Меню: Релігія; Релігійні споруди; Втрачені пам'ятки
 Версія для друку   На головну

Успенський собор. Плани Полтави 1-ї третини 18 ст. фіксують на стрілці мису Городища (тепер Соборній майдан) головну домінанту міста - дерев'яний багатозрубний багатоповерховий Успенський собор, поруч з яким двох'ярусна 

дзвіниця. У 1748 р. поряд з дерев'яним, трохи південніше від нього, закладено мурований Успенський собор. За зразок правив Хрестоздвиженський собор. Фундаторами були полтавський полковник А. Горленко, обозний А. Руновський, полковий суддя Г. Сахновський, військовий товариш Д. Білуха та інші. Будував собор київський «мурар» Стефан Стабанський (Степан Стобенський). Собор був освячений у 1770 р.

В образі тринефного шестистовпного, з трансептом, нартексом і хорами, первісно - трибанного, а з 1780 р. - п'ятибанного собору домінував масивний, слабо розчленований основний обсяг, з яким контрастували бані і вишукані фронтони. Характерним був і естетично осмислений контраст лапідарних білих стін з хрещатими та прямокутними вікнами, розміщеними у два яруси і обрамленими тонкими наличниками з сандриками. У формуванні образу важлива роль належала чотирьом барокковим фронтонам примхливих силуетів. Ними вінчалися західний фасад храму, широка півкругла апсида та ризаліти бічних фасадів, що відповідали трансепту. Завдяки композиційно активному завершенню собор грав визначну роль у силуеті міського центру. Ця роль зросла, коли у 1774-1801 рр. перед західним фасадом звели чотириярусну чотиригранну муровану дзвіницю у стилі класицизму, увінчану куполом з високим шпилем.

Первісно собор був п'ятипрестольним. Окрім головного престолу Успіння Богородиці, внизу було 2 престоли - Петропавлівський та Іллінський (останній ліквідовано у 1894 р.). На хорах були Михайлівський і Варваринський приділи (знято у 1869 р.). Того ж року перебудовано сходи на хори, ризницю і паламарню. В інтер'єрі - великий чотириярусний різьблений іконостас у стилі класицизму.

У 1899 р. собор розширено за рахунок західної прибудови, вмістимість його досягла 10 тис. чоловік.

Крім того, на протязі 19 ст. собор зазнав ще деяких перебудов: бароккові двох'ярусні бані з ковнірами замінено куполами спокійніших півсферичних обрисів з глухими ліхтариками. У 1-й пол. 19 ст. територію обнесено мурованою огорожею з кованою залізною граткою і двома невеличкими купольними капличками з західної сторони обабіч дзвіниці. Визначною реліквією був дзвін "Кизикермен", відлитий у 1695 р. коштом полтавського полковника П.С. Герцика з гармат, захоплених у турків. У 1845 р. собор і садибу І.П. Котляревського змалював Т.Г. Шевченко.

У 1934 р. собор зруйнований, збереглася дзвіниця, у якій було розміщено експозицію з історії архітектури Полтави. Зараз у дзвіниці знаходиться Успенська церква.

 Полтавщина: Енциклопедичний довідник
(За ред. А.В. Кудрицького.- К.: УЕ, 1992). Стор. 927-928

  

У 2002-2004 рр., собор було відбудовано у первісному вигляді.

Дивись: Рудинський М. Я. Архітектурне обличчя Полтави

Старі фотографії

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Полтава. Історична довідка

 Народне ополчення у Вітчизняній війні 1812 р

 Монументальна мурована архітектора

 Паризької комуни вулиця

 Соборна площа

 Величковський Іван

 Дмитревський Василь

 Нестор (Сидорук Георгій Мартинович)

 Сильвестр (Ольшевський Іустин Левович)

 Таранущенко Стефан Андрійович

 Гаврилков Сава Федорович