Меню: Особистості - Н; Літературо- і мовознавці; Етнографи; Музейники; Письменники 
 Версія для друку   На головну

Нудьга Григорій Антонович (21.01.1913—14.03.1994), фольклорист, письменник, історик української літератури.

Про Григорія Антоновича Нудьгу, видатного українського літературознавця і критика, фольклориста, дослідника української народної пісні в світовому культурному процесі, немало писалося в себе дома і за кордоном. Він автор десятків книг і брошур, вступних статей і наукових приміток до збірників та антологій, сотень журнальних і газетних публікацій. Остання з книг — «На літературних шляхах» (К., 1990). У ній на широкому історико-літературному матеріалі простежується внесок української літератури у всеслов’янський культурний фонд. Автор дослідив проблему зародження та становлення літературознавства від часів Київської Русі до кінця XVIII століття, висвітлив взаємозв’язки України в галузі освіти і книговидання з країнами Західної Європи у XV — XVIII століттях, проаналізував історію листування запорожців з турками.
Життєпис ученого і письменника можна позначити такими топонімічними мітками: Артюхівка, село Роменського повіту Полтавської губернії (місце народження), Гадяч, Харків, Київ (місця навчання), Полтава (місце праці в довоєнний час), Львів (місце життя і творчої праці в повоєнні літа).

Важливе значення у формуванні мистецького світогляду вченого мав Гадяч — місто на Пслі, овіяне духом історичної давності і «драгоманівщини». Навчаючись у місцевому технікумі, Нудьга зустрів тут палких прихильників літератури і мав змогу прочитати книжки, про які тільки мріяв. 1931 року в гадяцькій газеті юнак опублікував свої перші вірші і нариси. В одному з дописів він розповів про Драго-мановський музей.

Закінчивши університет, Григорій Антонович у 1938 році приїхав до Полтави і став викладачем української літератури в педінституті. З’являються перші наукові публікації: «Народний поет-революціонер І. Запорожченко», «Пісні літературного походження в українському фольклорі», «Панас Мирний у Полтаві» та ін. Проблемі народних пісень літературного походження присвячена кандидатська дисертація. Перебуваючи в Полтаві, Г. Нудьга брав участь в організації музею Панаса Мирного.

Немало тяжких випробувань випало на долю письменника під час війни та в повоєнний час. За свої переконання та прихильність до української національної ідеї був репресований сталінським режимом, зазнав страждань у ГУЛАГах і лише в 1954 році повернувся в Україну, до Львова. Але й після того зазнавав переслідувань і утисків за обстоювання прав української культури, рідного слова. Лише в 60-і роки ім’я його починає завойовувати вдячну аудиторію.

В цей час його увагу привертають проблеми літератури і фольклору, теорії та історії жанрів, Т. Шевченко та І. Котляревський, світове значення української пісні тощо. Одна за одною виходять його книжки: «Українська пісня серед народів світу» (1960), «Пародія в українській літературі» (1961), «Заповіт» Т. Шевченка» (1962), «Листування запорожців з турецьким султаном» (1963), «Пісні революції» (1968), «Українська балада» (1970) та ін. У незалежній Україні вийшли раніше написані книжки «На літературних шляхах: Дослідження, пошуки, знахідки» (К., 1990, 349 с.) і «Не бійся смерті» (К., 1991).

У 60 — 70-х роках дослідник опублікував десятки статей про історію поширення української пісні за кордоном — у Франції, Італії, Англії, Німеччині, Данії, Угорщині, в слов’янських країнах. Вони склали велику працю під назвою «Українська пісня і дума за кордоном (Світова слава і значення української народної пісні)».

Ім’я Г. А. Нудьги відоме в слов’янському світі, особливо в Польщі, де він бував і друкувався. У своїх дослідженнях він використав українознавчі матеріали закордонних архівів.

Як літературознавець Григорій Нудьга брав активну участь у сучасному літературному процесі, виступав з критичними відгуками на нові книжки. У статті «Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай» (1967) він аргументовано заперечив твердження про М. Чурай як історичну особу, залишивши їй місце літературного й легендарного образу. Ця тема увійшла до книги «Слово і пісня» (К., 1985). Великий і скромний трудівник, Г. А. Нудьга сказав про себе слова, які варт повторити: «Я почуваю себе звичайним ратаєм на полі української культури.» Творчість Г. Нудьги служить сьогодні національно-духовному відродженню в Україні. 1994 року висувався на здобуття Державної премії ім. Т. Г. Шевченка.

Помер на 82-му році, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

http://www.pollitra.pi.net.ua

Посилання на сторінку/ссылка на страницу: