Судова реформа 1864 - ліберальна реформа судової системи, кримінального та цивільного судочинства. Зміст С.р. відображено у статутах, проекти яких затверджено у листопаді 1864. Проголошувала демократичні принципи судочинства: виборність мирових суддів і присяжних засідателів, незалежність і незмінність суддів, рівність усіх перед законом, гласність, усність. Засновувалась адвокатура, проведено реорганізацію прокуратури. Одночасно реформа зберегла залишки станового судочинства (станові суди - церковні, військові, волосні, окремий порядок розгляду справ про службові злочини). Реформа створила подвійну систему судів: місцеві суди - одноосібний мировий суддя, повітовий з'їзд мирових суддів і Сенат та загальні суди - окружні суди, судові палати і Сенат. В окружних судах для розгляду більшості кримінальних справ запроваджено інститут присяжних засідателів, списки яких складали земські та міські управи у погодженні з губернатором або градоначальником. Дія реформи поширювалася переважно на центральні губернії імперії. В Україні суди обох ланок були створені тільки в Полтавській, Херсонській, Катеринославській і Таврійській губерніях. У Правобережній Україні реформа проводилась двома етапами: спочатку з 1871 запроваджено мирові суди, причому вони не обиралися земськими зборами або міськими думами, а призначалися міністром юстиції. Тільки у 1880 були відкриті Київська судова палата і Житомирський, Кам'янець-Подільський, Київський, Луцький та Уманський окружні суди. У післяреформенні роки до судової реформи внесено понад 700 поправок. З підсудності суду присяжних вилучили справи про пресу, всі справи про державні (політичні) злочини. Було запроваджено слухання за закритими дверима справ широкого переліку категорій, а також нові правила складання списків присяжних засідателів, що повністю вилучали можливість участі у судовому процесі демократичних і ліберальних елементів.

В. Кульчицький (Львів).