Меню: Особистості - Б; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Брежнєв Леонід Ілліч (19(06). 12.1906–10.11.1982) – один із кер. Комуністичної партії Радянського Союзу.

Н. в с. Кам’янське (нині м. Дніпродзержинськ). 1927 закінчив Курський землевпорядно-меліоративний технікум, 1935 – металургійний ін-т у Дніпродзержинську, 1936–37 – дир. Дніпродзержинського металургійного технікуму. Від трав. 1937 – заст. голови Дніпродзержинської райради, з трав. 1938 – зав. від., з 1939 – секретар Дніпроп. обкому КП(б)У, 1941–45 – на політроботі в Червоній армії (див. Радянська армія), 1946–50 очолював Запоріз. і Дніпроп. обкоми КП(б)У, 1950–52 – ЦК Комуніст. партії Молдавії, у жовт. 1952 обраний секретарем ЦК КПРС, у берез. 1953 призначений нач. Політуправління ВМС, заст. нач. Гол. політуправління Рад. армії і ВМФ. Від лют. 1954 – другий, а з серп. 1955 – перший секретар ЦК Комуніст. партії Казахстану. Від лют. 1956 – секретар ЦК КПРС, з черв. 1957 – чл. Президії ЦК КПРС, одночасно з 1958 – заст. голови Бюро ЦК КПРС по РРФСР. 1960–64 – Голова Президії ВР СРСР і одночасно (з черв. 1963) – секретар ЦК КПРС. Виявив себе як майстер залаштункових політ. інтриг і противник десталінізації, яку розпочав М.Хрущов. Від жовт. 1964 – перший, з 1966 – Ген. секретар ЦК КПРС. З діяльністю Б. пов’язані придушення протестів у країнах «соціалістичного табору», афганська війна 1979–1989, ескалація озброєнь, а також підтримка «революційних» режимів у країнах «третього світу». Під час перебування Б. при владі посилився тотальний контроль за сусп-вом з боку органів КДБ, а також моральна деградація парт.-держ. номенклатури. Водночас було здійснено спробу сформувати культ особи самого Брежнєва.

П. у м. Москва. Похований на Красній площі біля Кремлівської стіни.

Літ.: Morozow M. Breznew. Biografie. Stuttgart, 1973; Dornberg J. Breznew. Herrscher im Kreml. München, 1975; Bialer S. Stalin’s Successors. Cambridge, 1980; Meissner B. Sowjetische Kurskorrekturen. Breznew und seine Erben. Osnabrück, 1984; Хрущев Н.С. Материалы к биографии. М., 1989; Breznev Leonid Il’ic. В кн.: Historisches Lexikon der Sowjetunion. 1917/22 bis 1991. Herausgegeben von H.-J. Torke. München. 1993; Шелест П.Е. «...Да не судимы будете». Дневниковые записи, воспоминания члена Политбюро ЦК КПСС. М., 1995; Suny R.G. The Soviet Experiment. Russia, the USSR, and Successor States. New York–Oxford, 1998.

Ю.І. Шаповал.

e-Енциклопедія історії України