Меню: Партії і політичні об'єднання 
 Версія для друку   На головну

Український національний союз (УНС) - координаційний осередок українських політичних партій, професійних та культурних організацій, опозиційних до правління гетьмана П. Скоропадського. Організований на поч. серпня 1918 на основі Українського національно-державного союзу після виходу Української демократично-хліборобської партії і вступу до нього лівих українських партій. Включав Українську соціал-демократичну робітничу партію, Українську партію самостійників-соціалістів, Українську партію соціалістів-федералістів, Українську трудову партію, Українську партію соціалістів-революціонерів, Селянську спілку, Всеукраїнський союз земств, Союз залізничників, Поштово-телеграфний союз, Лікарську спілку, “Просвіту” тощо. УНС виступав за встановлення самостійної демократичної української республіки; проголосив, що відстоюватиме відновлення в Україні законної влади, відповідальної перед парламентом, та прийняття демократичного виборчого закону. Головою УНС був А. Ніковський, а з 18.9.1918 - В. Винниченко. Створив філії у Вінниці, Полтаві, Кременчуці, Одесі, Кам'янці-Подільському. УНС, вибірково співпрацюючи з гетьманськими установами, вів політику на повалення гетьманської влади і відновлення Української Народної Республіки. Лідер УНС В. Винниченко підтримував контакти з керівництвом більшовицької делегації (Х. Раковський, Д. Мануїльський) на мирних переговорах з Українською Державою у Києві, намагаючись домовитися про допомогу в боротьбі проти гетьманської влади. 5.10.1918 делегація УНС (В. Винниченко, А. Ніковський і Ф. Швець), зустрівшись з гетьманом П.Скоропадським, висловила погляд Союзу на внутрішню і зовнішню політику уряду, вказала на необхідність проведення аграрної реформи (ліквідувати великого землевласника, наділити землею трудове селянство) та вироблення демократичного виборчого законодавства і запропонувала реорганізувати кабінет міністрів шляхом включення до його складу представників УНС. В умовах політичної кризи П. Скоропадський погодився сформувати новий уряд з участю представників УНС. 24.10.1918 до складу реформованого кабінету міністрів (голова - Ф. Лизогуб) ввійшли п'ять міністрів, запропонованих УНС - А. В'язлов, В. Леонтович, О. Лотоцький, М. Славінський, П. Стебницький. Проте компромісний склад нового уряду (гетьман був змушений рахуватися і з силами, що виступали за об'єднання України з білогвардійськими силами Росії в боротьбі проти більшовиків) не влаштовував лідерів УНС і вони продовжували підготовку повстання проти гетьманської влади. Після того, як більшість членів уряду проголосувала за заборону проведення Українського національного конгресу (за задумом керівництва союзу, як “народоправний орган” мав відіграти головну роль у “легітимному” поваленні Гетьманату), з уряду вийшли міністри, делеговані УНС. 14.11.1918 П. Скоропадський утворив новий уряд на чолі з С. Гербелем і видав “Грамоту”, в якій оголосив про вступ України у федеративний зв'язок з майбутньою небільшовицькою Росією. У ніч з 13 на 14.11.1918 на засіданні УНС було створено Директорію УНР, яка оголосила повстання проти влади гетьманського режиму з метою відновлення Української Народної Республіки. Після падіння гетьманського уряду УНС очолював М. Шаповал (14.11.1918-січень 1919).

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Лівицький Андрій Миколайович

 Янко Олександр Петрович