Юрій Юрійович Соколовський

19 декабря 2010 года исполнилось 170 лет со дня основания Петровского Полтавского кадетского корпуса.

Все выпускники в новой версии сайта.

 

Меню: Особистості - С; Громадські діячі; Державні діячі; Народилися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Соколовський Юрій Юрійович — Соколовский Юрий Юрьевич — (1875, Полтава — 1922, Белград, Сербія) — громадський і державний діяч.

Працював агрономом сільськогосподарського відділення Полтавської губернської земської управи, входив до правління Полтавського товариства сільського господарства. Один із творців Спілки Південних Земств у справі переселення до Сибіру. Член конституційно-демократичної партії, за характеристикою В. Винниченка, «руський малорос». 27 квітня 1918 p. обраний міським головою Полтави, до виконання обов'язків фактично не приступив, оскільки вже 29 квітня був уведений до складу гетьманського уряду в якості міністра харчових (продовольчих) справ. Займав цей пост до літа 1918 p., коли був замінений С. Гербелем. Наприкінці 1918 p. разом із В. Прокоповичем і К. Мацієвичем їздив з дипломатичною місією Директорії до Румунії й Сербії. Помер на еміграції в Югославії.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.198

 

Соколовський Юрій Юрійович (р. н. невід. - п. 1922) - державний діяч періоду Гетьманату.

Н. у Полтаві. До революції обіймав посаду завідувача агрономічного відділу Полтавської губернської земської управи. Співпрацював з журналом “Украинская жизнь”, який у 1912-17 у Москві видавали О. Саліковський і С. Петлюра. Належав до партії кадетів. На поч. травня став міністром харчових справ Української Держави. 9.7.1918 подав у відставку з поста міністра. За деякими даними, у 1918 належав до Української партії соціалістів-федералістів. У кін. листопада 1918 С. разом з К. Мацієвичем, В. Прокоповичем, І. Фещенком-Чопівськцм, А. Марголіним направлений до Одеси і Ясс (Румунія) для ведення переговорів з представниками Антанти, але Директорія УНР відкликала цю дипломатичну місію. Пізніше виїхав на Північний Кавказ до А. Денікіна. Помер у Бєлграді (тепер Союзна Республіка Югославія).

І. Підкова (Львів).

І. З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm

   

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 

 

 

Хостинг от uCoz