Генеральний
суддя - 1. вища службова
особа державної адміністрації в Україні у
16-18 ст., член генеральної старшини. Г.с., як
правило, було двоє. Г.с. розглядав справи,
які поступали на ім'я гетьмана. Рішення Г.с.
виносив одноосібне, лише в присутності
писаря. Часто Г.с. виїжджав вирішувати
судові справи на місця. Г.с. очолював
Генеральний Військовий Суд, Г.с. часто брав
участь у дипломатичних переговорах, а також
виконував обов'язки наказного гетьмана.
2. В Українській Народній Республіці і
Українській Державі в 1917-18 - вища судова
посада, член Генерального Суду. 2(15).1.1918 Мала
Рада таємним голосуванням обрала Г.с. УНР: П. Ачкасова,
О. Бутовського, Пухтинського, М. Радченка, О. Хруцького,
Г. Шіянова, С. Шелухина, Попова. Після
відновлення в березні 1918 влади Української
Центральної Ради в Києві. Г.с. стали: П. Ачкасова,
Пухтинський, С. Шелухин, А. Вязлов, А. Марголін,
П. Яценко, Д. Маркович, Г. Шіянов, Попов, М. Радченко.
В перші місяці існування Гетьманату було
створено Генеральний Суд Української
Держави, до складу якого увійшла більшість
Г.с. УНР. 8.7.1918 на основі затвердженого
гетьманом закону Ради Міністрів ці Г.с.
склали основу Державного Сенату
Української Держави і отримали звання
сенаторів.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm