Полтавський інститут шляхетних дівчат
|
|
Меню:
Освітянські будівлі;
Університети, академії, інститути |
|||||||
|
Полтавський інститут шляхетних дівчат. Закритий навчальний заклад у дореволюційній Росії. Давав освіту, естетичне і етичне виховання і право на посаду виховательок дворянських і духовних дітей. Відкритий 12 грудня 1818 р. за ініціативою княгині В. О. Рєпніної, дружини полтавського генерал-губернатора М. Г. Рєпніна. Подружжя Рєпніних пожертвувало значні кошти на спорудження нового приміщення, а С. М. Кочубей продав за півціни свою полтавську садибу, в якій і розмістився інститут, з 1832 р. — у спеціально спорудженому будинку (1828—1832 рр.; архітектор Л. I. Шарлемань за проектом архітектора А. Штауберта). Спочатку це був триповерховий центральний корпус, з'єднаний з двоповерховими боковими флігелями. У 1841 р. інституту передано приміщення Полтавської школи садівництва. Добудови 2-ї половини 19 і початку 20 ст. об'єднали всі об'єкти комплексу в довгу (130 м) триповерхову споруду.
До інституту приймали дівчат дворянського походження, пізніше духовенства і купців віком від 6 до 18 років. Повний курс навчання тривав 7 років. Плата за навчання становила 150—400 крб. на рік. Понад десять років інститут утримувався полтавським дворянством, а потім був переданий у відомство імператриці Марії Федорівни. У перші роки в інституті навчалося 15 учениць (по одній від повіту), потім кількість вихованок стала зростати (1860 — 172, 1864 — 170; у т. ч. 167 — дочки дворян, 2 — духовенства, 1 — купця; 1910 — 209 учениць). Інститут у 1881 р. закінчила українська письменниця Л. О. Яновська (1861—1933, працювала до переїзду в Київ вчителькою в Лубенському повіті, організувала тут недільну школу). Викладачами інституту були відомі діячі історії та української культури: С. П. Стеблін-Камінський (1814— 1885; народився і помер у Полтаві, викладав у полтавській 1-й гімназії, був особисто знайомий з І. П. Котляревським, перший його біограф, у 1866 р. опублікував у «Полтавских губернских ведомостях» спогади про поета), Д. П. Пильчиков, українські і чеські педагоги, піаністи і композитори А. В. Єдлічка (1821—1894, викладав гру на фортепіано з 1848 р.; помер у Полтаві) та В. В. Єдлічка (1817—1890, у 1844 р. був домашнім учителем поміщиків Родзянок у маєтку Веселий Поділ, у 1844—1879 рр. викладав у інституті, у 1845 р. познайомився з Т. Г. Шевченком. Помер у Полтаві), М. П. Ілляшевич, Г. І. Маркевич, М. А. Цертелєв, І. А. Зарецький. Керувала інститутом рада, першим головою якої була В. О. Рєпніна, членами: В. В. Капніст, М. М. Новиков, П. П. Гулак-Артемовський. Під час Великої Вітчизняної війни будинок був зруйнований. Після відбудови використовується Полтавським технічним університетом ім. Ю. Кондратюка. Розташований на Першотравненвому проспекті № 26. Видання: П. И. Мазанов «Полтавский институт благородных девиц. 1818—1898». Полтавщина:
Енциклопедичний довідник
Дивись: Рудинський М. Я. Архітектурне обличчя Полтави
Посилання на сторінку/ссылки на страницу: Полтавський міський сад, парк «Перемога» Губернське дворянське депутатське зібрання Монументальна мурована архітектора
|
|||||||
|
Випускниці:
|
Викладачі:
|
||||||
