Українська народна партія (УНП) - перша українська партія самостійницького напряму в Наддніпрянській Україні. Заснована М. Міхновським у 1902, партія об'єднала прихильників націоналізму та ідеї боротьби за створення національної незалежної держави. До УНП увійшли національно-радикальні члени Революційної української партії і молоді представники українських громад. До провідних членів партії належали М. Шемет, С. Шемет, О. Макаренко, С. Макаренко, В. Шевченко, Г. Шевченко, О. Степаненко та ін. Програмні засади УНП викладені у брошурі М. Міхновського “Самостійна Україна”. Основними засобами досягнення поставленої мети - здобуття незалежості України партія вважала страйки та збройне повстання. Після перемоги передбачалось встановлення самостійної демократичної республіки. Партія проголосила лозунг “Україна для українців”. Виступала за шанобливе ставлення до української мови та національних традицій, застерігала українських робітників від співпраці та єднання з російськими і польськими пролетарями. УНП наголошувала, що українцям має бути байдуже, який політичний лад існуватиме в Росії, і заперечувала необхідність участі українців у боротьбі проти самодержавного режиму за свободу Росії. Під впливом революційних подій 1905-07 УНП почала звертатись до соціалістичних ідей і гасел, що знайшло вияв у партійній програмі, прийнятій у 1907. Боротьбу за національне визволення УНП розуміла як боротьбу проти панування в Україні чужих держав, так і проти капіталізму. УНП була готова прийняти також тимчасову автономію в межах Всеросійської імперії. Майбутню самостійну Україну програма УНП бачила тільки соціалістичною. У соціальній сфері висувала вимоги 8-годинного робочого дня, скорочення робочого дня на шкідливих виробництвах, заборону дитячої праці тощо. Аграрна програма передбачала націоналізацію землі шляхом позбавлення земельної власності іноземців (росіян, поляків, німців та ін.) без компенсації, а українських поміщиків - з компенсаційними виплатами. Українські селяни отримували землю в користування і наділялися такою кількістю земельних угідь, які могли обробити, не використовуючи найману працю. У 1904 у складі УНП створена бойова група “Оборона України”, яка ставила за мету досягнення політичних цілей партії збройними методами. Найвідомішими акціями групи були спроби підірвати пам'ятник О.Пушкіну в Харкові і царські монументи у великих містах України. УНП брала активну участь у кампанії за скасування закону 1876, у виборах до Державної Думи, але не здобула жодного депутатського мандату. Основні ідейні засади діяльності партії розвинуті в пропагандистських статтях і відозвах УНП: “Робітницька справа в програмі УНП” (1902), “10 заповідей УНП” (1903), “Справа української інтелігенції в програмі УНП”, “Робітниче свято 1 Мая” та ін. Матеріали УНП друкувалися за кордоном у Львові та Чернівцях і транспортувалися в Наддніпрянщину нелегальним шляхом. Пресовими органами партії були щомісячник “Самостійна Україна” (у Львові в 1906 вийшов один номер) та газета “Слобожанщина” (у Харкові в 1906 вийшов один номер). Після 1907 діяльність УНП занепала і не мала систематичного характеру. У грудні 1917 члени УНП створили Українську партію соціалістів-самостійників.