Українська
партія соціалістів-федералістів
(УПСФ,
популярна
назва — есефи) —
політична
партія, що
оформилася у
червні 1917 ç
колишніх
членів Української
демократично-радикальної
партії та Товариства
українських
поступовців,
які у кін.
березня 1917
утворили
Союз українських
автономістів-федералістів,
а згодом -
УПСФ. Партія
поновила
програму
УДРП й
складалася
переважно з
інтелігенції,
яка
проводила
національно-культурну
роботу, маючи
найкращі з
усіх партій
фахові кадри.
Назва партії
скоріше
віддавала
данину
духові часу (соціалізм
її був
поміркований),
фактично ж
вона стояла
на позиціях
консерватизму,
а федералізм
розуміла як
світову
форму
міждержавних
взаємин і
децентралізовану
адміністративну
побудову.
Головою УПСФ
був С. Єфремов,
до керівних
її членів
належали: А. Ніковський,
І. Шраг, О. Лотоцький,
П. Стебницький,
А. В'язлов, І. Мірний,
В. Біднов, Ф. Матушевський,
В. Прокопович,
М. Кушнір, В. Шелухин
та ін. Органом
УПСФ була
газета “Нова
рада”.
У період
Української
Центральної
Ради до
урядів В. Винниченка
входили С. Єфремов,
О. Шульгин, О. Лотоцький,
П. Стебницький,
І. Мірний, до
уряду В. Голубовича
— С. Шелухин, В. Прокопович,
О. Лотоцький, І.
Фещенко-Чопівський.
За
Гетьманату
УПСФ брала
участь у
формуванні Українського
національно-державного
союзу і Українського
національного
союзу, її
члени
входили до
другого
уряду Ф. Лизогуба
(24.10.1918): О. Лотоцький,
П. Стебницький,
А. В'язлов, М. Славінський.
У період
Директорії
УНР брали
участь в
урядах В. Чехівського
(П. Холодний, О.
Шелухин,
І. Огієнко, М. Корчинський),
С. Остапенка (І.
Фещенко-Чопівський,
К. Мацієвич, Д.
Маркович,
І. Огієнко, О. Корчак-Чепурківський,
М. Корчинський,
М. Кривецький),
Іс. Мазепи (І. Огієнко);
у травні 1920
есеф В.Прокопович
сформував
Кабінет
міністрів. В
еміграції у
Празі в 1923 УПСФ
перейменувалася
на
Українську
радикально-демократичну
партію, яку
очолив О. Лотоцький.
Партійні
лідери (М. Славінський,
А. Яковлів, О. Шульгин,
К. Мацієвич, В. Прокопович,
О. Саліковський
та ін.)
співпрацювали
з екзильним
Державним
Центром УНР.
Після Другої
світової
війни
радикальні
демократи не
відновили
діяльності
своєї партії:
ідейно
близьким до
них був
Український
національно-демократичний
союз,
створений у 1946.
А.
Жуковський (Сарсель,
Франція).
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm