Меню: Особистості - М; Історики, краєзнавці; Музейники; Етнографи; Художники; Архітектори; Репресовані 
  Версія для друку   На головну

Мощенко Костянтин Васильович — Мощенко Константин Васильевич — (1876, м. Суми — 1963, Мюнхен, Німеччина) — музейник, етнограф, художник, архітектор, краєзнавець, дослідник українського народного мистецтва.

Народився у селянській сім'ї. Навчався в Казанській художній школі, Петербурзькій Академії мистецтв, Львівському політехнічному інституті. У 1904—1906 рр. працював у Київському губернському земстві, де пройшов добру школу музейної справи під керівництвом директора Київського музею старовини та мистецтв М.Ф. Біляшівського. З серпня 1906 р. — завідувач історико-етнографічного відділу Музею Полтавського губернського земства. Провів велику роботу з наукової обробки та класифікації етнографічної колекції К. М. Скаржинської, систематично здійснював експедиції в села краю з метою пошуку експонатів для поповнення музею, опрацьовував проекти житлових будинків в українському стилі. Влітку 1917 р. очолив Комітет охорони пам'яток в Полтаві. Наприкінці 1918 р. став одним із засновників Українського наукового товариства дослідження й охорони пам'яток старовини та мистецтва на Полтавщині. Відіграв значну роль у збереженні культурних цінностей краю. В листопаді 1924 р. звільнений із роботи як «антирадянський елемент».

За підтримки відомого мистецтвознавця Д. М. Щербаківського переїхав до Києва, де продовжив працю в музейних закладах. Із червня 1925 р. очолював відділ станкового живопису Всеукраїнського музейного містечка у Києво-Печерській лаврі, водночас із липня 1926 р. працював завідувачем відділу народного мистецтва Всеукраїнського історичного музею імені Т. Г. Шевченка. Дійсний член Всеукраїнського археологічного комітету. Член архітектурної секції Асоціації Художників Червоної України (АХЧУ). 22 листопада 1933 р. заарештований органами держбезпеки і 26 лютого 1934 р. Судовою трійкою колегії ДПУ УСРР засуджений на З роки заслання до Казахстану за «антирадянську діяльність». Після відбуття покарання, з 1940 по 1943 рр. працював у Полтавському краєзнавчому музеї. З 1944 р. на еміграції в Німеччині.

Автор праць: «Досліди селянського будівництва Кам'янеччини» (1927 р.), «Український будинок Г.П. Ґалаґана» (1962 р.). Помер у Мюнхені.

Білоусько О. А., Єрмак О. П., Ревегук В. Я.
  Новітня історія Полтавщини (І половина ХХ ст.). Стор.161

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Рудинський Михайло Якович