ћеню: ќсобистост≥ - ’; ѕисьменники; Ќавчалис¤ у ѕолтав≥ 
 ¬ерс≥¤ дл¤ друку   Ќа головну

’арчук  Ѕорис ћикитович (13.09.1931 Ч 16.01.1988), письменник

“ворчий шл¤х Ѕориса ћикитовича ’арчука охоплюЇ лише 30-р≥чч¤ (1956 Ч 1987). ÷е був шл¤х чесного ≥ мужнього письменника, а це в часи брежнЇвського режиму було справою нелегкою. Ќасамперед окреслимо його людськ≥ та громад¤нськ≥ риси.

Ѕ. ’арчук виробив власний св≥тогл¤д ≥ тверд≥ переконанн¤. ¬ л≥тератур≥ в≥н був реал≥стом, писав часом аж надто похмуро, але в≥рив у перемогу загальнолюдського. …ому бол≥ла аморальн≥сть сусп≥льства, до ¤коњ довела потворна пол≥тична система. ”с≥ лиха на власн≥й земл≥ ≥ поза њњ межами в≥н по¤снював втратою моральност≥. ∆ив в≥н важко, бо пропускав кр≥зь серце вади довколишньоњ д≥йсност≥. ¬же з початку 70-х рок≥в його твори виходили з купюрами, це привело до першого ≥нфаркту в 1972 роц≥ ≥, зрештою, вкоротило житт¤. ¬≥н боровс¤ за ≥деали своЇњ нац≥њ ≥ за р≥дну мову, знавцем ¤коњ був. …ого твори Ч опов≥данн¤, пов≥ст≥ ≥ романи Ч це художнЇ досл≥дженн¤ нац≥онального характеру ≥ народноњ морал≥, особливо сел¤нства, вони утверджували духовн≥ ц≥нност≥, ¤к≥ не давали людин≥ виродитись, втратити нац≥ональн≥ ознаки. 
Ѕорис ’арчук народивс¤ 13 вересн¤ 1931 року на ¬олин≥, у сел≥ Ћозах «баразького району “ерноп≥льськоњ област≥, в сел¤нськ≥й родин≥. 1950 року зак≥нчив ¬ишневецьку середню школу ≥ вступив до  ременецького педагог≥чного ≥нституту, зв≥дки перев≥вс¤ до ѕолтави. 1954 року в≥н зак≥нчив ≥сторико-ф≥лолог≥чний факультет ѕолтавського педагог≥чного ≥нституту ≥мен≥ ¬. √.  ороленка. ўе студентом розпочав творч≥ спроби, що почалис¤ з в≥рш≥в. “од≥ ж в≥дв≥дував л≥тературне обТЇднанн¤ при редакц≥њ обласноњ газети Ђ«ор¤ ѕолтавщиниї, де групувалис¤ полтавськ≥ письменники. Ўестир≥чне перебуванн¤ Ѕ. ’арчука в ѕолтав≥ варте ширших в≥домостей, тим б≥льше, що це було на самому початку його творчого шл¤ху.

19 липн¤ 1953 року Ђ«ор¤ ѕолтавщиниї опубл≥кувала л≥тературно-краЇзнавчу зам≥тку ’арчука Ђћа¤ковський у ѕолтав≥ї, а 23 вересн¤ Ч в≥рш Ђѕолтаваї. ћайбутн≥й письменник тод≥ мав лише 22 роки. …ого см≥лива, ориг≥нальна думка, ¤кою в≥н в≥дзначавс¤ п≥зн≥ше, в цей час ≥ще не пробилас¤ кр≥зь кору оф≥ц≥йних штамп≥в ≥ догматичних оц≥нок сусп≥льних та л≥тературних ¤вищ.

јле варто звернути увагу на акцент, ¤кий в≥н робить у зам≥тц≥ про ћа¤ковського, цитуючи слова поета: Ђ“ой не поет, хто не сказав в поез≥њ нового словаї. “обто вже студентом передостаннього курсу ’арчук усв≥домлював справжн≥й сенс творчост≥: сказати в л≥тератур≥ своЇ власне слово.

¬≥н починав з в≥рш≥в, п≥дготував нав≥ть ц≥лу зб≥рку, але швидко зрозум≥в, що покликанн¤м його Ї проза. ¬л≥тку 1954 року викладач украњнськоњ л≥тератури педагог≥чного ≥нституту ќ. …. ƒанисько прив≥в свого випускника в л≥тературно-мемор≥альний музей ≤. ѕ.  отл¤ревського ≥ рекомендував на посаду наукового прац≥вника. “ам невдовз≥ в≥н ≥ розпочав писати свою першу пов≥сть Ђ…осип з гроша здач≥ї (в перв≥сному вар≥ант≥ вона називалас¤ Ђ…осип з коп≥йки здач≥ї). –обоче м≥сце ’арчука директор визначив за столиком б≥л¤ в≥кна, що виходило на ѕершотравневий проспект. Ќа столик Ѕорис поклав велику с≥ру теку, ¤ку прин≥с ≥з собою, Ч там були його рукописи, туди складав в≥н ≥ аркуш≥ першого прозового твору. —воњм колегам по музею в≥н розпов≥дав про своЇ б≥дне дитинство, мат≥р-сел¤нку, про ¬олинь, ¤ку любив понад усе... ќдного разу його обурила повед≥нка директора музею, ¤кий необачно осм≥ливс¤ штовхнути ’арчука на конфл≥кт з неугодним йому прац≥вником. Ѕорис ћикитович дав йому г≥дну в≥дпов≥дь. ѕот≥м, коли був в≥льний час ≥ не було директора, в≥н читав свою пов≥сть ≥ вислуховував поради та зауваженн¤. ѕроза його все б≥льше й б≥льше захоплювала, ≥ в≥н наполегливо працював над пов≥стю, ¤ку згодом ≥ зак≥нчив. ” 1955 роц≥ в≥н перейшов до редакц≥њ Ђћ≥л≥цейського свисткаї, але й там довго не затримавс¤: у 1956 роц≥ журнал Ђƒн≥прої опубл≥кував пов≥сть Ђ…осип з гроша здач≥ї ≥ його запросили в  ињв. “ам в≥н працював у ÷  Ћ —ћ” Ч зав≥дував сектором преси, редагував журнал Ђћал¤ткої, п≥зн≥ше Ч був в≥дпов≥дальним секретарем журналу Ђ«нанн¤ та прац¤ї.

”же перша пов≥сть (окреме виданн¤ 1957 р.) стала своЇр≥дним прологом до всього того, що в≥н сказав у наступних творах. ¬≥н був великим працелюбом ≥ сказав багато, ≥ твор≥в опубл≥кував немало, незважаючи на активну протид≥ю з боку недруг≥в. ѕ≥сл¤ першоњ книги виходили так≥ зб≥рки опов≥дань ≥ пов≥стей: Ђ« роздор≥жж¤ї (1958), Ђ—танц≥¤ ЂЌастус¤ї (1965), Ђ«акамТ¤н≥лий вогоньї (1966), ЂЌеславаї (1968), ЂЎколаї (1979), Ђ«азимки ≥ весниї (дл¤ д≥тей, 1967), Ђ√орохове чудої (1969) Ђѕомстаї (1970), Ђћатеринська любовї (1972). ќкремо вийшли пов≥ст≥: ЂЌевловиме л≥тої (1981), Ђѕодорож до зубраї (1986).  ращ≥ нариси ув≥йшли до зб≥рки Ђ–озстр≥л¤н≥ ноч≥ї (1980). ќсобливу ц≥нн≥сть складають романи: Ђ¬олиньї (в 4-х томах, 1959 Ч 65) Ђћ≥с¤ць над майданомї (1970) та Ђ ревн¤киї (1984). ” своњх кращих творах Ѕорис ’арчук показав житт¤ ≥ побут сел¤н-пол≥щук≥в прот¤гом XX стор≥чч¤, показав правдиво ≥ сп≥вчутливо. ¬≥н таврував у люд¤х пров≥нц≥йне холуйство, рабське плазуванн¤ перед сильними св≥ту цього, дог≥дництво, ниц≥сть. …ого пов≥сть Ђ¬ишнев≥ ноч≥ї була екран≥зована украњнськими к≥нематограф≥стами. —еред посмертних публ≥кац≥й Ч опов≥данн¤ Ђћертвий часї, Ђ—мерть у ћоскв≥ї та ≥н.

“вори Ѕ. ’арчука ще за житт¤ перекладалис¤ на англ≥йську, н≥мецьку, ≥спанську, в≥рменську, рос≥йську, таджицьку та ≥нш≥ мови.

—воњми художн≥ми творами ≥ своЇю безкомпром≥сною повед≥нкою Ѕорис ’арчук наближав св≥тлий день проголошенн¤ незалежноњ ”крањнськоњ держави. ѕомер в≥д ≥нфаркту в –из≥, похований у  иЇв≥.

ѕетро –отач, " олоски з л≥тературноњ нивиФ

http://www.pollitra.pi.net.ua

‘ото: http://photo.ukrinform.ua/ukr/current/photo.php?id=223373