Союз
українських автономістів-федералістів (СУАФ) - політична організація, що існувала в
1917. 25-26.3.1917 відбувся у Києві з'їзд Товариства
українських поступовців, на якому були
делегати від багатьох громад України, а
також Петербурга, Катеринодара, Москви.
Резолюція з'їзду включала такі вимоги:
підтримувати Тимчасовий уряд; змінити
назву ТУП на Союз українських автономістів-федералістів;
підтримувати автономію України;
забезпечити права національних меншин.
Зміна назви товариства була пов'язана з
новою головною метою ТУП - досягнення
легальними методами автономії України у
складі демократичної Російської держави.
Члени Ради ТУП увійшли до складу
Тимчасового ЦК СУАФ. До складу керівного
органу організації-Тимчасового
центрального комітету союзу (пізніше - Рада
Союзу) було обрано В. Біднова, Д. Дорошенка,
С. Єфремова, Ф. Матушевського, А. Ніковського,
В. Прокоповича, О. Шульгина, С. Ерастова. У
червні 1917 до складу президії Ради Союзу
входили С. Єфремов (голова), В. Леонтович і А.
Ніковський
(заст. голови), Ф. Матушевський (скарбник) і О.
Андрієвська
(секретар). Програма СУАФ майже не
відрізнялася від програми ТУП. Своє головне
завдання організація вбачала в досягенні
всіма силами і засобами автономії України,
юридичний статус якої мали затвердити
Всеросійські Установчі збори. У статуті
автономії мало бути передбачено принцип
забезпечення прав національних меншин.
Досягнення автономії України можливе лише
шляхом організації і об'єднання “сил
українських”. У програмі проголошувалась
необхідність організації вчительства,
духовенства, селянства, заснування “Селянської
спілки”. СУАФ проводив активну агітаційну
діяльність, розповсюджував листівки. На поч.
квітня 1917 члени Союзу українських
автономістів-федералістів тимчасово
реформували його (до скликання партійного з'їзду)
в Українську демократично-радикальну
партію, прийнявши програму цієї партії. У
червні 1917 партійна конференція
перейменувала організацію в Українську
партію соціалістів-федералістів.
Г. Кривоший (Запоріжжя).
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm