Меню: Особистості - П; Правителі 
 Версія для друку   На головну

П'ятаков Георгій (Юрій) Леонідович (06.08.1890 - 30.01.1937) - російський більшовицький діяч в Україні.

Н. у Городищі Черкаського повіту Київської губернії. Навчався в Петербурзькому ун-ті. З 1910 - член РСДРП(б). Довгий час жив за кордном. У 1917 - голова Київського комітету РСДРП(б), член виконкому Київської ради робітничих депутатів. У національному питанні стояв на позиціях російського великодержавного шовінізму. До поч. 1918 П. входив від більшовиків до складу Української Центральної Ради, в серпні-листопаді 1917 - Малої Ради, Крайового комітету охорони революції на Україні. Виступав із засудженням політики УЦР практично у всіх сферах суспільного життя, звинувачував УЦР в «українському шовінізмі» й заявляв «...підтримувати українців нам не доводиться, бо для пролетаріату цей рух не корисний».

З 9.11.1917 П. був членом Революційного комітету (входили П. І. Крайзберг, Я. Гамарник, І. Пуке, І. Куликта ін.), який ставив собі за мету захоплення більшовицької влади в Києві. В липні 1918 на з'їзді Комуністичної Партії (більшовиків) України обраний секретарем ЦК КП(б)У. В листопаді 1918 П. увійшов до складу Української Революційної Військової Ради (Й. Сталін, В. Затонський і В. Антонов-Овсіенко), яка розробила план і провела підготовку до вторгнення російських більшовицьких військ в Україну.

З листопада 1918 до січня 1919 - голова Тимчасового робітничо-селянського уряду України. Перебуваючи на цьому посту, П., реалізуючи більшовицький лозунг про утвердження на селі «великого соціалістичного виробництва», різко посилив примусову колективізацію селянських господарств, пришвидшив створення радгоспів і комун. Виступав проти досягнення будь-яких компромісів з лівими українськими соціалістичними партіями, зокрема боротьбистами.

Після усунення з посади голови уряду очолював Надзвичайний військовий революційний трибунал (з червня 1919), член реввійськради тринадцятої армії РСЧА. В 1920-23 керівник Центрального управління вугільної промисловості Донбасу.

В 1923-27 - заступник голови ВРНГ СРСР, пізніше - Держбанку СРСР. Був одим з авторів проекту першого п'ятирічного плану, виступав за проведення швидкими темпами індустріалізації України. В 1923-27 і 1930-37 - член ЦК ВКП(б). Прихильник політичної лінії Л. Троцького.

В 1936 П. був виключений з ВКП(б), заарештований і звинувачений у створенні «на Україні та Закавказзі, у Москві, Новосибірську та інших містах терористичних груп, які займались підготовкою терактів проти керівників партії і Радянського уряду». 30.1.1937 засуджений Військовою колегією Верховного Суду СРСР до страти і розстріляний.

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: