ћеню: –ос≥йськ≥ органи державного управл≥нн¤ 
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

–ос≥йськ≥ реформи 1860-70-х рок≥в в ”крањн≥. ¬ир≥шальним поштовхом, ¤кий змусив царський ур¤д вз¤тис¤ за реформи, була поразка –ос≥њ у  римськ≥й в≥йн≥ 1854-56. ”р¤дова програма передбачала в≥дм≥ну кр≥посного права, реорган≥зац≥ю арм≥њ, реформуванн¤ суду, ф≥нансовоњ ≥ шк≥льноњ систем, створенн¤ м≥ського та земського самовр¤дуванн¤ тощо. ѕершочерговою була визнана сел¤нська реформа. ѕ≥дготовка розпочалас¤ в 1857 ≥ завершилас¤ п≥дписанн¤м царем ќлександром ≤≤ 19.2.1861 ћан≥фесту ≥ ѕоложенн¤ про скасуванн¤ кр≥посного права. «г≥дно з цими документами сел¤ни-кр≥паки переставали бути власн≥стю пом≥щика ≥ ставали Ув≥льними с≥льськими обивател¤миФ. —ел¤ни отримували право розпор¤джатис¤ своњм майном. ѕом≥щики збер≥гали власн≥сть на вс≥ земл≥, однак зобов'¤зан≥ були надати в користуванн¤ сел¤нам Уприсадибну ос≥л≥стьФ ≥ польовий над≥л Удл¤ забезпеченн¤ њх побуту ≥ дл¤ виконанн¤ њх зобов'¤зань перед ур¤дом ≥ пом≥щикомФ. –озм≥ри польового над≥лу ≥ повинностей мали ф≥ксуватис¤ в уставних грамотах, ¤к≥ складались пом≥щиками. —ел¤нам надавалось право викупу садиби ≥, за згодою пом≥щика, - польового над≥лу. ƒо зд≥йсненн¤ цього акту сел¤ни перебували в тимчасовозобов'¤заному стан≥. “≥льки з 1.1.1883 вони в обов'¤зковому пор¤дку мали викуповувати польов≥ над≥ли. “≥ з них, що оформили угоду про викуп над≥л≥в, ставали власниками ≥ припин¤ли в≥дбувати панщину чи платити оброк пом≥щиков≥.

÷≥на земл≥ визначалась оброком, кап≥тал≥зованим ≥з 6 % р≥чних. ќсновну суму викупу пом≥щики отримували в≥д держави, ¤ку сел¤ни повинн≥ були погашати прот¤гом 49 рок≥в щор≥чними викупними платежами. ќск≥льки в ”крањн≥ були родюч≥ земл≥, то п≥д час проведенн¤ реформи ур¤д, йдучи назустр≥ч домаганн¤м землевласник≥в, прагнув зберегти в њхн≥х руках максимальну к≥льк≥сть земл≥, а сел¤нам надати ¤комога менш≥ й г≥ршоњ ¤кост≥ над≥ли. ¬насл≥док такого над≥ленн¤ сел¤н у л≥вобережних ≥ степових губерн≥¤х ”крањни њх землекористуванн¤ зменшилось на 1 млн. дес¤тин, або на 15% загальноњ площ≥ землекористуванн¤. ” ѕравобережн≥й ”крањн≥, у зв'¤зку з ѕольським повстанн¤м 1863-64, царський ур¤д, з метою залученн¤ на св≥й б≥к украњнських правобережних сел¤н, 30.07.1863 видав новий закон, ¤кий змушував правобережних пом≥щик≥в (в основному пол¤к≥в) припинити тимчасов≥ зобов'¤занн¤ сел¤н ≥ перевести њх у розр¤д власник≥в до 1.9.1863. ¬водивс¤ обов'¤зковий викуп над≥л≥в, а викупн≥ платеж≥ зменшувались на 20 %. ѕри встановленн≥ над≥л≥в на ѕравобережж≥ ур¤д виходив з ≥нвентарних правил 1847Ч48. ” результат≥ сел¤ни  ињвськоњ, ¬олинськоњ та ѕод≥льськоњ губ. одержали над≥ли дещо б≥льш≥, н≥ж вони мали до 1861. Ћише в листопад≥ 1866 вийшов закон щодо державних сел¤н, ¤к≥ становили в ”крањн≥ бл. 50% всього сел¤нства (2,2 млн. рев≥зьких душ). «а ними збер≥гались ус≥ над≥ли, ¤к≥ були у њхньому користуванн≥, але не б≥льше 8 дес¤тин на душу в малоземельних губерн≥¤х ≥ не б≥льше 15 в багатоземельних. «а земл≥, що перебували в њхньому розпор¤дженн≥, вони сплачували щор≥чно державний оброчний податок. ƒл¤ державних сел¤н умови реформи були спри¤тлив≥ш≥, оск≥льки вони одержали майже вдв≥ч≥ б≥льш≥, н≥ж сел¤ни пом≥щицьк≥, земельн≥ над≥ли, а викупн≥ платеж≥ вносили менш≥. якщо середн≥й над≥л пом≥щицьких сел¤н на рев≥зьку душу становив 2,8 дес., то у державних сел¤н - 4,9 дес.

” 1864 на ”крањну поширено земську реформу. ¬ л≥вобережних ≥ п≥вденних губерн≥¤х створювались губернськ≥ ≥ пов≥тов≥ земськ≥ з≥бранн¤ (розпор¤дч≥ органи) та земськ≥ управи (виконавч≥ органи). „лени земських з≥брань, т.з. гласн≥, обирались по 3 кур≥¤х: пов≥тових землевласник≥в, м≥ських виборц≥в ≥ виборних в≥д с≥льських громад. ¬иконавч≥ органи земств - управи - обирались на земських з≥бранн¤х на 3 роки у склад≥ голови ≥ к≥лькох член≥в. ” ѕравобережн≥й ”крањн≥, де б≥льш≥сть двор¤н належала до польськоњ нац≥ональност≥, земства запроваджено лише в 1911. «емськ≥ установи були поставлен≥ п≥д контроль царськоњ адм≥н≥страц≥њ. √олову губернськоњ земськоњ управи затверджував м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ, пов≥тов≥ - губернатор. ¬они ж мали право припин¤ти або скасовувати р≥шенн¤ земських збор≥в. «емства виконували головним чином господарськ≥ функц≥њ.

ћ≥ська реформа 1870 зам≥сть станового представництва встановила обранн¤ строком на 4 роки гласних м≥ськоњ думи на основ≥ майнового цензу. ƒума вибирала виконавчий орган - м≥ську управу, на чол≥ ¤коњ сто¤в голова. ”прави займались благоустроЇм, промислов≥стю, торг≥влею, ≥н. господарськими питанн¤ми. ¬они п≥дпор¤дковувались губернаторов≥ та м≥н≥стров≥ внутр≥шн≥х справ. ” 1864 проведено судову реформу, ¤ка зробила судочинство незалежною сферою, закритою дл¤ втручанн¤ чиновництва (див. —удова реформа 1864). —удочинство в≥дбувалос¤ з участю стор≥н, вершилось прис¤жними зас≥дател¤ми - представниками в≥д населенн¤, ¤к≥ призначалис¤ за жеребом з числа заможних громад¤н. —творювались окружн≥ суди, що становили першу судову ≥нстанц≥ю. якщо њх вироки виносилис¤ з участю прис¤жних зас≥дател≥в, вони вважались остаточними, вироки ж, винесен≥ без участ≥ прис¤жних, могли бути оскаржен≥ в судов≥й палат≥, до ¤коњ входило к≥лька окружних судд≥в. ƒл¤ розв'¤занн¤ др≥бних справ запроваджувавс¤ ≥нститут мирових судд≥в, ¤к≥ обирались на трир≥чний строк на зборах земських ≥ м≥ських гласних або призначалис¤ ур¤дом. ƒл¤ сел¤н ≥снував становий волосний суд. Ѕули окрем≥ суди дл¤ дух≥вництва (консистор≥њ), дл¤ розгл¤ду Удержавних злочин≥вФ, ¤к≥ передавалис¤ ≥з суду прис¤жних до в≥йськових суд≥в. ѕроводилас¤ також ф≥нансова реформа. «аконом 1862 все управл≥нн¤ грошовим господарством перейшло до м≥н≥стерства ф≥нанс≥в. Ѕула встановлена гласн≥сть бюджету.

—татут про в≥йськову повинн≥сть в≥д 1874 л≥кв≥дував рекрутськ≥ набори ≥ започаткував загальну в≥йськову повинн≥сть дл¤ вс≥х чолов≥к≥в, ¤к≥ дос¤гли 20 рок≥в. —трок служби встановлювавс¤ у сухопутних в≥йськах - 6 рок≥в, на флот≥ - 7. ќсоби, ¤к≥ мали вищу осв≥ту, служили в≥д 6 м≥с¤ц≥в до 4-х рок≥в. ” 1864 проведено шк≥льну реформу. —творювати початков≥ школи дозвол¤лось державним ≥ громадським установам, приватним особам.  ер≥вництво навчальним процесом покладалось на пов≥тов≥ та губернськ≥ шк≥льн≥ ради. «г≥дно ≥з статутом середньоњ школи створювались класичн≥ та реальн≥ чолов≥ч≥ й ж≥ноч≥ г≥мназ≥њ. ѕраво навчатись у них надавалось ус≥м станам за плату.

÷ензурну галузь, ¤ка мала значний вплив на культурно-осв≥тн≥й процес, майже не зачепили л≥беральн≥ зм≥ни. ” 1863 м≥н≥стр внутр≥шн≥х справ ѕ.¬алуев над≥слав губернаторам ”крањни таЇмний циркул¤р про заборону украњнських наукових, рел≥г≥йних ≥ особливо педагог≥чних публ≥кац≥й. ƒрукувати Умалороссийским наречиемФ дозвол¤лось лише художн≥ твори. ” 1865 ур¤д реорган≥зував цензурн≥ установи. ¬они вилучалис¤ з в≥данн¤ м≥н≥стерства осв≥ти ≥ п≥дпор¤дковувалис¤ м≥н≥стерству внутр≥шн≥х справ. ќсобливо суворому нагл¤ду п≥ддавалис¤ виданн¤, призначен≥ дл¤ масового читача. ¬они п≥дл¤гали попередн≥й цензур≥. ¬ 1876 ќлександр ≤≤ п≥дписав ≈мський акт, ¤кий заборон¤в друкувати будь-¤к≥ твори украњнською мовою (кр≥м ≥сторичних пам'¤ток ≥ белетристики, за умови збереженн¤ Уобщерусской орфографииФ).

–еформи 1860-70-х рок≥в не знайшли належного розвитку через неорган≥зован≥сть сусп≥льних сил, в≥дсутн≥сть демократ≥њ, що давало можлив≥сть бюрократ≥њ ≥ самодержавству зберегти недоторканною пол≥тичну систему.

 .  ондратюк (Ћьв≥в)

ѕосиланн¤ на стор≥нку/ссылка на страницу: