Діхтяр
Олекса Іванович (псевдонім
- Д. Аскело, 1886-1936) - український письменник,
перекладач і педагог.
Народився у с.
Кустолове Новосанжарського р-ну. Понад 30
років учителював, з них 25 - у Диканьці. У 30-х
працював викладачем української мови і
літератури Харківівської промакадемії.
Перекладав твори Е. Амічіса, М. Твена, Г.
Бічер-Стоу та ін. Автор збірника віршів "Десять
років" (1917), п'єс, оповідань, критичних
статей, фольклорних записів. Похований на
Монастирському кладовищі.
Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В.
Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор.
247
Олекса Діхтяр
(12(24).02.1886-13.08.1936)
«Самовідданий
трудівник літератури»
13 серпня 1936 року в п’ятдесятирічному віці в полтавській лікарні Червоного Хреста помер український письменник Олекса Іванович Діхтяр. Його поховали на невеликому кладовищі в підгір’ї Хрестовоздвиженського монастиря. Другого дня в газеті «Більшовик Полтавщини» з’явився некролог:
Пилип Капельгородський теплими словами клав «скромний вінок на дочасну могилу малопомітного, але самовідданого трудівника літератури».
О. Діхтяр народився 24 лютого 1886 року в селі Кустоловому, тепер Новосанжарського району, в сім’ї селянина. Після закінчення в 1906 році Новобузької учительської семінарії він понад 30 років учителював, з них — 25 у Диканьці. 1928 року його запросили до Харківської промакадемії методистом і викладачем української мови та літератури. 1931 року під час трамвайної катастрофи Діхтяр втратив ногу. Підлікувавшись, він знову — тепер уже на протезі — став за кафедру. Проте ненадовго: 1934 року тяжко занедужав і врешті-решт опинився в полтавській лікарні.
Літературні спроби О. Діхтяра відносяться до часу перебування в семінарії. Приїхавши до Полтави, він показав свій вірш Панасу Мирному й одержав схвальний відгук. Та газетні дописи й окремі вірші в полтавській пресі не задовольняють неполегливого юнака. Невідомо, де він навчився італійської мови, але вже в 1908 — 1909 роках 22-рїчний початкуючий письменник береться за переклад творів італійця Едмондо де Амічіса, і 1910 року в Києві виходить його перший переклад книжки «Батьки та діти». Згодом перекладає ще «Шкільні товариші» Амічіса, «Томову хатку» Т. Бічер-Стоу та ін.
Водночас він записує казки та легенди, зокрема башкирські, і видає книжку «Убогий Гирей». У другому виданні (Черкаси, 1918) є позначка: «Чугуїв, військовий табір, 1915, VII — 26».
Від 1906 року Діхтяр виступив як поет. За словами П. Капельгородського, ранні поезії Олекси Івановича позначені елегійністю й переважно інтимні, хоч і не позбавлені ноток «суму і жалю за долю пригнобленого самодержавним ладом трудящого люду». 1917 року вірші вийшли окремою збіркою під назвою «Десять років». На жаль, вона досі не виявлена, і це завдання дослідників.
У пореволюційний час одна за одною з’являються його книжки — переклади Амічіса, Твена, Бічер-Стоу. Щодо «Шкільних оповідань» Амічіса критик журналу «Книгар» писав: «Кращого матеріалу для читання не можна й вигадати для наших школярів». Відзначали добру мову, живу, щиронародну. Крім того, займався Діхтяр і літературознав ством, критикою, фольклористикою, а також драматургією. 1917 року він опублікував п’єсу «За громадську землю», 1929 року — дитячу п’єсу «Дев’яте січня 1905 року». 1927 року Книгоспілка (Харків) видала дитячу книжку О. Діхтяра «Пригоди жаби-квакушки».
Живучи в Диканьці, Олекса Іванович брав участь у громадсько-культурному житті села, працював інспектором освіти і членом райвиконкому. Він був серед тих диканців, які прихильно зустріли в 1924 році приїзд американського публіциста і громадського діяча Альберта Ріса Вільямса. Образ скромного учителя і письменника в селянській чумарці, з лагідною посмішкою бачимо на фотокартці «Вільямс серед диканців», опублікованій в журналі «Огонек» (1957).
За підрахунками П. Й. Капельгородського, Олекса Діхтяр видав понад 12 книг, деякі з них (переважно переклади) витримали по 3, 5 і навіть 8 видань. Внесок його в українську літературу хоча й невеликий, але в історії нашого письменства він не буде забутий.
Петро Ротач,
"Колоски з літературної ниви”
http://www.pollitra.pi.net.ua
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
«Наше слово» - журнал
Діхтяра О.І. могила
|