Меню: Особистості - Я; Письменники; Освітяни; Навчалися у Полтаві 
 Версія для друку   На головну

Яновська Любов Олександрівна (псевдоніми Ф. Екуржа, Омелько Реп'ях, уроджена Щербачова Любов; *1861—†1933), письменниця і громадська діячка родом з с. Миколаївки на Чернігівщині.

Закінчила Полтавський інститут шляхетних дівчат (1881) і працювала вчителькою в Лубенському повіті на Полтавщині, була засновницею недільних шкіл. З 1905 жила в Києві, де й померла. Писати починала російською мовою, потім перейшла на українську. Перше українське оповідання «Злодійка Оксана» датоване 1897 р. Яновська авторка близько 100 оповідань, повістей, романів, значна частина яких не була друкована за її життя, а деякі й не були закінчені. Твори Яновської присвячені зображенню життя селянства й інтелігенції; манера письма реалістична в народницькому дусі. Після згаданого оповідання була написана драма «Повернувся з Сибіру» (1897), далі з'явилися повість «Городянка» (1900), комедія «На Зелений Клик» (1900). Чимало творів передруковано чи й надруковано вперше вже за української держави 1918 р. чи за радянського часу: зокрема п'єси «Лісова квітка», «Жертви», «Людське щастя», «На сіножаті», «Дзвін, що до церкви скликає, та сам у ній ніколи не буває» (1918). З 1916 Яновська припинила літературну діяльність, але її твори, писані під значним впливом І. Нечуя-Левицького, П. Мирного й почасти М. Коцюбинського, були досить популярні й протягом наступних років початку XX ст.

Зібрані твори Яновскої видавано двічі: «Твори», І—II (1930) і посмертно — «Твори», І—II (1959).

Енциклопедія українознавства: В 10 томах / Головний редактор
 Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: