Меню: Особистості - С; Військові діячі; Навчалися у Полтаві
 Версія для друку   На головну

Сливинський Олександр Володимирович (1886-1956) - український військовий діяч. Н. на Полтавщині. Закінчив Петровський Полтавський кадетський корпус, Миколаївське інженерне училище (1906), Миколаївську академію Генерального штабу (1914). У роки Першої світової війни 1914-18 перебував на Румунському фронті, старший ад'ютант штабу 3-ї кінної дивізії (1915), штабу 39-го армійського корпусу (1916), штаб-офіцер штабу головнокомандувача Румунського фронту (1917), підполковник. Нагороджений кількома орденами, Золотою Георгіївською зброєю.

Після утворення Української Центральної Ради брав безпосередню участь в українізації російських частин фронту. Делегат І і II Всеукраїнських військових з'їздів. У червні 1917 увійшов до складу Українського генерального військового комітету. У листопаді 1917 був призначений заступником начальника, у березні 1918 - начальником Генерального військового штабу. Провів реорганізацію Генштабу, розгорнув діяльність з формування регулярної української армії. Після гетьманського перевороту залишився начальником Генштабу, продовжував реалізацію планів, залучив до роботи досвідчених генералів М. Юнаківа, С. Дельвіга, В. Сальського, В. Петріва, М. Какуріна та ін. Під керівництвом С. розроблено проект закону про загальний військовий обов'язок, опрацьовано план розгортання Збройних сил Української Держави. За Директорії УНР склав повноваження. В 1919 емігрував у Польщу, потім - у Німеччину. Після закінчення Другої світової війни 1939-45 виїхав у Канаду, де помер у 1956.

Сливинский Александр Владимирович (1886  - 21.12.1956 н.ст.). Окончил Петровский Полтавский кадетский корпус, Николаевское инженерное училище (1906), Николаевскую академию Генерального Штаба (1914). Участник Великой Мировой войны. Старший адъютант штаба 3-й кавалерийской дивизии (1915), 39-го армейского корпуса (1916), штаб-офицер штаба армий Румынского фронта (1917). Подполковник (1917). С 06.1917 член Украинского генерального войскового комитета и Центральной Рады. Представитель Центральной Рады на Румынском фронте. В 11.1917 зам. начальника Генерального Штаба УНР. В 1918 начальник Генерального Штаба (при гетмане). Летом 1918 военный министр. Полковник. В ВСЮР. Эвакуирован в 11.1919-03.1920 из Севастополя. На 05.1920 в Югославии, инженер-строитель. С 1925 в Германии, с 1951 в Канаде. Умер в Монреале.

Награды: ордена Св. Станислава 3-й ст. (08.05.1914); Георгиевское оружие (ВП 10.11.1915); Св. Георгия 4-й ст. (ВП 20.12.1915). Соч.: Конный бой 10-й кав. дивизии ген. гр. Келлера 8/21 августа 1914 г. у д. Ярославице. Сербия, 1921.

Источники:

"Военный орден святого великомученика и победоносца Георгия. Биобиблиографический справочник" РГВИА, М., 2004.

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.06.1914. Петроград, 1914

Список Генерального штаба. Исправлен на 01.01.1916. Петроград, 1916

Список Генерального штаба. Исправлен на 03.01.1917. Петроград, 1917

Волков С. В. "Энциклопедия Гражданской войны. Белое движение". СПб, 2003. Информацию предоставил Илья Мухин (Москва)

Тинченко Я. Офицерский корпус армии Украинской Народной Республики. Киев, 2007

Русская армия в Первой мировой войне

Посилання на сторінку/ссылка на страницу:

 Український генеральний військовий штаб