Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський
|
|
Меню: Особистості - Б;
Історики, краєзнавці;
Письменники |
|
Бантиш-Каменський
Дмитро Миколайович
(5/16.11.1788,
Москва — 25.01/6.02.1850, там же) — історик і
археограф, державний діяч. Народився
в сім'ї відомого археографа Миколи
Миколайовича Бантиша-Каменського (1737—1814). В
1800
р. почав
службу в Московському архіві колегії
закордонних справ, яким завідував батько.
Вперше звернув на себе увагу книгою
біографій «Деяния знаменитых
полководцев и министров, служивших в
царствование государя императора Петра
Великого» (1813 р.). Після
смерті
батька
перебрався до
Петербурга,
де
служив у
колегії закордонних
справ.
Звідси в 1816
р.
перейшов
у
канцелярію малоросійського
генерал-губернатора М. Г. Рєпніна-Волконського і переїхав
до Полтави, де прожив 5 років. Тут за
дорученням і за безпосередньої участі М. Г.
Рєпніна написав першу узагальнену історію
України під назвою «История Малой
России со времен присоединения оной к
Российскому государству при царе Алексее
Михайловиче, с кратким обозрением
первобытного состояния сего края». За
короткий час книга
дочекалася трьох
видань: 1822, 1830, 1842
рр. У 1903 р.
вийшло 4-е видання; через 90 років з'явився
його репринт. Написана на солідній
історіографічній основі, праця принесла
автору широку популярність і наукове
визнання. Хоча автор не протестував проти
зверхності Російської імперії над
Україною, книгу відрізняв непідробний
український патріотизм; вона ніби оживила в
суспільній пам'яті часи політичної
автономії і козацьких привілеїв. Після
Полтави Д. Бантиш-Каменський був
губернатором у Тобольську і Вільно, займав
високі державні посади, дослужившись до
чину таємного радника (1841
р.).
Найбільш значними досягненнями в творчій
діяльності стали: «Словарь
достопамятных
людей
Русской земли» (ч. 1—5, 1836 р.;
додатки 1847 р.),
«Биографии российских
генералиссимусов и генерал-фельдмаршалов»
(ч. 1—4, 1840—1841 pp.), «Источники
малороссийской истории»
(видані
О. Бодянським у 1858—1859 pp.). Білоусько О.А.,
Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини.
Бантыш-Каменский Дмитрий Николаевич [5(16).11.1788, Москва - 25.01(6.02).1850, Санкт-Петербург, похоронен в Москве], военный историк, археограф, писатель. В 1813 прослушал курс лекций в Московском университете. С 1800 служил в Московском архиве Коллегии иностранных дел. С 1807 адъютант при начальнике 7-й Ополченской области князе Ю. В. Долгоруком. В 1808-1809 в составе делегации Коллегии иностранных дел посетил Молдавию, Валахию, Сербию. В Отечественную войну 1812 участвовал в эвакуации документов Московского архива в Нижний Новгород, В 1814-1816 выполнял дипломатические поручения Коллегии иностранных дел во Франции, Австрии и Италии. С 1816 чиновник по особым поручениям, с 1821 правитель канцелярии малороссийского военного губернатора князя Н. Г. Репнина в Полтаве. Изучал архив Малороссийской коллегии, архив князя Репнина и другие, собирал местные летописи, акты и другие исторические материалы, которые легли в основу его трудов. В 1825-1828 тобольский, в 1836-1838 виленский губернатор. В 1838 причислен к Министерству внутренних дел, с 1839 член его Совета, с 1840 член Департамента уделов. Бантыш-Каменский разработал около 30 историко-биографических и литературных трудов, в том числе «История Малой России от водворения славен в сей стране до уничтожения гетманства», «Словарь достопамятных людей русской земли...» (свыше 500 биографий государственных, военных, церковных деятелей и деятелей культуры). В 1823 избран действительным членом Императорского Московского общества истории и древностей России; почетный член императорского общества испытателей природы. Награжден орденами Св. Владимира, Св. Анны. Использованы материалы кн.: Военный Энциклопедический Словарь. М., 1986. http://hronos.km.ru/biograf/bio_b/bantysh_kamen.html Пертрет - http://www.rulex.ru/01020869.htm
Посилання на сторінку/ссылка на страницу:
|
