Належав до шведської королівської династії Ваза, син Жигмонта III, брат Владислава IV. До обрання на польський престол був кардиналом. Обраний за підтримки Б. Хмельницького, всі свої зусилля спрямовував на придушення Української революції. Майже все правління Яна Казимира пройшло у безперервних війнах. У 1649, 1651, 1653 рр. особисто очолював посполите рушення на Україну. Своїм універсалом від 6 липня 1649 р. позбавив Б. Хмельницького влади і затвердив гетьманом С. Забузького. Однак після фактично програної битви під Зборовим змушений був 18 серпня 1649 р. укласти з Б. Хмельницьким мирний договір. У червні-липні 1651 р. завдав тяжкої поразки українській армії під Берестечком. У жовтні-грудні 1653 р., блокований під Жванцем, уник остаточного розгрому завдяки зраді хана. Коли Польща зазнала воєнної поразки у війні з українсько-шведсько-бранденбурзько-семигородською коаліцією (1655—1657 рр.), врятувався з критичного становища, пообіцявши польський трон після своєї смерті московському цареві. Цим забезпечив укладення перемир'я з Росією, яке, в свою чергу, розвалило антипольську коаліцію. В 1663— 1664 рр. разом з правобережним гетьманом П. Тетерею зробив останню спробу повернути під владу Речі Посполитої Лівобережну Україну. Після смерті дружини зрікся престолу і виїхав до Франції, де дістав у довічне користування абатство Сен-Жермен-де-Пре.