Меню: Особистості - Т; Благодійники; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Трощинський Дмитро Прокопович — Трощинский Дмитрий Прокопович — (26.10.1754, с. Яреськи Миргородського полку, тепер Шишацького району — 1829, с. Кибинці Лубенського повіту, тепер Миргородського району) — державний діяч і меценат української культури, дійсний таємний радник.

Походив з старовинного козацького роду. Закінчив Київську академію. Розпочавши кар'єру полковим писарем Миргородського полку, стрімко просувався службовою драбиною: з 1784 р. правитель канцелярії графа О. Безбородька, з 1793 р. — статс-секретар Катерини II, з 1796 р. — сенатор, у 1801—1802 рр. — член Державної ради і головний директор пошт, у 1802-1806 рр. — міністр уділів. Напередодні війни з Францією вийшов у відставку і поселився в своєму кибинському маєтку. У 1812 р. був обраний полтавським губернським маршалом; після двох років служби виїхав до Петербурга, де зайняв пост міністра юстиції і фінансів (1814—1817 pp.). Вийшовши вдруге у відставку, остаточно поселився в Кибинцях, де й дожив віку. Належачи до найбагатших поміщиків краю (володів 70 тис. дес. землі і 6 тис. кріпаків), відзначався надзвичайною гостинністю, з готовністю відгукувався на прохання знайомих скласти протекцію в Петербурзі. Утримував своїм коштом виховний заклад для дітей незаможних дворян у Полтаві. Свій маєток перетворив на значний осередок української культури, Кибинці навіть прозивали «малоросійськими Афінами». Тут зберігалася унікальна бібліотека, картинна галерея, утримувався оркестр, діяв домашній театр.

Білоусько О. А., Мирошниченко В. І. Нова історія Полтавщини.
 Кінець XVIII - початок XX століття. Стор. 71

Трощинський Дмитро Прокопович (1754 - 1829) - державний діяч Російської імперії, меценат української культури. Походив з українського старшинського роду Трощинських. Син військового товариша Прокопія Трощинського.

Після закінчення Києво-Могилянської академії служив у Малоросійській колегії м. Глухові. У 1773 - гадяцький полковий писар. Наприкін. російсько-турецької війни 1768-74 відряджений у Молдову в розпорядження командувача окремого корпусу князя М. Рєпніна для виконання секретарських обов'язків. Перебував на цій посаді 13 років, доки М. Рєпнін був російським послом у Стамбулі, Смоленським, а потім Псковським генерал-губернатором. З 1784 - керуючий справами канцелярії графа О. Безбородька, згодом - член Головного поштового управління у званні статс-секретаря. У 1793 призначений статс-секретарем Катерини II. Отримав у власність містечко Кагарлик на Київщині, а згодом - великі земельні володіння на Полтавщині, Київщині та Воронежчині. За Павла І став сенатором. На поч. царювання Олександра І призначений членом Державної Ради. У 1802-06 - міністр уділів. Деякий час перебував у відставці, жив у своєму маєтку в с. Кибенцях Миргородського повіту Полтавської губ. У 1812-14 - полтавський губернський предводитель дворянства. Завдяки підтримці Т. у Ніжинському ліцеї навчався М. Гоголь. У 1814-17 - міністр юстиції Російської імперії. 3 1817 - у відставці.

Т. був шанувальником української старовини. У Кибенцях заснував приватний театр, кілька творів для якого написав Гоголь-Яновський, - батько М.Гоголя. У м. Кагарлику Т. збудував палац, створив бібліотеку і висадив великий парк. Зібрана Т. багата бібліотека після його смерті була розпродана, частина бібліотеки і папери з його особистого архіву в 1833 були передані його племінником цареві Миколі І.

Т. надавав підтримку діячам української науки, літератури та мистецтва - Я. Марковичу, В. Ломиковському, В. Капністу, В. Гоголю, В. Боровиковському, А. Веделя та ін. Т. став одним з ініціаторів видання у 1798 “Енеїди” І. Котляревського.

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Цертелєв Микола Андрійович