ћеню: ќсобистост≥ - ”; ≤сторики, краЇзнавц≥ 
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

”спенський ‘ед≥р ≤ванович (1845-1928), ≥сториком-в≥зантин≥ст, почесний член ≤сторико-археолог≥чного ком≥тету.

ѕо праву можна вважати ¤к рос≥йським, так ≥ украњнським ≥сториком-в≥зантин≥стом ‘едора ≤вановича ”спенського Ч одного з основоположник≥в рос≥йського в≥зант≥Їзнавства, т≥сно пов'¤заного з ”крањною. « 1874 р. в≥н був доцентом, а впродовж 1879-1894 рок≥в Ч професором Ќоворос≥йського ун≥верситету.

‘ед≥р ≤ванович в≥домий науков≥й сп≥льнот≥ в≥зантин≥ст≥в ¤к ≥н≥ц≥атор ≥ натхненний виконавець великих наукових проект≥в. ≤детьс¤, зокрема, про заснуванн¤ –ос≥йського археолог≥чного ≥нституту в  онстантинопол≥ (1894-1914), очолюваного ‘. ≤. ”спенським, створенн¤ найб≥льшоњ у XX ст. фундаментальноњ прац≥ Ђ≤стор≥¤ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њї [5], що охоплюЇ ≥стор≥ю ¬≥зант≥њ ≥ сум≥жних з нею крањн з V по XV стол≥тт¤, досл≥дженн¤ величезноњ к≥лькост≥ джерел Ч в≥зант≥йських, слов'¤нських, зах≥дноЇвропейських ≥ сх≥дних, багато з ¤ких уперше були введен≥ до наукового об≥гу.

‘.≤. ”спенський разом ≥з ¬.√. ¬асильЇвим вважаЇтьс¤ сп≥взасновником рос≥йськоњ в≥зантинолог≥њ, ¤ка одразу пос≥ла пров≥дне м≥сце у св≥тов≥й науц≥ про ¬≥зант≥ю. ¬перше було порушено низку нових проблем в≥зант≥йськоњ ≥стор≥њ, залучено до розгл¤ду багато нових документ≥в та археолог≥чних матер≥ал≥в, внесено ≥стотн≥ корективи до усталеного тлумаченн¤ ≥стор≥њ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ.

“е, що у спадок в≥д дореволюц≥йного в≥зант≥Їзнавства залишилас¤ величезна маса накопиченого матер≥алу, без ¤кого ц¤ наука не змогла б розвиватис¤, визнавалос¤ нав≥ть за час≥в пануванн¤ пролетар≥ату. ѕередус≥м йшлос¤ про прац≥ ‘. ≤. ”спенського. …ого Ђ≤стор≥¤ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њї була плодом багатор≥чного вивченн¤ найр≥зноман≥тн≥ших джерел, передус≥м в≥зант≥йських, слов'¤нських, зах≥дноЇвропейських, а також сх≥дних, багато з ¤ких уперше введен≥ до наукового об≥гу. Ќа в≥дм≥ну в≥д б≥льшост≥ зах≥дноЇвропейських вчених, у контекст≥ ≥стор≥њ ¬≥зант≥њ ‘. ≤. ”спенський подаЇ ц≥нний матер≥ал з ≥стор≥њ слов'¤нських народ≥в Ѕалканського п≥вострова, насамперед серб≥в та болгар. ≤стор≥ю —ерб≥њ ‘ед≥р ≤ванович простежив в≥д моменту виникненн¤ в XI ст. перших державних утворень у приморських серб≥в до завоюванн¤ сербських земель турками. ¬≥н також докладно досл≥джував пол≥тичну ≥стор≥ю Ѕолгарського царства, латинський феод, державн≥ утворенн¤ на територ≥њ ¬≥зант≥йськоњ ≥мпер≥њ п≥сл¤ завоюванн¤ њњ хрестоносц¤ми; ірунтовно проанал≥зував ≥ описав ≥стор≥ю розвитку в≥зант≥йсько-венец≥анських в≥дносин епохи ѕалеолог≥в.

¬елику увагу видатний учений прид≥л¤в досл≥дженню поступового занепаду ¬≥зант≥њ прот¤гом останн≥х двох стол≥ть њњ ≥снуванн¤. ¬≥н ¤скраво висв≥тлив складне м≥жнародне становище того пер≥оду, показав норманську небезпеку, що загрожувала ¬≥зант≥йськ≥й ≥мпер≥њ ≥з «аходу, зростанн¤ могутност≥ слов'¤нських держав Ѕалканського п≥вострова (Ѕолгар≥њ ≥ —ерб≥њ), проникненн¤ ≥тал≥йських купц≥в до ¬≥зант≥йськоњ держави, ¤ку вони руйнували зсередини, ≥, нарешт≥, по¤ву ≥ неухильне посиленн¤ новоњ гр≥зноњ небезпеки Ч турк≥в-осман≥в.

” 1894 роц≥ ‘. ≤. ”спенський вињхав до  онстантинопол¤, ≥ в≥зантин≥стика в ќдес≥ поступово почала занепадати. —творена вченим Ђсп≥вдружн≥сть в≥зантолог≥вї також розпалас¤: Ќ. ѕ.  ондаков вињхав до ѕетербурга, ≥сторик л≥тератури ј. ≤. ÷егл¤ров перейшов до ћосковського ун≥верситету.

”  онстантинопол≥ ‘.≤. ”спенський продовжував читати лекц≥њ учн¤м-екскурсантам з –ос≥њ та ”крањни, особисто знайомив њх з ≥нститутом, музе¤ми, сам водив екскурс≥њ в јй¤-—оф≥ю. ” 1927-1928 роках, уже за рад¤нських час≥в, в≥н мр≥¤в про поновленн¤ курсу ≥стор≥њ ≥ культури ¬≥зант≥њ в ќдес≥. ‘ед≥р ≤ванович писав: Ђѕоки ¤ не з≥йшов з≥ сцени, ¤ хот≥в би дати в≥зантин≥зму в –ос≥њ над≥ю на ≥снуванн¤ п≥сл¤ менеї [7]. Ћише через роки, у 1945-му, в ќдес≥ була орган≥зована виставка Ђ¬≥зант≥¤ ≥ слов'¤ниї, присв¤чена його пам'¤т≥. ј мр≥¤ про в≥дродженн¤ ≥ розвиток в≥зантолог≥њ в наш≥й крањн≥, ¤к ≥ ран≥ше, залишаЇтьс¤ актуальною ≥, на жаль, нереал≥зованою й дотепер.

 ”Ћ» ќ¬ј Ћ≥л≥¤ Ѕорис≥вна.  андидат ≥сторичних наук.
 ƒоцент ’ерсонського державного ун≥верситету

¬≥сник ЌјЌ ”крањни, 2005, є 2

ѕовний текст статт≥: http://nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2005-02/art9-vi2-05.pdf