Мануїльський
Дмитро Захарович
[парт. псевд.
- “Мефодій”,
“Фома”, “Іван Безграмотний”; 21.9(3.10) 1883 -
22.2.1959] - радянський державний та партійний
діяч, академік АН УРСР (з 1945).
Н. ус. Святець
Кременецького повіту Волинської губернії (тепер
Мануїльське Теофіпольського р-ну
Хмельницької
обл.). 3 1903 навчався в Петербузькому ун-ті.
В цьому ж році став членом РСДРП.
У 1905-06 займався агітаційно-пропагандистською
діяльністю в Петербурзі. В 1906 за участь у
Кронштадтському повстанні матросів
заарештований і засуджений до 5-річного заслання в Якутію.
Втік з Вологодської тюрми до Києва. З 1907 -
член Київського комітету РСДРП. Восени 1907
емігрував у Париж. У 1911 закінчив юридичний ф-тет
Сорбонського
ун-ту. В 1912-13 нелегально перебував у
Петербурзі і Москві, згодом знову емігрував
закордон. У травні 1917 повернувся у Росію.
Після жовтневого більшовицького
перевороту 1917 М. - член колегії Наркомату
продовольства РСФРР.
З травня 1918 - заступник голови
більшовицької делегації на мирних
переговорах з Україною. 12.6.1918 М. разом з X. Раковським
підписав умови
прелімінарного миру з Українською
Державою. В 1918 висланий ЦК РКП(б) для
організації більшовицького руху в Україні.
Деякий час був близький до фракції т. зв.
федералістів КП(б)У (очолював Ю. Лапчинський,
виступали за утворення рівноправного
федеративного союзу між УСРР
і РСФРР). У 1919-20 - член Всеукраїнського ревкому, в 1920-22 -
народний
комісар землеробства УСРР. У 1920-21 М. - учасник польсько-радянських мирних
переговорів у Ризі (див. Ризький мирний
договір 1921). З грудня 1921
протягом незначного часу - перший секретар
ЦК
КП(б)У, редактор газети “Комуніст”. У 1920-23 і
1949-52 - член політбюро
ЦК КП(б)У, з 1924 - член президії.
В 1928-43 -
секретар виконкому Комінтерну, голова
делегації ВКП(б)У в
Комінтерні, один з провідників сталінської
політики терору в апараті Комінтерну та
закордонних компартіях. У липні 1944
призначений заступником голови Раднаркому
УРСР і народним комісаром закордонних
справ УРСР. У квітні 1945 очолював українську
делегацію на міжнародну конференцію у Сан-Франціско
(оформила створення ООН) та на Паризькій
мирній конференції
1946. Брав участь у
роботі перших сесій Генеральної Асамблеї
ООН, на яких виступав з промовами,
спрямованими проти діяльності української
еміграції.
В 1945-46 М., виступивши ініціатором,
ідеологом і керівником нової кампанії
боротьби проти “українського буржуазного
націоналізму”, розгорнув широкомасштабну акціію
по переслідуванню й цькуванню української
інтелігенції, зокрема, найвідоміших
тогочасних істориків М. Петровського
та І. Крип'якевича,
письменників О. Довженка, В. Сосюру, Ю. Яновського,
М.
Рильського та ін. У 1946-53 М. - заступник голови
Ради Народних Міністрів УРСР. Помер і
похований у Києві.
І.
З. Підкова, Р. М. Шуст. Довідник з історії
України. У 3-х т.
http://history.franko.lviv.ua/dovidnyk.htm
Посилання
на сторінку/ссылка на страницу:
|