–ад¤нська влада утверджувалас¤ в ”крањн≥ бол≥сно, в боротьб≥ з так званим Ђпол≥тичним бандитизмомї Ч масовим партизанським рухом сел¤нства, обуреного граб≥жницькою продрозкладкою ≥ першими спробами примусовоњ колектив≥зац≥њ. «а розпор¤дженн¤ми ÷   ѕ(6)” було створено спец≥альний орган Ч ¬сеукрањнську нараду по боротьб≥ з бандитизмом, ¤ку очолив ћ. ¬. ‘рунзе. ѕод≥бн≥ наради д≥¤ли в губерн≥¤х ≥ пов≥тах.

ѕолтавський губком  ѕ(6)” прот¤гом кв≥тн¤ Ч липн¤ 1921 року пров≥в три парт≥йн≥ моб≥л≥зац≥њ, зорган≥зував ударн≥ групи ≥ загони самооборони незаможник≥в дл¤ придушенн¤ сел¤нських виступ≥в. ” ѕолтав≥ перебував штаб бригади частин особливого призначенн¤, що координував д≥¤льн≥сть своњх м≥сцевих п≥дрозд≥л≥в. ¬решт≥-решт, на к≥нець 1921 року в губерн≥њ, ¤к ≥ загалом у республ≥ц≥, хребет сел¤нському рухов≥ було зламано.

¬се ж саме сел¤нськ≥ повстанн¤ в поЇднанн≥ з в≥йськовими виступами та великими роб≥тничими страйками змусили парт≥йно-державне кер≥вництво крањни визнати провал пол≥тики ЂвоЇнного комун≥змуї й перегл¤нути тактику соц≥ал≥стичного буд≥вництва.  омплексно неп упроваджувавс¤ в ”крањнськ≥й –—– починаючи з 1923 року. ј 1921 Ч 1922 роки були часом реал≥зац≥њ окремих його складових ≥ подоланн¤ страшного в≥длунн¤ воЇнно-комун≥стичних метод≥в господарюванн¤ Ч голоду.

(141) Ћихо охопило територ≥ю з населенн¤м близько 35 м≥льйон≥в, з ¤ких в особливо скрутному становищ≥ опинилис¤ 25 м≥льйон≥в, у тому числ≥ 5,6 м≥льйона в ”крањн≥. √олодуючими в республ≥ц≥ були визнан≥ 5 губерн≥й ѕ≥вдн¤: ƒонецька, «апор≥зька Ч повн≥стю,  атеринославська, ћиколањвська Ч значною м≥рою, а також окрем≥ пов≥ти  ременчуцькоњ ≥ ѕолтавськоњ (в останн≥й губерн≥њ Ч  обел¤цький ≥  ост¤нтиноградський пов≥ти).

ƒл¤ координац≥њ зусиль у боротьб≥ з голодом 7 серпн¤ 1921 року була створена ÷ентральна ком≥с≥¤ допомоги голодуючим (÷  ƒопгол ¬”÷¬ ) п≥д головуванн¤м √. ≤. ѕетровського. ѕри губернських ≥ пов≥тових виконкомах орган≥зовувалис¤ м≥сцев≥ ком≥с≥њ. «окрема, при ѕолтавському губвиконком≥ така ком≥с≥¤ була започаткована 19 серпн¤. ѕри губпрофрад≥ розгорнула роботу ком≥с≥¤ спри¤нн¤ голодуючим. јктивно працювала група ѕолтавського в≥дд≥лу ¬серос≥йського ком≥тету допомоги голодуючим, почесним головою ¤коњ був обраний ¬. √.  ороленко.  ом≥с≥њ створювали пост≥йн≥ фонди допомоги, евакопункти, ≥нтернатн≥ заклади, орган≥зовували суботники та нед≥льники на користь голодуючих.

ѕолтавц≥, незважаючи на вкрай скрутне економ≥чне становище губерн≥њ, жертовно допомагали голодуючим. ”же на 1 вересн¤ 1921 року в ѕоволж¤ було в≥дправлено 90 вагон≥в зерна, п≥зн≥ше Ч понад 1030 тонн городнього нас≥нн¤, що становило майже половину вивезеного з≥ вс≥Їњ ”крањни. ѕолтавськ≥ л≥карсько-харчувальн≥ загони д≥¤ли в 4 губерн≥¤х ѕоволж¤. ќсобливо в≥дзначивс¤ заг≥н ≥мен≥ ¬. √.  ороленка, що р¤тував голодуючих м. ѕолтави —амарськоњ губерн≥њ. ¬д¤чн≥ самарц≥ присвоњли споруджуван≥й у той час гребл≥ ≥м'¤ ¬. √.  ороленка, водосховище, створене нею, назвали ѕолтавським.

Ќайб≥льше потерпала в≥д голоду малеча. «ќ в≥дсотк≥в д≥тей ѕоволж¤ ≥  риму вимерло. ¬ ”крањн≥ в червн≥ 1922 року голодувало близько 1900 тис¤ч д≥тей. ≤ в цих екстремальних умовах ур¤д республ≥ки зголосивс¤ допомогти б≥долашним д≥т¤м –ос≥њ шл¤хом њх евакуац≥њ у Ђблагополучн≥ї губерн≥њ. «а розверсткою ¬сеукрањнськоњ –ади захисту д≥тей (–«ƒ) ѕолтавщина мала влаштувати 6 тис¤ч д≥тей ѕоволж¤. “а д≥йсн≥сть внесла своњ корективи, ≥ в губерн≥ю прибуло понад 17 тис¤ч. ≤з 18 пост≥йних дитбудинк≥в ѕолтави три обслуговували т≥льки евакуйованих д≥тей ѕоволж¤ ≥ ѕ≥вдн¤ ”крањни. ј загалом у губерн≥њ дл¤ прибулих було в≥дкрито 59 дитбудинк≥в, колон≥й ≥ комун. ѕевну к≥льк≥сть д≥тей було розм≥щено в сел¤нських родинах, уз¤то п≥д колективний патронат роб≥тник≥в ≥ службовц≥в. “ак труд≥вники ѕолтавщини, у межах ¤коњ голодувало понад 36 тис¤ч власних д≥тей, в≥дгукнулись на лихо в сус≥дн≥й –ос≥њ. Ќав≥ть п≥сл¤ того, ¤к близько 5 тис¤ч д≥тей було реевакуйовано, у дитбудинках губерн≥њ перебувало майже 5 тис¤ч маленьких волжан (≥з них 460 Ч у ѕолтав≥).

Ќ≥бито задл¤ поповненн¤ валютного фонду боротьби з голодом, ¤кий призначавс¤ дл¤ оплати рахунк≥в за ≥мпортоване продовольство, рад¤нська влада проводила рекв≥зиц≥ю церковних ц≥нностей. ÷¤ ударна кампан≥¤ зд≥йснювалась у русл≥ Ђреволюц≥йноњ законност≥ї ≥ мала приховане пол≥тичне спр¤муванн¤: за допомогою репрес≥й позбавити церкву економ≥чноњ сили й ≥деолог≥чного впливу на маси.

«г≥дно з декретом ¬”÷¬  в≥д 8 березн¤ 1922 року на м≥сц¤х створювалис¤ ком≥с≥њ по вилученню та обл≥ку церковних коштовностей. ѕолтавська губком≥с≥¤, очолювана начальником губв≥дд≥лу ƒѕ” ≈. Ћ≥нде, розпочала роботу 22 кв≥тн¤. ƒ≥¤ла жорстоко, репресивно. “ак, ревтрибуналу були п≥ддан≥ (142) 18 св¤щеник≥в ѕолтави, чимало в≥руючих, що протид≥¤ли зухвалим домаганн¤м уповноважених ком≥с≥й. ¬еликий громадський резонанс мав суд над св¤щеником “роњцькоњ церкви в ѕолтав≥ ¬. ≤. «еленцовим. «винувачений у невиконанн≥ вищезгаданого декрету, в≥н був засуджений до розстр≥лу. Ќезважаючи на те, що м≥ра покаранн¤ ¬. ≤. «еленцову була зам≥нена згодом п'¤тьма роками виправно-трудових табор≥в, вона засв≥дчила готовн≥сть влади до безогл¤дного терору ≥нших.

 ампан≥¤ завершилас¤ в ѕолтав≥ 22 травн¤, а в пов≥тах Ч 15 червн¤ 1922 року. «а св≥дченн¤м голови губвиконкому я. Ќ. ƒробн≥са, з ризниць церков ≥ монастир≥в було конф≥сковано близько 200 пуд≥в золота, ср≥бла, ≥нших коштовностей. ” ход≥ ц≥Їњ кампан≥њ чимало храм≥в було зруйновано, загинуло багато шедевр≥в культурно-≥сторичного надбанн¤ народу. ƒо того ж, з≥бран≥ кошти використовувалис¤ далеко не за призначенн¤м.

Ќарешт≥, десь п≥д ос≥нь 1923 року, голод, що забрав ≥з собою близько 300 тис¤ч людських доль в ”крањн≥, вдалос¤ здолати.

Ѕоротьба з насл≥дками голоду ще тривала, та розпочалос¤ й господарське в≥дродженн¤ краю. ¬же в перш≥й половин≥ 1921 року в ѕолтав≥ стали до ладу цегельний ≥ шк≥р¤ний заводи, закр≥йн≥ та ливарн≥ майстерн≥, державний ол≥йний завод, млини ≥ макаронна фабрика, завод Ђћилої, с≥рникова фабрика, завершувалос¤ буд≥вництво м≥ськоњ пекарн≥. « металообробних п≥дприЇмств працював лише завод Ђ√убметалї, ¤кий виготовл¤в цв¤хи та де¤к≥ ≥нш≥ реч≥, переважно дл¤ потреб с≥льського господарства.

ѕоступово в≥дкривалис¤ й ≥нш≥ п≥дприЇмства. Ќа весну 1923 року державна промислов≥сть ѕолтави була представлена п'¤тьма шк≥рзаводами, з ¤ких працювали два (101 роб≥тник), в≥сьмома млинами (286 роб≥тник≥в ≥ 152 службовц≥), чотирма друкарн¤ми (215 працюючих), с≥рниковою (102 чолов≥ка), кондитерською й макаронною фабриками (по 59 працюючих), л≥сопильним заводом (70 чолов≥к), електростанц≥Їю (116 спец≥ал≥ст≥в), штамповим заводом (38 виробничник≥в). Ќезабаром до категор≥њ державних були в≥днесен≥ так≥ п≥дприЇмства: дв≥ кондитерськ≥, ковбасна, галенова й парфюмерно-косметична фабрики, масло- та оцтовий заводи. «агалом на цей час у ѕолтав≥ нараховувалос¤ 224 промислових п≥дприЇмства, на ¤ких працювало 6242 чолов≥ка.

¬ипадково м≥сто стало одним ≥з центр≥в текстильноњ промисловост≥. —права в тому, що 1915 року до ѕолтави у зв'¤зку з наближенн¤м австр≥йц≥в було евакуйовано 6 в≥ленських механ≥чно-панч≥шних фабрик. Ќа той час п≥дприЇмства випускали 240 тис¤ч дюжин панч≥х ≥ шкарпеток на р≥к. ќкр≥м цього, д≥¤ла 81 панч≥шна майстерн¤, що продукувала 430 тис¤ч дюжин панч≥х. «'¤вились ≥ сум≥жн≥ п≥дприЇмства Ч 19 ниткових майстерень, ¤к≥ виготовл¤ли 240 тис¤ч дюжин 200-¤рдових котк≥в ниток (¤рд дор≥внюЇ 0, 9144 метра).

” 1918 Ч 1919 роках панч≥шно-шкарпеткове виробництво через нестачу сировини перебувало в занепад≥. 1920 року вс≥ фабрики були нац≥онал≥зован≥, причому нитков≥ майстерн≥ об'Їднали в одну фабрику, з трьох сукальних майстерень зосталась одна, з 6 фабрик удалос¤ в≥дкрити лише одну. “овар≥в виробл¤лос¤ мало, та ≥ ¤к≥сть була низька. ” 1922 роц≥ ситуац≥¤ дещо пол≥пшилас¤: зб≥льшилос¤ сировинне постачанн¤, зр≥с попит, з'¤вилис¤ бажаюч≥ вз¤ти п≥дприЇмства в оренду. «а державою залишилас¤ одна фабрика, що перебувала у в≥данн≥ “екстильпрому. ” 1923 Ч 1924 роках вона зм≥цн≥ла, запрацювала в дв≥ зм≥ни ≥ випустила 34 тис¤ч≥ дюжин панч≥х.

(143) Ќа к≥нець 1926 року вс≥ 6 текстильних фабрик знову зосередилис¤ в руках “екстильпрому, устаткуванн¤ було розпод≥лене пом≥ж трьома великими фабриками. ” 1926 Ч 1927 роц≥ 672 прац≥вники ѕолтавського “екстильпрому випустили 395 тис¤ч дюжин панч≥х на суму 1, 5 м≥льйона карбованц≥в. ƒещо ран≥ше, у грудн≥ 1924 року, полтавський ком≥тет по боротьб≥ з безроб≥тт¤м (комборбез) орган≥зував панч≥шну фабрику Ђ“екстильникї (згодом Ч фабрика ≥мен≥ 8 Ѕерезн¤), де спочатку працювало 25, а через р≥к 227 чолов≥к. ” листопад≥ 1927 року в ѕолтав≥ розпочато буд≥вництво новоњ текстильноњ фабрики. “ак м≥сто стало справжн≥м осередком не лише панч≥шно-шкарпеткового, а й б≥льш широкого трикотажного виробництва.

«давна ѕолтава в≥дзначалас¤ розвинутою харчовою промислов≥стю. 15 березн¤ 1926 року стала до ладу беконна фабрика товариства ЂЅеконї Ч перв≥сток у систем≥ под≥бних п≥дприЇмств ”крањни. «а перший р≥к ≥снуванн¤ вона дала на експорт 165 тис¤ч пуд≥в бекону варт≥стю 2 м≥льйони карбованц≥в. « часом експорт полтавського бекону зр≥с ≥ в грошовому вираженн≥ с¤гав 4, 5 м≥льйона карбованц≥в щор≥чно. Ќа виставц≥ в ѕариж≥ вироби фабрики д≥стали найвищу оц≥нку. «а весь час роботи фабрики не було жодноњ скарги на ¤к≥сть њњ продукц≥њ, що експортувалас¤ в јнгл≥ю, ‘ранц≥ю, √олланд≥ю. ” 1927 роц≥ розпочали буд≥вництво важкого м'¤сохолодильника, а наступного року було зведено маслозавод. “ак у ѕолтав≥ створювалась потужна промислова база по переробц≥ с≥льськогосподарськоњ сировини.

ўе з XIX стол≥тт¤ губерн≥¤ була одним ≥з центр≥в тютюнництва. 28 травн¤ 1925 року в ѕолтав≥ почала працювати тютюнова фабрика, ¤ка на жовтень цього ж року виробила 6850 ¤щик≥в махорки варт≥стю 147700 карбованц≥в. Ќа к≥нець 1925 року в ѕолтав≥ д≥¤ли вс≥ п≥дприЇмства (у попередн≥ роки значна частина њх була законсервована). ” 1926 Ч 1927 роках база м≥сцевоњ промисловост≥ (144) зм≥цнилас¤: розширено д≥юч≥ п≥дприЇмства, розпочато реорган≥зац≥ю зал≥зничних майстерень у паровозоремонтний завод; розгорнулас¤ реконструкц≥¤ ремонтно-механ≥чного заводу Ђћеталї, ¤кий обслуговував промислов≥сть ≥ с≥льське господарство ѕолтавського округу: ремонтував с≥льськогосподарську техн≥ку, виготовл¤в дл¤ текстильних фабрик устаткуванн¤, що ран≥ше ввозилос¤ з-за кордону.

ѕромислове п≥днесенн¤ супроводжувалос¤ зростанн¤м роб≥тництва. ѕроте чимало працездатних людей не мали пост≥йного м≥сц¤ роботи. “ак, на 1 с≥чн¤ 1925 року в м≥ст≥ нараховувалос¤ 5710 безроб≥тних, а на 1 червн¤ цього ж року Ч вже 7500. ≤з них 37, 7 в≥дсотка Ч роб≥тники промислових п≥дприЇмств, 27, 7 Ч роб≥тники розумовоњ прац≥, 27, 5 в≥дсотка Ч неквал≥ф≥кованњ роб≥тники. Ѕезроб≥тт¤ зростало за рахунок вих≥дц≥в ≥з села та демоб≥л≥зованих ≥з „ервоноњ јрм≥њ.

ƒержавна допомога безроб≥тним надавалас¤ через м≥сцев≥ в≥дд≥ли Ќаркомпрац≥ ”–—–, а безпосередньо Ч через б≥рж≥ прац≥ (у ѕолтав≥ така б≥ржа д≥¤ла з 1922 року). ¬они проводили обл≥к безроб≥тних (по можливост≥ њх працевлаштовували), переквал≥ф≥кац≥ю, орган≥зовували громадськ≥ роботи ≥ трудов≥ колективи, спри¤ли в≥дкриттю пункт≥в громадського харчуванн¤, гуртожитк≥в, проведенню певноњ культосв≥тньоњ роботи. —оц≥альне страхуванн¤, що зд≥йснювалос¤ спочатку через в≥дд≥ли соцзабезпеченн¤, пот≥м Ч через в≥дд≥ли прац≥ при в≥дпов≥дних виконкомах, гарантувало безроб≥тним де¤кий прожитковий м≥н≥мум.

”се ж зазначен≥ заходи не могли радикально вир≥шити проблему (наприклад, у ѕолтав≥ на 1 с≥чн¤ 1927 року нал≥чувалос¤, за оф≥ц≥йними даними, ще 6629 безроб≥тних). «а тими ж оф≥ц≥йними даними, безроб≥тт¤ було л≥кв≥довано в 1930 роц≥.

јле все це буде пот≥м, через к≥лька рок≥в. ј в досл≥джуваному пер≥од≥ економ≥ка ѕолтави, ¤к ≥ ”крањни в ц≥лому, характеризувалас¤ на¤вн≥стю р≥зних тип≥в господарюванн¤, вив≥льненою непом п≥дприЇмницькою активн≥стю, промисловим пожвавленн¤м. “ак, на початку 1925 року в губерн≥њ нараховувалос¤ 17135 п≥дприЇмств, на ¤ких працювало 29847 чолов≥к. ƒержсектор охоплював 106 п≥дприЇмств (0, 6 в≥дсотка в≥д загальноњ к≥лькост≥) ≥з 6227 працюючими (20, 9 в≥дсотка в≥д загальноњ к≥лькост≥); кооперативний Ч 271 п≥дприЇмство (1, 6 процента), що забезпечувало роботою 1938 чолов≥к (6, 5 в≥дсотка), а приватний Ч аж 1675¬ п≥дприЇмств (97, 8 в≥дсотка) ≥з 21682 (72, 6 процента) працюючими. Ќа перший погл¤д, приватний сектор у промисловост≥ був дом≥нуючим, але за концентрац≥Їю робочоњ сили ≥ обс¤гом товарноњ продукц≥њ пров≥дн≥ позиц≥њ були не за ним. “ак, за перше п≥вр≥чч¤ 1923 Ч 1924 господарського року товарооб≥г одного п≥дприЇмства склав: державного Ч 84200 карбованц≥в, кооперативного Ч 4700, приватного Ч 600 карбованц≥в. “обто, хоча промислов≥сть ѕолтавщини мала переважно кустарний характер (п≥дприЇмства чисельн≥стю в≥д 1 до 15 роб≥тник≥в складали 99, 2 в≥дсотка ус≥х ≥снуючих), влада активно спри¤ла розвитку державноњ економ≥ки та поступовому вит≥сненню приватного п≥дприЇмництва.

÷ей процес був законом≥рним, адже стратеги парт≥йно-рад¤нського кер≥вництва майбутнЇ крањни пов'¤зували ≥з всепоглинаючою регламентац≥Їю вс≥х сфер житт¤, ≥ неп оц≥нювавс¤ ними ¤к пол≥тика перех≥дного пер≥оду, що несум≥сна з сусп≥льством побудованого соц≥ал≥зму. “ож усе б≥льш виразною ставала тенденц≥¤ до згортанн¤ в≥дносноњ економ≥чноњ свободи й ун≥ф≥кац≥њ вс≥х форм власност≥ до Їдиноњ Ч загальнодержавноњ.

20-≥ роки в розвитку нац≥ональноњ осв≥ти, науки, л≥тератури ≥ мистецтва (145) ≥нколи називають пер≥одом украњнського культурного в≥дродженн¤, ≥ не випадково. Ќова комун≥стично-тотал≥тарна держава ще не сформувалас¤ остаточно, а тому мусила забезпечити соб≥ не лише економ≥чне, а й науково-≥деолог≥чне п≥дірунт¤: привабити стару ≥нтел≥генц≥ю, доки не породить власну, рад¤нську; поступитис¤ культурницьким домаганн¤м нац≥онально св≥домого украњнства, щоби притупити його пильн≥сть перед близькою перспективою денац≥онал≥зац≥њ.

—еред багатьох нев≥дкладних проблем, що њх мала розв'¤зати влада: злиденн≥сть, неписьменн≥сть широких верств населенн¤, нестача квал≥ф≥кованих кадр≥в у галуз¤х осв≥ти, науки, охорони здоров'¤, слабк≥сть матер≥альноњ бази цих галузей ≥ т. п. Ч одн≥Їю з найболюч≥ших була масова дит¤ча безпритульн≥сть. ÷е лихо, успадковане ще в≥д царизму, зросло до масштаб≥в соц≥альноњ трагед≥њ (в ”крањн≥ на початок 1921 року Ч близько 1 м≥льйона безпритульник≥в), бо живилось руйн≥вними насл≥дками св≥товоњ ≥ громад¤нськоњ воЇн, економ≥чним занепадом, голодом 1921 Ч 1922 рок≥в.

ѕевний досв≥д боротьби з безпритульн≥стю ≥снував. ўе 10 березн¤ 1919 року при Ќаркомат≥ соц≥ального забезпеченн¤ ”–—– була орган≥зована –ада захисту д≥тей (–«ƒ), ¤ка узгоджувала роботу в≥дпов≥дних наркомат≥в у сфер≥ охорони дитинства. „ерез воЇнн≥ обставини ѓѓ д≥¤льн≥сть у кв≥тн≥ 1920 року була припинена. 29 червн¤ 1920 року –«ƒ, ¤ку очолював голова –Ќ  ”–—– X. √. –аковський, в≥дродилас¤.

ћ≥сцевий орган –«ƒ при ѕолтавському губвиконком≥ було створено 15 липн¤ 1920 року. Ћише за пер≥од з 1 с≥чн¤ по 15 кв≥тн¤ 1921 року п≥д њњ нагл¤дом працювало 75 ≥нтернат≥в, 108 дитсадк≥в, 2260 шк≥л, 7 колон≥й, 12 дит¤чих клуб≥в ≥ 6 њдалень. «начною була роль –ади в пор¤тунку голодуючих д≥тей, що прибули на ѕолтавщину в 1921 Ч 1922 роках.

Ќезабаром в≥дбулас¤ реорган≥зац≥¤ орган≥в захисту дитинства, ≥ на зм≥ну –«ƒ зг≥дно з ур¤довою ухвалою в≥д 28 листопада 1922 року прийшла ÷ентральна ком≥с≥¤ допомоги д≥т¤м (÷ ƒƒ) при ¬”÷¬  на чол≥ з √. ≤. ѕетровським. Ќа в≥дм≥ну в≥д –«ƒ, ÷ ƒƒ мала ширшу компетенц≥ю, ф≥нансову самост≥йн≥сть ≥ була нац≥лена на остаточну л≥кв≥дац≥ю безпритульност≥.

ѕолтавська ком≥с≥¤, створена 12 вересн¤ 1923 року при губвиконком≥, п≥клувалас¤, насамперед, про безпритульник≥в, ¤к≥ залишилис¤ поза увагою орган≥в осв≥ти ≥ охорони здоров'¤. ” ѕолтав≥ м≥ська ком≥с≥¤ в 1923 роц≥ частково ф≥нансувала роботу двох дитбудинк≥в, санатор≥ю, дит¤чоњ л≥карн≥ та будинку малюка.

 ом≥с≥њ дбали про подальшу долю випускник≥в ≥нтернатних заклад≥в. Ќа кошти губком≥с≥њ в 1924 роц≥ були в≥дкрит≥ тютюнова фабрика, гуртожитки дл¤ п≥дл≥тк≥в, ¤к≥ п≥шли на виробництво; визначалис¤ додатков≥ стипенд≥њ (146) дл¤ студент≥в роб≥тфак≥в ≥ вуз≥в. «ростала мережа шк≥л роб≥тничоњ молод≥ ≥ ‘«Ќ, ¤ким надавалас¤ дотац≥¤ в≥д ком≥с≥й допомоги д≥т¤м. ” ѕолтав≥ на к≥нець 1924 року таку допомогу отримували 7 профшк≥л, 4 школи фабрично-заводського учн≥вства, один будинок роб≥тничих п≥дл≥тк≥в, слухач≥ 4 довготерм≥нових профес≥йних курс≥в.

ѕланову роботу по л≥кв≥дац≥њ бездогл¤дност≥, злиденност≥ та захворюваност≥ д≥тей проводили наркомати осв≥ти ≥ охорони здоров'¤. “ак, ще восени 1921 року на ѕолтавщин≥ нараховувалос¤ 28 установ (≥з них 10 Ч у губернському центр≥), що надавали л≥карську допомогу д≥т¤м. ќкр≥м того, д≥¤ло ще 49 заклад≥в (8 у ѕолтав≥) охорони материнства ≥ дитинства.

–адикальним засобом подоланн¤ безпритульност≥ було створенн¤ системи заклад≥в ≥нтернатного типу. ќсобливо ≥нтенсивно цей процес розгортавс¤ в 1921 Ч 1923 роках. «окрема, на 1 с≥чн¤ 1923 року в ѕолтав≥ функц≥онувало: 18 пост≥йних дитбудинк≥в, 2 установи дл¤ д≥тей з ф≥зичними вадами, 2 заклади дл¤ малол≥тн≥х правопорушник≥в, 2 с≥льськогосподарськ≥ колон≥њ, 2 ≥зол¤тори, 6 приймальник≥в на 1978 д≥тей. ќкр≥м цього, допомогу 153 м≥ським д≥т¤м надавали 3 денних дитбудинки,

« часом мережа ≥нтернатних заклад≥в звужувалас¤ швидше, н≥ж в≥дпадала потреба в них. “ак, уже на 1 с≥чн¤ 1925 року в ѕолтав≥ д≥¤ли: 1 пост≥йний дитбудинок, 2 колон≥њ, 2 дитм≥стечка, 2 установи дл¤ д≥тей ≥з ф≥зичними вадами, 1 Ч дл¤ розумово в≥дсталих д≥тей, 2 Ч дл¤ неповнол≥тн≥х правопорушник≥в ≥ 1 будинок-≥зол¤тор. ¬они обслуговували 1291 дитину. “обто, за два роки к≥льк≥сть ≥нтернатних заклад≥в ѕолтави скоротилас¤ з 32 до 11. ƒенн≥ дитбудинки зникли зовс≥м, натом≥сть в≥дкрилис¤ 5 дитсадк≥в дл¤ 175 мал¤т. «меншенн¤ к≥лькост≥ под≥бних установ зумовлювалос¤, насамперед, обмежен≥стю м≥сцевого бюджету, на кошти ¤кого б≥льш≥сть ≥з них утримувалас¤. Ќаприклад, до 1923 року левова частка бюджетних асигнувань на народну осв≥ту припадала на потреби дитбудинк≥в. ” 1925 Ч 1926 роц≥ витрати на школи становили 71 в≥дсоток, на дитбудинки Ч 26, 9 в≥дсотка, а в 1926 Ч 1927 роц≥ Ч в≥дпов≥дно 74,3 ≥ 23,4 в≥дсотка.

«а цих обставин нагальною стала допомога громадськост≥ в боротьб≥ з безпритульн≥стю. ѕри спри¤нн≥ ÷ ƒƒ у республ≥ц≥ в 1924 роц≥ виникли осередки Ђдруз≥в д≥тейї, ¤к≥ в травн≥ 1927 року трансформувалис¤ в однойменне товариство (на ѕолтавщин≥ в 1925 роц≥ 245 осередк≥в об'Їднували понад 11 тис¤ч чолов≥к). ќрган≥зац≥¤ акумулювала активн≥сть труд¤щих у захист≥ дитинства ≥ була своЇр≥дним п≥дрозд≥лом комдопд≥т≥в.

«начну роль у боротьб≥ з дит¤чою злочинн≥стю Ч супутницею безпритульност≥ Ч в≥д≥грали ком≥с≥њ у справах неповнол≥тн≥х, заснован≥ ще 1920 року. ¬они були органами правового захисту (147) д≥тей ≥ запоб≥ганн¤ правопорушенн¤м. ѕри ѕолтавськ≥й губком≥с≥њ ≥снували: колектор, колон≥њ ≥мен≥ ћ. √орького (зав≥дувач Ч ј. — ћакаренко) та ≥мен≥ ѕаризькоњ  омуни. ѓх д≥¤льн≥сть лише за 1921 Ч 1925 роки допомогла повернути сусп≥льству понад 4 5 тис¤ч≥ д≥тей. ” межах ѕолтави прот¤гом 1923 Ч 1926 рок≥в було пор¤товано близько 1,2 тис¤ч≥ маленьких правопорушник≥в.

Ќаприк≥нц≥ 20-х рок≥в були створен≥ належн≥ передумови дл¤ усп≥шного розв'¤занн¤ проблеми масовоњ безпритульност≥. “а примусова колектив≥зац≥¤, голодомор, репрес≥њ викликали нову хвилю безпритульност≥.

—кладною проблемою культурного житт¤ ”крањни була л≥кв≥дац≥¤ неписьменност≥. Ќова влада одразу ж звернулас¤ до населенн¤ ≥з закликом учитис¤ самим ≥ посилати своњх дорослих син≥в ≥ дочок до веч≥рн≥х шк≥л, ¤к≥ в≥дкривалис¤ при трудових школах. Ўироко пропагувалас¤ необх≥дн≥сть осв≥ти, першим етапом ¤коњ було знанн¤ елементарноњ грамоти. ƒо роботи залучалис¤ вс≥ культурн≥ сили м≥ста ≥ села. ¬≥дкривалис¤ загальноосв≥тн≥ школи (у ѕолтав≥ њх нараховувалос¤ 1923 року Ч 21, 1925 Ч 16, 1927 Ч 23, 1928 року Ч 21; учн≥в у них було в≥дпов≥дно по роках Ч 5388, 7444, 9127, 9658), гуртки л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥, школи наймитськоњ молод≥. “а багато шк≥л працювало спорадично, з половиною записаних учн≥в. јдже матер≥альне становище школ¤р≥в ≥ вчител≥в було скрутним.

”чительських кадр≥в не вистачало по вс≥й губерн≥њ, хоча в ѕолтав≥ з 1921 року д≥¤в ≤нститут народноњ осв≥ти (≤Ќќ). ” 1923 Ч 1924 навчальному роц≥ в ньому навчалос¤ 192 майбутн≥х педагоги, а восени 1924 року до лав студент≥в було зараховано 69 чолов≥к. —тудент≥в вузу залучали до л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥.

¬елику роль у боротьб≥ з неуцтвом в≥д≥гравало товариство Ђ√еть неписьменн≥сть!ї, орган≥зоване в ”крањн≥ восени 1923 року. …ого очолив голова ¬”÷¬  √. ≤. ѕетровеький. —вою роботу воно будувало на основ≥ добров≥льного членства ≥ спиралос¤ на осв≥чен≥ верстви м≥ста ≥ села.

Ќа ѕолтавщин≥ “овариство допомоги л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥ орган≥зоване 15 грудн¤ 1923 року. ѕравл≥нн¤ його у склад≥ 11 ос≥б очолив голова ѕолтавського губвиконкому ќ.  . —ербиченко.

јктивн≥стю в≥дзначалос¤ ѕолтавське м≥ське товариство. ” ѕолтав≥ на 1920 р≥к письменними серед чолов≥чого населенн¤ були у в≥ц≥: до 10 рок≥в Ч 14, 1 в≥дсотка, в≥д 10 до 19 рок≥в Ч 89, 5, в≥д 20 до 29 рок≥в Ч 91, 6, в≥д 30 до 39 рок≥в Ч 87, 6, в≥д 40 до 49 рок≥в Ч 79, 3, в≥д 50 до 59 рок≥в Ч 72, 2, старше 60 рок≥в Ч 51, 2 в≥дсотка. Ќа початку 1923 року в м≥ст≥ д≥¤ло 20 пункт≥в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥, в 1926 роц≥ Ч 21, а в 1927 роц≥ Ч лише 2. —короченн¤ мереж≥ пункт≥в зумовлювалос¤ певними усп≥хами в подоланн≥ неписьменност≥. якщо в 1920 роц≥ в ѕолтав≥ нараховувалос¤ 20 в≥дсотк≥в неписьменних серед чолов≥чого населенн¤ у в≥ц≥ в≥д 10 до 35 рок≥в (≥з 38265 Ч 7595 чолов≥к), то навесн≥ 1927 року њх к≥льк≥сть зменшилас¤ до 11, 5 в≥дсотка (неписьменних залишилос¤ 4503 чолов≥к). ‘актично кожен осв≥чений член товариства навчав одного неписьменного.

ƒл¤ ос≥б старшого в≥ку, що здобули елементарн≥ знанн¤ ≥ прагнули продовжувати осв≥ту, наприк≥нц≥ 20-х рок≥в у ѕолтав≥ працювали веч≥рн≥й ун≥верситет, веч≥рн≥ роб≥тнич≥ курси, реорган≥зован≥ у веч≥рн≥й роб≥тничий факультет, 2-р≥чн≥ курси п≥дготовки до вуз≥в, зб≥льшено було комплекти веч≥рн≥х роб≥тничих шк≥л. ”се ж л≥кв≥дац≥¤ неписьменност≥ залишалась актуальною ще ≥ в роки першоњ п'¤тир≥чки.

(148)  омун≥стичн≥й парт≥њ на початку правл≥нн¤ бракувало п≥дтримки нерос≥йських народ≥в. “ому, коли неп заспокоњв сел¤нство, вона розпочала кампан≥ю, спр¤мовану на завоюванн¤ њхньоњ прихильност≥. ≤ в 1923 роц≥ на XII з'њзд≥ парт≥њ њњ кер≥вництво поклало початок пол≥тиц≥ корен≥зац≥њ. ¬оно закликало сп≥льними зусилл¤ми добитис¤, щоб у парт≥ю та державний апарат ≥шли нерос≥¤ни, щоб службовц≥ вивчали й користувалис¤ м≥сцевими мовами. ”крањнський р≥зновид ц≥Їњ пол≥тики називавс¤ украњн≥зац≥Їю.

ѕерш≥ заходи украњн≥зац≥њ мали на мет≥ розширити сферу вживанн¤ украњнськоњ мови. Ќа ѕолтавщин≥, ¤к ≥ в республ≥ц≥ в ц≥лому, цей процес в≥дбувавс¤ п≥д контролем компарт≥йних ≥ державних ≥нституц≥й. Ќа зас≥данн¤х губвиконкому пер≥одично заслуховувалис¤ пов≥домленн¤ про х≥д украњн≥зац≥њ. «окрема, у кв≥тн≥ 1924 року констатувалос¤, що з 13 в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в в≥дд≥лу осв≥ти губвиконкому п'¤теро знають украњнську мову належним чином, ≥з 15 техн≥чних прац≥вник≥в Ч дев'¤теро розмовл¤ють нею (з них шестеро Ч використовують на письм≥). « 1 с≥чн¤ того ж 1924 року все д≥ловодство в≥дд≥лу було переведено на украњнську мову. √убосв≥та в≥дкрила в ѕолтав≥ дл¤ державних службовц≥в курси украњнськоњ мови. ≤ певн≥ усп≥хи не забарилис¤: на 1 с≥чн¤ 1925 року 73 в≥дсотки сп≥вроб≥тник≥в рад¤нського апарату ѕолтавщини оволод≥ли украњнською мовою.

“а цього було недостатньо, бо ж украњн≥зац≥¤ передбачала знанн¤ мови вс≥ма парт≥йними й державними посадовими особами. “ому 23 червн¤ 1925 року губвиконком, зг≥дно з постановою ¬”÷¬  ≥ –Ќ  ”–—– в≥д 30 кв≥тн¤ того ж року, видав наказ, ¤кий зобов'¤зував: запровадити украњнське д≥ловодство в державних установах ѕолтавщини до 1 с≥чн¤ 1926 року; дл¤ загального кер≥вництва украњн≥зац≥Їю створити ком≥с≥њ на чол≥ з головами м≥сцевих виконком≥в, заснувати ком≥с≥њ по украњн≥зац≥њ на державних п≥дприЇмствах ≥ установах; зв≥льн¤ти тих державних службовц≥в, ¤к≥ ≥гнорують вимогу вивченн¤ украњнськоњ мови (поновлювати на посад≥ лише п≥сл¤ складанн¤ в≥дпов≥дного екзамену).

ќднак цей наказ, ¤к ≥ багато йому под≥бних, виконувавс¤ вкрай непосл≥довно, бо ж саме зд≥йсненн¤ украњн≥зац≥њ в≥дбувалос¤ неоднозначно ≥ суперечливо. ƒоводилос¤ долати запеклий оп≥р м≥щанських елемент≥в, ¤к≥ не бажали вивчати Ђс≥льськуї, Ђмужицькуї мову. “акого характеру настроњ та негативне ставленн¤ до њњ впровадженн¤ в повс¤кденну практику були характерними й дл¤ багатьох парт≥йно-рад¤нських управл≥нц≥в. ј ¤кщо врахувати, що близько 95 в≥дсотк≥в прац≥вник≥в рад¤нського апарату ”крањни були рос≥¤ни чи зрусиф≥кован≥ представники р≥зних нац≥ональностей, то неважко у¤вити, з ¤кими труднощами зустр≥чалис¤ активн≥ прихильники пол≥тики украњн≥зац≥њ. „имало парт≥йних ≥ рад¤нських прац≥вник≥в кер≥вноњ ланки вбачали в н≥й Ђпетлюр≥вщинуї, Ђконтрреволюц≥юї, Ђнац≥онал≥змї та вс≥л¤ко саботували њњ проведенн¤.

Ќа ѕолтавщин≥, де украњнц≥ становили близько 96 в≥дсотк≥в населенн¤, украњн≥зац≥¤, здавалос¤ б, мала проходити усп≥шно. Ќа с≥чень 1928 року в ѕолтав≥ проживало 92740 чолов≥к. «а нац≥ональним складом населенн¤ розпод≥л¤лось таким чином: украњнц≥в Ч 62815 {67, 7 в≥дсотка), рос≥¤н Ч 8161 (8, 8), Їврењв Ч 18476 (19, 9), пол¤к≥в Ч 729 (0, 8), ≥нших Ч 2569 (2, 8). “обто, понад дв≥ третини мешканц≥в м≥ста були етн≥чними украњнц¤ми ≥ мали б стати вир≥шальним чинником в≥дродженн¤ украњнськоњ культури взагал≥, мови Ч зокрема. “а фактори гальмуванн¤ украњн≥зац≥њ, властив≥ республ≥ц≥ в ц≥лому, д≥¤ли, зрозум≥ло, ≥ на ѕолтавщин≥.

(149) Ќаприк≥нц≥ 1927 року губвиконком п≥дбив попередн≥ п≥дсумки украњн≥зац≥њ. Ѕули де¤к≥ вт≥шн≥ дан≥: оф≥ц≥йно близько 83 в≥дсотк≥в службовц≥в ѕолтави волод≥ли украњнською мовою; проведено велику роботу по ознайомленню з питанн¤ми украњнознавства широких верств населенн¤; розпочато гурткову украњнознавчу д≥¤льн≥сть на п≥дприЇмствах, в установах ≥ т. п.

¬одночас з'¤сувалис¤ значн≥ прогалини в реал≥зац≥њ програми украњн≥зац≥њ. «окрема, парт≥йн≥ прац≥вники не посп≥шали вивчати украњнську мову. Ќаприклад, украњнц≥ складали 70 в≥дсотк≥в ѕолтавськоњ округовоњ парт≥йноњ орган≥зац≥њ, та лише 30 в≥дсотк≥в њњ член≥в допов≥дали р≥дною мовою. Ѕ≥льш≥сть апаратних прац≥вник≥в бойкотували курси по вивченню ≥ вдосконаленню украњнськоњ мови. ѕод≥бний стан справ спостер≥гавс¤ ≥ в середовищ≥ профсп≥лкових актив≥ст≥в, значна частина ¤ких (нав≥ть т≥, що в≥дпов≥дали за культурницький сектор роботи) не прагнула опанувати украњнську мову. ѕерев≥рка викрила р¤д приписок щодо к≥лькост≥ рад¤нських прац≥вник≥в, ¤к≥ оволод≥ли украњнською, факти казенного ставленн¤ до виконанн¤ ур¤дових р≥шень з проблем украњн≥зац≥њ. “обто, кер≥вн≥ парт≥йн≥, рад¤нськ≥, профсп≥лков≥ прац≥вники сприймали украњн≥зац≥ю ¤к чергову кампан≥ю, що незабаром мала ск≥нчитись, ≥ тому не дуже нею переймалис¤.

”крањн≥зац≥¤ ви¤вилас¤ матер≥ально ≥ ф≥нансово необірунтованою. Ќезадов≥льно ф≥нансувалос¤ виданн¤ украњнськоњ науковоњ та художньоњ л≥тератури, п≥дручник≥в ≥ пос≥бник≥в дл¤ шк≥л ≥ вуз≥в, газет, журнал≥в. як насл≥док Ч Ђножиц≥ї ц≥н на в≥дпов≥дну рос≥йськомовну та украњномовну друковану продукц≥ю (в середньому книжка украњнською мовою коштувала втрич≥ дорожче, н≥ж њњ аналог рос≥йською). “ож ц≥лком законом≥рними були так≥ факти; у 1927 роц≥ ѕолтавська центральна книгозб≥рн¤ видала своњм читачам понад 144 тис¤ч≥ книжкових одиниць, а з них украњнською мовою Ч лише 22 тис¤ч≥ (близько 15 в≥дсотк≥в); ≥з використовуваних у полтавських профшколах п≥дручник≥в 108 прим≥рник≥в Ч рос≥йською мовою ≥ т≥льки 39 Ч украњнською. «а таких умов украњн≥зац≥¤ в царин≥ осв≥ти не могла бути справд≥ усп≥шною.

” ѕолтав≥ за переписом 1926 року проживало 23888 д≥тей у в≥ц≥ до 15 рок≥в. «а нац≥ональною ознакою д≥ти розпод≥л¤лись так: украњнц≥в Ч 14763 (62 в≥дсотка), рос≥¤н Ч 1858 (8), Їврењв Ч 6598 (27), ≥нших нац≥ональностей Ч 669 (3 в≥дсотки). „и ж витримувалос¤ сп≥вв≥дношенн¤ нац≥ональноњ приналежност≥ учн≥в ≥ шк≥л?

Ќа 1 с≥чн¤ 1923 року з 21 полтавськоњ школи викладанн¤ украњнською мовою практикувалось у 12 (57 в≥дсотк≥в в≥д загальноњ к≥лькост≥ шк≥л), рос≥йською Ч у 5 (близько 24 в≥дсотк≥в), ≥нш≥ були зм≥шаними. Ќа 1 с≥чн¤ 1925 року з 16 д≥ючих шк≥л незм≥нною залишилась к≥льк≥сть украњнських Ч 12 (та це вже 75 в≥дсотк≥в), рос≥йських Ч зменшилась до 3, з'¤вилась одна Їврейська школа. ѕри цьому потр≥бно мати на уваз≥, що скороченн¤ числа рос≥йських шк≥л в≥дбулось за рахунок зб≥льшенн¤ дит¤чого контингенту в них. ” п≥дсумку на грудень 1925 року в ѕолтав≥ збер≥галась нер≥вном≥рн≥сть у розвитку шк≥л нац≥ональних меншин (пам'¤таймо, що украњн≥зац≥¤ передбачала культурне в≥дродженн¤ не лише украњнського, а й ≥нших народ≥в на терен≥ республ≥ки). “ак, Їврейських д≥тей було 27 в≥дсотк≥в в≥д загалу, а школ¤р≥в, ¤к≥ навчались у Їврейськ≥й школ≥, Ч 6 в≥дсотк≥в. Ќавпаки, д≥тей рос≥¤н Ч 8 в≥дсотк≥в, а школ¤р≥в у рос≥йських школах Ч 34 в≥дсотки. ’арактерно, що 21 в≥дсоток Їврейських д≥тей в≥дв≥дували, головним чином, рос≥йськ≥ школи. Ќац≥ональний склад учн≥в рос≥йських шк≥л був такий: рос≥¤н Ч 42, Їврењв Ч 37, украњнц≥в (150) Ч 20 в≥дсотк≥в, ≥нших Ч 1 в≥дсоток. ” подальшому Ч в 1926 Ч 1927 ≥ 1927 Ч 1928 навчальних роках Ч суттЇвих зм≥н у сп≥вв≥дношенн≥ нац≥ональних характеристик шк≥л ≥ учн≥в не в≥дбулос¤ (до того ж ≥ в 1927 роц≥ в р¤д≥ полтавських шк≥л ф≥ксувалос¤ таке ганебне ¤вище, ¤к антисем≥тизм).

—кладною залишалас¤ мовна ситуац≥¤ у вищих ≥ середн≥х спец≥альних навчальних закладах ѕолтави. Ќа 1925 р≥к у м≥ст≥ д≥¤ли; ≤нститут народноњ осв≥ти (вже згадуваний вище), ≥ндустр≥альний техн≥кум (заснований 1919 року, в ¤кому навчалос¤ 324 учн≥), землевпор¤дний техн≥кум (орган≥зований 1920 року, навчалос¤ 77 учн≥в), агрокооперативний техн≥кум (створений 1921 року, осв≥ту здобувало 348 чолов≥к), музичний техн≥кум (р≥к заснуванн¤ Ч 1922, 100 учн≥в), трир≥чн≥ педагог≥чн≥ курси (започаткован≥ 1920 року, навчалос¤ 229 майбутн≥х учител≥в). ” 1925 роц≥ викладанн¤ предмет≥в виключно украњнською мовою провадилос¤ в ≤нститут≥ народноњ осв≥ти та агрокооперативному техн≥кум≥, лише рос≥йською Ч в ≥ндустр≥альному техн≥кум≥, ¤к рос≥йською, так ≥ украњнською Ч в ≥нших закладах. Ќа початок 1928 року украњн≥зац≥¤ цих навчальних заклад≥в не завершилас¤. «окрема, в ≥ндустр≥альному ≥ музичному техн≥кумах викладанн¤ фахових дисципл≥н ≥ дал≥ проводилос¤ переважно рос≥йською мовою. ¬загал≥, ≥з 164 лектор≥в полтавських вуз≥в ≥ техн≥кум≥в украњнською волод≥ли 103 (62, 8 в≥дсотка), з 211 викладач≥в профшк≥л Ч 177 (84 в≥дсотки). ѕричини такого становища мали ¤к суб'Їктивний (недооц≥нка важливост≥ украњн≥зац≥њ), так ≥ об'Їктивний (в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дноњ науковоњ л≥тератури украњнською мовою, дорожнеча украњнськоњ книжки) характер.

¬се ж, незважаючи на справд≥ неймов≥рн≥ труднощ≥, вт≥ленн¤ в житт¤ ≥дењ украњн≥зац≥њ дало певн≥ позитивн≥ результати. ќднак зростаючий р≥вень нац≥ональноњ самосв≥домост≥ народу в ход≥ зд≥йсненн¤ украњн≥зац≥њ все б≥льше заважав, принципово суперечив процесов≥ формуванн¤ великодержавноњ адм≥н≥стративно-командноњ системи. Ќац≥ональна ≥нтел≥генц≥¤, ¤к один з основних нос≥њв нац≥ональноњ св≥домост≥ народу, ви¤вилас¤ за своЇю природою, сусп≥льним статусом чужою так≥й систем≥. “ому в≥стр¤ стал≥нських репрес≥й було спр¤моване, насамперед, проти нењ. ЂЅуржуазний нац≥онал≥змї Ч типове звинуваченн¤ тим, хто бажав розкв≥ту в повному, загальнолюдському розум≥нн≥ великих ≥ малих народ≥в; Ђнац≥онал-ухильництвої Ч ¤рлик тим, хто в лавах  ѕ(б)” прагнув усеб≥чно спри¤ти украњн≥зац≥њ. «окрема, в ѕолтавському ≥нститут≥ народноњ осв≥ти ще в 1923 роц≥ були Ђвикрит≥ї Ђбуржуазн≥ нац≥онал≥стиї –. ¬.  утепов Ч декан ≤Ќќ та —. √. √рушевський Ч лектор ≥нституту (обох звинувачували в украњноф≥льськ≥й д≥¤льност≥ в дореволюц≥йний пер≥од). ” цьому ж роц≥ було зв≥льнено з посади зав≥дуючого ѕолтавським кооперативним техн≥кумом  . “окаревського, бо в його заклад≥ д≥¤ла ЂЌова громадаї Ч студентська орган≥зац≥¤, не зареЇстрована губпрофосв≥тою, ≥ в б≥бл≥отец≥ м≥стилас¤ л≥тература Ђз питань культурно-просв≥тницькоњ роботи, ¤ка в≥ддзеркалюЇ погл¤ди л≥беральноњ буржуаз≥њ та парт≥њ соц≥ал≥ст≥в-революц≥онер≥вї. ≤ так≥ факти були не поодинокими.

” 1924 роц≥ за поданн¤м орган≥в ƒѕ” з посад були зв≥льнен≥ пров≥дн≥ фах≥вц≥ ÷ентрального пролетарського музею ѕолтавщини (нин≥ Ч краЇзнавчий музей).

« 1922 року директором його був ≥сторик, археолог ћ. я. –удинський, ¤кий зум≥в згуртувати таких самов≥дданих досл≥дник≥в р≥дного краю, ¤к ¬. ћ. ¬ерховинець, ћ. ≤. √авриленко, ¬. ј. √р≥нченко,  . ¬. ћощенко, ‘. ¬. ѕопадич, (151) ќ.  . “ахтай, ¬. ќ. ўепотьЇв. јле в акт≥ обстеженн¤ вказувалос¤, що Ђмузей п≥д кер≥вництвом –удинського... не в≥дпов≥даЇ вимогам революц≥йноњ осв≥ти... ї, а директор характеризувавс¤ ¤к Ђавтокефал≥стї, Ђприхильник украњнського рухуї.

” друг≥й половин≥ 20-х рок≥в пересл≥дуванн¤ Ђнац≥онал-ухильник≥вї та Ђбуржуазних нац≥онал≥ст≥вї набрали запеклого характеру. ѓх ≥н≥ц≥атором в ”крањн≥ став Ђнайближчий сподвижникї —тал≥на Ћ. ћ.  аганович, призначений у 1925 роц≥ першим секретарем ÷   ѕ(б)”. «в≥льненн¤ з посади наркома нородноњ осв≥ти ќ. я. Ўумського, боротьба з так званими Ђшумськ≥змомї, Ђхвилев≥змомї, ЂволобуЇвщиноюї знаменували згортанн¤ украњн≥зац≥њ ≥ початок розправи з ≥нтел≥генц≥Їю.

” березн≥ 1928 року серед кращих представник≥в украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ у сфабрикован≥й справ≥ Ђ—п≥лки визволенн¤ ”крањниї був прит¤гнутий ¬. ќ. ўепотьЇв Ч знаний у науковому св≥т≥ ф≥лолог, краЇзнавець ≥ взагал≥ людина енциклопедичних знань. « 1917 по 1928 р≥к його д≥¤льн≥сть нерозривно пов'¤зана з ѕолтавським учительським ≥нститутом (п≥сл¤ реорган≥зац≥њ Ч ≤нститут народноњ осв≥ти), ректором ¤кого в≥н був прот¤гом 1921 Ч 1923 рок≥в. ¬. ќ. ўепотьЇва сп≥ткала дол¤ багатьох пров≥сник≥в украњнського ¬≥дродженн¤ Ч в≥н був розстр≥л¤ний у листопад≥ 1937 року.

“ак у республ≥ц≥ ще в 20-х роках, задовго до злов≥сного 1937-го закрутилос¤ страшне колесо Ђукрањножерноњ ≥нкв≥зиц≥њї. “отал≥тарний режим утверджувавс¤ поступово, з≥ зм≥цненн¤м парт≥йно-б≥льшовицького апарату влади, що ставав наддержавним, усепроникаючим ≥ всепоглинаючим, з одержавленн¤м ус≥х громадських структур.

‘ормально влада зосереджувалас¤ в руках –ад, ≥ в 1920 роц≥ вибори до них проходили ще на багатопарт≥йн≥й основ≥. ¬се ж визначальний вплив на характер роботи –ад мали б≥льшовики. Ќаприклад, вони становили три чверт≥ депутат≥в ѕолтавськоњ м≥ськоњ –ади. ¬икористовуючи свою чисельну перевагу, вони вже на перших пленарних зас≥данн¤х домоглис¤ виключенн¤ з –ади обраних туди меншовик≥в ≥ правих есер≥в. ” декларац≥њ протесту до ѕолтавськоњ –ади меншовики висунули вимоги; спрощенн¤ бюрократичноњ машини ≥ розвиток м≥сцевого самовр¤дуванн¤; розширенн¤ виборчих прав населенн¤; позбавленн¤ –ад права виключати з≥ свого складу депутат≥в ≥з пол≥тичних мотив≥в; в≥дмова в≥д нац≥онал≥зац≥њ др≥бноњ промисловост≥ та в≥льного розвитку кооперативноњ ≥ приватноњ торг≥вл≥; незалежн≥сть профсп≥лок в≥д державних орган≥в. ÷ей протест був про≥гнорований.

ј вже з 1921 року, п≥сл¤ пол≥тичного процесу над парт≥Їю украњнських есер≥в, вибори стали однопарт≥йними. ” 1922 роц≥ до ѕолтавськоњ м≥ськради було обрано 76, 5 в≥дсотка член≥в  ѕ(6)” та 23, 5 Ч безпарт≥йних. ѕоступово в≥дсоток комун≥ст≥в у м≥ськрад≥ став зменшуватись. ” 1926 Ч 1927 роках в≥н становив 51, 2, у 1928 Ч 1929 роках Ч 45. “а це не було св≥дченн¤м демократизац≥њ –ад. ¬они все б≥льше ставали безсилим придатком парт≥йного механ≥зму влади.

ѕоказовим щодо цього Ї такий факт. ” серпн≥ 1922 року парторган≥зац≥¤ ѕолтавщини при п≥дтримц≥ ÷   ѕ(б)” засудила Ђантипарт≥йнуї позиц≥ю голови губвиконкому я. Ќ. ƒробн≥са, ¤кий заперечував необх≥дн≥сть парт≥йного кер≥вництва роботою –ад. ÷   ѕ(6)” прийн¤в р≥шенн¤ про оновленн¤ складу губвиконкому та губкому. ” листопад≥ того ж року секретарем губкому  ѕ(б)” був призначений Ѕ. …. ћаг≥дов, а головою губвиконкому Ч ќ.  . —ербиченко. “обто, вже в той (152) час парт≥йн≥ органи в≥дверто й безпосередньо регламентували д≥¤льн≥сть –ад роб≥тничих ≥ сел¤нських депутат≥в.

¬ибори до –ад не були загальними. Ќаприклад, у 1926 Ч 1927 роках у ѕолтав≥ права голосу було позбавлено 9, 8 в≥дсотка потенц≥йних виборц≥в. ƒо того ж, на в≥дм≥ну в≥д ––‘—–, вибори в ”–—– були нер≥вними: один депутат до м≥ськради обиравс¤ в≥д 100 роб≥тник≥в ≥ 300 службовц≥в, що забезпечувало б≥льш≥сть роб≥тник≥в у –адах. —п≥вв≥дношенн¤ соц≥альних груп попередньо планувалос¤ парторганами ≥ суворо витримувалос¤ п≥д час висуненн¤ кандидат≥в. ќсв≥тн≥й р≥вень депутат≥в був невисоким, ≥ це негативно позначалос¤ на ¤кост≥ управл≥нських р≥шень, ¤к≥ приймали –ади. « часом –ади, залишаючись конституц≥йно пол≥тичною основою сусп≥льства, фактично стають виконавчими органами в≥дпов≥дних парт≥йних структур.

«вичайно, було б несправедливо пов'¤зувати 20-≥ роки вин¤тково з терором ≥ пересл≥дуванн¤м ≥нтел≥генц≥њ (бо ж маховик стал≥нських репрес≥й лише набирав швидкост≥). ” т≥ роки в республ≥ц≥, а отже, й на ѕолтавщин≥, л≥кв≥довувалась неписьменн≥сть, зростала к≥льк≥сть шк≥л ≥ учн≥в, удосконалювалас¤ система вищоњ та середньоњ спец≥альноњ осв≥ти, п≥двищувавс¤ загальний осв≥тн≥й р≥вень населенн¤.

«м≥стовн≥сть культурного житт¤ полтавц≥в визначалась на¤вн≥стю в м≥ст≥ р≥зноступепевих навчальних заклад≥в, клуб≥в, б≥бл≥отек, театр≥в, музењв. ” ѕолтав≥ в 20-х роках працювало багато в≥домих учених. ќдн≥ проживали тут пост≥йно, ≥нш≥ прињхали в роки громад¤нськоњ в≥йни та п≥д час голоду 1921 Ч 1922 рок≥в. ќкремих учених запрошували читати курси лекц≥й. “ак, у ѕолтавському ≥нститут≥ народноњ осв≥ти (≤Ќќ) читали лекц≥йн≥ курси академ≥к, а згодом в≥це-президент јЌ ”–—– ƒ. ≤. Ѕагал≥й (викладав ≥стор≥ю ”крањни в ѕолтавському ≥нститут≥ народноњ осв≥ти, очолював у ’арков≥ Ќауково-досл≥дний ≥нститут ≥стор≥њ ”крањни та ≤нститут ≥стор≥њ украњнськоњ культури) ≥ ћ. ‘. —умцов Ч украњнський фольклорист, етнограф ≥ л≥тературознавець, член-кореспондент ѕетербурзькоњ академ≥њ, јЌ ”–—–, „еськоњ јЌ та р¤ду слов'¤нських наукових товариств; серед перших директор≥в ѕолтавського ≥нституту народноњ осв≥ти був ≥сторик-професор ≤. ‘. –ибаков. ѕост≥йно тут працювали в≥дом≥ вчен≥ Ч професори ¬. ќ. ѕархоменко, ¬. ќ. ўепотьЇв, висококвал≥ф≥кован≥ викладач≥ та лектори я. √. Ѕергольц, “. ќ. Ѕогданович, ќ. ћ. ¬асильЇва, ¬. ¬. ¬оропай, ¬. ћ. ¬ерховинець, ј. ‘. ƒучинський та ≥нш≥.

ѕрофесори, вчен≥, педагоги високого класу працювали не т≥льки у вузах, а й у техн≥кумах (у ѕолтав≥ њх було на цей час 4), профес≥йних ≥ трудових школах. «окрема, з 1920 по 1926 р≥к колон≥ю ≥мен≥ √орького дл¤ неповнол≥тн≥х правопорушник≥в спершу в “рибах, а пот≥м у  овал≥вц≥ –уновщинського (нин≥ ѕолтавського) району очолював видатний педагог ј. —. ћакаренко.

(153) ќсередками культурного дозв≥лл¤ були клуби ѕолтави. ўе на початку 1923 року њх нараховувалось 12.  ращими були ÷ентральний роб≥тничий ≥  луб рад¤нських прац≥вник≥в. «годом в≥дкрилис¤ клуби: зал≥зничник≥в (≥з залою на 1100 гл¤дач≥в, б≥бл≥отекою, р≥зними каб≥нетами), панч≥шник≥в (у колишньому будинку двор¤нського з≥бранн¤ Ч зараз к≥нотеатр ≥мен≥ ≤. ѕ.  отл¤ревського), сп≥лки радторгслужбовц≥в та р¤д ≥нших, ¤к≥ вели багатопланову культосв≥тню роботу.

÷ентрами духовного збагаченн¤ були б≥бл≥отеки м≥ста. Ќа 1925 р≥к у ѕолтав≥ д≥¤ло 13 книгозб≥рень ус≥х тип≥в. ≤з них найкращ≥ Ч при ƒержавному краЇзнавчому музењ (50 тис¤ч прим≥рник≥в), ≤нститут≥ народноњ осв≥ти (31, 5 тис¤ч≥), агрокооперативному техн≥кум≥ (36, 4 тис¤ч≥), ≥ндустр≥альному техн≥кум≥ (11, 2 тис¤ч≥). Ќайб≥льша книгозб≥рн¤ ѕолтавщини Ч ÷ентральна громадська б≥бл≥отека ѕолтави Ч нараховувала 130 тис¤ч том≥в. ћаленьких читач≥в обслуговувала дит¤ча б≥бл≥отека м≥ста.

ѕолтавц≥ мали змогу перегл¤нути художн≥ та документальн≥ к≥ностр≥чки, вже на кв≥тень 1927 року в м≥ст≥ працювало 10 к≥ноустановок, 2 к≥нотеатри.

«начну наукову ≥ культурно-пропагандистську роботу проводив ƒержавний краЇзнавчий музей, ¤кий мав багату експозиц≥ю, фонди, арх≥в, б≥бл≥отеку. 27 липн¤ 1928 року, до 75-х роковин з дн¤ народженн¤ ¬. √  ороленка, в будинку, де в≥н ≥з 1903 по 1921 роки жив, працював ≥ помер, було в≥дкрито пост≥йну виставку Ђ∆итт¤ ≥ творч≥сть ¬. √.  ороленкаї. (” 1940 роц≥ на њњ баз≥ створено л≥тературно-мемор≥альний музей).

÷им, нарешт≥, було виконано один ≥з пункт≥в постанови –Ќ  ”–—– в≥д 24 с≥чн¤ 1922 року про ув≥чненн¤ пам'¤т≥ письменника-гуман≥ста. —вою вд¤чн≥сть ≥ шану “. √. Ўевченков≥ полтавц≥ засв≥дчили, спорудивши в 1926 роц≥ йому пам'¤тник.

Ќа цей час у м≥ст≥ було засновано стац≥онарний музично-драматичний театр ≥мен≥ ћ. ¬. √огол¤. ¬ ньому розпочинали свою д≥¤льн≥сть актори, п≥зн≥ше народн≥ артисти —–—– ћ. ћ. “арханов, ≤. —.  озловський, ¬. — ¬асилько. ” м≥ст≥ також працювали так≥ митц≥, ¤к ¬. ћ. ¬ерховинець, ‘. ћ. ѕопадич. Ќа гастрол≥ до ѕолтави часто прињздили визначн≥ в≥тчизн¤н≥ ≥ закордонн≥ музиканти та сп≥ваки.

1926 року в≥дбувс¤ перший концерт капели бандурист≥в, створеноњ групою сп≥вак≥в-аматор≥в наприк≥нц≥ 1925 року.  ерував цим колективом в≥домий композитор √нат ’откевич, а диригентом ≥ художн≥м кер≥вником у перш≥ роки ≥снуванн¤ капели був талановитий полтавський музикант ¬. ј.  абачок. (” 1930 роц≥ на баз≥ полтавського колективу в  иЇв≥ орган≥зували капелу бандурист≥в ”крањни).

ќсобливою под≥Їю в житт≥ м≥ста стало в≥дкритт¤ 10 червн¤ 1927 року рад≥отрансл¤ц≥йноњ станц≥њ, в систем≥ ¤коњ запрацювало 809 рад≥оточок. ќкр≥м того, функц≥онувало 6 гучномовц≥в поза системою трансл¤ц≥њ.

*  *  *