Меню: Особистості - Т; Етнографи; Історики, краєзнавці; Навчалися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Терещенко Олександр Власович (1806 — 05.03(21.02).1865), етнограф, дослідник історичної минувшини Полтавщини й один із перших біографів І. П. Котляревського.

Талановитих уродженців Полтавщини — письменників, учених, діячів мистецтва — так багато, що не завжди є змога згадати про кожного з них. Не дивно, отже, що деякі імена з часом забуваються. Серед отих не часто згадуваних імен знаходиться й Олександр Власович Терещенко, колись добре відомий як етнограф, дослідник історичної минувшини Полтавщини й один із перших біографів І. П. Котляревського.

Саме в цій галузі — котляревськознавстві — особливо велика заслуга Олександра Терещенка. І не в тому розумінні, що він як до слідник вніс у цю галузь щось особливо вартісне і тим посунув далі справу вивчення творчості Котляревського, хоч і тут він має поважні заслуги. Більшою мірою Терещенко заслужив шану тим, що першим почав збирати розпорошений архів Івана Котляревського і зберіг його для потомства, зберіг для майбутніх дослідників чимало цінних документів, без чого сьогоднішнє літературознавство мало б ряд суттєвих прогалин. Йдеться про ті 126 документів, які Олександр Власович Терещенко в середині 50-х років XIX століття розшукав у Полтаві і передав на збереження до Петербурзької публічної бібліотеки, яка тепер носить ім’я М. Салтикова-Щедріна і де він тоді працював. Ці документи зберігались там близько ста років і були повернуті до Полтави під час підготовки до відкриття музею І. П. Котляревського. З цього архіву вже багато матеріалів з’явилося в друці (зокрема в Наукових записках музею, в 50 — 60-і роки), інші чекають на вивчення і публікацію.

Говорячи про причетність Олександра Терещенка до Котляревського, годиться згадати його дуже цінну статтю «Іван Петрович Котляревський», опубліковану в журналі «Основа» 1861 року. В ній автор виступив на оборону Котляревського проти деяких міркувань Куліша щодо творчості автора «Енеїди», які він вважав помилковими. У своїй праці Терещенко використав архівні матеріали й увів до наукового обігу деякі раніше невідомі біографічні дані Котляревського. Як очевидець він описав будинок поета, подав характеристику Котляревського як людини, сказав своє приязне слово про його інтереси і симпатії, ставлення до простих людей, його скромність і щиросердість. Терещенко свідчив, що Іван Котляревський користувався в народі великою повагою, був захисником і благодійником кривджених панами людей. Слід долучити ще й те, що демократична позиція О. Терещенка проступає в усіх його писаннях — літературних, етнографічних, історичних. У статті про Котляревського автор вперше зареєстрував уцілілі рукописи поета.

Як бібліограф Олександр Власович описав усі видання «Енеїди» (на той час їх було чотири) і зробив такий красномовний висновок: «Число видань «Енеїди» показує, що Котляревський відповідав певною мірою на потреби суспільства протягом сорока з гаком років». Відзначивши велику популярність «Енеїди» в народі, а разом з тим згадавши і недоброзичливий, «суворий вирок», що його виніс Куліш «особі і твору Котляревського», Терещенко обіцяв дати ще одну статтю на захист автора безсмертного твору. Проте стаття з якихось причин не була опублікована.

Тепер кілька слів про самого Олександра Терещенка. Він уродженець Зінькова; 1823 року закінчив Полтавську гімназію, потім здобув університетську освіту в Харкові, де, між іншим, був учнем відомого письменника-байкаря П. П. Гулака-Артемовського. Довгі роки після того служив у Петербурзі та Москві (Рум’янцевський музей), займався бібліографією, писав книжки, статті, проводив археологічні розкопки у Нижньому Поволжі та на півдні України. Вийшовши у відставку (після 1855 року), повернувся в Україну, жив у Полтаві й Зінькові, де й був похований.

Високу оцінку етнографічній праці О. Терещенка дав свого часу видатний російський учений Олександр Пипін в «Истории русской зтнографии». Сім томів книги під назвою «Побут російського народу» (СПб, 1848 року) — основна праця О. В. Терещенка, в якій використано немало матеріалу й з українського побуту, знайомого і рідного йому з дитинства, а також і з народного фольклору. Свої статті вчений друкував у журналах «Библиографические записки», «Северная пчела», «Сын Отечества», «Русский Архив» тощо. Деякі праці О. Терещенка дійшли до читачів вже після його смерті, серед них і цінний своїм фактичним матеріалом «Статистичний опис м. Полтави в 1858 році», опублікований лише 1893 року.

Обмаль чисто зовнішніх даних про життєвий шлях і багатство залишених праць — ознака благородного обличчя справжнього трудівника і патріота, яким був О. В. Терещенко.

Петро Ротач, "Колоски з літературної ниви”