Георгій Левович Андрузький
|
|
Меню: Особистості - А;
Громадські діячі;
Політичні діячі;
Правники; Поети |
|
Андрузький
Георгій/Юрій Левович Народився
в с. Вечірки Пирятинського повіту в
багатодітній сім'ї відставного майора.
Після навчання у шляхетному пансіоні
Першої Київської гімназії у 1845 p.
вступив на юридичний факультет Київського
університету. Належав до радикального
крила братства, ідейним лідером визнавав Т.
Шевченка. Серйозно займався
політико-правовими пошуками. Написав у 1846 —
1847 рр. два проекти Конституції: «Проект
досягнення можливого ступеня рівності і
свободи (переважно в слов'янських землях)»
та «Ідеал держави». Погляди автора
еволюціонували від обмеження до заміни
монархічної форми влади. Під час арешту 30
березня 1847 p.
обидва проекти, а також зошит віршів були
вилучені й притягнуті до справи. На допитах
Г. Андрузький мимоволі дав свідчення, які
були використані проти інших членів
братства, від чого потім дуже страждав.
Висланий під нагляд поліції в Казань,
закінчив курс у місцевому університеті.
Служив канцеляристом у Петрозаводську. Під
час несподіваного обшуку на квартирі
жандарми знайшли 14 зошитів з крамольними
записами. Серед них був останній варіант
Конституції — «Начерки Конституції
Республіки», де пропонувалося створити
федерацію слов'янських народів —
Слов'янські Сполучені Штати без Росії.
Слов'янська республіка рівноправних штатів
з центром у Києві мала включати 7 автономій
зі своїми президентами: 1) Україна з
Галичиною, Чорномор'ям та Кримом; 2) Польща з
Познанню, Литвою і Жмуддю; 3) Бесарабія з
Молдавією і Валахією; 4) Остзея; 5) Сербія; 6)
Болгарія; 7) Дон. Це була оригінальна і
смілива думка: відновлення Гетьманщини,
якщо можна — окремо, якщо ні — в
Слов'янщині. Серед записів був такий: «Щоб
створити Україну, необхідно зруйнувати
Росію». Таким чином, Г. Андрузькому належить
пріоритет у конституційному оформленні
самостійницької ідеї. На жаль, твори нашого
земляка знаходилися в архівах
жандармського управління, тому були
невідомі широкому загалу і не змогли
вплинути на розвиток української
політичної думки. Політичні
розробки Г. Андрузького були кваліфіковані
властями як злісне порушення режиму
заслання. Він знову був заарештований і
ув'язнений у Соловецькому монастирі (1850 —
1854 pp.).
Вийти на волю йому допомогли події
Кримської війни: під час відбиття нападу на
монастир англо-французької ескадри у липні
1854 р. Г. Андрузький відзначився хоробрістю і
в нагороду був звільнений з випробувальним
терміном. Служив чиновником в
Архангельську (1854 — 1857 pp.),
а потім сестра виклопотала дозвіл
повернутися на батьківщину. Працював
дрібним урядовцем у полтавській судовій
палаті. У 1864 p.
його ім'я згадувалося в зв'язку з порушенням
питання про зняття нагляду поліції. Як
прожив останні роки і коли помер —
невідомо. Білоусько О.А,
Мирошниченко В.І. Нова історія Полтавщини.
Посилання на сторінку/ссылка на страницу: Кирило-Мефодіївське товариство
|