ќсвоЇнн¤ земель сучасноњ ѕолтави перв≥сною людиною припадаЇ на добу стародавнього кам'¤ного в≥ку Ч п≥знього палеол≥ту (35 Ч 11 тис. р. до н. е.). —аме цим часом датуютьс¤ рештки ви¤вленого 1919 року на п≥вденн≥й окрањн≥ ѕолтави, на м≥сц≥ колишнього ўемил≥вського глин¤ного кар'Їру, короткочасного ст≥йбища перв≥сних мисливц≥в (10) п≥зньомадленськоњ доби. ” в≥дслоненн¤х схилу правого кор≥нного берега струмка  обищанського на глибин≥ понад 2, 5 метра були знайден≥ к≥стки п≥вн≥чних олен¤ та носорога, б≥зона, вуг≥лл¤ в≥д багатт¤ та оброблен≥ кремен≥. ѕ≥дтвердженн¤м д≥¤льност≥ перв≥сних мисливц≥в на територ≥њ м≥ста Ї також ≥ знах≥дки к≥сток мамонта Ч головного об'Їкта полюванн¤ людини доби стародавнього кам'¤ного в≥ку. ¬они знайден≥ ¤к вздовж схил≥в високого берега ¬орскли в≥д села ѕатлањвка до м≥крорайону Ћевада, так ≥ в глибин≥ плато Ч у парку ѕеремога, в район≥ сучасного базару, на як≥вц¤х.

«≥ зм≥ною кл≥матичних умов за мезол≥ту (IX Ч VI тис. до н. Ї. ) перв≥сною людиною обживаютьс¤ надзаплавн≥ тераси р≥к у межах майбутнього м≥ста. —л≥ди одн≥Їњ з таких сто¤нок знайден≥ поблизу села ћакух≥вка ѕолтавського району. јле найб≥льшою к≥льк≥стю пам'¤ток представлен≥ старожитност≥ доби п≥знього кам'¤ного в≥ку Ч неол≥ту (V Ч III тис. до н. е. ). ¬они в≥дкрит≥ на перших ы других надзаплавних терасах р≥к ¬орскли та  оломака у склад≥ двох груп: перша Ч в район≥ колишнього хутора ћарки та села ¬акуленц≥ на ворскл¤нському л≥вобережж≥ на п≥вн≥ч в≥д ѕолтави, друга Ч б≥л¤ села ћакух≥вка та в урочищ≥ Ѕ≥ла √ора на л≥вому берез≥  оломака, на сх≥д в≥д м≥ста. јрхеолог≥чними досл≥дженн¤ми ви¤влений культурний шар п≥зньонеол≥тичного поселенн¤ в ћарках, що с¤гав товщини 0, 2 Ч 0, 3 метра.  ≥лька помешкань стародавн≥х рибалок, мисливц≥в ≥ збирач≥в розташовувалис¤ край зах≥дного схилу великоњ дюни, пор¤д ≥з старицею р≥ки.

Ѕ≥льш в≥доме поселенн¤ культури неол≥ту ¤мково-греб≥нцевоњ керам≥ки в урочищ≥ Ѕ≥ла √ора, за 3 к≥лометри на сх≥д в≥д ѕолтави. ¬оно займало край мису високого п≥щаного берега р≥чки  оломак площею понад 0, 5 гектара. Ќа поверхн≥ видув≥в археологами з≥бран≥ численн≥ крем'¤н≥ вироби: скребачки, р≥зц≥, нож≥, свердла, проколки, сокирки, крем'¤н≥ заготовки дл¤ њх виробництва Ч нуклеуси, пластини та в≥дщепи; значна к≥льк≥сть уламк≥в л≥пноњ керам≥ки, помережаноњ ¤мковим та накольчастим в≥зерунком, кам'¤н≥ вироби Ч лощила, Ђчовникиї, уламки кам'¤ноњ посудини тощо, ¤к≥ св≥дчили про ≥снуванн¤ тут пор≥вн¤но довготривалого поселенн¤. –ештки таких же пам'¤ток ви¤влен≥ в межах ѕолтави також на п≥вденн≥й околиц≥ села ћакух≥вка, на м≥сц≥ колишнього хутора “риби та „ервон≥й √ор≥ на  оломаку, пор¤д з гирлом струмка –ижуватого в урочищ≥ –ог≥зна, б≥л¤ села Ќижн≥ ћлини та в р¤д≥ м≥сць, в т. ч. пор¤д з сучасним м≥крорайоном ѕоловки на струмку √овтв¤нчик (правий приток р. ¬орскла).

«а доби неол≥ту прискоривс¤ процес розвитку продуктивних сил, ускладнилас¤ техн≥ка виготовленн¤ кам'¤них ≥ к≥ст¤них знар¤дь з використанн¤м свердл≥нн¤, шл≥фуванн¤ та пил¤нн¤. Ќайширше розповсюдженн¤ отримали знар¤дд¤ дл¤ обробки дерева ≥ фунту Ч сокири, тесла, мотики, л≥пний керам≥чний посуд, набуло поширенн¤ ткацтво; серед крем'¤них вироб≥в переважали др≥бн≥ знар¤дд¤ з кременю геометричних форм Ч м≥крол≥ти. Ќаселенн¤ приполтавських поселень неол≥тичноњ доби п≥дтримувало контакти з б≥льш п≥вденними сус≥дами Ч племенами сурсько-дн≥провськоњ неол≥тичноњ культури та культури типу «асухи доби енеол≥ту, характерн≥ вироби ¤ких знайден≥ поблизу ѕолтави.

Ќа меж≥ енеол≥ту (м≥дний в≥к) ≥ доби ранньоњ бронзи (XXII Ч XIX ст. до н. е. ) л≥состепов≥ простори ѕоворскл¤ заселили ≥ндо-ар≥йськ≥ племена ¤мноњ культурно-≥сторичноњ сп≥льноти. ¬они займалис¤ скотарством, випасаючи у заплавних луках отари овець, великоњ рогатоњ худоби, табуни нещодавно приручених коней. ѕ≥зньо¤мн≥ племена вже знали колесо, освоювали верхового кон¤, використовували знар¤дд¤ прац≥ з м≥д≥. —аме вони були буд≥вниками перших величних земл¤них гробниць на територ≥њ ѕолтавщини Ч курган≥в, ¤к≥ насипали, в≥дправл¤ючи у подорож до потойб≥чного св≥ту своњх сп≥вплем≥нник≥в. Ќедовготривал≥ поселенн¤ та ст≥йбища населенн¤ ¤много часу знаходилис¤ на надзаплавних мисах б≥л¤ с≥л  рутий Ѕерег, ћакух≥вка, “риби, по сучасн≥й вулиц≥ ѕ≥вденн≥й, на берез≥  обищанського струмка. –озкопками ви¤в-(11)лен≥ рештки б≥льш довготривалого поселенн¤ в межах хутора ћарки, де досл≥джено к≥лька господарських ¤м п≥зньо¤много часу. ¬ межах м≥ста знаходитьс¤ ≥ р¤д поховальних пам'¤ток ¤мноњ культури Ч група курган≥в на зах≥д в≥д села «≥нц≥, кургани б≥л¤ села ≤вашки. «найдено ≥ чимало окремих знах≥док ц≥Їњ доби Ч кам'¤н≥ свердлен≥ сокири-молоти з м≥крорайон≥в јлмазний, —ади ≥, с≥л –ибц≥, ∆уки, —упрун≥вка.

ћайже тис¤чол≥тн≥й пер≥од бронзового в≥ку (XIX Ч IX ст. до н. е. ) представлений на територ≥њ м≥ста досить нер≥вном≥рно. “ак, у сел≥ “ахтаулове, на п≥вн≥ч в≥д ѕолтави, випадково розкопаний курган з похованн¤м катакомбноњ культури (XVIII - початок XVII ст. до н. е. ). Ќа зах≥дн≥й меж≥ м≥ста, б≥л¤ села ћихайлики, досл≥джено ун≥кальний Ђдовгийї курган з насипом фал≥чноњ в план≥ форми та похованн¤ми культури багатоваликовоњ керам≥ки (XVII ст. до н. е. ) ≥ зрубноњ культури (XVI ст. до н. е. ). ¬ одному з перших знайден≥ р≥дк≥сн≥ намистини, виготовлен≥ з давньоЇгипетського фа¤нсу, що св≥дчить про устален≥сть зв'¤зк≥в давнього населенн¤ доби бронзи ƒн≥провського Ћ≥вобережж¤ з центрами св≥товоњ цив≥л≥зац≥њ б≥льше 3, 5 тис¤ч≥ рок≥в тому. —елища населенн¤ зрубноњ культури також в≥дом≥ на меж≥ м≥ста Ч в урочищ≥ Ѕ≥ла √ора та б≥л¤ села «≥нц≥. ‘≥нальна доба бронзового в≥ку представлена на територ≥њ м≥ста залишками селищ ≥ могильника бондарихинськоњ культури (XII Ч IX ст. до н. е. ), розташованих також вздовж заплав р≥к Ч б≥л¤ с≥л ћарки,  рутий Ѕерег, ћакух≥вка, “риби (по ¬орскл≥ та  оломаку), Ўил≥вка та м≥крорайон≥ ѕоловки (по √овтв¤нчику). ѕри розкопках поселенн¤ у ћарках досл≥джен≥ рештки великого нап≥вземл¤нкового житла, господарських ¤м ≥ частина фунтового некропол¤ з обр¤дом кремац≥њ, де купки перепалених людських к≥сток ≥ вуг≥лл¤ накривалис¤ тюльпанопод≥бними л≥пними горщиками, поставленими догори дном.

” ц≥лому дл¤ доби бронзи характерне розповсюдженн¤ у м≥сцевого населенн¤ знар¤дь з≥ сплав≥в м≥д≥ з ≥ншими металами (бронз), пожвавленн¤ м≥жплем≥нних контакт≥в та обм≥ну, збагаченн¤ плем≥нноњ верх≥вки, жрецтва, по¤ва в≥йськового прошарку, зам≥на скотарства землеробством з елементами в≥дг≥нного скотарства, освоЇнн¤ родючих земель р≥чкових заплав. “а остаточне використанн¤ територ≥њ сучасноњ ѕолтави людиною стало можливим лише в ранньому зал≥зному в≥ц≥ (VIIl Ч III ст. до н. е. ).

«а ранньозал≥зноњ доби (ск≥фський час) ѕоворскл¤ займали землеробськ≥ племена гелон≥в та будин≥в. “ут вони створили ранньодержавне утворенн¤ з≥ столицею на м≥сц≥ сучасного села Ѕ≥льськ  отелевського району Ч гранд≥озне Ѕ≥льське городище, ¤ке р¤д в≥тчизн¤них ≥сторик≥в та археолог≥в вважають за м≥сто √елон, в≥доме за описом давньогрецького ≥сторика √еродота (V ст. до н. е. ). ƒо широкоњ с≥льськогосподарськоњ округи цього городища входила щ≥льна Ђнизкаї поселень на ¬орскл≥, в тому числ≥ й у межах сучасноњ ѕолтави.

(12) Ќаселенн¤ ск≥фськоњ доби займалос¤ землеробством. Ќа луках ≥ водод≥льних пасмах п≥двищень випасали худобу. ¬ досить великих селищах працювали рем≥сники, ¤к≥ вправно обробл¤ли дерево, к≥стку, шк≥ру, кольоров≥ метали та зал≥зо. √ончар≥ вил≥плювали посуд, ≥грашки, культов≥ вироби дл¤ жертовник≥в ≥ хатн≥х в≥втар≥в. Ѕуло розвинуте пр¤д≥нн¤ ≥ ткацтво. ” V Ч IV стол≥тт¤х до нашоњ ери населенн¤ ѕоворскл¤ ск≥фського часу знаходилос¤ на р≥вн≥ глибокого розкладу родо-плем≥нного ладу та формуванн¤ ранньокласових в≥дносин. Ќеобх≥дн≥сть додаткових площ п≥д пос≥ви пшениц≥, жита, овочевих культур вимагала освоЇнн¤ нових земель переважно на плато високих берег≥в р≥к ≥ струмк≥в, а п≥сл¤ њх виснаженн¤ Ч перенесенн¤ селищ ближче до нових д≥л¤нок з пос≥вами.

Ќайб≥льшим поселенн¤м ск≥фськоњ доби на територ≥њ ѕолтави було селище VII Ч VI стол≥тт¤ до нашоњ ери площею понад 10 гектар≥в, що займало значну частину ≤вановоњ гори, в межах сучасних —оборного майдану („ервона площа), площ≥ Ћен≥на, вулиць ’удожньоњ, ѕан¤нки, ∆овтневоњ, Ѕрат≥в Ћитвинових, Ћен≥на. “овщина культурного шару пам'¤тки становить до 0, 4 метра. ѕри досл≥дженн¤х на —оборному майдан≥ ви¤влен≥ три господарських ¤ми, в заповненн≥ ¤ких знайден≥ л≥пний горщик, лощена миска, ≥грашковий ≥ вотивний посуд, бронзовий трилопатевий наконечник стр≥ли. ўе одне селище займало край ≤нститутськоњ гори, на територ≥њ сучасного “ехн≥чного ун≥верситету, ≥нше Ч частину сучасного селища „ервоний Ўл¤х. –¤д поселень ск≥фського часу (VII Ч III ст, до н. е. ) знаходилос¤ пор¤д з селищами Ўил≥вка, ѕушкар≥вський яр, на м≥сц≥ м≥крорайон≥в —ади ≤ та II, ѕоловки, навколишн≥х с≥л Ч «≥нц≥, √ора, √ожули, «ор≥вка,  опили, ѕатлањвка, —упрун≥вка. Ќашаруванн¤ ск≥фськоњ доби ви¤влен≥ ≥ на р≥зночасовому поселенн≥ в урочищ≥ Ѕ≥ла √ора.

«береглис¤ й курганн≥ некропол≥ населенн¤ ск≥фськоњ доби: три кургани б≥л¤ пам'¤тника Ўведам в≥д швед≥в у ѕобиванц≥, дес¤ть Ч по вулиц≥ Ќаг≥рн≥й в ƒальн≥х як≥вц¤х, серед ¤ких Ї насипи висотою понад 3 метри, б≥льше дес¤тка курган≥в м≥ж селом ѕатлањвка та ¬ерхн≥ми як≥вц¤ми, до 20 курган≥в нараховувалос¤ в 1920-х роках б≥л¤ села √ора (нин≥ вони розоран≥ ≥ знаход¤тьс¤ п≥д садовими насадженн¤ми). ќдин з них, на п≥вденн≥й околиц≥ м≥ста, досл≥джено. ¬ ньому ви¤влено похованн¤ у склеп≥ п≥д дерев'¤ним накатником, п≥длога ¤кого була вистелена дошками, ст≥нки Ч укр≥плен≥ деревом. «≥ знах≥док у курган≥ Ч невелика л≥пна посудина-кубок, фрагменти горщика, уламки зал≥зних вироб≥в. ≤з зруйнованого кургану походить зал≥зний кинджал другоњ половини VI Ч початку V стол≥тт¤ до нашоњ ери, знайдений пор¤д —ампсон≥њвськоњ церкви на пол≥ ѕолтавськоњ битви.

—в≥дченн¤м перебуванн¤ сарматських племен на територ≥њ ѕолтави Ї рештки ж≥ночого похованн¤ з п≥вн≥чною ор≥Їнтац≥Їю, ви¤вленого на Ѕ≥л≥й √ор≥, в ¤кому знайден≥ др≥бн≥ склопастов≥ та скл¤н≥ намистини, бронзова дротова ф≥була середньо-латенського типу (≤ ст. до н. е. ). ѕод≥бне впускне похованн¤ (≤ Ч II ст. н. е. ) було досл≥джене в курган≥ поблизу села ћале Ћадижене ѕолтавського району, на л≥вому берез≥  оломака. —еред поховального ≥нвентар¤ в ньому знаходилис¤ л≥пн≥ горщик ≥ миска з к≥стками барана, бронзове люстерко, скл¤н≥, склопастов≥ та бурштинов≥ намистини. ќбидв≥ пам'¤тки датуютьс¤ сарматським часом ≥ належать до старожитностей роксолан античних автор≥в.

” друг≥й чверт≥ першого тис¤чол≥тт¤ нашоњ ери територ≥¤ м≥ста вв≥йшла до складу величезного р≥зноетн≥чного масиву племен, об'Їднаних у склад≥ √отськоњ (13) держави. ƒо нього на ѕолтавщин≥ входили п≥зньоск≥фськ≥ землероби, сармати, слов'¤ни та готи. ÷е об'Їднанн¤ в≥доме в науц≥ п≥д назвою черн¤х≥вськоњ культури. ” ѕолтав≥ рештки невеликих поселень цього часу в≥дом≥ поблизу ¬акуленець ≥ ѕобиванки, Ѕ≥офабрики, на Ѕ≥л≥й √ор≥, пор¤д ≥з селами јндр≥њвка ≥ «ор≥вка. „удово виконаний кружальний посуд з лискованою поверхнею, величезний наб≥р вироб≥в з кольорових та чорних метал≥в, пожвавлен≥ контакти з п≥зньоантичним св≥том Ч ось що характеризуЇ розвиток нос≥њв черн¤х≥вськоњ культури Ч землероб≥в часу ≥снуванн¤ царства гот≥в у ѕ≥вн≥чному ѕричорномор'њ. як насл≥док, у середовище черн¤х≥вських племен потрапл¤ла значна к≥льк≥сть ср≥бноњ римськоњ монети Ч денар≥њв, що забезпечувала обм≥н, була джерелом ювел≥рного виробництва ≥, можливо, стимулювала по¤ву власного грошового об≥гу, ос≥даючи з часом у склад≥ численних скарб≥в. ƒо дес¤тка таких скарб≥в з монетами ≤ Ч II стол≥тт¤ новоњ ери було ви¤влено ≥ в ѕолтав≥ та околиц¤х м≥ста.

ѕам'¤тки пеньк≥вськоњ культури (к≥нець V Ч VII ст. н. е. ), що пов'¤зуютьс¤ ≥з старожитност¤ми ≥сторичних ант≥в, також в≥дом≥ в околиц¤х ѕолтави. ÷е залишки селищ на невисоких п≥двищених л≥вих берегах р≥к ¬орскли ≥ ѕолуз≥р'¤ б≥л¤ с≥л јбаз≥вка, јндр≥њвка, Ѕезручки, на п≥вн≥ч в≥д хутора ћарки. Ќа поселенн≥ у сел≥ јндр≥њвка (п≥вн≥чна околиц¤ ѕолтави) знайдена ун≥кальна дл¤ Ћ≥вобережноњ ”крањни м≥дна в≥зант≥йська монета ≥мператора ёст≥на II 576/577 рок≥в, що слугувала за прикрасу слов'¤нськоњ красун≥.

« околиць ѕолтави походить одна з в≥домих багатих знах≥док доби ¬еликого переселенн¤ народ≥в Ч комплекс ћакух≥вського коч≥вницького похованн¤ VII стол≥тт¤. ¬и¤влений у 1882 роц≥ наб≥р золотих прикрас по¤сного набору, детал≥ ≥нших вироб≥в та золотий в≥зант≥йський сол≥д ≥мператора ≤ракл≥¤ 637/638 рок≥в, певно, належали похованню представника вищого ≥Їрарх≥чного щабл¤ ранньо-болгарськоњ держави.

” VIII стол≥тт≥ ѕоворскл¤ засел¤Їтьс¤ слов'¤нськими племенами роменськоњ культури (VIII Ч X ст. ). Ћ≥тописн≥ с≥вер¤ни, ¤к≥ повернулис¤ з Ќижнього ѕодунав'¤ та Ѕалкан, створили ц≥лу низку укр≥плених поселень на високих стр≥мких мисах кор≥нного берега р≥ки. Ќайб≥льш п≥вденним Ђмалимї плем≥нним центром нижньоворскл¤нських земель с≥вер¤н стало полтавське поселенн¤ Ч поруб≥жна з кочовим св≥том фортец¤-городище на ≤ванов≥й гор≥. ƒо њњ округи входили менш значн≥ городища та неукр≥плен≥ поселенн¤ у Ќових —анжарах, —тарих —анжарах та Ћукищин≥. ”кр≥плене поселенн¤ займало мис ≥з сучасним —оборним майданом, а навкруги Ч до ѕан¤нки на п≥вн≥чному сход≥ та —паськоњ церкви на п≥вноч≥, простиравс¤ великий посад-селище, з помешканн¤ми хл≥бороб≥в ≥ рем≥сник≥в. Ќа зах≥д посад займав край ≤нститутськоњ гори Ч в≥д ѕершотравневого проспекту до сучасних гуртожитк≥в “ехн≥чного ун≥верситету. —вого розкв≥ту поселенн¤ дос¤гло на меж≥ X Ч XI стол≥ть. Ќапевне, с≥вер¤нами й була надана назва поселенню Ч Ћтава, що традиц≥йно вважаЇтьс¤ досл≥дниками за назву одного з навколишн≥х струмк≥в, що згодом трансформувалас¤ в Ђќлтавуї та Ђѕолтавуї прот¤гом XV Ч XVII стол≥ть.

ѕри археолог≥чних досл≥дженн¤х на —оборному майдан≥ та на територ≥њ кондитерськоњ фабрики ви¤влено п'¤ть невеликих нап≥вземл¤нкових жител роменського часу. ѓх дерев'¤н≥ ст≥ни та дах утримувалис¤ на стовпах внутр≥шньоњ конструкц≥њ. ѕ≥длога мала вигл¤д дол≥вки, з к≥лькома господарськими ¤мами, а то й льохами. —поруди ≥нод≥ мали вир≥зан≥ в (14) материку своЇр≥дн≥ лави-лежанки та споруджену ≥з суглинку п≥ч. Ќавкруги жител знаходилис¤ численн≥ господарськ≥ ¤ми дл¤ зерна та ≥ншого зб≥жж¤ круглоњ форми. —еред знах≥док у помешканн¤х стародавн≥х полтавц≥в Ч уламки й ц≥л≥ форми л≥пного посуду м≥сцевого виробництва Ч горщики, покришки, сковор≥дки, керам≥чн≥ пр¤сла, прив≥зний ранньокружальний давньоруський посуд початку XI стол≥тт¤, вироби з к≥стки, зал≥за, бронзи, рожевого овруцького шиферу. Ќа поселенн≥ знайдено скарб ср≥бних арабських монет Ч дирхем≥в IX Ч X стол≥тт¤, що нараховував понад 300 екземпл¤р≥в.

‘≥нальний етап ≥снуванн¤ с≥вер¤нського поселенн¤ припадаЇ на перш≥ дес¤тир≥чч¤ XI стол≥тт¤, а його загибель, можливо, пов'¤зана з одним ≥з поход≥в на с≥вер¤н дружин кн¤з¤ Ѕориса ¬олодимировича 1015 року чи боротьбою за великокн¤з≥вський престол ћстислава ≥ ярослава ¬олодимирович≥в м≥ж 1019 ≥ 1024 роками. ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї ви¤влений в одному з жител к≥ст¤к вбитоњ ж≥нки, а також знайдений випадково на городищ≥ скарб ж≥ночих ср≥бних прикрас, що складавс¤ з шийноњ гривни, скроневих к≥лець та браслет≥в, ¤к≥ датуютьс¤ к≥нцем X Ч початком XI стол≥тт¤. ѕро придушенн¤ повстанн¤ с≥верських м≥ст кн¤зем Ѕорисом йдетьс¤ ≥ в Ђ∆ит≥¤х Ѕориса ≥ √л≥баї, де: ЂЅлаженный же Ѕорис... умирил грады вс¤.. ї

ѕор¤д з будинком ѕолтавського краЇзнавчого музею (м≥ж кафе Ђ оровайї та пам'¤тником “. √. Ўевченку) знаходивс¤ курганний некрополь Ћтави X Ч початку XI стол≥тт¤, три похованн¤ з ¤кого досл≥джено. ” ж≥ночих могилах ви¤влен≥ золотоскл¤не та скл¤не синЇ намисто, м≥с¤цепод≥бн≥ бронзов≥ п≥дв≥ски, бронзов≥ персн≥ та розд≥лювач рем≥нц≥в.

ѕро устален≥ зв'¤зки с≥вер¤н з≥ сх≥дними сус≥дами Ч племенами салт≥вськоњ культури (V≤≤≤ Ч X ст. ), котр≥ були п≥д владою ’озарського каганату, св≥дчать р¤д знах≥док з городища: к≥ст¤на пр¤жка, бронзове люстерко-п≥дв≥ска, салт≥вськ≥ сережки, л≥пний лощений та ранньо-кружальний посуд, характерн≥ дл¤ ц≥Їњ культури. ѕор¤д з ѕолтавою, б≥л¤ села Ћаврики, в≥дкрите поселенн¤ салт≥вськоњ культури, а в сел≥ «≥нц≥ випадково ви¤влене салт≥вське похованн¤ з гончарною фл¤гою VIII Ч IX стол≥тт¤ кримського виробництва.

¬продовж XI Ч початку XII стол≥тт¤ на м≥сц≥ попелища с≥вер¤нського Ђм≥стаї в≥дродилос¤ давньоруське поселенн¤. …ого оточували кочовища войовничих сус≥д≥в  ињвськоњ –ус≥ Ч половц≥в. як згадка про ƒике поле залишилис¤ бовван≥ти на курганах в≥втар≥ культу половецьких предк≥в Ч кам'¤н≥ Ђбабиї, одна з ¤ких знайдена в межах ѕолтави, ≥нша Ч походила з њњ зах≥дних околиць.

ѕолтавське поселенн¤ перетворюЇтьс¤ на одну ≥з своЇр≥дних Ђв≥льних економ≥чних зонї, де могли контактувати Ч 15() вести торгов≥ операц≥њ, обм≥н давньоруське населенн¤, половц≥, ≥нш≥ коч≥вники Ч конфедерати –ус≥. Ќа певному етап≥ ≥снуванн¤ такий пункт м≥г лише ном≥нально залежати в≥д центральноњ кн¤з≥вськоњ влади.

ѕочинаючи з XII стол≥тт¤ пере¤славськ≥ кн¤з≥ –ус≥ створюють систему глибоко ешелонованоњ оборони проти половц≥в, включаючи до нењ й простори межир≥чч¤ ѕсла ≥ ¬орскли, на п≥вдень в≥д добре обжитого ѕосулл¤. ќдним з крайн≥х авангардних п≥вденних рубеж≥в ѕере¤славськоњ земл≥ стаЇ р≥чка ¬орскла, вздовж ¤коњ будуютьс¤ городища ≥ д≥л¤нки Ђзм≥йовихї вал≥в Ч ескарп≥в оборонноњ л≥н≥њ. ” Ќижньому ѕоворскл≥ ключов≥ позиц≥њ починаЇ в≥д≥гравати колишн¤ с≥вер¤нська Ћтава, вали ¤коњ поновлюютьс¤, а посад засел¤Їтьс¤ вих≥дц¤ми з ѕравобережж¤ ≥ ѕосулл¤. ¬иг≥дне стратег≥чне й торгово-економ≥чне розташуванн¤ поселенн¤ на меж≥ з≥ степом, на перехрест≥ торованих шл¤х≥в в≥д ѕоловецькоњ земл≥ до столиц≥ ѕере¤славського кн¤з≥вства ≥ головних центр≥в ѕосульськоњ волост≥, в≥д ѕереволочинськоњ переправи через ƒн≥про до ¬ерхнього ѕоворскл¤, на¤вн≥сть твердого броду ≥ значноњ ширини заболоченоњ заплави р≥ки вивод¤ть невелике укр≥пленн¤ в р¤д значних форпост≥в п≥вдн¤ ѕере¤славськоњ земл≥. ¬оно швидко зростаЇ ≥ стаЇ важливим пунктом оборони ≥ розповсюдженн¤ державноњ влади на меж≥ з ƒиким полем. ≤мов≥рно, що Ћтава стаЇ сотенним центром. ѕро значенн¤ поворскл¤нського форпосту дл¤ п≥вдн¤ –ус≥ посередньо св≥дчить ≥ той факт, що згадка про поселенн¤ потрапила на стор≥нки Ђѕов≥ст≥ минулих л≥тї, куди нав≥ть середн≥ укр≥плен≥ пункти ѕодн≥пров'¤ потрапл¤ли не завжди. Ћтава згадуЇтьс¤ у зв'¤зку з походом новгород-с≥верського кн¤з¤ ≤гор¤ —в¤тославича проти половц≥в 1173 року. Ђ... »горь —в¤тославич поеха противу половцем и перееха ¬орскол оу Ћтавы... ї ¬иход¤чи з на¤вност≥ л≥тописноњ згадки, укр≥плений майданчик городища, напевне, мав площу не менше 0, 7 Ч 1 гектара. ўодо розм≥р≥в торгово-рем≥сничого посаду, то його меж≥ за знах≥дками археолог≥чних матер≥ал≥в окреслюютьс¤ сучасними вулиц¤ми ’удожньою, ѕан¤нкою, Ћен≥на, √агар≥на, ѕершотравневим проспектом, —адовою, з п≥вдн¤ ≥ сходу обмежуючись територ≥Їю учбових корпус≥в “ехн≥чного ун≥верситету на ≤нститутськ≥й гор≥ й схилами високого берега ¬орскли ≥ наг≥рною частиною ѕодолу на ≤ванов≥й гор≥. «агальна площа селища становить близько 40 гектар≥в, товщина культурних нашарувань, враховуючи п≥зньосередньов≥чн≥, знаходитьс¤ в межах 1, 5 Ч 2, 5 метра.

—еред знах≥док, ви¤влених на територ≥њ городища (—оборний майдан) ≥ посаду, переважають уламки кружального посуду XII Ч першоњ половини XIII стол≥тт¤ Ч горщик≥в, покришок, корчаг, св≥тильник≥в, ви¤влен≥ зал≥зн≥ цв¤хи, скоби, п≥дк≥вки, кресала, уламки скл¤них браслет≥в ≥ персн≥в, шиферн≥ й керам≥чн≥ пр¤сла, в тому числ≥ з граф≥т≥, зал≥зн≥ наконечники стр≥л, зубила, плешн≥, блешн≥, дужки ручок в≥дер. –озкопками на територ≥њ кондитерськоњ фабрики досл≥джене невелике, трохи заглиблене в землю, житло з п≥ччю, зв≥дки поход¤ть бронзовий перстень, уламки горщик≥в, пр¤сла, цв¤хи. ” керам≥чному комплекс≥ л≥тописноњ Ћтави поЇднуютьс¤ традиц≥њ киЇво-руського та коч≥вницького гончарства, що знаходить вираз в орнаментац≥њ, своЇр≥дност≥ форм та оформленн≥ деталей посуду, на¤вност≥ тавруванн¤ тощо.

–озкопками на —оборному майдан≥ ви¤влено до дес¤тка господарських ¤м XII Ч ’≤≤≤ стол≥тт¤, що використовувалис¤ дл¤ збереженн¤ зерна ≥ хатн≥х припас≥в. ƒосл≥дженн¤ми не встановлено на¤вност≥ будь-¤кого прошарку пожеж≥, що може св≥дчити про в≥дсутн≥сть руйнувань за часу навали Ѕати¤. Ќапевне, д≥знавшись про наближенн¤ загон≥в нападник≥в, населенн¤ Ћтави переховувалос¤ в л≥систих ≥ заболочених м≥сцинах округи або ж монголо-татари обминули ЌижнЇ ѕоворскл¤ у своЇму поход≥ на ѕере¤слав ≥  ињв (1239 Ч 1240 pp. ).

™ св≥дченн¤ про на¤вн≥сть с≥льськогосподарськоњ округи л≥тописноњ Ћтави Ч ви¤влен≥ киЇво-руськ≥ неукр≥плен≥ поселенн¤ XII Ч ’≤≤≤ стол≥ть у ћакух≥вц≥, на (16) Ѕ≥л≥й √ор≥, —упрун≥вц≥, Ѕогдан≥вц≥, ѕадалках, б≥льш дальн≥х л≥вобережних ворскл¤нських селах Ч «аворскло, ѕисар≥вц≥, ∆арках, залишки городищ у —тарих ≥ Ќових —анжарах, Ѕ≥ликах та ≥нш≥.

∆итт¤ на майданчику городища продовжувалос¤ й у XIII Ч XIV стол≥тт¤х, що п≥дтверджуЇтьс¤ численними знах≥дками кружальноњ керам≥ки вказаного часу, бронзовим та шиферним нат≥льними хрестиками, ви¤вленими при розкопках на —оборному майдан≥. ¬≥рог≥дно, що в цей час площа посаду Ћтави значно скоротилас¤ ≥ поселенн¤ ≥снувало т≥льки на ≤ванов≥й гор≥. ÷≥каво, що знах≥дки XIII Ч XIV стол≥ть трапл¤ютьс¤ й поза межами городища. “ак, б≥л¤ села ћакух≥вка знайдено стулку бронзового масивного хреста-енколп≥она (складен¤). ” ход≥ досл≥джень на вулиц≥ Ѕрат≥в Ћигвинових ви¤влено до дес¤тка господарських ¤м XIII Ч XIV стол≥ть.

ќстаточно полтавське поселенн¤ було знищене 1399 року, коли у понизз≥ ¬орскли в≥дбулас¤ битва в≥йськ великого кн¤з¤ литовського ¬≥товта ≥з золотоординц¤ми “≥мур- утлука.

Ќайнов≥шими археолог≥чними розкопками в≥дкрит≥ поки що поодинок≥ уламки керам≥чного кружального посуду XIV ЧXV та XVI стол≥ть, що св≥дчать про безперервн≥сть заселенн¤ полтавських терен≥в упродовж ≤’ Ч XVII стол≥ть.

јрхеолог≥чн≥ матер≥али в≥дображають початковий етап найдавн≥шоњ ≥стор≥њ м≥ста, що охоплюЇ б≥льше н≥ж 2, 5 тис¤ч≥ рок≥в. ≤снують вс≥ п≥дстави рахувати ≥стор≥ю ѕолтави з IX стол≥тт¤, а не з XII, коли вона вперше згадуЇтьс¤ у л≥топису.

—аме це найвиразн≥шим чином ≥ показали археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ 1997 Ч 1999 рок≥в, зд≥йснен≥ на м≥сц≥ спорудженн¤ готельного комплексу по ѕершотравневому проспекту, на територ≥њ колишнього ѕолтавського посаду. ќхоронною археолог≥чною експедиц≥Їю ÷ентру охорони та досл≥джень пам'¤ток археолог≥њ управл≥нн¤ культури ѕолтавськоњ облдержадм≥н≥страц≥њ (кер≥вник Ч кандидат ≥сторичних наук ќ. Ѕ. —упруненко) ви¤влен≥ д≥л¤нки забудови посаду л≥тописноњ Ћтави, рештки вулиць ≥ садиб, окрем≥ житлов≥ та господарськ≥ споруди IX Ч X, XI, XII Ч XIV стол≥ть, залишки регул¤рноњ забудови форштадту полкового м≥ста ѕолтави. –озкопками в≥дкрит≥ 20 жител роменсько-давньоруського часу, 4 господарськ≥ споруди, понад 100 господарських ¤м IX Ч XIV стол≥ть, колод¤з≥, зерносховища, д≥л¤нки п≥дземних ход≥в та глибоких льох≥в, котловани п≥дземних частин житлових будинк≥в доби п≥знього украњнського середньов≥чч¤, ви¤влен≥ речов≥ св≥дченн¤ часу оборони ѕолтави 1708 Ч 1709 рок≥в. «агальна к≥льк≥сть речових археолог≥чних знах≥док, колекц≥¤ ¤ких вивчаЇтьс¤, нараховуЇ понад 20000 предмет≥в. —еред них Ч зразки л≥пного та кружального посуду, вироби з к≥стки, скла, зал≥за, бронзи, ср≥бла, каменю тощо. ”н≥кальними Ї к≥ст¤ний оклад давньоруського лука, ливарна формочка дл¤ виготовленн¤ прикрас с≥вер¤нськоњ доби, ц≥л≥ жорнов≥ постави, верхн¤ частина бронзового хреста-складен¤, гончарний горщик з тавром у вигл¤д≥ кн¤з≥вського знаку Ч тризуба та ≥нш≥ реч≥.

ћатер≥али розкопок складають нову ¤скраву стор≥нку у вивченн≥ старожитностей поруб≥жж¤ –ус≥ з коч≥вницьким —тепом ≥ Ї важливим джерелом у досл≥дженн≥ розвитку населенн¤ ѕере¤славськоњ земл≥ на меж≥ л≥тописноњ ќкрайни-”крайни-”крањни у IX Ч XIV стол≥тт¤х.

–озгл¤нувши матер≥али цих досл≥джень, Ќац≥ональна јкадем≥¤ наук ”крањни, фах≥вц≥ ≥нституту археолог≥њ ЌјЌ ”крањни ≥ особисто академ≥к ѕ. ѕ. “олочко в≥дзначили в Ђ≤сторичн≥й дов≥дц≥ї Ђѕро 1100-л≥тн≥й в≥к ѕолтавиї, що: Ђ... сучасна ѕолтава... Ч давньоруська л≥тописна Ћтава може в≥дзначити не т≥льки 825-л≥тт¤ в≥д дн¤ першоњ письмовоњ згадки, а й 1100-р≥чч¤ ≥снуванн¤ поселенн¤ за даними археолог≥чних досл≥дженьї.