ≥нтенсивне буд≥вництво, тридц¤т≥ роки майже не залишили в м≥ст≥ пам'¤ток арх≥тектури. Ќавпаки, ѕолтава в цей пер≥од втратила ц≥лий р¤д арх≥тектурних шедевр≥в. —тал≥нська люта нетерпим≥сть до всього, що не вкладалось у рамки його псевдокомун≥стичних догмат≥в, вилилась у кампан≥ю руйнуванн¤ культових споруд. ” 1932 Ч 1933 роках були зруйнован≥ чудов≥ пам'¤тки украњнського барокко Ч ¬ознесенська ≥ —тр≥тенська церкви, через чотири роки спалили дерев'¤ну ѕетро-ѕавл≥вську церкву. ÷≥ пам'¤тки арх≥тектури другоњ половини XVIII стол≥тт¤ нап≥вграмотн≥ чиновники в≥д ≥деолог≥њ цин≥чно оголосили такими, що не мають культурноњ ц≥нност≥. —правжн≥м св¤тотатством стало зруйнуванн¤ в 1936 роц≥ ”спенськоњ соборноњ церкви. «будований у 1748 Ч 1780 роках собор став не т≥льки перлиною церковного зодчества, але й символом духовност≥ украњнського народу. « храмом пов'¤заний життЇвий шл¤х ≤.ѕ.  отл¤ревського, його замалював дл¤ нащадк≥в “.√. Ўевченко, з нього полтавц≥ проводжали в останню путь ѕанаса ћирного.

«б≥льшенн¤ м≥ського населенн¤, промислове ≥ житлове буд≥вництво вимагали ≥стотного пол≥пшенн¤ роботи комунальних служб. ” 30-≥ роки в ѕолтав≥ налагодили регул¤рне автобусне сполученн¤ по Їдиному тод≥ маршруту м≥ж ѕ≥вденним ≥  ињвським вокзалами, ¤кий обслуговували 7 автобус≥в. ¬одопостачанн¤ ѕолтави зд≥йснювалось ≥з 12 глибоководних артез≥анських свердловин. «б≥льшувалась довжина водог≥нноњ мереж≥ (у 1939 р. вона становила 76 к≥лометр≥в). ѕроте система м≥ського водогону могла подати споживачам лише 6700 кубометр≥в води при добов≥й потреб≥ 18000 кубометр≥в.

(164) ѕом≥тну роль у побут≥ та культурному дозв≥лл≥ полтавц≥в в≥д≥гравали рад≥о ≥ к≥но. ѕланова рад≥оф≥кац≥¤ м≥ста почалас¤ в 1926 роц≥, коли став до ладу перший рад≥отрансл¤ц≥йний вузол на 800 абонент≥в. ” 1940 роках таких вузл≥в уже працювало 8 ≥ вони обслуговували 13519 абонент≥в. ” ѕолтав≥ д≥¤ло два звукових к≥нотеатри Ч ≥мен≥  ороленка та Ђ ≤ћї Ч на 1127 м≥сць ≥ 6 к≥ноустановок при клубах ≥ будинках культури. ’оча ≥ пов≥льно, але йшла ≥ телефон≥зац≥¤. 1939 року в ѕолтав≥ було 1215 телефонних абонент≥в. ќднак телефони встановлювались переважно на п≥дприЇмствах та в установах.  вартирних абонент≥в було лише 153.

” довоЇнн≥ роки, внасл≥док значних витрат на охорону здоров'¤, стали загальнодоступними люд¤м медичн≥ послуги. ” 1940 роц≥ в ѕолтав≥ д≥¤ло 7 л≥карень на 1045 л≥жок (без псих≥атричноњ л≥карн≥), 6 амбулаторно-пол≥кл≥н≥чних установ, 12 здоровпункт≥в на п≥дприЇмствах, 2 диспансери, 5 ж≥ночих ≥ дит¤чих консультац≥й. “ут працювали 236 л≥кар≥в ≥ 414 медичних прац≥вник≥в середньоњ ланки. ќдин л≥кар у середньому припадав на 550 чолов≥к населенн¤, одне л≥карн¤не л≥жко Ч на 124. ѕовагою полтавц≥в користувалис¤ г≥неколог Ћ.√. Ѕерез≥на, невропатологи ћ. . ƒрагоманов ≥ —.≤. ћороз, окул≥ст ‘.—. ћончик, фтиз≥атр Ѕ.ѕ. ќлександровський, зав≥дуючий обласною л≥карнею √.√. —им≥ченко.

ќдн≥Їю ≥з соц≥альних програм, ¤ку вдалос¤ виконати в той час, було завершенн¤ л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥. ” 1930 роц≥ у ѕолтав≥ проживало 11556 неписьменних ≥ малописьменних у в≥ц≥ 14 рок≥в ≥ старше. Ќавчанн¤ њх елементарн≥й грамот≥ зд≥йснювалось через систему л≥кнеп≥вських шк≥л ≥ пункт≥в за м≥сцем роботи ≥ проживанн¤. “аких заклад≥в по м≥сту було розгорнуто 415, де одночасно навчалис¤ 2750 чолов≥к. ƒл¤ роботи з неписьменними ≥ малописьменними залучили 1300 культарм≥йц≥в, переважно вчител≥в ≥ студент≥в. —кладн≥сть л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ пол¤гала в тому, що до м≥ста весь час перењздили на проживанн¤ сел¤ни, р≥вень грамотност≥ ¤ких був нижчим, н≥ж у м≥ського населенн¤. якщо в≥рити статистичним даним того часу, то на к≥нець 1939 року залишилос¤ лише 530 неписьменних, переважно людей похилого в≥ку.

«начн≥ зм≥ни в≥дбулис¤ ≥ в розвитку загальноосв≥тньоњ школи. якщо в роки першоњ п'¤тир≥чки в м≥ст≥ було завершено перех≥д до загальноњ обов'¤зковоњ початковоњ осв≥ти, то в роки другоњ Ч до загальноњ семир≥чноњ. “римаючи курс на перспективне запровадженн¤ дл¤ переважноњ б≥льшост≥ д≥тей середньоњ осв≥ти, м≥ськрада ≥ м≥ськвно турбувалис¤, насамперед, про в≥дкритт¤ середн≥х шк≥л. ” 1939 Ч 1940 навчальному роц≥ в ѕолтав≥ д≥¤ло 36 шк≥л, з них 3 початков≥, 11 неповних середн≥х ≥ 22 середн≥. “ут працювало 722 учител≥ та навчалос¤ 17440 учн≥в.

√остра потреба у квал≥ф≥кованих кадрах дл¤ народного господарства обумовила необх≥дн≥сть в≥дкритт¤ в м≥ст≥ р¤ду нових вищих ≥ середн≥х спец≥альних заклад≥в. 1929 року був в≥дкритий с≥льськогосподарський ≥нститут. „ерез р≥к факультет ≥нженер≥в с≥льськогосподарського буд≥вництва цього ≥нституту перетворено на самост≥йний вуз п≥д т≥Їю ж назвою. « кожним роком б≥льшало студент≥в в ≤нститут≥ народноњ осв≥ти (з 1933 року Ч педагог≥чний). ” 1940 Ч 1941 навчальному роц≥ в полтавських вузах навчалос¤ 1636 студент≥в, у 11 техн≥кумах Ч 2568 учн≥в.

” 1930 роц≥ на баз≥ ѕолтавськоњ зоотехн≥чноњ досл≥дноњ станц≥њ в≥дкрито ¬сесоюзний науково-досл≥дний ≥нститут свинарства. ѕершим його директором став в≥домий вчений, професор ќ.‘. Ѕондаренко. Ќауковц≥ ≥нституту вели досл≥дженн¤ в галуз≥ пол≥пшенн¤ (165) породи миргородських р¤бих свиней, розробл¤ли рац≥ональн≥ способи год≥вл≥ ≥ утриманн¤ худоби. “ут у 30-≥ роки розпочав св≥й трудовий шл¤х ≥ згодом став доктором б≥олог≥чних наук ќ.¬.  васницький.

Ќадто суперечно в≥дбувавс¤ розвиток культури в м≥ст≥. ” сфер≥ л≥тератури ≥ мистецтва особливо нестерпним було некомпетентне втручанн¤ номенклатурного чиновництва. Ћ≥тературне житт¤ ѕолтави п≥сл¤ виданн¤ 1932 року постанови ÷  ¬ ѕ(б) Ђѕро перебудову л≥тературних орган≥зац≥йї та припиненн¤ на початку 1933-го процесу украњн≥зац≥њ характеризувалос¤ встановленн¤м щонайпильн≥шого контролю над творч≥стю письменник≥в. ”с≥ л≥тературн≥ об'Їднанн¤ ≥ групи, що ≥снували до того, були розпущен≥. ” травн≥ 1932 року в ’арков≥ був утворений оргком≥тет —п≥лки рад¤нських письменник≥в ”крањни, до складу ¤кого, кр≥м письменник≥в, ув≥йшли також представники ÷  парт≥њ. Ќа оргком≥тет покладалос¤ завданн¤ залучити до сп≥лки т≥льки пол≥тично витриманих з точки зору парт≥йного кер≥вництва прозањк≥в ≥ поет≥в. ¬с≥ митц≥, що хоча б ¤коюсь м≥рою ви¤вл¤ли творчу особлив≥сть чи непокору ≥деолог≥чному диктату, потрапл¤ли до категор≥њ класово ворожих.

ќдним з перших до ц≥Їњ категор≥њ потрапив полтавець ќ.≤.  ов≥нька. —п≥вуча народна мова, дотепний гумор перших його книг опов≥дань Ђ≤ндустр≥альна техн≥каї (1929 р.) та Ђ олективом подолаЇмої (1930 p.), що стали творчим дебютом молодого письменника, зразу ж привабили читач≥в. “а довго довелос¤ чекати њм наступних твор≥в гумориста. ” 1936 роц≥ ќ.≤.  ов≥ньку разом ≥з багатьма ≥ншими митц¤ми заарештували та звинуватили у приналежност≥ до вигаданоњ контрреволюц≥йноњ нац≥онал≥стичноњ орган≥зац≥њ, ≥ майже двадц¤ть рок≥в письменник змушений був понев≥р¤тис¤ по сиб≥рських концтаборах.

“раг≥чно склалас¤ ≥ дол¤ в≥домого письменника ѕ.….  апельгородського. …ого творчий шл¤х був т≥сно пов'¤заний з ѕолтавою. “ут ще до революц≥њ зак≥нчив духовну сем≥нар≥ю, тут у 20-≥ (166) роки став одним з фундатор≥в л≥тературноњ орган≥зац≥њ Ђѕлугї, активно сп≥впрацював у м≥сцев≥й прес≥. …ого фейлетони дошкульно пробирали бюрократ≥в ≥ чинуш. ѕом≥тним здобутком украњнськоњ л≥тератури став роман ѕ.  апельгородського ЂЎурганї (1932 p.). ” 1936 роц≥ ѕ.….  апельгородський за сфабрикованими звинуваченн¤ми був розстр≥л¤ний енкаведистами.

—правжн≥м центром нац≥ональноњ музичноњ культури ѕолтави став музичний техн≥кум (нин≥ училище), ¤кий у 1928 Ч 1933 роках очолював в≥домий диригент ≥ композитор ‘.ћ. ѕопадич. ¬≥н же керував ≥ державною хоровою капелою, ¤ка вважалас¤ одним з найкращих мистецьких колектив≥в ”крањни. ”чень ≥ посл≥довник ћ.¬. Ћисенка, в≥домий украњнський композитор, диригент, професор ≤нституту народноњ осв≥ти ¬.ћ. ¬ерховинець у 1930 роц≥ створив ж≥ночий театрал≥зований хоровий ансамбль (ж≥нхоранс). «а задумом свого кер≥вника, ж≥нхоранс подавав народну п≥сню в театрал≥зованому план≥, ≥ таким чином украњнська музика ≥ танець прокладали соб≥ дорогу на естраду. ” 1935 роц≥ ж≥нхоранс перевели до  иЇва, де в≥н став державним ансамблем. Ќевдовз≥ ¬.ћ. ¬ерховинц¤ репресували.

Ќепродуман≥ адм≥н≥стративн≥ реорган≥зац≥њ в галуз≥ театрального мистецтва призвели до того, що в перш≥й половин≥ 30-х рок≥в ѕолтава не мала свого стац≥онарного театру. “≥льки в травн≥ 1936-го в м≥ст≥ створили украњнський театр музичноњ драми ≥мен≥ ћ.¬. √огол¤. “рупу очолив ¬.ћ. —кл¤ренко (п≥зн≥ше народний артист ”–—–). ўороку театр давав до 300 вистав. –епертуар його складала украњнська ≥ св≥това класика, хоча доводилось робити й постановки кон'юнктурних п'Їс, в ¤ких осп≥вувалось Ђщасливе житт¤ї рад¤нських людей. ” 1939 роц≥ малеча м≥ста отримала хороший подарунок Ч дл¤ нењ в≥дкривс¤ л¤льковий театр.

’удожник≥в м≥ста в 1927 Ч 1930 роках об'Їднувала ѕолтавська ф≥л≥¤ јсоц≥ац≥њ художник≥в „ервоноњ ”крањни. „лени ф≥л≥њ ƒ. јнгельський, ћ. Ѕрукман, ѕ. √оробець, ¬. ћагденко, —. –озенбаум, ≤. ќрлов, ј. ‘едоренко, розвиваючи традиц≥њ свого земл¤ка художника-передвижника ћ. ярошенка, теж влаштовували виставки на п≥дприЇмствах ѕолтави, у м≥стах —лобожанщини ≥ ƒонбасу. –озкв≥ту народних талант≥в спри¤ла д≥¤льн≥сть ѕолтавського техн≥куму промисловоњ кооперац≥њ (1928 Ч 1933 pp.), де готували висококвал≥ф≥кованих ткаль, килимарниць, вишивальниць, р≥зьб¤р≥в, мебл¤р≥в ≥ керам≥ст≥в. “вори р≥зьб¤р≥в-полтавц≥в ¬. √арбуза ≥ я. ’алабудного, ткал≥ √. “ихоновоњ з кооперативно-промисловоњ арт≥л≥ ≥мен≥ Ћес≥ ”крањнки демонструвалис¤ (167) на ≤ виставц≥ украњнського народного мистецтва ( ињв, 1936 р.), на ¬сесв≥тн≥й виставц≥ в ѕариж≥ (1937 p.).

” 1940 роц≥ ѕолтавська картинна галере¤ (створена в 1919 р.) п≥сл¤ поновленн¤ њњ творами народноњ творчост≥ з фонд≥в краЇзнавчого музею була перетворена на художн≥й музей. «а к≥льк≥стю експонат≥в (понад 30 тис¤ч) перед в≥йною в≥н вважавс¤ одним з найб≥льших в ”крањн≥.

ѕолтавц≥ берегли пам'¤ть про видатного рос≥йського письменника-гуман≥ста ¬.√.  ороленка, останн≥ роки житт¤ ≥ громадськоњ д≥¤льност≥ ¤кого минули в ѕолтав≥. 1928 року, до 75-р≥чч¤  ороленка, краЇзнавчий музей сп≥льно з с≥м'Їю письменника орган≥зував у будинку, де в≥н проживав у 1903 Ч 1921 роках, пост≥йно д≥ючу виставку про його житт¤ ≥ д≥¤льн≥сть. ” 1940 роц≥ виставка була перетворена в л≥тературно-мемор≥альний музей ¬.√.  ороленка. “ого ж року в≥дкрито музей видатного украњнського письменника-демократа ѕанаса ћирного (ѕ.я. –удченка). …ого експозиц≥¤ розм≥щувалась у будинку, в ¤кому ѕанас ћирний мешкав з 1903 по 1920 р≥к. ќрган≥затором ≥ першим директором музею був син письменника ћ.ѕ. –удченко.

ƒалеко не кращими ви¤вилис¤ 30-≥ роки дл¤ краЇзнавчого музею, навколо ¤кого з початку його створенн¤ гуртувалис¤ науков≥ ≥ культурн≥ сили м≥ста. —п≥вроб≥тники музею вс≥л¤ко протид≥¤ли спробам властей перетворити цей заклад у зас≥б прим≥тивноњ аг≥тац≥њ, намагалис¤ зберегти ≥ примножити кращ≥ традиц≥њ вивченн¤ р≥дного краю. ћ≥ськком парт≥њ, вважаючи музей Ђвогнищем буржуазного нац≥онал≥змуї, починаючи з 1928 року, пров≥в к≥лька чисток його колективу. ” р≥зний час були позбавлен≥ роботи ≥ репресован≥ зав≥дуючий в≥дд≥лом природи ћ.≤. √авриленко, зав≥дуючий в≥дд≥лом етнограф≥њ Ќ.X. ќнацький, заступник директора з науковоњ роботи я.ќ. –иженко, археолог ќ. . “ахтай, ≥сторик ≥ етнограф ћ.√. ‘≥л¤нський, директор музею “.¬. „ерн¤вський.

” 30-≥ роки житт¤ полтавц≥в, ¤к ≥ всього народу, залишалос¤ соц≥ально незахищеним. ѕ≥д час масових стал≥нських репрес≥й будинок колишнього земського банку по вулиц≥ ∆овтнев≥й (168) перетворивс¤ у найжахлив≥ше м≥сце в ѕолтав≥, “ут у прим≥щенн≥ обласного управл≥нн¤ Ќ ¬— сл≥дч≥ жорстоко катували невинних громад¤н, заарештованих у ѕолтав≥ та ≥нших м≥стах ≥ селах ѕолтавщини, вибиваючи з≥знанн¤ в найт¤жчих Ђконтрреволюц≥йнихї злочинах, тут позасудова Ђтр≥йкаї штампувала вироки за фальсиф≥кованими справами ≥ тут же, в п≥двал≥, засуджених до смертноњ кари розстр≥лювали.

ѕ≥к кривавоњ вакханал≥њ припадаЇ на другу половину 1937-го Ч першу половину 1938 року, коли ”Ќ ¬— очолювали ј.ќ. ѕетерс-«дебський та ќ.ќ. ¬олков. “од≥ на територ≥њ област≥ було заарештовано 12469 чолов≥к. ‘альсиф≥кац≥ю справ по звинуваченню полтавц≥в у шпигунств≥, терор≥, диверс≥¤х, створенн≥ Ђконтрреволюц≥йних орган≥зац≥йї було поставлено на конвейЇр. «а св≥дченн¤ми самих енкаведист≥в, прот¤гом 3 Ч 4 дн≥в Ђготувалос¤ї до 15 Ч 20 ≥ б≥льше справ. ќдин з в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в ”Ќ ¬— „ерн¤вський власноручно написав: ЂЌемаЇ такого оперативного прац≥вника в обласному управл≥нн≥, ¤кий би не бив заарештованихї. ћ≥ж сл≥дчими йшло Ђсоцзмаганн¤ї: хто викриЇ б≥льше Ђворог≥в народуї. –екорди ставив ‘≥шман, в ¤кого за н≥ч Ђрозколювалосьї по три ув'¤знених.

¬иконуючи волю вищого парт≥йного кер≥вництва ≥ накази своњх безпосередн≥х начальник≥в з Ћуб'¤нки, полтавськ≥ енкаведисти Ђвикривали ≥ знешкоджувалиї ними ж вигадан≥ обласн≥ штаби Ђ¬сеукрањнського нац≥онал≥стичного центруї, Ђ—в¤щенного союзу партизанї, Ђ–ос≥йського загальнов≥йськового союзуї, Ђ”крањнського право-троцьк≥стського центруї, Ђѕольськоњ орган≥зац≥њ в≥йськовоњї, Ђб≥лоњ повстанськоњї, Ђбунд≥вськоњї, Ђс≥он≥стськоњї, Ђцерковноњї ≥ ще багатьох м≥ф≥чних Ђконтрреволюц≥йних орган≥зац≥йї. ≤ по кожн≥й групов≥й справ≥ заарештовували в м≥ст≥ сотн≥ людей. Ћише в справ≥ Ђ–ос≥йського загальнов≥йськового союзуї в ѕолтав≥ заарештували 170 громад¤н. ¬ироки в≥дзначалис¤ вин¤тковою жорсток≥стю. “ак, у сфабрикован≥й справ≥ Ђ”крањнського нац≥онального центруї в ѕолтав≥ й област≥ заарештували понад 1000 чолов≥к. Ѕ≥льше половини з них Ђтр≥йкаї засудила до розстр≥лу, решту Ч до тривалих строк≥в ув'¤зненн¤ в п≥вн≥чних концтаборах, що теж фактично означало смерть.

—еред численних жертв енкаведистського терору в ѕолтав≥ були представники р≥зних соц≥альних верств: св¤щеник ≤.ћ. Ѕогданович, студент пед≥нституту ≤.√. √оловко, домогосподарка ѕ.…. ƒунаЇвська, бухгалтер ≤.‘. ≤нзик, складач пол≥граф≥чноњ фабрики ¬.√.  азнод≥й, директор паровозоремонтного заводу ј.¬. Ћозовий, техн≥к телефонноњ станц≥њ “.≤. ћарченко, ректор с≥льськогосподарського ≥нституту ≤.¬. —ердюк, машин≥ст паровозного депо ќ.я. “качук, учень зал≥зничного техн≥куму —.ќ. “рух≥н, секретар обкому парт≥њ ќ.√. ”довиченко, голова м≥ськвиконкому ‘.ѕ. Ўелестюк, в≥домий фольклорист, етнограф, л≥тературознавець, професор ¬.ќ. ўепотьЇв... „олов≥ки ≥ ж≥нки... ”крањнц≥, рос≥¤ни, Їврењ... ћолодь ≥ люди похилого в≥ку... ¬с≥ вони були розчавлен≥ бездушною репресивною машиною тотал≥таризму.

“ридц¤т≥ роки... ѕолтава стала одним з культурних, ≥ндустр≥альних центр≥в ”крањни. –азом з тим остаточне утвердженн¤ адм≥н≥стративно-командноњ системи не дозвол¤ло належним чином матер≥ально стимулювати виробничу д≥¤льн≥сть людей, що вело до низькоњ продуктивност≥ прац≥ ≥ в к≥нцевому п≥дсумку до неефективноњ економ≥ки в ц≥лому. ј стал≥нський пол≥тичний режим, режим тотал≥таризму, закр≥пив правову ≥ соц≥альну незахищен≥сть громад¤н, в≥д≥брав житт¤ в тис¤ч полтавц≥в.