Лебідь Максим Максимович народився 24 листопада 1899 р. у с. Келеберда колишньої Полтавської губернії у селянській сім'ї. В 1917 р. закінчив Кобеляцьку чоловічу гімназію, в якій прилучився до нелегального гуртка українського юнацтва. Саме на зібраннях цього гуртка Лебідь, за його словами, «захворів» історією України, її культурою і долею. У своїй автобіографії про цей період життя він писав: «Цілком зрозуміло, що робота в гуртку поклала великий слід у моїх поглядах на питання національне, і я був захвачений величезним зростом національного відродження».
У рік двох революцій Лебідь переїжджає до Києва і після невдалої спроби поступити в Українську школу військових старшин влаштовується на роботу у видавництво «Криниця». 1923 р. повертається до Полтави, де очолює український театр. Одночасно починає літературну діяльність у
«Плузі» разом із
Усенком, Епіком,
Первомайським. Друкується в газетах та журналах «Селянська правда», «Червоний шлях», «Зірка», «Всесвіт», «Плужанин» та ін.
23 червня 1934 р. Лебідь був заарештований у Харкові, де він на той час працював директором Будинку літераторів ім. Еллана-Блакитного. В звинувачувальному висновку, сфабрикованому оперуповноваженим ДПУ СРСР Грушевським, стверджувалося, що він «арештований і притягнутий в ролі звинуваченого як член контрреволюційної диверсійно-повстанської Української військової організації (УВО)».
Тодішній заступник наркома внутрішніх справ УРСР Кацнельсон санкціонував направлення справи по звинуваченню М. Лебедя на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Ця позазаконна сталінська інституція 22 грудня 1934 р. постановила: «Лебедя М. М. за участь у контрреволюційній діяльності ув'язнити в виправно-трудовий табір строком на 5 років, рахуючи строк з 23 червня 1934 р.».
Незаслужену покару він відбував в м. Чиб'ю, де розміщався Ухтпечтаб НКВС.
Відомостей про його подальшу долю не збереглося.
Максим Лебідь реабілітований посмертно.
http://ukrlife.org/main/evshan/martyrolog.htm
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|