Меню: Особистості - Є; Історики, краєзнавці; Етнографи; Освітяни 
 Версія для друку   На головну

Єфименко Олександра Яківна (дівоче прізв. – Ставровська; 30.05.1848–18.12.1918) – історик, етнограф, педагог. Дружина П. С. Єфименка, мати П. П. Єфименка.

Н. в с. Варзуга (нині село Мурманської обл., РФ) в сім’ї службовця. Закінчила Архангельську г-зію (1863), вчителювала в м. Холмогори (нині село Архангельської обл., РФ), де одружилася з висланцем із України – етнографом П. С. Єфименком. 1877 переїхала до Чернігова, 1879 – до Харкова. В 1880–90-ті рр. найбільш яскраво проявився наук. хист Є. – активної діячки Історико-філологічного товариства при Харківському університеті. Від 1907 очолювала каф-ру й викладала історію України на Бестужевських вищих жін. курсах у Санкт-Петербурзі. 1910 Харків. ун-т присудив Є. наук. ст. почесного д-ра історії (перша жінка в Росії, яка здобула таке визнання). 1917 переїхала на Харківщину, де мешкала з донькою Тетяною на х. Любочка поблизу с. Писарівка (нині с. Верхня Писарівка Вовчанського р-ну Харків. обл.); там же трагічно загинула.

Є. – авторка праць, написаних на ґрунті народницького підходу до істор. явищ (див. Народницький напрям в українській історіографії) з використанням документальних джерел. У творчому доробку Є. особливе місце посідає «Історія українського народу», розрахована не лише на вузьке коло спеціалістів, а й на широкий загал, в якій висвітлюються істор. процеси в Україні з найдавніших часів до 19 ст.

[Брала участь в урочистостчх з нагоди відкриття пам'ятника І. П. Котляревському, почесний член Полтавської губернської вченої архівної комісії - Т.Б.]

Тв.: Южная Русь. Очерки, исследования и заметки, т. 1–2. СПб., 1905; История украинского народа, вып. 1–2. СПб., 1906.

Літ.: Марков П.Г. А.Я. Ефименко – историк Украины. К., 1966; Смолий В.А. А.Я. Ефименко: очерк жизни и научного творчества. В кн.: Ефименко А.Я. История украинского народа. К., 1990.

Ю.А. Пінчук.

e-Енциклопедія історії України