Меню: Особистості - П; Державні діячі; Політичні діячі; Репресовані; Правителі 
 Версія для друку   На головну

Порайко Василь Іванович (12.11.1888-25.11.1937) - більшовицький партійний і державний діяч УСРР.

Н. у с. Усті (тепер Снятинський р-н Івано-Франківської обл.). 3 1910 навчався на юридичному ф-ті Львівського ун-ту. 3 1908 - член Української Радикально-Демократичної Партії. На поч. Першої світової війни 1914-18 був мобілізований в австрійську армію. В 1915 потрапив у російський полон, де познайомився з ідеологією більшовизму. З 1918 - член РКП(б). Деякий час був головою Астраханського губраднарогоспу. З квітня 1919 - член президії Галицького бюро при ЦК КП(б)У (згодом -Тимчасовий комітет Комуністичної Партії Східної Галичини і Буковини). У березні 1920 П. було призначено командуючим Червоною Українською Галицькою Армією. В квітні 1920 обраний до складу Галицького організаційного комітету КП(б)У (Голорком) на чолі з Ф. Коном. У 1923-25 - член ВУЦВК, обирався головою Полтавського губвиконкому [Полтавського губкому КП(б)У - Т.Б.]. В 1925-30 - головний прокурор та нарком юстиції УСРР, 1930-37 - заступник голови Раднаркому УСРР. Був членом ЦК КП(б)У, членом оргбюро (1930-37) ЦК КП(б)У. В 1937 П. разом з П. Любченком був звинувачений у створенні «націоналістично-фашистської організації», в кін. серпня 1937 заарештований органами НКВС і розстріляний.

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: