|
Малоросійська колегія — центральний
орган державного управління Російської
держави у справах Лівобережної України.
Малоросійську колегію (першу) утворено за
указом Петра І від 16 червня 1722 р. в
резиденції українських гетьманів —
Глухові замість Малоросійського приказу,
що містився в Москві, з метою обмеження
влади козацької старшини й автономії
України. У цивільних справах Малоросійська
колегія підлягала Сенатові, у військових —
головнокомандуючому російськими військами
на Україні. На Малоросійську колегію
покладався нагляд за всією діяльністю
гетьмана і козацької старшини. У 1727 р. у зв'язку
з тимчасовим відновленням гетьманщини
Малоросійську колегію було ліквідовано. У
1764 р. Малоросійська колегія (друга)
відновлена на попередніх засадах. Очолював
її президент — П. О. Румянцев. Основними
завдання Малоросійської колегії у цей
період полягало в остаточному знищенні
будь-яких залишків самоврядування на
Україні, збільшенні податків і зборів для
царської казни. У 1775 р. на Лівобережній
Україні було ліквідовано полковий устрій:
1783 українські лівобережні козацькі полки
перетворено на регулярні полки російської
армії. З лівобережних і південних земель
України у 1781 р. утворені намісництва,
зокрема Київське Чернігівське. У 1786 р.
Малоросійську колегію ліквідовано.
Документи першої Малоросійської колегії за
1722—1727 рр. (1132 одиниць зберігання) і другої
Малоросійської колегії за 1764—1786 рр. (17 978
одиниць зберігання) зберігаються в
Центральному державному історичному
архіві України в Києві. Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
511-512
Малоросійська колегія -
центральний орган російської колоніальної
адміністрації в Лівобережній Україні у
18 ст. М. к. (т. зв.
перша М.к.) створена за указом Петра І від 16(27).5.1722 у гетьманській столиці
Глухові
(замість існуючого до цього Малоросійського
приказу в Москві) з метою контролю за
діяльністю гетьмана і українського уряду
та поступового обмеження політичної
автономії Гетьманщини.
М. к. складалася з шести офіцерів російських
полків, розташованих в Україні, та
прокурора (всіх призначив цар) на чолі з
бригадиром С. Вельяміновим-Зерновим.
У цивільних справах М.к. підлягала сенатові,
а у військових - головнокомандуючому
російських військ в Україні М. Голіцину.
За царською інструкцією від 16.5.1722 на М.к.
покладалися функції щодо нагляду за
діяльністю гетьмана, генеральної і
полкової старшини, встановлення і
стягнення податків до царської казни,
провіанту для російської армії;
розквартирування російських офіцерів і
солдат в Україні; контролю за діяльністю Генеральної
Військової
Канцелярії, роздачі
земельних володінь офіцерам і старшинам. М.к.
була апеляційною установою у судових
справах, які розглядалися в Генеральному
Військовому Суді,
полкових і ратушних судах Лівобережної
України. Всі питання державного життя
Гетьманщини український уряд повинен був
вирішувати за погодженням з М.к. В 1727 у зв'язку
з загостренням російсько-турецьких
відносин царський уряд, намагаючись
залучити на свою сторону козацьку старшину,
ліквідував М.к. (указ Петра ІІ від 29.9.1727)
і поновив
гетьманство. В 1734 після смерті Д. Апостола
гетьманство було тимчасово скасоване. 10(21).
11.1764 Катерина II своїм указом
остаточно ліквідувала гетьманство і
незабаром відновила діяльність т.зв. другої М.к. у
Глухові.
М.к. складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох
українських
старшин, прокурора (російського полковника),
двох секретарів (українця і росіянина) і
канцелярських службовців. На чолі М.к. стояв
граф П.Рум'янцев
(одночасно генерал-губернатор Малоросії),
перед яким російський уряд ставив завдання
якнайшвидшої остаточної ліквідації
автономії Гетьманщини та повного
підпорядкування управління українськими
землями загальноросійським державним
органам. В адміністративному відношенні М.к.
підлягала канцелярії малоросійського
генерал-губернатора (існувала до 1796).
Поступово М. к. узурпувала
всю повноту військової влади. Після
ліквідації російським урядом сотенно-полкового
устрою Лівобережної України (1781),
перетворення лівобережних козацьких
полків у регулярні карабінерні
кавалерійські частини російської армії (1783)
та запровадження намісництв
(1780-83), на українських землях повністю
поширилась система державного управління
Російської імперії. Указом від 20(31).8.1781 М.к.
була скасована.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Перша
Малоросійська
колегія (1722—1727 рр.).
Президент:
бригадир
Степан
Вельямінов
(1722-1727 рр.).
Друга
Малоросійська
колегія (1764-1786 рр.).
Президент:
генерал-аншеф,
згодом
генерал-фельдмаршал,
граф Петро
Олександрович
Румянцев (1764-1786
рр.).
Члени
(з
російського
боку):
генерал-майор
Брант (1764—?);
полковник,
князь Платон
Мещерський (1764-?);
полковник
Хвостов (1764—?);
полковник
Натальїн (1764—?).
Члени
(з
українського
боку):
генеральний
обозний, з
присвоєнням
чину генерал-майора
російської
армії, Семен
Васильович
Кочубей (1764-?);
генеральний
писар, із
присвоєнням
чину
статського
радника,
Василь
Григорович
Туманський (1764-?);
генеральний
осавул, із
присвоєнням
чину
полковника
російської
армії,
Журавка (1764-?);
генеральний
хорунжий, з
присвоєнням
чину
полковника
російської
армії,
Апостол (1764-?).
Білоусько
О.А., Мокляк В.О. Історія Полтавщини.
Друга половина XVI
— друга половина XVII століття.
Стор. 156
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
Генеральна військова канцелярія
Земський повітовий суд
Анна Іванівна
Сотник
Катерина I Олексіївна
Меншиков Олександр Данилович
Розумовський Кирило Григорович
Скоропадський Іван Ілліч
Трощинський Дмитро Прокопович
|